Справа № 126/1059/25
Провадження № 33/801/976/2025
Категорія: 149
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол В. І.
Доповідач: Копаничук С. Г.
02 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 322171, 06.05.2025 о 15 год. 30 хв. в с. Війтівка по вул. Центральна 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, щодо якого діє тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами згідно постанови ДВС від 22.03.2018, чим порушив п. 2.1а ПДР України - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три місяці. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,6 грн. При винесенні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП наявними у справі доказами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. Зазначає, що виконавче провадження про стягнення з нього аліментів було відкрите Бершадським ВДВС ще 06 травня 2014 року йому не було відомо про що постановою державного виконавця від 22 березня 2018 року було тимчасово обмежено його у праві керування транспортним засобом.
Крім цього, ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, обґрунтовуючи поважність причин його пропуску тим, що справа розглядалась судом без його участі, а про існування постанови він дізнався лише після початку її примусового виконання та арешту його рахунків.
Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 статті 294 КпАП України, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Встановлено, що справа розглядалась судом без участі ОСОБА_1 , а у матеріалах справи відсутні відомості про вручення йому постанови суду. Про існування постанови суду ОСОБА_1 дізнався лише після початку примусового її виконання та арешту його банківських рахунків.
Враховуючи викладене, апеляційний суд розцінює причини пропуску в якості поважних і вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, відповідно до статті 289 КпАП України підлягає поновленню.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ,серії ЕПР1 322171 ,06.05.2025 о 15 год. 30 хв. в с. Війтівка по вул. Центральна 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, щодо якого діє тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами згідно постанови ДВС від 22.03.2018, чим порушив п. 2.1а ПДР України - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу даного адміністративного правопорушення не підтверджені жодним наявним у справі доказом.
Так, відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП наступає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення ,серії ЕПР1 322171, який складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та в якому розкрито суть адміністративного правопорушення; постановою державного виконавця Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31.10.2024 (ВП № 43194875); відеозаписом події правопорушення, розміщеним на DVD-диску, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.
В апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б ставили під сумнів, встановлені місцевим судом фактичні обставини справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Наявні у справі докази, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи стосовно ОСОБА_1 , а саме факт керування ним транспортним засобом, наявність чинного обмеження в праві керування транспортним засобом на час складання адміністративного протоколу.
Твердження апеляційної скарги про те, що державним виконавцем не надсилалася на адресу ОСОБА_1 постанова державного виконавця від 22.03.2018 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні № 43194875, то такі доводи є необґрунтованими з огляду на те, що у випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні (постанови Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №910/18480/20, від 19.01.2024 у справі №911/1216/21). ОСОБА_1 знав про існування у нього заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 91879,48 грн .,однак не вжив заходів щодо її погашення.
А, отже, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний із встановленням тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами щодо нього, є безпідставними, оскільки жодних доказів зазначеним обставинам захисник не навів.
При цьому матеріали цієї справи не містять будь-яких відомостей про скасування стосовно ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Цих відомостей не надано стороною захисту і під час апеляційного розгляду.
Також не надано суду стороною захисту і відомості стосовно того, що ОСОБА_1 погасив заборгованість по аліментах та звертався до державного виконавця про скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 22.03.2018 у зв'язку зі сплатою боргу.
Отже, станом на 06.05.2025 стосовно ОСОБА_1 було встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, але він свідомо керував автомобілем, що підтверджується наявними доказами у цій справі, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.
Інших відомостей про скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами саме до 06.05.2025 стороною захисту не надано суду апеляційної інстанції, а тому апеляційні доводи щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.3 ст.126 КУпАП, на переконання апеляційного суду, є суб'єктивними та необґрунтованими.
Таким чином, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, захисником не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Доводи апелянта з приводу того, що під час розгляду справи судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_1 на захист, яке полягає в тому, що останній не приймав участь під час розгляду справи, був позбавлений права на захист та надання доказів суду, а тому за даних обставин постанова суду підлягає скасуванню, є безпідставними.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення пункту 2.1 а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 126 КУпАП.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх неналежності, захисником не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 7, 247, 266, 294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бершадського районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. Г. Копаничук