Справа № 127/40485/24
Провадження № 22-ц/801/1933/2025
Категорія: 22
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
30 вересня 2025 рокуСправа № 127/40485/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу Благодійної організації «Благодійний Фонд «Час Жити Зараз», в інтересах якої діє адвокат Мишковська Тетяна Миколаївна, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Дернової В. В. в залі суду в м. Вінниці, повне судове рішення складено 30 червня 2025 року,
у цивільній справі № 127/40485/24 за позовом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Час Жити Зараз» до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , про стягнення збитків,
встановив:
Короткий зміст вимог
У грудні 2024 року Благодійна організація «Благодійний Фонд «Час Жити Зараз» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків та відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.03.2025 просила стягнути на її користь з відповідача кошти у загальній сумі 1 585 250,34 грн та 8 876,30 доларів США, з яких: кошти за Договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5347 гектара, що розташована за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Д. Нечая, кадастровий номер: 0510100000:03:133:0158, яка надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі у розмірі 1 295 335,00 грн; витрати за складання і оформлення договору купівлі-продажу - 23 115,00 грн; - судові збори у справі № 902/1100/23, зокрема 46 669 грн 75 коп. судового збору за подання позовної заяви, 70 004 грн 63 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, що разом складає - 116 674,38 грн; інфляційне збільшення суми за договором купівлі-продажу від 02.09.2020 у розмірі 123 876,38 грн; 3% річних суми за договором купівлі-продажу від 02.09.2020 у розмірі 26 249,66 грн; сума за розпискою 8 700 доларів США; 3% річних від суми за розпискою - 176,30 доларів США. Також просила зазначити в резолютивній частині рішення про стягнення 3% річних від сум основних заборгованостей: 1 295 335 грн; 8 700 доларів США, до моменту повного виконання рішення суду, вказавши наступне: «органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у цій справі, проводити нарахування до моменту виконання рішення суду в наступному порядку: в частині стягнення 3% річних від суми основної заборгованості 1 295 335 грн та 8 700 доларів США за формулою: сума непогашеної заборгованості х 3% річних х кількість днів прострочення / кількість днів у відповідному році, починаючи з 22.07.2024, а також судові витрати.
Позов мотивований тим, що 02.09.2020 між ОСОБА_1 та Благодійною організацією «Благодійний Фонд «Час Жити Зараз» укладено договір купівлі-продажу, за яким покупець придбав земельну ділянку площею 0,5347 га, кадастровий номер 0510100000:03:133:0158, продаж вчинено за 1 295 335,00 грн. Крім того, відповідно до розписки від 02.09.2020, ОСОБА_1 , отримав доплату за продаж земельної ділянки у розмірі 8 700,00 доларів США від позивача.
Однак постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 902/1100/23 витребувано у Благодійної організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» на користь Вінницької міської ради земельну ділянку загальною площею 0,5 га, яка входить до складу об'єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:03:133:0158 та розташована на території Вінницької міської територіальної громади Вінницької області, в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0336, право власності на яку 07.11.2019 було зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 453522 від 12.12.2007 (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 34046822), відомості у Державному земельному кадастрі про яку набули статусу архівних; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Благодійної організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:03:133:0158 загальною площею 0,5347 га, припинивши право власності Благодійної організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» на цю земельну ділянку та зареєстровані обтяження; скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки (об'єднаної) з кадастровим номером 0510100000:03:133:0158 загальною площею 0,5347 га, що розташована на території Вінницької міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області.
Посилаючись на зазначені обставини та враховуючи, що постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 902/1100/23 виконано, припинено право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:03:133:0158 загальною площею 0,5347 га за позивачем, а також скасовано державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, Благодійна організація «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» в порядку статей 661, 1212 ЦК України звернулася до суду з позовом про стягнення збитків саме з продавця витребуваного майна, право власності на яке за позивачем припинено на підставі вказаного рішення суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували розмір збитків, завданих позивачеві, оскільки з володіння позивача було витребувано не земельну ділянку площею 0,5347 га, кадастровий номер 0510100000:03:133:0158, цілком, а земельну ділянку площею 0,5 га в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0336.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У липні 2025 року Благодійна організація «Благодійний Фонд «Час Жити Зараз», в інтересах якої діє адвокат Мишковська Т. М., не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при розгляді справи суд неповно з'ясував обставини справи та зробив висновки, що не відповідають фактичним обставинам, тому просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2025 року скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Войтко Ю. Б. В., судді: Міхасішин І. В., Стадник І. М.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2025 року, після усунення недоліків апеляційної скарги позивачем, відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду 16 вересня 2025 року о 11:20 год з повідомленням сторін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про відмову в задоволенні позову не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема суд не надав оцінки другій частині резолютивної частини рішення апеляційного господарського суду, згідно з якою право власності за позивачем припинено на всю земельну ділянку площею 0,5347 га.
Посилаючись на норми статті 661 ЦК України вказує, що не має значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності), а тому є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами статті 661 ЦК України. Зазначає, що аналогічний висновок зроблено Верховним Судом 03 липня 2023 року в рамках справи № 369/6092/20, отже, при ухваленні рішення про стягнення збитків, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.
Таким чином, позивач звертаючись з позовом вказав той розмір збитків, який вважав справедливим у даних правовідносинах, в тому числі із врахуванням вищевикладених норм права, а також враховуючи ту обставину, що позивач, укладаючи договір купівлі-продажу від 02.09.2020, придбав земельну ділянку площею 0,5347 гектара, яка надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, право власності на яку за ним припинено за рішенням суду. Більше того, навіть якщо врахувати, що після витребування земельної ділянки 0,5 га, яка входить до складу придбаної позивачем ділянки, у позивача могла залишитись частина ділянки площею 0,0347 га, то такі припущення суду спростовуються пунктом 2 резолютивної частини рішення апеляційного господарського суду, згідно з якою припинено право власності на всю земельну ділянку площею 0,5347 гектара.
Крім того, товарна цінність залишку ділянки площею 0,0347 га для позивача є несуттєвою, оскільки раціональне використання ділянки розміром 3,5 соток значно відрізняється від ділянки 53,5 сотки.
При цьому зауважує, що важливим є також і те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 1 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36), від 1 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 200)).
За таких обставин, зважаючи на принцип диспозитивності та обов'язок кожної сторони на доказування своєї позиції, враховуючи що стороною відповідача не спростовано заявлений розмір збитків, представник позивача вважає, що позовні вимоги підлягали задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог за статтею 1212 ЦК України вказує, що поза увагою суду також залишилась та обставина, що відповідно до розписки від 02.09.2020, ОСОБА_1 , отримав доплату за продаж земельної ділянки у розмірі 8 700,00 доларів США від позивача, які також підлягають поверненню на користь позивача.
Звертає увагу, що як вбачається з платіжної інструкції за якою перераховано кошти за договором за земельну ділянку, було сплачено безготівково, шляхом грошового переказу на рахунок продавця 01.09.2020 - 1 295 335,00 грн, а за розпискою було сплачено готівкою 02.09.2020 кошти у сумі 8 700,00 доларів США. Таким чином 8 700,00 доларів США були передані позивачем відповідачу за межами вказаного договору, шляхом написання відповідачем розписки від 02.09.2020. При цьому, кошти сплачені за договором 01.09.2020, а за розпискою 02.09.2020. Отже позовна вимога про стягнення 8 700,00 доларів США обґрунтовувалась положеннями статті 1212 ЦК України, а не статтею 661 ЦК України, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Щодо розміру коштів, які підлягають витребуванню в порядку статті 1212 ЦК України, просить врахувати, що за розпискою було передано кошти у валюті - долари США, розмірі 8 700,00.
Зазначає, що в даному випадку, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 902/1100/23 встановлено відсутність у відповідача правових підстав розпорядитись земельною ділянкою та укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2020, а також отримати кошти за розпискою.
Вказане, в свою чергу, породжує у відповідача обов'язок повернути грошові кошти, отримані за розпискою та договором, оскільки правова підстава їх утримання відсутня. Разом з тим, оскільки такі грошові кошти не були повернуті, що надає право позивачу на нарахування інфляційних та річних за весь час прострочення.
Отже час прострочення обраховано позивачем з моменту винесення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 902/1100/23, якою встановлено відсутність у відповідача правових підстав розпорядитись земельною ділянкою та витребувано її у позивача.
Також посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Грабік О. А., поданому через систему «Електронний суд» 04.09.2025, зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням вимог процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема наголошує на тому, що відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 року у справі №902/1100/23 апелянт втратив право власності (розпорядження, володіння та користування) саме земельною ділянкою в межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0336 яка входила до складу земельної ділянки з кадастровим номером 05101000000:03:133:0158.
Разом з тим, для того щоб виконати зазначене рішення суду Державним реєстратором було припинено право власності на цілу земельну ділянку з кадастровим номером 05101000000:03:133:0158. Однак, ані згідно вище згаданої постанови суду, ані будь-якого іншого рішення, ніхто не оскаржував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:03:133:0075, яка була частиною земельної ділянки з кадастровим номером 0158.
Вказує, що Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2020 ніхто не оскаржив, та не визнав недійсним, земельна ділянка із старим кадастровим номером 0510100000:03:133:0075 залишилась у власності апелянта та вона не вибула від нього. А тому вважає, що апелянт не позбавлений можливості звернутись до землевпорядних організацій, виготовити технічну документацію та посвідчити офіційно право власності на зазначену земельну ділянку.
Щодо строків подання цього відзиву, адвокат Грабік О. А. вказує, що з нею, як з представником ОСОБА_1 було укладено договір на надання правової допомоги щодо представництва інтересів останнього в Вінницькому апеляційному суді 01 вересня 2025 року, тому просить поновити строк на подання відзиву.
Враховуючи зазначене, а також право учасників справи скористатись правом на правову допомогу, колегія суддів вважає за необхідне поновити відповідачу строк на подання відзиву.
Позиція учасників справи в судовому засіданні
Представник позивача - адвокат Мишковська Т. М. в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представники відповідача - адвокати Кундеус С. І., Грабік О. А. просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції, ухвалене у цій справі - залишити без змін.
Третя особа ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань не надсилав.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, установлені судом
Установлено, що 21.11.2019 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , залучена до участі в справі ухвалою суду першої інстанції від 16.12.2024, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Скутельник І. А. за реєстровим № 7038, продав земельну ділянку з кадастровим номером 0520682800:02:001:0336 площею 0,5 га, розташовану на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, відповідачеві ОСОБА_1 .
У подальшому відповідач ОСОБА_1 відповідно до технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, розробленої Юридично-земельним союзом «Альянс», об'єднав належні йому на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами 0520682800:02:001:0336, площею 0,5 га, та 0510100000:03:133:0075, площею 0,0347 га, і утворив нову (об'єднану) ділянку з кадастровим номером 0510100000:03:133:0158, загальною площею 0,5347 га.
Як вбачається з Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. за реєстровим № 1955, відповідач ОСОБА_1 продав позивачеві Благодійній організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» земельну ділянку площею 0,5347 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:03:133:0158 (а.с.11-13).
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.03.2024 у справі № 902/1100/23 було відмовлено у задоволенні позову Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради , який звернувся до господарського суду із позовом до Благодійної організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 902/1100/23 скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2024; позов задоволено; витребувано у Благодійної організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» на користь Вінницької міської ради земельну ділянку загальною площею 0,5 га, яка входить до складу об'єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:03:133:0158 та розташована на території Вінницької міської територіальної громади Вінницької області, в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0336, право власності на яку 07.11.2019 було зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 453522 від 12.12.2007 (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 34046822), відомості у Державному земельному кадастрі про яку набули статусу архівних; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Благодійної організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:03:133:0158 загальною площею 0,5347 га, припинивши право власності Благодійної організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» на цю земельну ділянку та зареєстровані обтяження; скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки (об'єднаної) з кадастровим номером 0510100000:03:133:0158 загальною площею 0,5347 га, що розташована на території Вінницької міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області; стягнуто з Благодійної організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» на користь Вінницької обласної прокуратури 46 669 грн 75 коп. судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з Благодійної організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» на користь Вінницької обласної прокуратури 70 004 грн 63 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Отже у позивача Благодійної організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» було витребувано не земельну ділянку площею 0,5347 га, кадастровий номер 0510100000:03:133:0158, цілком, а земельну ділянку площею 0,5 га в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0336.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним критеріям.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (частина перша статті 661 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм закону свідчить про те, що положення статті 661 ЦК України є частиною системи правил про наслідки евікції товару (тобто відсудження у покупця придбаного ним майна, товару на підставі того, що продаж був незаконним).
Звертаючись до суду з вказаним позовом Благодійна організація «Благодійний фонд «Час Жити Зараз», посилається на те, що вона втратила право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:03:133:0158 загальною площею 0,5347 га, на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі №902/1100/23.
Суд першої інстанції у справі, що переглядається, встановив, що відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі №902/1100/23 вирішено витребувати у Благодійної організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» на користь Вінницької міської ради земельну ділянку загальною площею 0,5 га, яка входить до складу об'єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 05101000000:03:133:0158 та розташована на території Вінницької міської територіальної громади Вінницької області в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0336 право власності на яку було зареєстровано на підставі Державного акту… та припинити право власності на земельну ділянку 05101000000:03:133:0158».
Тобто, відповідно до цієї постанови, позивач втратив право власності (розпорядження, володіння та користування) саме земельною ділянкою в межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0336 яка входила до складу земельної ділянки з кадастровим номером 05101000000:03:133:0158.
Разом з тим, для того щоб виконати зазначене рішення суду Державним реєстратором було припинено право власності на цілу земельну ділянку з кадастровим номером 05101000000:03:133:0158. Однак, ані згідно вище вказаної постанови суду, ані будь-якого іншого рішення, ніхто не оскаржував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:03:133:0075 площею 0,0347 га, яка була частиною земельної ділянки з кадастровим номером 05101000000:03:133:0158.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 17 січня 2024 року у справі №522/3999/23.
Тобто, враховуючи те, що Договір купівлі продажу земельної ділянки від 02 вересня 2020 року ніхто не оскаржив, та не визнав його недійсним, земельна ділянка із старим кадастровим номером 0510100000:03:133:0075 площею 0,0347 га залишилась у власності позивача та вона не вибула від нього.
Враховуючи положення Закону України «Про землеустрій», Земельного кодексу України, позивач не позбавлений можливості звернутись до землевпорядних організацій, виготовити технічну документацію та посвідчити офіційно право власності на зазначену земельну ділянку.
У постанові Верховного Суду від 03 липня 2023 року у справі №369/6092/20 (провадження № 61-1447сво22), на яку посилається апелянт в своїй скарзі, зазначено, що продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо) (стаття 659 ЦК України).
Це зумовлено тим, що продавець повинен мати право продажу товару (стаття 658 ЦК України) і, відтак, гарантувати покупцю чистоту правового титулу, що його покупець набуває за відповідним договором купівлі-продажу. Якщо продавець цього обов'язку не виконує або виконує його неналежно, то для покупця створюється загроза евікції - вилучення речі у титульного володільця третьою особою, що має на цю річ те чи інше право, яке не погашається встановленням нового правового титулу на річ. Таке право може бути як речовим, так і зобов'язальним, але у будь-якому разі повинно передбачати можливість позбавити покупця володіння річчю на користь носія такого права. Віндикація є одним з характерних і найпоширеніших (але далеко не єдино можливим) варіантів евікції речі.
Унаслідок евікції покупець позбавляється можливості панування над річчю в обсязі, що набувався ним на підставі відповідного договору купівлі-продажу, або обмежується в такому пануванні. А тому не має значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником, речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності). Відтак, у будь-якому з наведених варіантів є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами статті 661 ЦК України.
У статті 661 ЦК України законодавець закріпив право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю евікцією товару. При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків стаття 661 ЦК України не містить, фактично відсилаючи до загальних положень статей 22 і 623 ЦК України.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлений позивачем розмір збитків охоплює ціну договору в цілому - 1 295 335,00 грн., тобто вартість земельної ділянки площею 0,5347 га, кадастровий номер 0510100000:03:133:0158, цілком, а не лише земельної ділянки площею 0,5 га в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0336.
При цьому, докази вартості саме земельної ділянки площею 0,5 га в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0336 позивачем до суду не надавалися, клопотання про призначення судової земельно-оціночної експертизи не заявлялося.
Отже збитки повинні вираховуватись із реальних втрат які особа зазнала у зв'язку із евікцією товару (відчуження майна, придбаного покупцем, через суд, на підставі того, що продавець не мав законного права продавати цей товар, тобто товар належить іншій особі, а продаж був незаконним).
Можливі збитки пов'язані саме з витребуванням земельної ділянки в межах кадастрового номеру 0520682800:02:001:0336.
З цих же підстав не підлягають стягненню витрати за складання і оформлення договору купівлі-продажу - 23 115 грн, оскільки неможливо встановити їх частку, пропорційну вартості земельної ділянки з кадастровим номером 0520682800:02:001:0336.
Що стосується отриманої відповідачем ОСОБА_1 від позивача Благодійної організації «Благодійний фонд «Час Жити Зараз» грошової суми у розмірі 8 700 доларів США згідно з розпискою від 02.09.2020, то вказана сума не відповідає умовам Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. за реєстровим № 1955, тому суд першої інстанції правильно виходив з того, що така сума не може бути взята до уваги як складова частина завданих збитків та доказ їх розміру.
Крім того, місцевим судом взято до уваги, що у вказаній розписці йдеться про земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:03:133:0158, а не про її частину з кадастровим номером 0520682800:02:001:0336.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували розмір збитків, завданих позивачеві, тобто позовні вимоги є недоведеними відповідно до вимог статей 76-82 ЦПК України.
Що стосується стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, то з огляду на відсутність доведеного розміру збитків (розміру грошового зобов'язання), суд позбавлений можливості здійснити їх розрахунок та провести відповідне стягнення.
Також позивач просив стягнути на його користь судові збори у справі № 902/1100/23, зокрема 46 669 грн 75 коп. судового збору за подання позовної заяви, 70 004 грн 63 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, що разом складає - 116 674,38 грн.
Відмовляючи у задоволенні цих вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того, що такі витрати не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову.
При цьому місцевим судом, з урахуванням вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, взято до уваги висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18.
Так, в пункті 6.19 цієї постанови зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19).
Також є безпідставними вимога про стягнення витрат за складання і оформлення договору купівлі-продажу у сумі 23 115 грн., оскільки чинність цього договору позивачем не оспорюється.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Щодо судових витрат
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, враховуючи, що оскаржуване рішення Вінницького міського суду Вінницької області ід 18 червня 2025 року залишено без змін, підстави для розподілу (перерозподілу) судових витрат у справі, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Благодійної організації «Благодійний Фонд «Час Жити Зараз», в інтересах якої діє адвокат Мишковська Тетяна Миколаївна, залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: І. В. Міхасішин
І. М. Стадник