Справа № 128/128/25
Провадження №11-кп/801/1046/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
02 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого
у режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22.09.2025 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 в кримінальному провадженні № 12024020000000727, внесеного до ЄРДР 16.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2025, продовжено строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів, до 20.11.2025 включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивує тим, що при вивченні матеріалів судової справи знайшли підтвердження ті ризики, про які заявляв прокурор у клопотанні, а тому суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора слід задовільнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погодившись із рішенням Вінницького районного суду Вінницької області, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22.09.2025, та постановити нову, якою до нього - обвинуваченого ОСОБА_8 , застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На думку обвинуваченого, суд першої інстанції не навів належних і достатніх мотивів для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обмежившись формальним посиланням на тяжкість обвинувачення та можливе покарання, які самі по собі не можуть бути підставою для такого обмеження права на свободу.
ОСОБА_8 зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, судом не підтверджені конкретними фактичними обставинами та доказами. Більшість свідків у справі вже допитані, потерпілі не висловлюють застережень щодо впливу з боку обвинуваченого, а тому побоювання органу обвинувачення ґрунтуються виключно на припущеннях.
Крім того, суд не врахував, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем проживання та раніше не судимий. Такі обставини свідчать про відсутність наміру ухилятися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню.
Апелянт також посилається на положення ст. 183, 194 КПК України, які встановлюють обов'язок суду перевіряти можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу та покладення процесуальних обов'язків на обвинуваченого. Суд першої інстанції безпідставно не дослідив можливість застосування цілодобового домашнього арешту, що суперечить і практиці ЄСПЛ, відповідно до якої позбавлення волі є винятковим заходом і може застосовуватися лише тоді, коли менш суворі засоби не здатні забезпечити досягнення процесуальних цілей.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовільнити, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судової справи та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала Вінницького районного суду Вінницької області від 26.08.2025 відповідає.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що 16.10.2024 близько 17:30 год ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автопоїздом у складі автомобіля «DAF XF 510 FT», державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепа «INTER CARS NW 57 KD», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись 407 км автодороги М-30 «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка - Луганськ - Ізварине» у напрямку м. Немирів, порушив вимоги п. 10.1 та п. 11.4 Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_3 .
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинули шестеро людей - водій мікроавтобуса ОСОБА_9 , пасажири: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Згідно з численними висновками судово-медичних експертиз (від 24.10.2024, 28.10.2024, 30.10.2024, 02.11.2024, 12.11.2024) усім потерпілим були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритих черепно-мозкових травм, численних переломів кісток скелета, травматичних розривів внутрішніх органів, що перебували у прямому причинному зв'язку зі смертю. Тобто наслідком порушення правил безпеки дорожнього руху стало позбавлення життя шістьох осіб.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , суд першої інстанції достатньо обґрунтував своє рішення.
Так, суд вірно врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились та виправдовують обраний запобіжний захід.
Суд, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб (в межах даної справи - 6 осіб, двоє з яких були неповнолітніми), за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Саме значний розмір покарання, яке реально загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, об'єктивно свідчать про існування ризику можливого переховування від органів правосуддя.
Апеляційний суд також враховує, що у даному кримінальному провадженні наявні потерпілі та свідки допит, яких ще триває. Їхні показання мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи та прийняття законного рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих чи інших учасників кримінального провадження.
При цьому положення ст. 23 КПК України закріплюють принцип безпосередності дослідження доказів у суді, згідно з яким показання свідків, потерпілих та інших учасників судового розгляду повинні бути отримані судом у відкритому судовому засіданні.
Саме тому збереження їхньої процесуальної незалежності та вільного волевиявлення під час допиту є необхідною гарантією дотримання прав сторін та засад справедливого судового розгляду.
З огляду на процесуальний статус зазначених осіб та тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, суд вважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на потерпілих, який має бути врахований при визначенні запобіжного заходу та умов його застосування.
Твердження апелянта про наявність міцних соціальних зв'язків, позитивні характеристики та відсутність судимості не спростовують висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини у своїй практиці (справи «Бузаджи проти Молдови», «Ідалов проти росії») неодноразово наголошував, що тяжкість вчиненого злочину, його суспільна небезпека та суворість можливого покарання є чинниками, які надають обґрунтованість висновку національних судів щодо необхідності застосування тримання під вартою. У даному випадку обвинувачення стосується порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох осіб, що саме по собі свідчить про надзвичайну суспільну небезпеку діяння.
Крім того, посилання обвинуваченого на можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не заслуговують на увагу, оскільки в умовах тяжкості злочину та наслідків, що настали, такий захід не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і не усуває наявних ризиків.
Таким чином, з урахуванням особи обвинуваченого та характеру інкримінованого злочину, тяжкості покарання, що загрожує йому, реальними залишаються ризики, зазначені в оскаржуваній ухвалі.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики переховування ОСОБА_8 від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, цілодобового домашнього арешту, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2025 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 в кримінальному провадженні № 12024020000000727, внесеного до ЄРДР 16.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4