Справа № 147/458/25
Провадження № 22-ц/801/1996/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Лабай О. В.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
02 жовтня 2025 рокуСправа № 147/458/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б.,
суддів Матківської М. В., Стадника І. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал»»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», в інтересах якого діє представник Галіяш Вікторія Русланівна, на заочне рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лабая О. В. за правилами спрощеного позовного провадження в селищі Крижопіль Вінницької області,
у цивільній справі № 147/458/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
Короткий зміст вимог
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 22658-05/2024 від 19.05.2024 в сумі 42 900,00 грн та судових витрат.
Позов мотивовано тим, що 19.05.2024 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було укладено договір про надання фінансового кредиту № 22658-05/2024 (далі - Кредитний договір). Відповідно до умов договору товариство надало кредит в сумі 13 000,00 грн. строком на 120 днів, із денної процентною ставкою 1,5 % на день.
ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов'язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленому розмірі. Надалі 24.09.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» було укладено договір факторингу № 24092024, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором № 22658-05/2024 від 19.05.2024 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал».
У зв'язку із неналежним виконання відповідачем обов'язків за договором про надання фінансового кредиту щодо погашення кредитної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 22658-05/2024 від 19.05.2024 в розмірі 42 900,00 грн, що складається із 13 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 23 400,00 грн заборгованості за відсотками, 6 500,00 заборгованості за неустойкою та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн..
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором № 22658-05/2024 від 19.05.2024 у розмірі 28 600 (двадцять вісім тисяч шістсот гривень) 00 коп., а також судовий збір в сумі 1 614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) гривень 77 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому банком кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого банком розрахунку заборгованості. Однак суд першої інстанції не погодився із наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами за вказаним договором позики, а також заявленими вимогами про стягнення неустойки у період дії в Україні воєнного стану.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду, в частині відмовлених позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, розподілити судові витрати.
З апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення, в частині розрахунку заборгованості за процентами, а також відмови у задоволенні вимог про стягнення неустойки у вигляді штрафу, а тому, відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 07 серпня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Стадник І. М.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не взяв до уваги, що Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Зазначає, що відповідно до офіційного роз'яснення НБУ, згідно з Законом № 3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати: протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5%; починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX - 1% .
Вказує, що кредитний договір був укладений 19.05.2024. Відповідно до п.1.4.1. Кредитного договору № 22658-05/2024 від 19.05.2024, денна процентна ставка становить 1,50% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору.
Зауважує, що підписавши кредитний договір, відповідач засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, що свідчить про свідоме визнання відповідачем умов договору, в тому числі й оспорюваних.
Щодо позиції суду першої інстанції стосовно стягнення нарахованої неустойки від простроченої суми, зокрема вказує, що згідно з п.61 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у редакції від 17.03.2022, було встановлено мораторій на нарахування неустойки у період дії воєнного стану.
Однак, на підставі Закону № 3498-IX від 22.11.2023, вказаний пункт було виключено із Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, враховуючи вищезазначене та факт укладення кредитного договору 19.05.2024, тобто після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема скасування норм щодо заборони нарахування штрафу, а також з огляду на те, що Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним актом по відношенню до Цивільного кодексу України, позивач вважає, що аргументи місцевого суду про відсутність підстав для стягнення неустойки є помилковими.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 19 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір про надання фінансового кредиту №22658-05/2024 (надалі Кредитний договір).
Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 Кредитного договору, для отримання кредиту клієнт відвідує сайт Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту та іншою інформацією про фінансову послугу, яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів національного Банку України (Інформація на сайті Товариства). Приймаючи умови Кредитного договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (п.п. 7.6 п. 7 Кредитного договору).
Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підписи сторін.
Згідно з п. 1.2 Кредитного договору кредит надається на 120 днів. Дата надання кредиту 19.05.2024. Наданий кредит відповідач зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 15.09.2024.
Відповідно до п. 1.4 Договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Підпунктом 1.4.1 Кредитного договору встановлено, що процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 договору.
Згідно із п.1.5 детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього Договору.
Пунктом 1.6 договору визначено, що кредит надається відповідачу в безготівковій формі у національній валюті на рахунок відповідача уключаючи використання реквізитів платіжної картки №4441-11хх-хххх-1186, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.
Відповідно до п. 5.3 Кредитного договору визначено, що у випадку прострочення клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати , встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний ) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.
Підпунктом 5.3.1 Кредитного договору визначено, що у випадку прострочення клієнтом сплати тіла кредиту відповідно до терміну, встановленого в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.
Договір про фінансовий кредит укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікаторомW3188.
Згідно Графіка платежів (дод. 1 до договору),19.05.2024 ОСОБА_1 зобов'язаний був повернути 15.09.2024 суму кредиту 13 000,00 грн., проценти за користування кредитом в сумі 23 400,00 грн., загалом 36 000,00 грн..
Факт отримання кредитних коштів у сумі 13 000,00 грн підтверджено інформацією отриманої від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 24.04.2025 за № БТ/3626 відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та 19.05.2024 було зараховано кошти в сумі 13 000,00 на рахунок НОМЕР_2 та листом від 12.02.2025 вих. № 20250212-13 ТОВ «ПЕЙТЕК» щодо перерахування коштів на картку, маска картки № НОМЕР_3 .
Позивач умови договору виконав, відповідач кредитні кошти отримав, однак, за умовами кредитного договору кошти не повернув, проценти не сплатив.
24.09.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» було укладено договір факторингу № 24092024, відповідно до п. 1.1. якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (Право Вимоги) за плату, а клієнт відступає факторові грошові вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитним договором (портфель заборгованості). Пунктом 7.1 визначено, що фактор сплачує клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 3 564 318,78 грн без ПДВ.
Відповідно до копій акту приймання - передачі письмового та електронного реєстру боржників від 24 вересня 2024 року до договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024 складеного 24.09.2024 та витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором 22658-05/2024 від 19.05.2024, в загальному розмірі 42 900,00 грн, що складається із 13 000,00 грн - заборгованості за кредитом, 23 400,00 грн заборгованості за процентами, 6 500,00 грн заборгованості по пеням/штрафам.
Згідно з копією платіжної інструкції від 24.09.2024 за № 5895 здійснено зарахування коштів в сумі 3 564 318,78 грн із призначенням платежу згідно договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024 без ПДВ.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним критеріям судове рішення відповідає в повній мірі.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, необхідно залишити без змін.
Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї ( частин перша, друга статті 367 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині наведеного судом розрахунку заборгованості за процентами та відмови у стягненні неустойки, а тому і переглядається лише у цій частині.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Судом встановлено, що 19.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №22658-05/2024, згідно з умовами якого відповідач отримав кошти в розмірі 13 000,00 грн та зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти відповідно до умов договору (а.с.18-23).
Таким чином, позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такої форми, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису ( п. 8 договору, реквізити та підписи сторін) (а.с.23 зворот).
Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в сумі 13 000,00 грн шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № 4441111135061186 строком на 120 днів із фіксованою процентною ставкою 1,50% в день, яка застосовується у межах строку кредитування.
При цьому, кошти були перераховані відповідачу 19.05.2024, що підтверджується повідомленнями Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» та Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а.с.30, 69).
Отже Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» повністю виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання.
24.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №24092024 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 22658-05/2024 від 19.05.2024 (а.с.31-37).
Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що борг ОСОБА_1 за кредитним договором становить 42 900,00 грн, з яких: 13 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 23 400,00 грн заборгованість за відсотками, 6 500,00 грн заборгованість за неустойкою.
Однак, суд першої інстанції не погодився із наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами за вказаним договором позики, та виходив з того, що Кредитний договір № 22658-05/2024 був укладений 19.05.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір, тому дійшов висновку, що відсоткова ставка встановлена договором не відповідає умовам чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною п'ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Кредитний договір було укладено після набрання чинності вказаним Законом (19 травня 2024 року), тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Також, колегія суддів враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо необхідно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.
Частиною 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що, оскільки кредитний договір укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», то умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,50% є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості, який міститься у матеріалах справи, відповідає умовам кредитування, які встановлені в Кредитному договорі та в законодавстві, відповідно до якого необхідно стягнути на користь товариства заборгованість за відсотками у розмірі 23 400,00 грн, оскільки з 19.05.2024 відсотки нараховувались за денною процентною ставкою у розмірі 1,5%, не заслуговують на увагу.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок заборгованості за укладеним між сторонами договором необхідно проводити, виходячи з встановленої частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.
Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором № 22658-05/2024 від 19.05.2024, що підлягає задоволенню, становить 15 600,00 грн.
Відмовляючи у стягненні неустойки, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки штраф нарахований у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач, як позичальник, на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від обов'язку її сплати на користь позивача.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Так, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, у подальшому його дія неодноразово продовжувалася і триває по цей час.
Ураховуючи, що заборгованість за неустойкою нарахована відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у період дії воєнного стану, то позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення.
Безпідставними, на думку колегії суддів, є посилання апелянта на те, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягає застосуванню у цій справі, оскільки є загальною нормою законодавства і стосується лише кредитних договорів, укладених до 24.02.2022, а також на те, що у цій справі має бути застосовано спеціальний Закон України «Про споживче кредитування».
Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не містить вказівок про застосування до договорів, які укладені лише до 24.02.2022.
Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина перша статті 5 ЦК України).
Відповідно до вимог частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Зміст і суть відносин між сторонами у цій справі це виконання позичальником, грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).
Сторони вправі в умовах договору обумовлювати сплату неустойки, але зобов'язані ураховувати положення основного акта цивільного законодавства Цивільного кодексу України, яким визначено, що у період дії воєнного стану особа звільняється від виконання цивільного обов'язку щодо сплати неустойки, встановленої кредитним договором.
Виходячи з наведеного, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи і давши їм правильну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення неустойки у заявленому розмірі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не слугують підставою для скасування чи зміни рішення, тому що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, понесені судові витрати зі сплати судового збору у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за позивачем.
Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», в інтересах якого діє представник Галіяш Вікторія Русланівна, залишити без задоволення.
Заочне рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко
Судді: І. М. Стадник
М. В. Матківська