Справа № 130/1105/25
Провадження № 22-ц/801/1930/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Коломійцева В. І.
Доповідач:Копаничук С. Г.
02 жовтня 2025 рокуСправа № 130/1105/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙС», на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коломійцевої В. І., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що 07.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №950987837 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. На підставі даного договору позивач надав відповідачеві кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 14000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно якого відбулось відступлення останньому прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. 28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022 та 31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» були укладені додаткові угоди № 19, 26, 27, 31 та 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно умов яких останньому відступлені право вимоги ,зокрема, право вимоги за кредитним договором № 950987837 від 07.10.2021 перейшло до ТОВ «Таліон плюс» 07.12.2021, згідно підписаному сторонами реєстру прав вимоги № 163.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, згідно якого відбулось відступлення останньому прав вимоги до відповідача.
В подальшому ,право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №17/04/24 від 17.04.2024 було відступлено на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №950987837 від 07.10.2021 на момент подання позовної заяви складає 59446,80 грн., що складається з :1400,00 грн. - заборгованості за кредитом; 45446,80 грн. - заборгованості з несплачених відсотків за користування кредитом. Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором, а також понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу.
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЕЙС» просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що суд встановив факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання ним грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення, які не оспорюються. Разом із тим, суд дійшов неправильного висновку про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки вказані права вимоги були передані від первісного кредитора у лютому 2022 року, тобто , вже після укладення кредитного договору, які ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло в серпні 2024 року, оскільки 28.11.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду до договору факторингу № 19, якою строк дії продовжено до 31 грудня 2020 року. В подальшому, між було укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу, згідно якої договір факторингу від 28.11.2018 року було викладено у новій редакції, проте, його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. Також, 31.12.2021 року сторони цього договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, що продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін відповідно до редакції 31.12.2020 року. Крім того, 31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року. Відтак, з урахуванням визначених строків дії вказаного договору факторингу та додаткових до нього угод, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01,строк дії якого закінчувався 31.12.2024 року згідно якого відбулось відступлення останньому прав вимоги до відповідача, яке переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав ,встановленому у Додатку договору(п.4.1)
В подальшому , 17.04.2024 року право вимоги за вказаним кредитним договором товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №17/04/24 від 17.04.2024 було відступлено на користь ТОВ «ФК «ЕЙС». Згідно п. 1.2 перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийму - передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до реєстру божників за договором факторингу № 17/04/24 від 17.04.24 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 59446,8 грн.
Вважає, що наведені обставини та докази спростовують висновки суду про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 , а , ухвалюючи рішення, суд неповністю з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи і висновки про те, що позивач не набув права вимоги до відповідача із вказаних підстав , не відповідають дійсним обставинам та спростовуються викладеними доказами (а.с. 113-123).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково ,виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду вищевказаним вимогам закону відповідає не повністю.
Суд першої інстанції встановив , що 07 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №950987837. Договір підписано електронним підписом відповідача, електронний підпис відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV8Н66А.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язувалося надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 14000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1 Договору). Сума кредитного ліміту, вказана в п.1.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п.1.2 Договору). Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 1400,00 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 06.11.2021 (п.1.3 Договору). За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти (п.1.9. Договору).
Відповідно до паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №950987837 від 07.10.2021 дисконтна процентна ставка складає 3,65%-722,7%; індивідуальна процентна ставка:361,355%-722,7%; базова процентна ставка:722,7%.
Згідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 07.10.2021, сформованої в системі «moneyveo», заявка містить загальну інформацію про позичальника ОСОБА_1 , номер договору - 950987837, дату укладення договору 07.10.2021, строк кредиту - 30 днів; персональні дані позичальника.
Відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» згідно заявки на кредит від 07.10.2021 ОСОБА_1 було направлено договір № 950987837, який підписано одноразовим ідентифікатором «MNV8Н66А, направлений на номер телефону НОМЕР_1 , який введено ОСОБА_1 07.10.2021 о 10:51:40 та цього ж дня о 10:51:43 здійснено перерахування коштів. Перерахування коштів відповідачу підтверджується платіжним дорученням №283411d7-2a71-4b02-8911-a7cb839c8b78 від 07.10.2021.
Даний факт є свідченням того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і повністю погодився із його умовами.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс » було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого відбулося відступлення права грошової вимоги і за договором про споживчий кредит № 950987837 від 07.10.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №163 від 07.12.2021.
В подальшому додатковими угодами № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022 та № 32 від 31.12.2023 вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31.12.2024 включно.
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №23/0224-01, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 950987837 від 07.10.2021 до відповідача на загальну суму 59446,80 грн.
17.04.2024 право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на підставі договору факторингу № 17/04/24 було відступлено на користь ТОВ «ФК «ЕЙС», що підтверджується витягом з реєстру боржників від 17.04.2024.
Сума заборгованості відповідача становить 59446,80 грн. із яких: заборгованість за тілом кредиту складає 14000 грн.; заборгованість за відсотками складає 45446,80 грн., що підтверджено розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунка за кредитним договором №95098783.
Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 950987837 на підставі договорів факторингу, які були укладені 28.11.2018, 05.08.2020 та 20.08.2024, та на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, а також на підставі вищевказаних реєстрів прав вимоги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не довело перехід до нього права вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 950987837 від 07 жовтня 2021 року ,оскільки договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон плюс» був укладений 28.11.2018 року, додаткова угода до нього ,що продовжувала строк дії його з новою редакцією 31.12.2020 року , зобов'язання між первісним кредитором і ОСОБА_1 ще не виникли, а тому і право вимоги не могло бути передано ТОВ «Таліон плюс» і ,відповідно ,далі перейти до позивача - ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується за умови їх визначеності і існування на час укладення договору факторингу.
Крім того, позивачем суду не було надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу від 28.11.2018 року ,а також не доведено факту переходу права вимоги до відповідача від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» та наступних переходів прав вимоги ,тому перехід права вимоги до позивача не підтверджено.
Колегія суддів вважає, що з висновком суду про те, що за договорами факторингу до позивача не могло перейти право вимоги за кредитним договором № 950987837 від 07 жовтня 2021 року до ОСОБА_1 , оскільки на час укладення договору факторингу зобов'язання за кредитним договором ще не існували ,а тому й не могли бути предметом договору, погодитись не можна .
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої п. 8.2 договору викладено в новій редакції, за яким строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Пунктом 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Пунктом 2.1. Розділу 2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язаний відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто, предметом договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 є відступлення за плату прав вимоги до боржників , зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
31.12.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору визначено, що під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 81.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.
31.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.
31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018-31.12.2024 року.
28.12.2021 року представники ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання п.2.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписали реєстр вимоги № 166, в якому під № 613 значиться ОСОБА_1 , за яким рахується заборгованість за кредитним договором № 950987837 від 07.10.2021 на суму 59446,80 грн. Тобто, на 28.12.2021 вимоги до боржника ОСОБА_1 ,що були включені до Реєстру прав вимоги № 166, на час включення до Реєстру вже існувало за продовженим додатковою угодою №26 від 31.12.2020 року строком дії договору факторингу до 31.12.2021 року.
Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу дії. На підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс», первісним кредитором передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту відповідачу та були долучені позивачем до позовної заяви.
Відтак, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, на є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Разом із тим, колегія суддів вважає ,що в цілому у справі суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки у справі відсутні докази здійснення оплати відступлених прав вимоги за договором факторингу від 28.11.2018 року , то немає підстав вважати, що до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 950987837 від 07 жовтня 2021 року ,виходячи з наступного.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Отже, за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Зазначене узгоджується із правовими висновками викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).
Зі змісту пунктів 3.1.1.-3.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, що вказана у відповідному Реєстрі прав вимог окремо, сплачується Фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання Сторонами такого реєстру прав вимог на банківський рахунок Клієнта і вважається отриманою після її зарахування на рахунок Клієнта.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 дійшов висновку про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Тобто, без доказів надання суду фактором доказів оплати за договором факторингу на підтвердження набуття ним відступленого права грошової вимоги, відсутні підстави вважати права фактора набутими.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки у справі відсутні і позивачем не надані суду докази на підтвердження оплати за кожним із договорів факторингу (підписання сторонами Реєстру прав вимог ), у справі відсутні докази переходу права вимоги від первісного до нових кредиторів на кожному етапі такої передачі, висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є законним і обгрунтованим.
За відсутності доказів оплати за договорами факторингу ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не доведено наявності у нього права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 950987837 від 07 жовтня 2021 року.
Отже, відсутність доказів оплати за договорами-факторингу та як наслідок недоведеність переходу права вимоги до позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову .
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог , однак помилився щодо мотивів такого висновку, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).
За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з мотивів, наведених в цьому рішенні, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, а відтак не може бути залишене в силі та відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат позивачки у цій справі немає, оскільки як і в суді першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено, а змінюються лише мотиви такої відмови.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙС» задовольнити частково.
Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач С. Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
В. П. Рибчинський