Справа № 125/866/24
Провадження № 22-ц/801/1935/2025
Категорія: 69
Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
25 вересня 2025 рокуСправа № 125/866/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа без самостійних вимог - Барський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 09 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Питель О. В., у справі за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи без самостійних вимог - Барського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання розірвання шлюбу фіктивним, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання розірвання шлюбу фіктивним. Зазначав, що 04.09.1999 вони з відповідачкою зареєстрували шлюб, який згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_1 , виданого 06.05.2003 було розірвано, про що 06.05.2003 складено актовий запис № 84. За даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу № 00044075443 від 15.03.2024, розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено на підставі спільної заяви подружжя від 04.04.2003. Вважає, що зазначене розірвання шлюбу підлягає визнанню фіктивним, а актовий запис № 84 про розірвання шлюбу, складений 06.05.2003 відділом реєстрації актів громадянського стану Барського районного управління юстиції Вінницької області та свідоцтво про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_1 , підлягають анулюванню, з таких підстав. Як відомо позивачу, у період 2002-2004 років відповідачка звернулася до Управління соціального захисту населення Жмеринської РДА щодо призначення соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї. Вказана допомога була призначена відповідачці, але у подальшому стали відомі обставини, які унеможливлюють призначення такої соціальної допомоги, а тому отримані кошти були повернуті ,як помилково зараховані. Згодом відповідачка повідомила позивача про те, що з метою призначення соціальної допомоги, вона самостійно здійснила розірвання шлюбу між ними. Однак, у зв'язку з тим, що 16.05.2003 нею було укладено договір купівлі-продажу, за яким вона набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , у призначенні соціальної допомоги їй було відмовлено. ОСОБА_2 запропонувала йому спільно звернутися до відділу ДРАЦС для повторного укладення шлюбу, оскільки сторони за весь період перебування у шлюбі та після його фіктивного розірвання продовжували проживати однією сім'єю, як чоловік та жінка зі спільним бюджетом, побутом, взаємними правами та обов'язками, спільно виховували двох неповнолітніх дітей, дійсного наміру припинити подружні відносини не мали. 04.09.2007 вони з відповідачкою зареєстрували шлюб. У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. 14.03.2024 заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду шлюб між сторонами було розірвано. 19.04.2024 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду заочне рішення від 14.03.2024 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу було скасовано. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 донька - ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що у 2003 році вони спільно придбали квартиру АДРЕСА_1 , власником житла за договором купівлі-продажу є відповідачка. Позивач вважає, що відповідачка набула право власності на квартиру після фіктивного розірвання шлюбу у відділі ДРАЦС, унаслідок чого, квартира не входить до спільного майна подружжя, а вважається особистою приватною власністю відповідачки, що порушує його право на частку у спільному майні. Також вказав , що реєстрація його місця проживання у квартирі, що зареєстрована за відповідачкою, здійснена у 2003 році, що додатково свідчить про те, що фактично подружні відносини між сторонами після фіктивного розірвання шлюбу не були припинені. До позовної заяви ним додаються фотографії, відзняті у період з 2003 по 2007 рік, на яких зображені він, відповідачка та їхні спільні діти. Після фіктивного розірвання шлюбу, він, проживаючи у квартирі АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачкою, здійснював ремонт житла, що підтверджується копією локального кошторису на будівельні роботи на поточний ремонт квартири та копією акту виконаних робіт, де замовником вказаний позивач у справі. На підставі викладеного, просив суд визнати фіктивним розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та анулювати актовий запис і свідоцтво про розірвання шлюбу.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 09 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати через неправильну оцінку судом доказів і невірно встановлені обставини, що мають значення для розгляду справи, порушення норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення про задоволення його вимог Вказав, що суд не врахував існування в обох з подружжя внутрішньої волі на підтримання шлюбних відносин, того, що після фіктивного розірвання шлюбу сторони продовжували спільно проживати ,вести спільне господарство , мали взаємні права та обов'язки, виховували дітей , робили разом ремонт у квартирі, в якій проживали та в подальшому повторно зареєстрували шлюб.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 04.09.1999, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу.
Сторони є батьками: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними копії повторного свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними копії повторного свідоцтва про народження ,серії НОМЕР_3 .
06.05.2003 відділом реєстрації актів громадянського стану Барського районного управління юстиції Вінницької області шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, про що у книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено актовий запис № 84, що підтверджується даними копії свідоцтва про розірвання шлюбу ,серії НОМЕР_1 від 06.05.2003 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про актовий запис про розірвання шлюбу. Згідно даних останнього, шлюб було розірвано за спільною заявою подружжя від 04.04.2003.
Згідно копії договору купівлі-продажу від 16.05.2023, посвідченого приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Любарською Л.С. та зареєстрованого у реєстрі за № 1102, ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
На підтвердження тих обставин, що після розірвання шлюбу у 2003 році, ОСОБА_1 був зареєстрований, проживав та робив ремонт у квартирі АДРЕСА_1 , яку придбала відповідачка, він до позовної заяви додав копії: локального кошторису на будівельні роботи № 1-1-4 на поточний ремонт квартири від 14.10.2006, акт виконаних робіт від 14.10.2006, та довідку кооперативу «Весна» від 14.04.2024, що видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що він дійсно прописаний і проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 2003 року. Разом з ним прописані і проживають: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До позовної заяви позивач долучив фотознімки, на яких зображені він з відповідачкою та їхніми спільними дітьми, та з його слів, відзняті у період з 2003 по 2007 роки.
19.04.2024 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду було скасовано заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14.03.2024 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
З відповіді Управління соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації № 1183/01-17/04/04.24 від 26.04.2024, наданої на адвокатський запит ,вбачається,що згідно з даними програмного комплексу АСОПД/КОМТЕХ, громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 01.06.2003-30.11.2003 та з 01.01.2004-30.06.2004 перебувала на обліку в Управлінні соціальної політики Барської районної державної адміністрації та отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям відповідно до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2003 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги мало-забезпеченим сім'ям».
Відмовляючи в задоволенні позову , суд надав критичну оцінку наданим позивачем доказам і виходив з того, що подані позивачем докази на підтвердження обставин, на які він посилається ,не відповідають критеріям достовірності, належності та достатності, не дають суду підстав для висновку про наявність підстав для визнання розірвання шлюбу фіктивним. Зокрема, суд критично віднісся до твердження позивач про те, що йому не було нічого відомо про розірвання шлюбу, оскільки з копії актового запису вбачається, що у актовому записі підставою для його розірвання були вказані спільні заяви сторін. Також дані довідки кооперативу «Весна» про місце постійного проживання позивача в кв. АДРЕСА_1 з 2003 року не відповідають даним про дійсне місце проживання ,зазначені у його паспорті ,де є запис про виписку його з місця проживання у м. Бар і реєстрацію у 2003 році його місця проживання в с. Супівці.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Як на підставу позовних вимог про визнання розірвання шлюбу фіктивним ОСОБА_1 посилається на те, що після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_2 залишилися близькі стосунки, вони продовжили проживати разом, вели спільне господарство, робили ремонт у квартирі, мали взаємні права та обов'язки, притаманні виключно подружжю. Зазначав, що шлюб було розірвано фіктивно з метою отримання соціальної допомоги.
Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Відповідно до статті 106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Згідно зі статтею 108 СК України за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються органом державної реєстрації актів цивільного стану.
З урахуванням наведених положень сімейного законодавства, розірвання шлюбу може бути визнане фіктивним за таких умов: розірвання шлюбу повинно бути здійснене відповідно до положень статті 106 СК України, тобто органом державної реєстрації актів цивільного стану; жінка та чоловік після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім'єю; на момент розірвання шлюбу вони не мали на меті припинення шлюбних відносин.
При цьому для визнання розірвання шлюбу фіктивним є необхідною наявність не лише факту спільного проживання, а і фактів, які підтверджують існування в обох з подружжя внутрішньої волі до підтримання подальших шлюбних відносин та її виявлення у вигляді активних дій. Такими активними діями є: 1) дії, спрямовані на реалізацію функцій сім'ї та мети шлюбних відносин (наприклад, репродуктивної функції); 2) подальше активне ведення спільного господарства, подальша спільна праця, спрямована на забезпечення фінансової стабільності союзу чоловіка та жінки та збільшення їх спільного капіталу.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 644/6976/16-ц, від 07 травня 2020 року у справі № 461/6692/16-ц, від 30 травня 2023 року у справі № 711/3329/21.
Колегія суддів вважає, що ,встановивши фактичні обставини справи, дослідивши показання свідків у сукупності з іншими доказами у справі, надавши їм належну правову оцінку, правильно застосувавши наведені вище положення СК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявності умов, за яких розірвання шлюбу можливо визнати фіктивним, зокрема, не довів, що дії колишнього подружжя після розірвання шлюбу у 2003 році і до повторної реєстрації шлюбу у 2007 році були спрямовані на реалізацію функцій сім'ї та мети шлюбних відносин, ведення ними спільного господарства та не надав доказів, що колишнє подружжя не мало наміру припиняти шлюбні відносини.
Також обґрунтовано відхилено судом доводи позивача, який мотивував фіктивність шлюбу необхідністю оформлення субсидій, оскільки для визнання шлюбу фіктивним подружжя саме в момент розірвання шлюбу не повинне мати на меті припинення шлюбних відносин.
Безпідставними є доводи скарги про те, що суд не надав належної оцінки показанням усіх свідків, оскільки показання свідків оцінені судом , в межах наданих йому повноважень, у сукупності з іншими доказами у справі.
Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, як такого, що ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження і є безпідставними.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильно оцінені судом протиріччя і докази у справі не на користь позивача ,а також обґрунтовані та правильні висновки суду , не спростовують .
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, ст.141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної слід залишити за заявником.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Барського районного суду Вінницької обалсті від 09 червня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишити за ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
В. П. Рибчинський