Справа №751/5352/25
Провадження №2/751/1659/25
29 вересня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Діденко А. О.
секретаря судового засідання Рак Я.М.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»
відповідач - ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Тараненко Артем Ігорович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №567942644 від 25.01.2024 у сумі 20 000,00 грн, а також 61 900 грн 00 коп процентів та понесених судових витрат
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.01.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №567942644 на суму 20 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а останній зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору. Первісний кредитор свої зобов'язання виконав у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти у вказаній сумі на банківську картку відповідача. Проте відповідач не виконує своїх зобов'язань, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 20 000,00 грн та заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 61 900,00 грн.
Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», та додаткових угод до нього, а також договору факторингу №10/2024-01, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», і договору факторингу №29/05/25-Е, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС», до останніх перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 18 липня 2025 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку. В позові представник позивача просив проводити розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, зокрема шляхом направлення повісток за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
З урахуванням вищевикладеного судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
25.01.2024 ОСОБА_1 на вебсайті https://moneyveo.ua заповнив заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав персональні дані, зокрема номер банківської картки, номер телефону, та бажані умови кредитування: суму кредиту - 20 000,00 грн, строк кредитування - 30 днів (а.с. 19).
Після цього 25.01.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №567942644, за умовами якого останньому надано кредит в сумі 20 000,00 грн (а.с. 31).
Відповідно до п. 8.3. договору, на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором, базова процентна ставка складає 2,50% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 912,50 відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором в період з 23.04.2024 по 20.08.2024, базова процентна ставка, яка використовується для нарахування процентів за користування цими додатковими траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в абзаці 3 п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21.08.2024, базова процентна ставка, яка використовується для нарахування процентів за користування цими додатковими траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 8.4. договору, для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна вартість кредиту складає 35 000,00 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 15 000,00 та суму кредиту у розмірі 20 000,00 грн. Денна процентна ставка, для вказаних в цьому пункті умов, розвраховується наступним чином: (загальні витрати: 15 000,00 грн) / (сума першого траншу: 20 000,00 грн) / (строк дисконтного періоду: 30 днів) х 100% = 2,50 відсотків в день. Денна процентна ставка за весь строк дії цього договору з припущення отримання коштів у розмірі максимального розміру кредитного ліміту, передбаченого п. 2.1. договору, розраховується за наступною методикою: ((кредитний ліміт: 20 000,00 грн) х (базова процентна ставка: 2,50% в день / 100) х (строк кредитування: 1827 днів)) / (кредитний ліміт: 20 000,00 грн) / (строк дії договору: 1827 днів) х 100% = 2,50% в день.
Згідно з п. 8.5. договору, за умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими траншами до закінчення дисконтного періоду кредитування, кредитодавець, відповідно до п. 8.5.1. та п. 8.5.2. зобов'язаний зменшити зобов'язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом наступним чином:
За період від дати видачі першого траншу до 24.02.2024 (включно) розрахунок витрат за кредитом здійснюється за процентною ставкою 0,40% від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 146,00% річних; у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період за наступного дня після 24.02.2024 розрахунок витрат за кредитом здійснюється за ставкою 1,51% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 552,59% річних. У разі здійснення позичальником двох та більше пролонгацій, кредитодавець має право зменшити розмір індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації.
Згідно з п. 8.6. договору, за умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими траншами до закінчення дисконтного періоду кредитування, для суми кредиту за першими траншем, що вказана п п. 2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складе 22 400,00 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 2 400,00 грн та суму кредиту у розмірі 20 000,00 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 297,03% річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 112,00% від суми першого траншу. Денна процентна ставк, для вказаних у цьому пункті умов, розраховується наступним чином: (загальні витрати: 2 400,00 грн) / (сума першого траншу: 20 000,00) / (строк дисконтного періоду: 30 днів) х 100% = 0,40% в день (а.с. 35зв.-36).
Також до договору доданий паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо процентної ставки та порядку повернення кредиту (а.с. 29-31), а також алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі, заявку на отримання грошових коштів в кредит від 25.01.2024 та Правила надання грошових коштів у позику (а.с. 12-23).
У цей же день ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на вказану відповідачем у заявці картку № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №350e7c3b-a8df-4352-8158-ebb52ccf4641 від 25.01.2024 (а.с. 10).
28.11.2018 було укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги за кредитними договорами. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.
Відповідно до реєстру прав вимоги №277 від 26.03.2024 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги за кредитним договором №567942644 від 25.01.2024 (а.с. 96).
10.10.2024 було укладено договір факторингу №10/1024-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами (а.с. 98-101).
29.05.2025 було укладено договір факторингу №29/05/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» права вимоги за кредитними договорами (а.с. 104-108).
Згідно з реєстром боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» право вимоги за кредитним договором №567942644 від 25.01.2024 (а.с. 61).
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №567942644 від 25.01.2024, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» становить 81 900,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 20 000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами 61 900,00 грн (а.с. 51).
Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором №567942644 від 25.01.2024, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 81 900,00 грн, що складається із: заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 20 000,00 грн; заборгованості за процентами - 61 900,00 грн (а.с. 52-54, 54зв.).
Суд погоджується із заявленою до стягнення сумою основного боргу та зауважує, що відповідач, будучи неодноразово викликаним у судове засідання, власних доказів суду не надав, докази позивача, які підтверджують перерахування коштів, зокрема копію платіжного доручення про перерахування коштів, розрахунок суми боргу, не простував.
Щодо стягнення процентів, суд зазначає таке.
Договір надання грошових коштів у позику №567942644, був укладений 25.01.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Однак, перехідні положення закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Зазначене указує на те, що строк, встановлений у п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії таких договорів продовжувався після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1 % є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позивач неправомірно за договором надання грошових коштів у позику №00-9572177 від 22.01.2024 застосовував процентну ставку, яка перевищувала законодавчо закріплений максимальний розмір.
Згідно із розрахунком заборгованості проценти нараховано за період 25.01.2024 (дата надання кредиту) та по 10.10.2024, що разом складає 260 календарних днів (що знаходиться в межах визначеного пунктом 8.4. договору строку кредитування 1827 днів).
Оскільки визначена пунктом 8.4. процентна ставка 2.5% в день не може бути застосована з описаних вище причин, сума боргу піддягає перерахунку наступним чином 20 000 х 1% х 260 = 52 000 грн.
Позивачем нараховані відсотки за договором за указаний період у сумі 61 900,00 грн.
Однак, із урахуванням викладеного, позов у частині стягнення заборгованості за відсотками підлягає частковому задоволенню у розмірі 52 000 грн.
ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кредитний договір укладено з використанням інформаційно-комунікаційної системи позивача та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що узгоджується зі ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
На виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв'язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги те, що відповідач, всупереч наведеному вище принципу змагальності цивільного судочинства, не надав відзиву із запереченнями щодо заявленого позову. Факт укладення договору та отримання за договором грошових коштів (кредиту) у визначеному договором розмірі відповідач не заперечував. Також відповідач не надав будь-яких аргументів і доказів на спростовування позовних вимог та не поставив під сумнів надані позивачем докази щодо розміру заборгованості за договором позики.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні всебічно, повно та об'єктивно наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач порушив зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №567942644 від 25.01.2024.
Отже, позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 2 422,40 грн (а.с. 9), які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» (а.с. 47-48).
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг, вартість послуг адвокатського бюро «Тараненко та Партнери» становить 7 000,00 грн (а.с. 45).
Суд, з урахуванням ціни позову, незначної складності справи про стягнення кредитної заборгованості, яка є малозначною, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, враховуючи принцип розумності та справедливості, вважає вказані витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг.
При вирішенні цього питання суд враховує загальні принципи цивільного законодавства, якими, серед інших, є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 3 ЦК України), а також принципи цивільного процесу, якими є верховенство права, тобто імперативний правовий принцип, який серед іншого захищає сферу особистих майнових прав особи від непропорційного втручання, а також принципи пропорційності цивільного судочинства та змагальності сторін (ст. 10, 11 та 12 ЦПК України відповідно).
Наведене вище є підставою для визначення витрат на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, однак позивачем судовий збір сплачено в мінімальній передбаченій законом сумі, сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 76- 81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд
Вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 72 000 (сімдесят дві тисячі) грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором №567942644 від 25.01.2024, що складається із: заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 20 000,00 грн; заборгованості за процентами - 52 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у розмірі 2 422,40 грн судового збору та 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 4 422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 29.09.2025.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙС» (місцезнаходження: Харківське шосе, 19, м. Київ, 02175, код: ЄДРПОУ: 42986956)
Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
Суддя А.О. Діденко