Справа № 682/2338/25
Провадження № 2-а/682/35/2025
25 вересня 2025 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Маршал І.М.,
за участі секретаря судового засідання Захарчук С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 1541 від 08 липня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень (надалі - Постанова). Позивач не погоджується зі змістом оскаржуваної постанови з огляду на таке.
Так, зі змісту оскаржуваної Постанови слідує, що датою її складення є 08 липня 2025 року, однак, про існування такої постанови позивачу стало відомо лише 26 серпня 2025 року, а саме, у Славутському відділі ДВС кіди він звернувся щоб з'ясувати на підставі чого вказаним відділом було арештовано його картковий рахунок на який позивач отримує заробітну плату, а тому позивач вважає строк на її оскарження пропущеним з поважних причини, що є підставою для його поновлення.
Позивач вказує, що за змістом оскаржуваної постанови йому в провину ставиться те, що він без поважних причин протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-IХ від 11.04.2024 року (тобто в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно) не уточнив свої військово-облікові дані в повному обсязі у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IХ,а саме: адресу проживання,сімейний стан,номери засобів зв'язку,адрес електронної пошти(за наявності електронної пошти) місце роботи та навчання,в тому числі інформацію про актуальний стан свого здоров'я та інші персональні дані :у разі перебування на триторії України - шляхом прибуття самостійно до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання,або до ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Починаючи з 24.02.2022 року (з мементу оголошення мобілізації в україні) по 27.05.2025 року (день доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 -день виявлення тривалого правопорушення) особисто не уточнив свої військово-облікові даниі,а саме:адресу місця проживання,сімейний стан,номери засобів зв'язку, адрес електронної пошти (за наявності електронної пошти), місце роботи та навчання, в тому числі та актуальний стан свого здоров'я та інші персональні дані, а саме, наявність групи інвалідності та перебування на обліку у психіатра КП «Славутська міська лікарня ім.Ф.М. Михайлова».
Своїми неправомірними діями, які виразились в не оновленні облікових даних в особливий період, військвозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IХ, частини другої статі 17 Закону України «Про оборону», частини третьої та десятої статті 1, пункту 2 частини першої статті 37, частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу третього частини першої та абзацу сьомого частини третьої та частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, кваліфікуючою ознакою якого є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова не ґрунтується на жодних письмових доказах, а також вказує, що відповідачемне взято до уваги той факт, що всі відомості про позивача містяться в інформаційно-комунікаційних системах, реєстрах, базах (банках) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, а також ним порушено визначену законом процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, а саме, у встановлений законом спосіб не повідомлено позивача про час і місце розгляду щодо нього справи про адміністративне правопорушення чим порушено право позивача на захист, на надання пояснень та висловлення заперечень щодо обставин справи.
З цих підстав позивач вважає оскаржувану постанову такою, що винесена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а тому просить суд її скасувати та закрити провадження у справі, а також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Представником позивача адвокатом Жилюком О.В. до суду подано клопотання з проханням позов задоволити та розглянути справу у відсутність позивача та його представника.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про день та час судового розгляду свого представника до суду не скерував, відзив на позовну заяву не подавав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення № 1541 від 08.07.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він без поважних причин протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-IХ від 11.04.2024 року (тобто в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно) не уточнив свої військово-облікові дані в повному обсязі у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IХ,а саме: адресу проживання,сімейний стан,номери засобів зв'язку,адрес електронної пошти(за наявності електронної пошти) місце роботи та навчання,в тому числі інформацію про актуальний стан свого здоров'я та інші персональні дані :у разі перебування на триторії України - шляхом прибуття самостійно до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання,або до ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Починаючи з 24.02.2022 року (з мементу оголошення мобілізації в україні) по 27.05.2025 року (день доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 -день виявлення тривалого правопорушення) особисто не уточнив свої військово-облікові даниі,а саме:адресу місця проживання,сімейний стан,номери засобів зв'язку, адрес електронної пошти (за наявності електронної пошти), місце роботи та навчання, в тому числі та актуальний стан свого здоров'я та інші персональні дані, а саме, наявність групи інвалідності та перебування на обліку у психіатра КП «Славутська міська лікарня ім.Ф.М. Михайлова».
Своїми неправомірними діями, які виразились в не оновленні облікових даних в особливий період, військвозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IХ, частини другої статі 17 Закону України «Про оборону», частини третьої та десятої статті 1, пункту 2 частини першої статті 37, частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу третього частини першої та абзацу сьомого частини третьої та частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, кваліфікуючою ознакою якого є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Про існування оскаржуваної постанови № 1541 від 08.07.2025 позивачу стало відомо лише 26 серпня 2025 року про що свідчить відповідна відмітка на заяві позивача на ім'я начальника органу ДВС про надання йому з матеріалів виконавчого провадження копії виконавчого документа.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який набрав чинності 19.05.2024, а згідно із Законом "Про військовий обов'язок і військову службу" уточнити персональні дані необхідно протягом 60 днів з дня набрання чинності вказаним законом, тобто до 16.07.2024 року включно.
Так, відповідачем на підтвердження дій щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також інших доказів, зокрема, які саме облікові дані військовозобов'язаного відповідно до п. 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, не було оновлено чи уточнено позивачем, та чи які невідповідності було виявлено і які можливо чи не можливо отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами тощо.
Аналізом змісту оскаржуваної постанови та матеріалів справи встановлено, що позивачу не надходило жодних дзвінків та повідомлень від відповідача, а також від Укрпошти про необхідність з'явитися до ТЦК, і доказів на спростування такого відповідачем не надано.
Викладене свідчить, що позивач виконав вимоги Закону, крім того, інформація про позивача наявна у інформаційно-телекомунікаційних системах та реєстрах, базах даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, а тому у відповідача була наявна можливість самостійно отримати його персональні дані, що згідно примітки до статті 210 КУпАП виключає застосування положень статей 210, 2101 КУпАП.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" проводиться робота щодо організації електронної взаємодії з ДПС України, МЮ України, ДМС України, ДСА України, ДПС України, МОН України та іншими державними органами держателями (розпорядниками, адміністраторами) інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів, баз (банків) даних.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом ч.ч. 1-2 ст. 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" загальний військовий обов'язок встановлюється з метою забезпечення комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також підготовки населення до захисту України. Загальний військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття та призов на військову службу; проходження за призовом або добровільно військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 6 ст. 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, зобов'язані: прибувати за викликом військового комісаріату до призовних дільниць для приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою одержання військової спеціальності, призову на військову службу або на збори; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024, внесено зміни до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за змістом яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, серед іншого, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який набрав чинності 19.05.2024, внесено зміни до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за змістом яких статтю 210 доповнено частиною 3, якою встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України").
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суду відповідачем не надано жодного доказу, передбаченого ст. 251 КУпАП, які б свідчили про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Згідно ст. 62 Конституції України - обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість.
Відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо правомірності прийнятого рішення, а саме, про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, за встановлених обставин справи, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суперечить нормам вказаних вище актів законодавства .
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведено, суд доходить висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 210, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 79, 132, 139, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд,
Позов задоволити.
Постанову № 1541 від 08.07.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу 17 000 гривень скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Маршал І. М.