Постанова
Іменем України
02 жотвня 2025 року
м. Харків
справа № 615/2011/24
провадження № 22-ц/818/3575/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.,
суддів: Маміної О.В., Мальованого Ю.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», в особі представника Романенка Михайла Едуардовича, на рішення Валківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року, ухвалене суддею Левченка А.М., -
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернулось до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором 37335,61 судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 19 травня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 890218 за умовами якого позичальник отримав грошовові кошти у розмірі 7000,00 грн, строком до 18 червня 2019 року.
12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») укладено Договір факторингу №1.
12 вересня 2019 року було укладено Додаткову угоду № 25 та підписано Реєстр прав вимог № 25 про те, що на умовах вищезазначеного договору Клієнт відступив Фактору Право вимоги до ряду Боржників, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором про надання фінансового кредиту № 890218 від 19 травня 2019 року, за яким ТОВ «Він Фінанс» набуло право кредитора.
Як зазначає представник позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 37335,61 грн, з яких: сума основного боргу 7000,00 грн, сума процентів 3780,00 грн, сума прострочених процентів 10458,00 грн, сума пені 0,00 грн, сума штрафів 3360,00 грн, інфляційних втрат 10521,26 грн, 3% річних 2116,35 грн.
Ураховуючи викладене, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Він Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 890218 від 19 травня 2019 року в розмірі 37335,61 грн, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.
В апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 12 вересня 2019 року на виконання Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 було укладено Додаткову угоду № 25 та підписано Реєстр прав вимог № 25 про те, що на умовах вищезазначеного Договору Клієнт відступив Фактору Право вимоги до ряду Боржників, в тому числі до ОСОБА_1 , на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором № 890218 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 19 травня 2019 року, за яким ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло прав кредитора стосовно Відповідача. Окрім того, повідомляємо, що у Реєстрі прав вимог № 25 від 12.09.2019, Відповідач зазначений під порядковим номером 699 (копію додаткової угоди № 25 та копію реєстру прав вимог № 25 додаємо повторно). Відповідно до п. 1.5 Договору факторингу № 1 від 12.04.2018, «Реєстр прав вимог» - означає перелік Прав вимог до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма Реєстру прав вимог наведена в Додатку № 1 до цього Договору. Згідно п. 2.2 Договору факторингу № 1 від 12.04.2018, у випадку укладення Сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не змінює попередній. Відповідно до п. 4.1 п.п. зазначеного вище Договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. умовами Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 було передбачено, що в майбутньому будуть укладатись та підписуватись нові Реєстрі прав вимог, згідно яких буде продовжуватись співпраця розпочата у зв'язку з укладенням вказаного Договору факторингу, між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (змінено назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС»). 12 вересня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (змінено назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено Додаткову угоду № 25 до Договору факторингу № 1 від 12.04.2018, згідно якої перед підписанням Реєстру прав вимог № 25 від 12.09.2019, було викладено п. 3.1.2 Договору факторингу в наступні редакції, а саме: «Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог і складає 608 889,47 грн. Таким чином, дію Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 було продовжено, а також зазначено: «Ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання та скріплення печатками, та діє до 19 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання обов'язків з боку Сторін. Отже, всі ці факти вказують на те, що строк дії Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 не закінчився 31.12.2018, як було зазначено в оскаржуваному рішенні суду від 15.04.2025, Договір факторингу було неодноразово продовжено, на підтвердження даного факту до матеріалів цивільної справи № 615/2011/24 було долучено копію додаткової угоди № 25 та копію реєстру прав вимог № 25 від 12.09.2019, тому ТОВ «ВІН ФІНАНС» вважає, що рішення Валківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року по справі № 615/2011/24, було ухвалене у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи. Окрім того, також ТОВ «ВІН ФІНАНС» не погоджується з рішенням суду в частині стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн., вважає суму стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн. - не обґрунтованою, не доведеною належними та допустимими доказами, завищеною та не співмірною із ціною позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 890218 виникли 19 травня 2019 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року. Витяг з Реєстру прав вимог № 25 датується 12 вересня 2019 року, тобто більше ніж рік після укладення договору факторингу, а отже на час укладення даного договору у позивача було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище договором про надання коштів у позику.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду виходячи з наступного.
За правилом ч.1 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 травня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 890218 за яким товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором.
Згідно з п. 1.3 договору сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: 1.3.1. Знижена процентна ставка становить 1,71 % від суми позики за кожен день користування позикою (624,15 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору. 1.3.2. Стандартна процента ставка становить 1,80 % від суми позики за кожний день користування позикою (657,00 % річних). 1.3.3. Стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.7., 3.4., 3.6.2. цього Договору.
Відповідно до п. 1.4 договору загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 151,30 % від суми позики (у процентному виразі) або 10591,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування Позикою - 51,30 % від суми Позики (у процентному виразі) або 3591,00 грн (у грошовому виразі).
Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий Клієнтом (п.1.5 договору).
Сторони домовилися, що повернення Позики та сплата процентів за користування Позикою здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору (п.3.1 договору) .
Згідно з п.п. 3.2, 3.3 договору нарахування процентів за Договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за Позикою за фактичну кількість календарних днів користування Позикою. Проценти за користування Позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання Позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання Позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення Позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у Графіку платежів (Додаток 1 до цього Договору). 3.3. Умови застосування зниженої процентної ставки - дотримання Клієнтом терміну повного повернення Позики, зазначеного у Графіку платежів, недопущення прострочення виконання зобов'язання більше 3 (трьох) календарних днів
Датою укладання Договору між Товариством і Клієнтом є дата його підписання. Договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів Клієнту ( п.6.2 договору)
Сторони погодили підписання Договору зі сторони Товариства (Позикодавця) шляхом накладення аналогу власноручного підпису Директора Товариства та відбитка печатки Товариства, зразок яких наведено в Розділі 7 цього Договору.
Невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус», які розміщені на сайті creditplus.ua/assets/uploads/public/pravila_18.03.2019.pdf. Приймаючи умови цього Договору, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до графіку платежів, що є додатком № 1 до договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 890218 від 19 травня 2019 року сума позики становить 7000,00 грн, сума нарахованих процентів 3591,00 грн. разом до оплати 10591,00 грн, дата повернення позики та сплати нарахованих процентів 18 липня 2019 року.
Долучені до матеріалів справи копія договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 890218 від 19 травня 2019 року та додаток № 1 до договору підписано електронним підписом 19.05.2019 19:12:19.
Як вказує позивач, відповідач належним чином свої зобов'язання за договором не виконував, у зв'язку із чим відповідно до наданого розрахунку станом на дату відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості за кредитом становить 24598,00 грн, з яких: сума основного боргу - 7000,00 грн, сума процентів - 3780,00 грн, сума прострочених процентів - 10458,00 грн, сума пені - 0,00 грн, сума штрафів 3360,00 грн,
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с. 25-27).
Отже, за цим договором факторингу право вимоги означає права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
12 вересня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (змінено назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС») була укладена додаткова угода № 25 до вищевказаного договору факторингу, якою сторони погодили викласти п. 3.1.1 і п. 3.1.2 в новій редакції, залишивши інші положення договору без змін.(а.с. 28)
У відповідності до п. 4.1. вищевказаного договору факторингу право вимоги переходить від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (змінено назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС») в день підписання ними відвідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
На виконання вищевказаних умов договору факторингу 12 вересня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (змінено назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС») було підписано відповідний Реєстр прав вимог, у відповідності до якого вбачається відступлення ТОВ «Авентус Україна» ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зокрема до боржника за кредитним договором № 890218 від 19 травня 2019 року - ОСОБА_1 .
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Він фінанс», перейшло право вимоги кредитного договору від 19.05.2019 року № 890218, укладеного між ТОВ « Авентус Україна » та ОСОБА_1 .
Наданий позивачем витяг з Реєстру прав вимоги № 25 підписаний та має печатки уповноважених осіб, також зазначена вся важлива інформація, а саме : номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін, отже наявні належні та достатні докази на підтвердження отримання позивачем ТОВ « ВІН ФІНАНС» на підставі договору факторингу прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 890218 про стягнення відповідної заборгованості.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження отримання позивачем ТОВ « Він фінанс » на підставі договорів факторингу прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 890218 від 19 травня 2019 року та додаток № 1 до договору підписано електронним підписом 19.05.2019 19:12:19.
Між тим, в підписаному сторонами договорі відсутні данні щодо відкритого (наявного) карткового рахунку.
Також, матеріали справи містять довідку, в якій зазначено персональні дані ОСОБА_1 , його адресу проживання, ідентифікаційний номер, електронну адресу, номер телефону, між тим вказана заява не містить підпису ОСОБА_1 та номеру карткового рахунку, на який йому перераховано грошові кошти.
Крім того, на підтвердження надання кредитних коштів, позивачем не надано платіжного доручення, з якої вбачалося б, що на виконання кредитного договору від 19.05.2019 року № 890218 кредитором було здійснено переказ коштів у розмірі 7000 грн. відповідачу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує укладення вищевказаного договору.
З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів вважає, що відсутні докази перерахування суми кредиту на картку, належну відповідачу.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки позивачем не доведено належності карткового рахунку, на який здійснено переказ саме ОСОБА_1 , а укладений сторонами договір не містить такої картки, тому судова колегія не вбачає підстав для стягнення заборгованості.
Висновки суду про відмову у задоволенні позову у зв'язку із недоведення переходу права вимоги не відповідає фактичним обставинам справи. Тому рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови у позові.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо незгоди із сумою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи представником відповідача долучено: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 13 грудня 2024 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем; додаток № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н від 13 грудня 2024 року; ордер на надання правничої допомоги серії ВІ № 1237362 року від 23 грудня 2024 року; акт виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 6500,00 грн; платіжну інструкцію № 171106429 від 13 грудня 2024 року на суму 3250,00 грн; платіжну інструкцію № @2PL262996 від 14 січня 2025 року на суму 3250,00 грн.
Клопотання про зменшення заявленого до стягнення представником відповідача розміру витрат на правничу допомогу ТОВ « Він фінанс» не заявляло.
Суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ТОВ «Він фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.
Надання Данильченку ДС. правничої допомоги адвокатом Калініним С.К. підтверджується матеріалами справи. Відповідно до акту виконаних робіт адвокат Калінін С.К. надавав консультацію щодо захисту прав відповідача у справі, вивчав та аналізував позовну заяву, подавав до суду відзив на позовну заяву, а тому у колегії суддів відсутні підстави для висновку про не співмірність заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн. складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт та наданих ним послуг.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», в особі представника Романенка Михайла Едуардовича - задовольнити частково.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
Ю.М. Мальований