Суддя Зайцева М. С.
Справа № 644/5031/25
Провадження № 2/644/3326/25
03.10.2025
03 жовтня 2025 року місто Харків
Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Зайцевої М.С.,
за участі секретаря судових засідань - Селіхової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів доходу, щомісяця, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
26.06.2025 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не менше 5000 грн. щомісяця, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є матір'ю малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживає разом з нею у місті Лімерик, Ірландія. Після розірвання шлюбу з батьком дитини - ОСОБА_2 , останній не бере участі в утриманні дитини та не надає матеріальної допомоги. Усі витрати на забезпечення дитини вона несе самостійно. У 2024 році у дитини встановлено діагноз змішані розлади поведінки та емоцій (F92.8), він перебував під наглядом психіатра, проходив обстеження, потребував медикаментозного лікування та супроводу фахівців (нейропсихолога, психолога, тренінги тощо). З вересня 2025 року дитина має розпочати навчання в школі в Ірландії, що потребує значних витрат - на репетитора з англійської мови, шкільне приладдя, адаптаційні програми. Вартість життя в Ірландії є суттєво вищою, ніж в Україні. З огляду на викладене, просить суд врахувати особливості розвитку дитини та реальні щомісячні витрати на її утримання і навчання, та задовольнити її позов про стягнення аліментів у розмірі - не менше 5000 гривень щомісяця, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 10.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
26.06.2025 року позивачка через систему «Електронний суд» звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності через перебування в Ірландії, підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач повідомлений про час та місце слухання справи своєчасно та належним чином, позивач надав згоду на ухвалення заочного рішення, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 липня 2015 року до 03 серпня 2022 року, відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 31.07.2015 року та рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 03.08.2022 року справа № 153/818/22.
Від зареєстрованого шлюбу сторони мають спільну дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 27.09.2016.
Як зазначає позивач, дитина сторін проживає разом із матір'ю. Доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.
З матеріалів позовної заяви також убачається, що відповідачем добровільно не надавалось матеріальної допомоги на утримання дитини, угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами у справі не досягнуто. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків / рішення від 7 грудня 2006 року у справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111/04, § 54).
Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК, не встановлено.
Можливість стягнення аліментів за рішенням суду залежить не лише від факту добровільної участі одного з батьків в утриманні дітей, а й від згоди іншого з батьків із розміром та способом такого утримання.
Надання дітям матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом і обов'язком батька та не звільняє його від обов'язку утримувати дитину (Постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19 (провадження № 61-929св20).
Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За положеннями ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За приписами ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Метою судового доказування є всебічне, повне, об'єктивне з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи.
Відповідач та позивач повинні у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18).
ОСОБА_2 є чоловіком працездатного віку, відомостей про незадовільний стан його здоров'я відповідачем суду не надано та під час судового розгляду не спростовано.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мати зобов'язання щодо утримання.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, окрім вищевказаних обставин, суд також враховує прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік».
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Так, аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні та надані позивачкою на підтвердження своїх позовних вимог, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також приймає до уваги обов'язок відповідача утримувати свою дитину на підставі описаних вище норм права.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
Беручи до уваги те, що позивачем не подано суду відповідних доказів того, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн, суд, на підставі викладеного, керуючись ст. 7 Сімейного кодексу України відповідно до якого - регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, суд враховує матеріальне становище сторін, інші вищезазначені обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, ураховуючи, що батьки в рівних частках зобов'язані утримувати дитину в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум, вважає, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини у розмірі 3500 грн. щомісячно, оскільки, на думку суду, саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення, є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Крім того, при прийнятті рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 3500 грн. судом прийнято до уваги, що даний розмір не є меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позовна заява ОСОБА_1 подана до суду 09.06.2025, а тому суд присуджує стягнення аліментів саме з цього дня.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3500 грн. щомісячно, з їх подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 09.06.2025 та до досягнення дитиною повноліття. У решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача судовий збір у сумі 968,96 грн. в дохід держави.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись статтями 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень, щомісячно, з їх подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 09.06.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
У решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: