справа № 631/1109/25
провадження № 2/631/861/25
про передачу матеріалів справи за підсудністю
03 жовтня 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Т. М. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА НОВА» - адвокат Андрущенко Михайло Валерійович, який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АН № 1685536 від 22 серпня 2025 року, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику № 5495140924 від 22 вересня 2024 року у розмірі 35700 гривень 00 копійок та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження по даній справі з'ясовано, що позов подано до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При зверненні до суду з відповідним позовом позивач повинен дотримуватися вимог закону щодо підсудності розгляду цивільних справ, передбачених главою 2 розділу І Цивільного процесуального кодексу України.
Так, нормами цивільного процесуального законодавства України передбачено загальну підсудність за місцезнаходженням відповідача (стаття 27 Цивільного процесуального кодексу України), альтернативну підсудність за вибором позивача (стаття 28 Цивільного процесуального кодексу України) та виключну підсудність (стаття 30 Цивільного процесуального кодексу України).
За загальними правилами підсудності позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина 1 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України).
У відповідності до положень частини 6 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Так, 01 жовтня 2025 року за вхідним № ЕП-1302/25-вх, на електронну адресу суду від Караванського старостинського округу Старовірівської сільської ради Берестинського району Харківської області надійшло повідомлення за № 1/118 від 01 жовтня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрована та не мешкає.
01 жовтня 2025 року в порядку, передбаченому частиною 8 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЕСІТС «Електронний суд», судом отримано відповідь № 1843092 від 01 жовтня 2025 року, згідно якої в Єдиному державному демографічному реєстрі інформація стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , відсутня.
Разом із тим, згідно інформації Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області, що надійшла на електронну адресу суду 03 жовтня 2025 року та зареєстрована за вхідним № ЕП-1310/25-вх., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання з 18 березня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , за паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , оформленим 13 березня 2000 року Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області.
Слід відмітити, що положення статті 27 Цивільного процесуального кодексу України є імперативними у частині вимоги пред'явлення позову до відповідача саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування), який в даному випадку на території, на яку не поширюється юрисдикція (підсудність) Нововодолазького районного суду Харківської області, не зареєстрована.
З огляду на зміст Цивільного процесуального кодексу України, зареєстроване місце проживання відповідача повинно бути в кожному випадку достовірно встановлено, при цьому тимчасове перебування особи в певному місці не може рахуватися її місцем проживання.
Підстав, які б згідно зі статтею 28 Цивільного процесуального кодексу України дозволили позивачу обирати підсудність в Нововодолазькому районному суді Харківської області з урахуванням предмету спору, який виник у сторін, суд також не вбачає та позивач про них не повідомляв.
При цьому слід відмітити, що правила, передбачені у статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, використовується позивачем на стадії підготовки позову та його подання, тому позивач повинен обґрунтувати в позовній заяві вибір суду, до якого подано позов, зокрема й надати докази на підтвердження певного факту, чого в даному випадку зроблено не було.
Крім того, тлумачення статтей 27 та 28 Цивільного процесуального кодексу України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 Цивільного процесуального кодексу України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 16 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України).
Статтями 55 та 124 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як визначено у частині 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина 1 статті 378 Цивільного процесуального кодексу України).
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
За приписами частини 9 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з положеннями статті 32 Цивільного процесуального кодексу України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Разом із тим, розгляд справи з порушенням правил підсудності є підставою для скасування судового рішення та в цілому нівелює інститут територіальної підсудності, а також ставить під сумнів саму сутність судового розгляду виходячи із приписів пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору «судом, встановленим законом».
Концепцію суду, встановленого законом, у значенні, вжитому у статті 6 Конвенції, розкрито у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко проти України» (заяви № 29454/04, № 29465/04), у якому Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (глава 1 розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України).
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо територіальної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд, до якого направлено позовну заяву з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін у справі права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
За наведених обставин, враховуючи, що зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться на території, на яку не поширюється юрисдикція (підсудність) Нововодолазького районного суду Харківської області, та із доданих до позовної заяви доказів не можливо застосувати правила альтернативної підсудності, визначені статтею 28 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи недопустимість порушення правил щодо територіальної підсудності, суд вважає за необхідне у відповідності до частини 9 статті 187 та на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України передати дану справу на розгляд до Харківського районного суду Харківської області.
Керуючись статтями 3, 19, 27, 28, 31, 32, частиною 9 статті 187, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259, 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 16 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України,
Матеріали цивільної справи з єдиним унікальним № 631/1109/25 (провадження № 2/631/861/25) за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передати на розгляд до Харківського районного суду Харківської області (адреса місцезнаходження: вулиця Сковороди, будинок № 18, селище Покотилівка, Харківський район, Харківська область, 62458).
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою Цивільним процесуальним кодексом України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 31 Цивільним процесуальним кодексом України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя Т. М. Трояновська