Дата документу 24.09.2025 Справа № 334/7785/24
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 334/7785/24 Пр. № 22-ц/807/1311/25Головуючий у 1-й інстанції: Добрєв М.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
24 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Подліянової Г.С., Полякова О.З.
за участі секретаря Камалової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАПОРІЖРИНОК» на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАПОРІЖРИНОК» (надалі - КП «ЗАПОРІЖРИНОК») про визнання незаконним та скасування наказів про переміщення та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом(т.с.1 а.с.1-8), в якому просила: - визнати незаконним та скасувати наказ № 056-к від 02.07.2024 року КП «ЗАПОРІЖРИНОК» про переміщення директора ринка ОСОБА_1 на тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по АДРЕСА_1 (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська»); - визнати незаконним та скасувати наказ №070-к від 19.08.2024 рокуКП «ЗАПОРІЖРИНОК» про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогули без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП України; - поновити ОСОБА_1 на роботі в КП «ЗАПОРІЖРИНОК» на посаді директора ринку (без зазначення назви структурного підрозділу відповідача КП «ЗАПОРІЖРИНОК»); - стягнути з КП «ЗАПОРІЖРИНОК» середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8000,00 грн. щомісяця, починаючи з 20.08.2024 року по день ухвалення рішення суду; - стягнути з КП «ЗАПОРІЖРИНОК» моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.; - судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що згідно із наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» № 041-к від 28.05.2024 року (копія т.с. 1 а.с. 112) з 30.05.2024 року ОСОБА_1 за її заявою та згодою було переведено з посади інспектора на посаду директора ринку, місцем виконання службових обов'язків ОСОБА_1 встановлено структурний підрозділ КП «ЗАПОРІЖРИНОК» - Критий ринок.
Згідно з наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» від 02.07.2024 року № 056-к «Про переміщення» (копія т.с. 1 а.с. 113-114) позивач переміщена з 02.07.2024 р. на тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська»), зі збереженням графіку, режиму роботи та умов праці (без зміни істотних умов праці). Згідно з пунктом 3 зазначеного вище наказу директору ринку ОСОБА_1 визначено робоче місце на території Хортицького ринку (м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, 12-а) кабінет директора ринку. Позивач ознайомлена з наказом 17.07.2024 року.
Позивач вважає вищевказаний наказ незаконним, оскільки згідно зі Статутом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (п.3.11.) до складу Підприємства на правах структурних підрозділів входять наступні ринки: - Центральний ринок (м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 32); - Критий ринок (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України / вул. Сталеварів, 47а/2); - Космічний ринок (м. Запоріжжя, вул. Європейська, 3); - Малий ринок (м. Запоріжжя, вул. Поштова, 141а); - Заводський ринок (м. Запоріжжя, вул. Молодіжна, 89а); - Хортицький ринок (м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, 12а); - Ринок Соцміста (м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2); - Торгівельний майданчик Шевченківського району (м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 56).
Тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська»), не є структурним підрозділом КП «ЗАПОРІЖРИНОК», тому її переміщення є протизаконним і виходить за межі трудового договору.
Відповідно до ст. 29 КЗпП України роботодавець зобов'язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами.
Згідно з пунктом 3 спірного наказу директора ринку Герговській М.П. було визначено робоче місце на території Хортицького ринку (м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, 12-а), кабінет директора ринку. При цьому Хортицький ринок має свого директора, а саме Володимира ПОЛЮКА, у якого як у посадової особи є свій кабінет, який, відповідно, забезпечений необхідними для роботи засобами саме для нього.
Це доводить, що спірний наказ директора КП «ЗАПОРІЖРИНОК» Романа Білогуб є безпідставним, незаконним і винесений для перешкоджання роботі позивача в комунальному підприємстві.
Крім цього 20 серпня 2024 року наказом №070-к від 19.08.2024 року за допущені прогули без поважний причин позивача звільнено відповідачем з посади директора ринку КП «ЗАПОРІЖРИНОК» на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Вказані накази позивачка вважає протиправними, оскільки вона не була зобов'язана виконувати роботу після її незаконного переміщення, а тому він також підлягає скасуванню. Незаконність наказу відповідача про переміщення позивача виключає будь-яку відповідальність за його невиконання.
Крім цього, згідно з п. 6 Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України. Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р. №57/188/84/105 - територія ринку повинна мати відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та. комунального секторів ділянку землі, зручне сполучення громадського транспорту загального користування, підземні чи наземні переходи для пішоходів, стоянки для транспортних засобів відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи і виходи, штучне освітлення території ринку, автостоянок та під'їздів, телефонний зв'язок, радіовузол або гучномовець на ринках з кількістю торговельних місць більше 250, електро та водопостачання, водовідведення, туалет, облаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття тощо.
Тимчасовий ринок, на який «перемістили» позивачку, взагалі не має системи водопостачання, і водовідведення та туалету. Отже, виробнича санітарія та гігієна праці як система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу на працівників шкідливих виробничих факторів взагалі на цьому ринку відповідачем як роботодавцем не передбачена, а, отже, не створені безпечні і нешкідливі умови праці.
При цьому ст. 153 КЗпП України зазначає, по на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. При використанні праці домашніх працівників створення належних, безпечних і здорових умов праці покладається на сторони трудового договору. Домашній працівник має право відмовитися від виконання важких робіт, робіт із шкідливими чи небезпечними умовами праці.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Позивачка вказує на те, що роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров'я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
Також, позивач, керуючись положеннями ст. 235 КЗпП, просить суд стягнути з відповідача суму заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 96000,00 грн., та суму моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю суду першої інстанції Добрєва М.В. (т.с.1 а.с.37).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2024 року (т.с.1 а.с.47) позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановою Запорізького апеляційного суду (головуючий суддя (суддя-доповідач) Трофимова Д.А., судді: Кухар С.В. та Онищенко Е.А.) (т.с.1 а.с.68-72) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2024 року у цій справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю суду першої інстанції Добрєва М.В. (т.с.1 а.с.79). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.80) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.171-172) заяву позивача про відвід судді у цій справі визнано необґрунтованою, заяву про відвід передано на вирішення іншому судді, визначеному в порядку, передбачено ст. 33 ЦПК України. В автоматизованому порядку для розгляду даної заяви визначено суддю суду першої інстанції Баруліну Т.Є. (т.с.1 а.с.173). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.174-175) у задоволенні заяви позивача про відвід судді у цій справі відмовлено.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2025 року (т.с.1 а.с.232-236), з урахуванням ухвали суду першої інстанції від 11.06.2025 року про виправлення описки (т.с. 1 а.с. 245), позов позивача у цій справі задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 056-к від 02.07.2024р. КП «ЗАПОРІЖРИНОК» про переміщення директора ринка ОСОБА_1 на тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по АДРЕСА_1 (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська»).
Визнано незаконним та скасовано наказ № 070-к від 19.08.2024р. КП «ЗАПОРІЖРИНОК» про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі у КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (ЄДРПОУ 01559577) на посаді директора ринку.
Стягнуто з КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (ЄДРПОУ 01559577) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 164201,72 грн.
Стягнуто з КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (ЄДРПОУ 01559577) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.
Стягнуто з КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (ЄДРПОУ 01559577) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3633,60 грн.
В задоволені решти вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2025 року (т.с.1 а.с.249) заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі залишено без розгляду.
Позивач із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі (фактично в частині задоволення позовних вимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач КП «ЗАПОРІЖРИНОК» у своїй апеляційній скарзі (т.с.2 а.с.1-10) просило рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
В автоматизованому порядку 29.05.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Полякова О.З. (т.с.2 а.с.13). Ухвалою апеляційного суду від 30.05.2025 року (т.с.2 а.с.14) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 17.06.2025 року (т.с.2 а.с.19). Ухвалою апеляційного суду скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (т.с.2 а.с.20), які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк 19.06.2025 року (т.с.2 а.с.22-23). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 24.06.2025 року (т.с.2 а.с.24), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.2 а.с.25), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 07 липня 2025 року по 14 серпня 2025 року включно (т.с.2 а.с.31).
25 квітня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого: - внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»; Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються Змінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам'янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя; Ленінський районний суд м. Запоріжжя на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя; Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30 квітня 2025 року (т.с.2 а.с. 32).
Позивач надала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с.2 а.с.35-44).
В автоматизованому порядку 26.08.2025 року суддею Подліяновою Г.С. у цій справі замінено суддю Онищенка Е.А. у зв'язку із тривалою відпусткою останнього (т.с. 2 а.с. а.с. 150-151).
У судовому засіданні 27.08.2025 року (т.с. 2 а.с. 59-64) було розпочато апеляційним судом розгляд цієї справи по суті за присутності представників сторін: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, у розгляді цієї справи оголошено перерву за ініціативою апеляційного суду.
У вересні 2025 року апеляційному суду надійшли у матеріали цієї справи додаткові письмові пояснення сторін із додатками, а саме:
-відповідача КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (т.с.2 а.с.70-79), за змістом яких:
= згідно із наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» № 023-к від 29.02.2025 року ОСОБА_1 була поновлена на роботі на посаді директора ринку КП «ЗАПОРІЖРИНОК», встановлено, що свої службові обов'язки ОСОБА_1 виконуватиме у підрозділі - Заводський ринок;
= на підставі заяви ОСОБА_1 від 28.08.2025 року про звільнення з посади з 01.09.2025 року за згодою сторін, остання наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» № 030-к від 28.08.2025 року була звільнення з 01.09.2025 року з посади директора ринкаКП «ЗАПОРІЖРИНОК» за угодою сторін, ч. 1 ст. 36 КЗпП України;
-представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Слєсарь О.В. (т.с.2 а.с.80-84).
У дане судове засідання належним чином повідомлена апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи особисто (т.с. 2 а.с.69) та у тому числі додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (т.с.2 а.с.69), позивач ОСОБА_1 повторно не з'явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності позивача ОСОБА_1 за присутності представника останньої - адвоката Слєсарь О.В. (т.с.2 а.с.42) та представника відповідача КП «ЗАПОРІЖРИНОК» - Іойлева С.А. (т.с. 2 а.с.12).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, додаткові пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача КП «ЗАПОРІЖРИНОК» у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024 року,який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст. ст. 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі лише в частині їх задоволення.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно п. 3.11. Статуту КП «ЗАПОРІЖРИНОК» до складу Підприємства на правах структурних підрозділів входять наступні ринки: - Центральний ринок (м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 32); - Критий ринок (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/вул.Сталеварів,47а/2); - Космічний ринок (м. Запоріжжя, вул. Європейська, 3); - Малий ринок (м. Запоріжжя, вул. Поштова, 141а); - Заводський ринок (м. Запоріжжя, вул. Молодіжна, 89а); - Хортицький ринок (м. Запоріжжя, вул. Лахтінська, 12а); - Ринок Соцміста (м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2); - Торгівельний майданчик Шевченківського району (м. Запоріжжя, вул. Чарівна,56).
Рішенням Запорізької міської ради від 28.11.2023 №724 з 01.12.2023 року утворений тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська»).
Наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» від 02.07.2024 року № 056-к «про переміщення» ОСОБА_1 переміщена з 02.07.2024 на тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська»), зі збереженням графіку, режиму роботи та умов праці (без зміни істотних умов праці). Згідно з пунктом 3 зазначеного вище наказу директору ринку Герговській Маргариті визначено робоче місце на території Хортицького ринку (м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, 12-а) кабінет директора ринку. ОСОБА_1 ознайомлена з наказом 17.07.2024 року.
Під час роботи на тимчасовому комунальному ринку з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону ОСОБА_1 перебувала на лікарняному за такими періодами тимчасової непрацездатності: - з 03.07.2024 року по 09.07.2024 (ЛН 12848055-2024021673-1), - з 10.07. по 16.07.2024 (ЛН 12848055-2024138127-1), - з 01.08. по 05.08.2024 (ЛН 13151714-2024589008-1), - з 06.08. по 08.08.2024 року (ЛН 13151714-2024688552-1).
Наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» від 19.08.2024 № 070-к (копія т.с. 1 а.с. 127130) ОСОБА_1 звільнено з 20.08.2024 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за допущенні прогули.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.
Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За правилами частин першої-третьої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я. У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.
Відповідно до пункту 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України та Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Таке ж визначення містять і Правила торгівлі на ринках, які затверджені рішенням Запорізької міської ради від 22.06.2011 № 48.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку
Отже, враховуючи вищевказані законодавчі терміни, єдиним комунальним ринком у місті Запоріжжі, тобто юридичною особою, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку та веде відповідну діяльність, є КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (код ЄДРПОУ 01559577). А усі інші ринки - це вже спеціально відведені місця для ведення торгівлі у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів.
Тобто, слід відмежовувати поняття «ринок» як юридичної особи, яка веде господарську діяльність і може бути роботодавцем, а отже і бути учасником трудових правовідносин, та поняття «ринок» як спеціально відведеної ділянки місцевості для ведення торгівлі, яке є просто місцем (може бути критим чи відкритим тощо), де можливо здійснювати відповідну діяльність, проте аж ніяк не вступати у трудові відносини із таким «ринком».
Відповідно до розділу 4.1 статуту КП «ЗАПОРІЖРИНОК» до компетенції власника належить, зокрема, прийняття рішень про створення філій, представництв підприємства.
Власником КП «ЗАПОРІЖРИНОК» є Запорізька міська рада, як представник територіальної громади.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішенням Запорізької міської ради від 28.11.2023 №724 з 01.12.2023 року утворений тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська») затверджено (спеціально відведено) саме місце для здійснення торгівлі, а не створено окрему юридичну особу чи відокремлений підрозділ вже існуючої юридичної особи.
Вказаний висновок підтверджується і тим, що за змістом положень пункту 3.10 статуту КП «ЗАПОРІЖРИНОК» відокремлені та структурні підрозділи діють на підставі їх Положень, що затверджуються директором підприємства. Натомість, під час розгляду цієї справи, суду першої інстанції не було надано ані положення про тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська»), ані відомостей про штат цього підрозділу, ані інформації про рахунки цього підрозділу, тобто жодної інформації, яка б підтверджувала функціонування тимчасового комунального ринку, як окремого структурного підрозділу КП «ЗАПОРІЖРИНОК».
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи не встановлено жодного логічного та обумовленого інтересами виробництва мотиву здійснення переміщення позивача.
Отже, виходячи з принципу розумності, який передбачає добросовісність зовнішнього прояву поведінки учасника відносин з точки зору правомірності, обґрунтованості, доцільності такої поведінки, а також можливості передбачення таким учасником обставин, які можуть вплинути на його права та обов'язки інших учасників відносин, суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача про те, що позивача оскаржуваним наказом від 02.07.2024 року було переміщено на ту ж посаду і з тим ж умовами до іншого структурного підрозділу.
Ураховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильного дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині оскарження наказу від 02.07.2024 року № 056-к (первісна позовна вимога позивача до відповідача у цій справі).
Статтею 30 КЗпП України визначено, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Згідно із ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно із ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції також правильно дійшов до переконання про протиправність наказу від 19.08.2024 року № 070-к про звільнення ОСОБА_1 з 20.08.2024 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України (прогули 09.08., 10.08., 11.08., 13.08., 14.08. та 15.08.2024 року повний робочий день без поважних причин - похідна вимога позивача до відповідача у цій справі).
Статтею 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При розрахунку середнього заробітку оплата вимушеного прогулу розподіляється між місяцями, на які припадає вимушений прогул, пропорційно робочим дням за графіком роботи роботодавця (індивідуальним робочим графіком працівника, якщо він відрізняється від загального графіка) в цьому періоді.
Верховний Суд України в постанові від 14.09.2016 р. у справі № 6-419цс16 сформував правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу.
З урахуванням норм абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 8 лютого 1995р., середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.
При цьому, з урахуванням положень пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, суд для обрахунку середньоденної заробітної плати бере два останніх місяці, відпрацьовані позивачем, та враховує, що позивачу було визначено робочий графік (вівторок-неділя). Враховуючи відомості про нараховану заробітну плату за червень та липень 2024 року позивача, її середньоденна зарплата становить 695,77 грн.
За період із дати звільнення (20.08.2024) по дату судового засідання (21.05.2025) пройшло 236 робочих днів позивача, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток у сумі 164201,72 грн. (695,77 грн. х 236 днів).
Щодо моральної шкоди
Позивач вказує на те, що через незаконні дії відповідача вона залишилася без роботи та, відповідно, без засобів до існування, вимушена витрачати свій час та кошти для захисту своїх прав в судовому порядку, відволікатися від звичних занять, чим порушується звичний спосіб та ритм життя. Через відчуття несправедливості щодо позивача через всю ситуацію, що склалася у зв'язку із звільненням, позивач сильно переживає, нервує, оскільки перенесла сильний стрес.
Положеннями ст. 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17 Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивача незаконно перевели до іншого місця роботи, то суд першої інстанції правильно вважав, що його законні трудові права були порушені і мають місце підстави для стягнення суми моральної шкоди.
Водночас, суд першої інстанції правильно вважав, що інститут відшкодування моральної шкоди впроваджено законодавцем у національне законодавство саме з метою справедливої компенсації дійсних втрат нематеріального характеру, і в жодному разі не може використовуватись для збагачення.
Суд першої інстанції правильно врахував, що позивач отримував заробітну плату у такому ж розмірі, як і на попередньому місці роботи, отримав виплату за тимчасову непрацездатність, а тому правильно вважав, що суми у 10000,00 грн. буде достатньо для компенсації нематеріальних витрат позивача.
Доводи апеляційної скарги КП «ЗАПОРІЖРИНОК» дублюють доводи його заперечень проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що із вищезазначеним наказом відповідача про її переміщення позивач не погодилась (акт відповідача про усну відмову позивача від підпису 02.07.2024 року - копія т.с. 1 а.с. 135), звернулась до адвоката (адвокатський запит від 04.09.2024 року в інтересах позивача до відповідача щодо надання інформації - копія т.с. 1 а.с. 141-143), надання інформації відповідачем адвокату в інтересах позивача на цей запит лише за вих. № 18.09.2024 року - копія т.с. 1 а.с. 145-146) та звернулась безпосередньо до суду з вищезазначеним позовом у цій справі 24.09.20254 року (т.с. 1 а.с. 1).
Письмові пояснення позивача на вищезазначений незаконний наказ відповідача про її переміщення у вищезазначений спосіб є правом, а не обов'язком.
Позивач не була зобов'язана виконувати роботу після її незаконного переміщення відповідачем з 02.07.2024 року, а тому позивач також не могла бути звільнена відповідачем з 20.08.2024 року «за новим переміщеним місцем роботи» за прогули без поважних причин.
Оскільки, позовні вимоги позивача до відповідача у цій справі про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення є похідними від позовних вимог позивача до відповідача у цій справі про визнання незаконним та скасування наказу про її переміщення (первісні позовні вимоги). А тому, в разі задоволення судом первісних позовних вимог позивача у цій справі, похідні від них позовні вимоги позивача у цій справі також підлягали задоволенню.
Судова практика, на яку послався відповідач КП «ЗАПОРІЖРИНОК», як апелянт у своїх вищезазначених додаткових поясненнях у цій справі, а саме: постанови судів в іншій цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до КП «ЗАПОРІЖРИНОК» про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, стягнення вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (т.с. 1 а.с. 70-76),
різниться за своїми фактичними обставинами із обставинами цієї справи, зокрема: контролера - приймальника ринку ОСОБА_2 було переміщено з одного саме структурного підрозділу відповідача КП «ЗАПОРІЖРИНОК» до іншого саме структурного підрозділу відповідача КП «ЗАПОРІЖРИНОК», а позивача - директора ринку ОСОБА_1 у цій справі, що переглядається в апеляційному порядку, з структурного підрозділу відповідача КП «ЗАПОРІЖРИНОК» - Критий ринок на тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська» - рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 724 від 28.11.2023 року - копія т.с. 1 а.с. 148), який не є структурним підрозділом відповідача КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (п. 3.11 Статуту КП «ЗАПОРІЖРИНОК» - копія т.с. 1 а.с. (150-161); належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані),
а тому не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи судом.
Разом із цим, аналогічною за фактичними обставинами до цієї справи є інша справа ЄУН 334/9433/24, постанову Запорізького апеляційного суду від 11.06.2025 року в якій відповідач КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в касаційному порядку не оскаржував - т.с. 1 а.с. 47-58, що підтвердив у тому числі представник відповідача у судовому засіданні у цій справі).
Позивач у цій справі не просила поновити її на роботі у конкретному структурному підрозділі відповідача - Критий ринок, а лише на посаді директора відповідача КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (зміст позов т.с. 1 а.с. 7), а тому добровільне виконання відповідачем оскаржуваного рішення суду у цій справі у вищезазначений спосіб і поновлення відповідачем позивача у подальшому на роботі на посаді директора відповідача КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (та зокрема у структурному підрозділі - Заводський ринок) відповідало інтересам позивача та не суперечило посадовій інструкції позивача, як директора ринку, і відповідало Статуту КП «ЗАПОРІЖРИНОК».
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. КП «ЗАПОРІЖРИНОК» та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
Описки в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції у цій справі не можуть бути підставою для скасування останнього (правильного по суті) за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги відповідача апеляційним судом, а можуть бути виправленні судом першої інстанції за власною ініціативою чи за заявою учасників цієї справи у подальшому в порядку ст. 269 ЦПК України.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги КП «ЗАПОРІЖРИНОК» не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Також, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України, було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування або рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАПОРІЖРИНОК» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова апеляційним судом складена 02.10.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С.Подліянова Г.С.Поляков О.З.