1Справа № 335/4692/25 1-кп/335/682/2025
03 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , процесуального прокурора ОСОБА_3 , потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_8 , захисника - адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, кримінальне провадження за №12024082050002307 від 14.11.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Каховка, Херсонської області, громадянки України, має вищу освіту, фізична особа підприємець, заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,-
13 листопада 2024 року, приблизно о 18 годині 49 хвилин, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювала рух по проїзній частині вулиці Незалежної України зі сторони площі Профспілок у напрямку вулиці Якова Новицького в місті Запоріжжі та наближалась до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться в районі будинку №80 по вулиці Незалежної України, та позначений інформаційно-вказівним знаком 5.38.1 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1. ПДР. В цей же час, по вищевказаному пішохідному переходу, зліва направо відносно руху автомобіля «Audi Q7» реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїзну частину вулиці Незалежної України перетинали два пішоходи, попереду рухався ОСОБА_10 , позаду нього рухалась ОСОБА_11 . Продовжуючи рух та наближаючись до вищевказаного нерегульованого пішохідного переходу водій ОСОБА_8 , діючи зі злочинною недбалістю, маючи об'єктивну можливість виявити пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , порушуючи вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжила, та скоїла наїзд на пішоходів ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження, з якими доставлена до КНП «Міська лікарня №9» ЗМР, де ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла. Смерть пішохода ОСОБА_11 настала від поєднаної тупої травми голови, тулуба, нижніх кінцівок, що призвело до поліорганної недостатності. Тілесні ушкодження виявлені при проведенні експертизи утворились незадовго до надходження в стаціонар за механізмом тупої травми та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до загрозливого для життя стану (поліорганної недостатності) знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого лінійного перелому нижньої стінки орбіти з синцями в ділянках обох очей, які кваліфікуються як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Невиконання водієм автомобіля «Audi Q7» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди, оскільки остання мала технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_11 та ОСОБА_10 шляхом застосуванням своєчасного екстреного гальмування автомобіля і зупинкою до місця наїзду.
Своїми діями ОСОБА_8 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_11 .
За наслідками наїзду на пішохода ОСОБА_10 обвинувачення ОСОБА_8 не пред'являлося.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнала повністю. Суду пояснила, що 13.11.2024 о 18-50 керуючи власним автомобілем рухалась по вул. Незалежної України від пл. Профспілок у напрямку вул. Якова Новицького у м. Запоріжжя. Був дощ, освітлення вуличне у вигляді світла ліхтарів, побачила пішоходів, які переходили дорогу на пішохідному переході в районі магазину Варус, загальмувала, але недостатньо вчасно, внаслідок чого здійснила наїзд на двох пішоходів (чоловіка та жінку). На автомобілі світло фар працювало в автоматичному режимі відповідно до освітлення. Швидкість руху 40 км/год, оскільки погодні умови не дозволяли їхати швидше, працювали склоочисники. Пішоходи були у смузі її руху в момент наїзду, майже завершили перехід. У неї в авто перебували два пасажири, її брати, які викликали швидку допомогу. Включила аварійний сигнал на авто та перебувала на місці. Коли вийшла з авто, то побачила, що пішохід ОСОБА_10 , перебував на обочині дороги, він одразу піднявся, а пішохід ОСОБА_11 знаходилася попереду автомобіля. Спочатку лежала, але потім зі сторонньою допомогою піднялась та у подальшому сиділа на бордюрі тротуару. У пішохода ОСОБА_10 були видимі ушкодження у вигляді подряпин, а у пішохода ОСОБА_11 видимі тілесні ушкодження на голові. Одягнені пішоходи були в одяг чорного кольору. Після того, як слідчий відпустив її з місяця ДТП, вона поїхала до 9-ї міської лікарні, де перебували потерпілі. У лікарні перебувала увесь час при обстеженні потерпілих. Потерпілому ОСОБА_10 одразу оплатила витрати за пошкоджений одяг та лікування, у подальшому відшкодувала йому завдану шкоду відповідно до визначеної ним суми, претензій він до неї не має. У подальшому, за проханням ОСОБА_12 , постійно спілкувалася з донькою потерпілої ОСОБА_13 . У ході лікування ОСОБА_11 сплачувала усі необхідні витрати, про які зазначала донька. Також зазначила, що просила пробачення у ОСОБА_12 , коли та перебувала на лікуванні. Однак, у подальшому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 померла, після чого донька ОСОБА_13 перестала з нею спілкуватися. ОСОБА_13 направила їй квитанції з витратами на поховання, які вона повністю сплатила. Також, у подальшому, при поданні трьох цивільних позовів, дізналася, що померла ОСОБА_11 має трьох доньок, яким намагалася компенсувати моральну шкоду в сумі 400 000,00 грн. одразу, але потерпілі відмовились. При цьому, у судовому засіданні ОСОБА_8 неодноразово щиро вибачалася перед потерпілими, та пропонувала грошову суму в якості морального відшкодування у вказаному вище розмірі. Крім того, зазначила, що у разі задоволення судом більшої сум, готова її сплачувати у подальшому.
Захисник - адвокат ОСОБА_9 у судових дебатах, не оспорюючи обставини вчинення злочину, які обвинувачена визнала повністю, просила врахувати наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування матеріальних витрат потерпілим) та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також врахувати особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має вищу освіту, заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей (2017 та 2020 років народження), є фізичною особою підприємцем, поведінку обвинуваченої як на момент скоєння ДТП так і у подальшому, у тому числі і у ході розгляду кримінального провадження, яка щиро кається, жалкує про скоєне, неодноразово висловлювала потерпілим співчуття та просила вибачення, готова та намагалася відшкодувати моральну шкоду. З огляду на вказане, просила призначити покарання ОСОБА_8 із застосуванням ст.ст.75,76 КК України.
Потерпіла ОСОБА_4 , у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її матір'ю. Суду пояснила, що 13.11.2024 перебувала на робочому місці, коли зателефонувала мама та повідомила, що її збив автомобіль, внаслідок чого перебуває у лікарні, де її обстежили та призначили лікування. 26.11.2024 матері стало гірше, та її перевели до реанімації, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Пояснила, що протягом усього цього часу ОСОБА_8 спілкувалась з нею, оплачувала усі рахунки. У період часу, коли мама перебувала на лікуванні, з ОСОБА_8 була відповідна домовленість про відшкодування моральної шкоди, але після смерті матері, вона та її сестри (інші потерпілі) вирішили подати цивільні позови у загальному розмірі 3 000 000,00 грн. (1 000 000,00 грн. на користь кожної), та не бажають спілкуватися з ОСОБА_8 , у зв'язку із чим і відмовилася від запропонованої суми грошових коштів у розмірі 400 000,00 грн. Зазначила, що не може вибачити ОСОБА_8 , оскільки внаслідок дій останньої втратила саму найдорожчу та найріднішу людину. Вважає, що ОСОБА_8 повинна бути покарана з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі з реальним відбуттям покарання, відповідно до вимог чинного законодавства України. Заявлений розмір моральної шкоди у сумі 1 000 000,00 грн. обґрунтувати не може, зазначивши, що вважає таку суму як покаранням для обвинуваченої.
Потерпіла ОСОБА_5 , у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її матір'ю. Так, 13.11.2024 о 18-00 годині спілкувалась з мамою по телефону. Потім їй зателефонувала сестра і повідомила про ДТП, внаслідок якого мама потрапила у лікарню. У подальшому мама померла у лікарні. Зв'язок з обвинуваченою вона не підтримувала. Їй відомо, що ОСОБА_8 повністю сплатила витрати на лікування та витрати на поховання мами. Розмір цивільного позову про відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000 000,00 грн. обґрунтувати не може, однак зазначила, що заявила саме таку суму під впливом емоцій після втрати матері, при цьому вважає, що у обвинуваченої не має таких грошей і не сплативши їх вона буде за це відповідати, що також буде для ОСОБА_8 покаранням. Разом з тим, підтвердила, що ОСОБА_8 неодноразово пропонувала грошові кошти в якості відшкодування шкоди, але вона відмовилася від їх отримання, оскільки подала цивільний позов. Покарання просила призначити у вигляді позбавлення волі. Зазначила, що не вірить у щирість каяття ОСОБА_8 , не може з нею спілкуватись та говорити. На її переконання, враховуючи що обвинувачена має двох малолітніх дітей, то у разі позбавленні волі, ОСОБА_8 відчує, що таке втратити маму.
Потерпіла ОСОБА_6 , у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її матір'ю. Про ДТП їй стало відомо зі слів сестри ОСОБА_13 . Їй відомо, що ОСОБА_8 повністю сплатила витрати на лікування та витрати на поховання мами. Також, підтвердила, що ОСОБА_8 неодноразово пропонувала грошові кошти в якості відшкодування шкоди, але вона відмовилася від їх отримання, оскільки подала цивільний позов. Розмір цивільного позову про відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000 000,00 грн. обґрунтувати не може, однак вважає, що така сума буде для неї моральною компенсацією у зв'язку із втратою матері, та покаранням для самої обвинуваченої. Покарання просила призначити у вигляді позбавлення волі. Зазначила, що не вірить у щирість каяття ОСОБА_8 та не може її пробачити.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримали заявлені позовні вимоги, відповідно до поданих цивільних позовів, та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах вказаних потерпілих осіб, зазначив, що у зв'язку із загибеллю матері потерпілих унаслідок дій обвинуваченої ОСОБА_8 , потерпілим було спричинено матеріальну шкоду у вигляді витрат на поминальний обід та моральну шкоду у вигляді душевних страждань, яких вони зазнали. Потерпілі не можуть пробачити ОСОБА_8 , оскільки втратили саму найдорожчу людину. Просив призначити покарання ОСОБА_8 у вигляді позбавлення волі та задовольнити позовні вимоги цивільних позовів потерпілих у повному обсязі.
У ході судового розгляду кримінального провадження судом досліджені наступні письмові докази, які підтверджують вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за викладених обставин.
Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.11.2024 з доданої схемою ДТП та фототаблицями, зафіксовано: погодні умови (похмуро, під час дощу); вид події (наїзд на пішоходів); місце ДТП, яким є проїзна частина вул. Незалежної України в районі буд.80; місце наїзду, яким є проїзна частина; вид, стан дорожнього покриття; опис транспортного засобу «Audi Q7» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; завантаження ТЗ; положення вказаного транспортного засобу; технічний стан транспортного засобу; локалізація пошкоджень ТЗ, слідів контакту, характерні сліди і інші речові докази на ТЗ. У ході огляду вилучено вказаний транспортний засіб, який постановою слідчого від 14.11.2024 - визнано речовим доказом, та на який слідчим суддею Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2024 - накладено арешт. (а.к.п.83-100).
Відповідно до довідки про погодні умови, виданої Запорізьким обласним центром з гідрометеорологіїї від 05.12.2024, встановлено, що 13.11.2024 у м. Запоріжжя був зливовий дощ з 16.55 год. по 17.10 год та з 18.45 год. по 02.30 год. (а.к.п.102-103).
Висновком експерта від 21.11.2024 за №СЕ-19/108-24/22233-ІТ, проведеної за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, на підставі постанови слідчого від 14.11.2024, встановлено, що на момент проведення огляду та експертного дослідження рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля «Audi Q7» реєстраційний номер НОМЕР_1 перебувають у працездатному стані. (а.к.п.104-112).
Відповідно до протоколу огляду від 18.11.2024, з доданими фотозображеннями, оглянуто диск з вмістом відеозапису обставин та механізму ДТП, яка сталася 13.11.2024 (а.к.п.115-117, 132), який відповідно до постанов слідчого - визнано речовим доказом. (а.к.п.118,133).
Висновком експерта від 20.12.2024 за №СЕ-19/108-24/23323-ФП, проведеної за результатами судової фототехнічної експертизи, на підставі постанови слідчого від 03.12.2024, встановлено: місце ДТП, місце наїзду на пішоходів, інтервал часу з моменту виходу пішоходів до моменту наїзду на них, середню швидкість руху пішоходів. (а.к.п.119-130).
17.12.2024 слідчим проведено огляд нерегульованого пішохідного переходу в районі буд.80 по вул. Незалежної України у м. Запоріжжя, про що складено протокол, схему та долучено фототаблицю. (а.к.п.135-137).
Відповідно до висновку експерта №6825 від 02.12.2024, проведено судову - медичну експертизу трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та встановлено наступне:
1.Смерть ОСОБА_11 настала від поєднаної тупої травми голови, тулуба, нижніх кінцівок, що призвело до поліорганної недостатності. Останнє підтверджується зміненням клініко-діагностичних і біохімічних показників (за даними медичної карти стаціонарного хворого); недокрів'ям міокарда, нирок; дистрофічними змінами, некрозом епітелію звитих канальців нирок; нерівномірним повнокров'ям легень з мікроциркуляторними розладами; жировою емболією легень середнього ступеню; нерівномірним кровонаповненням головного мозку з порушеннями реологічних властивостей крові в судинах мікроциркуляції; гострими гіпоксичними змінами нейронів; набряком головного мозку; гострими виразками шлунку; змішаними згортками крові в порожнинах серця; вогнищевим характером трупних плям.
2. При експертизі трупа ОСОБА_11 виявлені ушкодження: 2.1 - Поєднана тупа травма голови, тулуба, нижніх кінцівок: закрита тупа травма тулуба - переломи лівих бічних відростків 4-5-го поперекових хребців, бокових мас крижі зліва, обох гілок лівої лобкової кістки; крововиливи у м'яких тканинах по правій бічній поверхні тазу, у м'язах навколо хребта (поперековий відділ, справа і зліва), під очеревиною у нижньому поверсі черевної порожнини, у клітковину тазу; синець на правій бічній поверхні тазу, з заходом на ділянку попереку справа, на передню черевну стінку справа, на зовнішню поверхню правого стегна у верхній третині; рана у тім'яній ділянці зліва, садна на спинці носу, садно і синець на гомілках, з крововиливами у м'яких тканинах, що підлягають; 2.2 - ознаки катетеризації правої підключичної вени; сліди від медичних ін'єкцій у ліктьових ямках.
3. Ушкодження, які описані у п. 2.1, виникли незадовго до надходження ОСОБА_11 у стаціонар за механізмом тупої травми, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до загрозливого для життя стану (поліорганної недостатності), знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Закрита тупа травма тулуба виникла внаслідок ударних травматичних дій тупим твердим предметом (предметами) у праву половину тазу, у поперекову ділянку, з наступною деформацією тазу у напрямку ззаду наперед. Рана, синці, садна, крововиливи у м'яких тканинах гомілок і тулуба утворились від ударних травматичних дій і травматичних дій з дотичним компонентом тупим твердим предметом (предметами) у ділянки, де виявлені зовнішні дослідження.
4. З огляду на характер травми, викладений вище механізм утворення окремих груп ушкоджень, переважання внутрішніх ушкоджень над зовнішніми, висоту ушкоджень на гомілках, враховуючи відомі обставини випадку, можна стверджувати, що ушкодження у ОСОБА_11 утворились в результаті дорожньо-транспортної пригоди під час зіткнення автомобільного транспортного засобу, який рухався, з пішоходом ОСОБА_11 .
5. У медичній картці стаціонарного хворого відсутні дані про наявність етилового спирту у крові ОСОБА_11 при надходженні до стаціонару. Відбір крові, частин внутрішніх органів на наявність спиртів, наркотичних, психотропних речовин, сильнодіючих лікарських засобів не проводився через те, що ОСОБА_11 довгий час знаходилась в стаціонарі, де їй проводилась масивна інфузійна терапія.
6. У медичній картці стаціонарного хворого зазначено, що група крові ОСОБА_11 - В II) Rh(+) позитивний; проводились гемотрансфузії. При судово-імунологічному дослідженні встановлено, що в крові від трупа ОСОБА_11 виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО.
7. У медичній картці стаціонарного хворого вказано, що смерть ОСОБА_11 була констатована 01.12.2024 о 06.52 годині. Ступінь розвитку трупних явищ не заперечує вказаному часу настання смерті. (а.к.п.140-145).
Протоколом огляду від 03.02.2025 встановлено фактичний коефіцієнт сповільнення автомобіля «Аudi Q7» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який складає 6,62 м/с. (а.к.п.146-149).
Протоколом додаткового огляду місця події від 02.04.2025, з доданими схемою та фототаблицями, проведеного за участі водія ОСОБА_8 та її захисника, встановлено як саме рухався автомобіль під її керування та на яких відстанях відносно проїзної частини, проведено щосекундне зближення автомобіля та пішоходів з у рахуванням швидкості руху пішоходів та автомобіля до місця наїзду та встановлено, що у позиції №5 видно силуети без роботи склоочисника та з роботою склоочисника видно темні силуети на проїзній частині, у позиції №4, що відповідає 4,4 с (61,1 м) до місця наїзду, пішоходів постійно видно на проїзній частині та вони перебувають у полі зору водія, та їх видимість нічим не обмежена. (а.к.п.150-160).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 02.04.2025, з доданими схемою та фототаблицями, проведеного за участі свідка ОСОБА_10 , встановлено місце наїзду на пішоходів, та в ході якого встановлено, як саме рухався автомобіль під керування водія ОСОБА_8 , та на яких відстанях відносно проїзної частини. (а.к.п.161-165).
Висновком експерта від 08.04.2025 за №СЕ-19/108-25/7670-ІТ, проведеної за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, на підставі постанови слідчого від 04.04.2025, встановлено:
1. У цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Аudi Q7 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_8 повинна була діяти згідно з технічними вимогами п. 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху.
4. У діях водія автомобіля Аudi Q7 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_8 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди.
5. Водій автомобіля Аudi Q7 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_8 , з моменту виявлення пішоходів, які перетинали проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу мала технічну можливість зменшити швидкість аж до зупинки та надати пішоходам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перевагу під час перетину дороги. (а.к.п.166-173).
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.11.2024 за №9808, встановлено, що у ОСОБА_8 13.11.2024 ознак сп'яніння не виявлено (твереза). (а.к.п.179).
Аналізуючи вищевикладені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_8 , яка керувала технічно справним транспортним засобом, порушила Правила дорожнього руху, а саме: водій ОСОБА_8 порушуючи вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху, відповідно до яких: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжила, та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_11 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження з якими доставлена до КНП «Міська лікарня №9» ЗМР, де ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла. Смерть пішохода ОСОБА_11 настала від поєднаної тупої травми голови, тулуба, нижніх кінцівок, що призвело до поліорганної недостатності. Тілесні ушкодження виявлені при проведенні експертизи утворились незадовго до надходження в стаціонар за механізмом тупої травми та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до загрозливого для життя стану (поліорганної недостатності) знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Обставини подій, які встановлені письмовими доказами, також узгоджуються із показаннями самої обвинуваченої ОСОБА_8 .
Отже, усі письмові докази, зібрані стороною обвинувачення, були ретельно перевірені судом щодо допустимості та належності, будь-яких порушень вимог кримінального процесуального законодавства під час проведення досудового розслідування та проведення слідчих дій, судом не було встановлено.
За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, в обсязі пред'явленого обвинувачення, доведена повністю.
Дії обвинуваченої ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_11 .
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_8 покарання, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 Кримінального кодексу України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).
Крім того, Правилами дорожнього руху регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися всі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки.
Отже, судом встановлено беззаперечний факт порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.18.1 ПДР, що призвело до наїзду на пішоходів, внаслідок чого у подальшому наступила смерть потерпілої ОСОБА_11 . Разом з тим, необхідно врахувати, що ОСОБА_8 керувала технічно справним транспортним засобом, за похмурих погодних умов, у темний час доби, під час дощу, рухалась з невеликою, допустимою швидкістю, застосувала екстрене гальмування, при цьому пішоходи, які перетинали дорогу, були одягнені у темний одяг без світло відбиваючих приладів, що значно погіршує видимість пішохода на дорозі.
Таке кримінальне правопорушення відповідно до положень ст.12 КК України є тяжким злочином. При цьому, по відношенню до наслідків вина обвинуваченої ОСОБА_8 є необережною.
Дослідженням відомостей про особу обвинуваченої ОСОБА_8 , судом встановлено, що остання заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей (2017 року народження та 2020 року народження), є фізичної особою підприємцем, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває та не зверталася, раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, на момент вчинення злочину була тверезою.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_8 добровільно повністю відшкодувала матеріальну шкоду потерпілим (повна оплата лікування за час перебування ОСОБА_11 на лікуванні, та оплата витрат на поховання), що підтверджено потерпілими у судовому засіданні. Крім того, у ході судового розгляду, ОСОБА_8 неодноразово щиро вибачалася перед потерпілими, зазначаючи що відчуває свою провину за смерть матері потерпілих до теперішнього часу, щиро жалкує про скоєне. Також, встановлено, що ОСОБА_8 вибачалася перед ОСОБА_11 при житті. Намагалася відшкодувати моральну шкоду потерпілим у розмірі 400 000,00 грн., які категорично відмовилися від прийняття цієї суми, що підтвердили у судовому засіданні.
Суд вважає, що у ході судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_8 своєю поведінкою та ставленням до вчиненого, довела наявність внутрішніх переживань того, що сталося, усвідомлення вини, докорів сумління.
Отже, така поведінка та свідоме ставлення ОСОБА_8 , яка визнала свою провину, до вчиненого злочину, та наслідків, які настали, на переконання суду, свідчать про намагання обвинуваченої відшкодувати завдані збитки, про бажання виправити наслідки вчиненого та готовність понести покарання.
Крім того, суд бере до уваги відсутність матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_8 з боку іншого пішохода ОСОБА_10 , якому завдана шкода відшкодована повністю, що підтверджується копією розписки останнього від 19.11.2024. (а.а.187-188).
Таким чином, судом встановлені обставини, відповідно до вимог ст.66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченої, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Обставин, відповідно до вимог ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Доводи потерпілої сторони щодо відсутності такої пом'якшуючої обставини, як щире каяття, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, котра вчинила кримінальне правопорушення. Каяття передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління. Тобто щире каяття - це передусім морально-психологічне явище, яке виявляється у самозасудженні особою вчиненого нею кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути заподіяну шкоду та рішенні особи більше не вчиняти кримінальних правопорушень.
Факт визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом'якшує покарання. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки Отже, вказані обставини та поведінка обвинуваченої ОСОБА_8 , на думку суду, достатньо свідчить про те, що остання щиро кається, що на переконання суду, дає достатньо підстав для встановлення такої пом'якшуючої обставини, як щире каяття.
Також, суд приймає до уваги позицію прокурора щодо наявності такої пом'якшуючої обставини, як щире каяття.
При цьому, при призначенні покарання, суд виходить із того, що думка потерпілих щодо призначення покарання сама по собі не може бути вирішальною, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень суду. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду №451/1504/19 від 11.04.2024.
За правилами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При призначенні покарання обвинуваченій, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішенням у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що для досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, а саме виправлення обвинуваченої ОСОБА_8 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень є необхідним та достатнім призначити покарання у межах санкції, визначеної ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.
Разом з тим, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини свідчать про можливість призначення покарання з іспитовим строком, оскільки на думку суду, перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, безпосередньо під наглядом державних органів влади, в умовах контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї обов'язків протягом іспитового строку, який сам втілює в собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченою умов випробування, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченої і достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень.
Отже, зазначене вище у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_8 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до неї положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном у три роки з визначенням відповідних обов'язків судом, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати вимогам закону та особі винної.
Суд вважає, що призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного), що випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду» і не буде становити особистий надмірний тягар для особи.
На погляд суду, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначення покарання у вигляді позбавлення волі з реальним його відбуттям, як просила прокурор та потерпла сторона у судових дебатах, на переконання суду, не відповідають меті призначення покарання за вчинений злочин у даному випадку, виходячи із обставин викладених у цьому вироку щодо дій водія ОСОБА_8 , які призвели до смерті потерпілої, з урахуванням особи обвинуваченої, її дій та поведінки, як на момент скоєння ДТП так і в подальшому, та не свідчить про такий ступінь суспільної небезпеки з боку обвинуваченої, яка б давала підстави для призначення покарання у вигляді позбавлення волі з реальним його відбуттям.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами або без такого, суд приходить до висновку про призначення покарання з позбавлення обвинуваченої такого права, з огляду на наступне.
Враховуючи фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, наслідки, що настали в результаті вчиненого обвинуваченою злочину - смерть потерпілої ОСОБА_11 , характер допущених обвинуваченою порушень правил безпеки дорожнього руху, безумовно свідчать про те, що обвинувачена становить небезпеку для оточуючих в якості водія транспортного засобу.
При вирішенні питання про стягнення з ОСОБА_8 на користь потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Так, потерпіла ОСОБА_4 , згідно заявлених позовних вимог, просила стягнути матеріальну шкоду у розмірі 12 070,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн., а також просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_4 зазначила, що вона визнана потерпілою у кримінальному провадженні. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 13.11.2024 за участі водія ОСОБА_8 , її мати ОСОБА_11 отримала травми від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розмір матеріальної шкоди у сумі 12 070,00 грн. складається з витрат на поминальний обід після поховання. Моральну шкоду потерпіла оцінює, виходячи з фактичних обставин справи, принципу доцільності та справедливості, та мотивує тим, що потерпіла внаслідок втрати матері зазнала сильних душевних та моральних страждань, остання назавжди позбавлена батьківської турботи і любові.
Потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подано цивільні позови до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, в яких, кожна окремо, просила стягнути моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн., а також просили стягнути понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. щодо кожної окремо. Вказані цивільні позови мають аналогічний характер мотивування щодо відшкодування моральної шкоди у вказаному розмірі.
Обвинувачена ОСОБА_8 не заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди у заявленому розмірі. Щодо розміру моральної шкоди, зазначила, що таких коштів, на даний час, не має, але готова сплачувати розмір грошових коштів, який буде визначено судом, та готова на теперішній час відшкодувати потерпілим суму у розмірі 400 000,00 грн., яку намагалася сплатити у ході судового розгляду кримінального провадження, однак потерпілі відмовилися від прийняття цієї суми.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази щодо заявлених позовних вимог встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентоване ст. 129 КПК України.
Як встановлено ч. 1 та ч. 3 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому; у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , є потерпілими особами у вказаному кримінальному провадження, які є доньками ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок ДТП, яка сталася 13.11.2024 за участі водія ОСОБА_8 .
Отже, вказані потерпілі особи, які є у даному кримінальному провадженні потерпілим (особами, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди), пред'явили цивільні позови до ОСОБА_8 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 61, 128 КПК України.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
У даному кримінальному провадженні є встановленим, що обвинувачена ОСОБА_8 , 13.11.2024, керуючи технічно справним транспортним засобом «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок порушення вимог Правил дорожнього руху допустила наїзд на пішохода ОСОБА_11 , в результаті чого остання ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в лікарні.
Витрати на поминальний обід після поховання складають 12 070,00 грн., що підтверджено копією замовлення №6372 від 05.01.2025. /а.к.п.18/.
Виходячи з викладеного, сума матеріального збитку, яку потерпілою ОСОБА_4 зазначено у позові у розмірі 12 070,00 грн., підтверджена належними доказами та підлягає стягненню з ОСОБА_8 .
Разом з тим, потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подано позови, кожною окремо, з вимогами до обвинуваченої ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди, яку кожна потерпіла оцінює у розмірі 1 000 000,00 грн., обґрунтовуючи такий розмір достатньою та справедливою сумою на відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди з обвинуваченої на користь потерпілих (кожної окремо), суд приходить до висновку про часткове задоволення цієї вимоги, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.
Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Позиваючись до обвинуваченої (цивільного відповідача) про відшкодування моральної шкоди, потерпілі (кожна окремо) вказує на те, що їм спричинено тяжку моральну шкоду, пов'язану з загибеллю їх матері, яка полягає у нестерпному душевному болю та стражданнях, які вони зазнали внаслідок загибелі найріднішої людини, та назавжди позбавлені батьківської турботи і любові.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що моральна шкода потерпілим особам завдана внаслідок скоєного обвинуваченою ОСОБА_8 .
Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із вимог ст. 23, 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та вважає суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. (кожній потерпілій окремо) такою, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин при яких було спричинено моральну шкоду потерпілим, ступінь вини обвинуваченої, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілих і яка на думку суду, буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, яку потерпілі отримали внаслідок скоєного обвинуваченою ОСОБА_8 .
При вирішенні питання про стягнення з ОСОБА_8 на користь потерпілих понесених витрат на правничу (правову) допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В обґрунтування заявлених вимог про стягнення з обвинуваченої понесених потерпілою ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу, надано: ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АР №1205043 від 12.12.2024; копію договору про надання правничої допомоги №1157 від 06.12.2024 укладеного між адвокатом ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ; акт приймання-передачі наданих послуг від 22.04.2025, відповідно до якого зазначено перелік наданих послуг та їх вартість, що у загальному розмірі складає 7 000,00 грн., які сплачені потерпілою.
В обґрунтування заявлених вимог про стягнення з обвинуваченої понесених потерпілою ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу, надано: ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АР №1205043 від 22.04.2024; копію договору про надання правничої допомоги №1158 від 06.12.2024 укладеного між адвокатом ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ; акт приймання-передачі наданих послуг від 22.04.2025, відповідно до якого зазначено перелік наданих послуг та їх вартість, що у загальному розмірі складає 7 000,00 грн., які сплачені потерпілою.
В обґрунтування заявлених вимог про стягнення з обвинуваченої понесених потерпілою ОСОБА_6 витрат на правничу допомогу, надано: ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АР №1205043 від 22.04.2024; копію договору про надання правничої допомоги №1159 від 06.12.2024 укладеного між адвокатом ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ; акт приймання-передачі наданих послуг від 22.04.2025, відповідно до якого зазначено перелік наданих послуг та їх вартість, що у загальному розмірі складає 7 000,00 грн., які сплачені потерпілою.
Отже, виходячи із наданих доказів, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., на користь кожної потерпілої окремо, який на переконання суду, є співмірним із наданими адвокатом послугами, які є доведеними, та приходить до висновку, що стягненню з обвинуваченої на користь кожної потерпілої окремо підлягають витрати на оплату послуг адвоката, у розмірі 7 000,00 грн., тому у цій частині вимоги цивільних позовів підлягають задоволенню, шляхом стягнення з обвинуваченої витрат на правничу допомогу у зазначених розмірах.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, підлягає стягненню з обвинуваченої ОСОБА_8 витрати на залучення експертів: у розмірі 4 775,40 грн. (висновок експерта №СЕ-19/108-24/22233-ІТ від 21.11.2024); у розмірі 6 367,20 грн. (висновок експерта №СЕ-19/108-24/23323-ФП від 20.12.2024); у розмірі 4 775,40 грн. (висновок експерта №СЕ-19/108-25/7670-ІТ від 08.04.2025), на користь держави, оскільки підтверджено відповідними документами.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченій під час судового розгляду не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не вбачається, оскільки відповідні клопотання не заявлялися.
Арешт, накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2024 на транспортний засіб «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , підлягає скасуванню, на підставі ч.4 ст.174 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 129, 174, 369, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд,-
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 3-х (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, та/або роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 12 070,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 00,00 (сто тисяч гривень 00 коп.) грн., що складає загальну суму у розмірі 112 070,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 100 00,00 (сто тисяч гривень 00 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 100 00,00 (сто тисяч гривень 00 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави витрати на залучення експертів:
-у розмірі 4 775,40 грн. (висновок експерта №СЕ-19/108-24/22233-ІТ від 21.11.2024);
-у розмірі 6 367,20 грн. (висновок експерта №СЕ-19/108-24/23323-ФП від 20.12.2024);
-у розмірі 4 775,40 грн. (висновок експерта №СЕ-19/108-25/7670-ІТ від 08.04.2025).
Скасувати арешт, накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2024 на транспортний засіб «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться у власності ОСОБА_8 (ЄУН 334/9311/24, провадження № 1-кс/334/2981/24).
Речові докази:
Транспортний засіб «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_8 , та переданий на зберігання (територія майданчика тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 13) ВЗРСМ ЦЗ ГУНП в Запорізькій області (номер книги обліку речових доказів 24/27/1, порядковий номер 426) - повернути власнику ОСОБА_8 .
Диск з відеозаписом обставин ДТП, який долучений до матеріалів кримінального провадження, - залишити у матеріалах судової справи ЄУН 335/4692/25.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
У судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку. Копія повного тексту вироку після проголошення резолютивної частини вручається/направляється учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1