Справа № 308/14145/25
1-кс/308/5773/25
02 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , поданої в порядку статті 206 КПК України,-
26.09.2025 через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із скаргою на незаконне позбавлення волі ОСОБА_4 . Згідно з протоколом автоматизованого визначення слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.09.2025 скарга передана на розгляд судді ОСОБА_1 .
В обґрунтування скарги зазначає, що 25.09.2025 ОСОБА_4 о 16 год. 27 хв. було зупинено та невдовзі незаконно затримано працівниками ДПС, о 02 год. 15 хв. 26.09.2025 ОСОБА_4 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент написання цієї заяви ОСОБА_4 проти його волі перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
02.10.2025 через підсистему «Електронний суд» представником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 подано до суду письмове повідомлення, з якого вбачається, що згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_6 №М1676 від 29.09.2025 ОСОБА_4 , 1980 р.н., призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації резервістів військовозобов'язаних в складі команди військової частини НОМЕР_1 .
Щодо явки учасників судового розгляду.
Скаржник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутності.
ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання ОСОБА_4 не доставив та повідомив, що останнього не затримував, а тим більше не утримував, останнього направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутності.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно із ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно із ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як зазначено в п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Так, відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що проголошуючи право на свободу, пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини означає фізичну свободу особи, а поняття свободи особистості має тлумачитись як відсутність будь-якого незаконного утримання.
Відповідно до ч.1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку. Слідчий суддя розглядає скарги в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_6 №М1676 від 29.09.2025 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період», поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані та відправлені до військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2025, солдат ОСОБА_4 , 1980 р.н., призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .
Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя вважає, що підстави для застосування положень ст.206 КПК України та задоволення скарги відсутні.
Суд наголошує, що призов громадянина на військову службу під час мобілізації не є позбавлення особи права на свободу, а є обов'язком громадянина України, що передбачений ст. 65 Конституції України, відтак, не є незаконним утриманням особи, якщо такі обставини буде встановлено.
У п.59 рішення «Engel and Others v. the Netherlands» від 08.06.1976 Європейський суду з прав людини зазначив, що необхідність проживання військовослужбовців у казармах не суперечить вимогам статті 5 Конвенції, бо таке обмеження «не виходить за рамки звичайної військової служби». Навіть «легкі форми арешту», коли військовослужбовці мають перебувати в житлових приміщеннях, армійських корпусах чи спорудах, не створює порушення статті 5 Конвенції, бо «вони продовжують перебувати в більш або менш звичайних рамках свого армійського життя». Водночас подібні обмеження щодо цивільних осіб є неприйнятними.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.1,17,20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації.
У відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
При цьому, слідчий суддя наголошує, що з системного аналізу положень статті 206 та інших положень КПК України вбачається, що нею врегульовано порядок здійснення контролю слідчим суддею щодо законності тримання осіб під вартою, а зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (яка позбавлена свободи), слідчий суддя уповноважений під час розгляду скарги на незаконне тримання під вартою або іншого клопотання (скарги), розгляд яких віднесено до його повноважень та які подані в порядку, передбаченому КПК України, а тому у слідчого судді відсутні повноваження надавати оцінку діям службових осіб територіальних центрів комплектування та військової частини щодо виконання порядку проведення призову громадян України на строкову військову службу.
Також слідчий суддя звертає увагу скаржника на те, що у разі порушення його прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаних із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги завдання кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що скарга ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , подана в порядку ст.206 КПК України, щодо виконання загальних обов'язків судді щодо захисту прав людини, не знайшла свого підтвердження, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись вимогами статей 214,303,306,307,372 КПК України, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , поданої в порядку статті 206 КПК України - відмовити.
Відповідно до ст.309 КПК України ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7