Справа № 308/11328/25
1-кс/308/5822/25
03 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12024071030001570, відомості про яке 06.08.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
Прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження №12024071030001570, відомості про яке 06.08.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Прокурор вказує, що 05.08.2024 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт начальника УСР про те, що що у ході проведення оперативно-пошукових заходів було встановлено, що гр. ОСОБА_4 у період дії воєнного стану на території держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою особистого незаконного збагачення, всупереч вимогам чинного законодавства, має намір організувати схему незаконного переправлення осіб призовного віку, які підлягають мобілізації до ЗСУ через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску до країн Євросоюзу. За результатами проведення ряду оперативно-розшукових заходів працівниками УСР в Закарпатській області ДСР НП України встановлено, що до вчинення даного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 03 вересня 2025 року в ході проведення обшуку марки «Skoda Octavi» д.н.з. НОМЕР_1 було виявлено, та вилучено: автомобіль марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , поміщено на спец. майданчик ЦЗ ГУНП в Закарпатській області, який поміщено на спец. майданчик ЦЗ ГУНП в Закарпатській області. Враховуючи вищенаведене та те, що вище вказаний автомобіль має значення для встановлення обставин вчинення даного кримінального правопорушення, може бути знаряддям злочину, також може зберігати на собі сліди вчинення злочину, які можуть бути використані як докази, а також для призначення відповідних експертиз, тому в органу досудового розлідування є необхідність в накладенні арешту на вище зазначений автомобіль. Речі, які вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 визнано речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.
На підставі наведеного, прокурор просить накласти арешт на речі, які було виявлено та вилучено 03 вересня 2025 року в ході проведення обшуку автомобілю марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 а саме: автомобіль марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , який поміщено на спец. майданчик ЦЗ ГУНП в Закарпатській області.
Прокурор в судове засідання не з'явився, слідчий подав заяву про розгляд без його участі.
Власник майна у судове засідання не з'явився.
Розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №12024071030001570, сформованим станом на 07.08.2024, підтверджується, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 14.08.2025 клопотання задоволено частково. Надано слідчим групи слідчих СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області у кримінальному провадженні № 12024071030001570 на проведення обшуку автомобіля марки: «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_6 , з метою відшукання та вилучення: мобільних телефонів, комп'ютерних носіїв (ноутбуки, диски, дискети, флеш носії, тощо), записних книжок на яких збереглась інформація щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, поза межами пункту пропуску.
Згідно протоколу обшуку від 03.09.2025, проведеного за адресою: с. Оноківці, Ужгородського району, Закарпатської області, слідчим було виявлено та вилучено автомобіль марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 04.09.2025 вищевказані вилучені речі - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
До клопотання також додано постанову про доручення проведення досудового розслідування від 06.08.2024; постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 06.08.2024; рапорт від 02.08.2024; протокол огляду місця події від 02.08.2025; реєстраційна картка транспортного засобу.
Згідно зі ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При цьому за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя вважає, що матеріалами, доданими до клопотання, не встановлено достатніх підстав для накладення арешту на вилучений автомобіль марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_6 , на проведення обшуку якого було надано дозвіл слідчим суддею. Виходячи з наведеного, клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ні з клопотання, ні з матеріалів, які обґрунтовують клопотання, в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України не вбачається підстав, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт вказаного майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що матеріали клопотання не містять доказів, які б свідчили, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає ознакам речового доказу, а саме, що воно є об'єктом злочинних посягань, предметом злочину, знаряддям вчинення злочину, здобуто злочинним шляхом, тощо.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам статті 171 КПК України, то слідчий повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідно статті 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Подане прокурором клопотання не дає достатніх підстав вважати, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна.
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12024071030001570, відомості про яке 06.08.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1