Справа № 308/4613/25
23 вересня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
Головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Вереш А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом адвоката Бойко Б.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ужгородська районна державна нотаріальна контора, про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, -
Адвокат Бойко Б.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ужгородська районна державна нотаріальна контора, про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування.
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як позивачі, є дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачів ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки Ужгородської районної державної нотаріальної контори за вих. № 151102-14 від 12.03.2025 року та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 63633868 від 19.02.2021 року, в Ужгородській районній державній нотаріальній конторі за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 51/2021. Спадкоємцем за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є його син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_2 .
Зазначають, що позивачі по справі є спадкоємцями першої черги що прийняли спадщину. В силу ч. 1- 3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. З заявою про відмову від спадщини позивачі до нотаріуса не зверталися.
Позивачі вказують на те, що за життя померлий ОСОБА_3 відповідно до рішення Х сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 26.01.2017 № 570 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» отримав дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки з подальшою передачею її у власність, а саме: земельної ділянки площею 0,2676 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Отримавши вказаний дозвіл, ОСОБА_3 звернувся до Закарпатської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» і на його замовлення було розроблено відповідний проект землеустрою та погоджено у встановленому законодавством порядку, однак, земельну ділянку не було зареєстровано в Державному земельному кадастрі через смерть замовника. Проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, розташованої АДРЕСА_1 , розроблено ДП «Центр державного земельного кадастру» відповідно до договору №1707100100083 від 22.05.2017 р. Підставою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки рішення 10 сесія 7 скликання №570 від 26.01.2017 р. Ужгородська міська рада «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність». За результатами топографо-геодезичних вишукувань встановлено: Площа земельної ділянки S= 0,2676 г а. Довжина периметру Р= 323,700 м. В результаті виконаних на об'єкті топографо-геодезичних робіт виготовлені плани земельної ділянки масштабу 1:5000,1:2000,1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98). На земельній ділянці нерухоме майно відсутнє. На частину земельної ділянки накладено обмеження ПЛ 0,4 кВ площею 0,0258 га та обмеження газопроводу площею 0,0088 га.
Вказують у позовній заяві, що у зв'язку з проведенням комплексу топографо-геодезичних робіт по встановленню зовнішніх меж та площ землекористування - площа земельної ділянки становить 0,2676. Площа, визначена документацією із землеустрою є остаточною.
20.10.2023 року позивачі, як діти померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до державного нотаріуса Ужгородської районної державної нотаріальної контори - Гончаренко Максима Васильовича, з заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку пл. 0,2676 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на що державним нотаріусом відмовлено їм у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку пл. 0,2676 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 516/02-14 від 20.10.2023 року.
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 516/02-14 від 20.10.2023 року, державним нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку пл. 0,2676 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .
Постановою Ужгородської районної державної нотаріальної контори позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку у зв'язку з неподанням нотаріусу документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку.
У зв'язку з наведеними обставинами, позивачі вважають, що оскільки вони прийняли спадщину після смерті батька, то відповідно набули у порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки та отримання правовстановлюючого документа, яке належало спадкодавцю на момент його смерті.
Позивачі, зіштовхнувшись із зазначеною ситуацією, опинилися у складному правовому становищі, оскільки, незважаючи на наданий їхньому батькові дозвіл на розробку проекту землеустрою, він не встиг завершити процедуру приватизації через свою смерть. Внаслідок цього спадкоємці не можуть отримати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, що унеможливлює оформлення їхнього права власності та здійснення будь-яких юридично значущих дій щодо цієї ділянки.
Зазначають, що проблема полягає в тому, що земельна ділянка фактично була виділена спадкодавцю на підставі рішення Ужгородської міської ради, відсутність її державної реєстрації призвела до неможливості нотаріального оформлення спадщини. Нотаріус, відповідно до вимог законодавства, відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця на земельну ділянку.
Позивачі фактично опинилися в правовій пастці: з одного боку, вони прийняли спадщину, мають всі необхідні підстави для оформлення прав на землю, а з іншого - не можуть належним чином завершити цей процес.
Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії змушує їх звертатися до суду для захисту своїх прав та отримання відповідного судового рішення, яке зможе слугувати підставою для завершення приватизації та реєстрації їхніх прав на спадкову земельну ділянку.
Зазначають, що їх ситуація є типовою для спадкових справ, коли спадкодавець розпочав, але не завершив процедуру приватизації, залишаючи спадкоємцям необхідність звертатися до суду.
Позивачі вважають, що їхнє право на завершення приватизації має бути визнане, оскільки вони фактично успадкували не лише майно, але й правомочності, які належали їхньому батькові, включаючи право на оформлення земельної ділянки у власність. Тому вони змушені відстоювати свої спадкові права у судовому порядку.
Представник позивачів адвокат Бойко Б.Б. подав до суду заяву про розгляд справи без його та позивачів участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задоволити.
Представник Ужгородської міської ради у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином,у тому числі й шляхом повідомлення на офіційному веб сайті судової влади.
Представник третьої особи - Ужгородської районної державної нотаріальної контори у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Процесуальні дії у справі.
01.04.2025 року ухвалою суду, прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою адвоката Бойко Б.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ужгородська районна державна нотаріальна контора, про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування.
21.05.2025 року ухвалою суду, підготовче засідання по цивільній справі за позовною заявою адвоката Бойко Б.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ужгородська районна державна нотаріальна контора, про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування - закрито.
У зв'язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, ухвалює рішення без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_3 відповідно до рішення Х сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 26.01.2017 № 570 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» отримав дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки з подальшою передачею її у власність, а саме: земельної ділянки площею 0,2676 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Отримавши вказаний дозвіл, ОСОБА_3 звернувся до Закарпатської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» і на його замовлення було розроблено відповідний проект землеустрою та погоджено у встановленому законодавством порядку, однак, земельну ділянку не було зареєстровано в Державному земельному кадастрі через смерть замовника.
Проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, розташованої АДРЕСА_1 , розроблено ДП «Центр державного земельного кадастру» відповідно до договору №1707100100083 від 22.05.2017 р. Підставою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки рішення 10 сесія 7 скликання №570 від 26.01.2017 р. Ужгородська міська рада «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність». За результатами топографо-геодезичних вишукувань встановлено: Площа земельної ділянки S= 0,2676 г а. Довжина периметру Р= 323,700 м. В результаті виконаних на об'єкті топографо-геодезичних робіт виготовлені плани земельної ділянки масштабу 1:5000,1:2000,1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98). На земельній ділянці нерухоме майно відсутнє. На частину земельної ділянки накладено обмеження ПЛ 0,4 кВ площею 0,0258 га та обмеження газопроводу площею 0,0088 га.
У зв'язку з проведенням комплексу топографо-геодезичних робіт по встановленню зовнішніх меж та площ землекористування - площа земельної ділянки становить 0,2676. Площа, визначена документацією із землеустрою є остаточною.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачів - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.09.2020 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується їх свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 30.05.1975 та серії НОМЕР_3 від 06.09.1980 відповідно.
Як вбачається з довідки Ужгородської районної державної нотаріальної контори за вих. № 151102-14 від 12.03.2025 року та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 63633868 від 19.02.2021 року, в Ужгородській районній державній нотаріальній конторі за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 51/2021.
Із вказаної довідки встановлено, спадкоємцем за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є його син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_2 , тобто позивачі по справі є спадкоємцями першої черги що прийняли спадщину.
Встановлено, що позивачі з заявою про відмову від спадщини до нотаріуса не зверталися.
20.10.2023 року позивачі, як діти померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до державного нотаріуса Ужгородської районної державної нотаріальної контори - Гончаренко Максима Васильовича, з заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку пл. 0,2676 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на що державним нотаріусом відмовлено їм у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку пл. 0,2676 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 516/02-14 від 20.10.2023 року.
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 516/02-14 від 20.10.2023 року, державним нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку пл. 0,2676 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .
Постановою Ужгородської районної державної нотаріальної контори позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку у зв'язку з неподанням нотаріусу документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку.
У зв'язку з наведеними обставинами, позивачі вважають, що оскільки вони прийняли спадщину після смерті батька, то відповідно набули у порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки та отримання правовстановлюючого документа, яке належало спадкодавцю на момент його смерті.
Позивачі, зіштовхнувшись із зазначеною ситуацією, опинилися у складному правовому становищі, оскільки, незважаючи на наданий їхньому батькові дозвіл на розробку проекту землеустрою, він не встиг завершити процедуру приватизації через свою смерть. Внаслідок цього спадкоємці не можуть отримати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, що унеможливлює оформлення їхнього права власності та здійснення будь-яких юридично значущих дій щодо цієї ділянки.
Проблемою стало те, що земельна ділянка фактично була виділена спадкодавцю на підставі рішення Ужгородської міської ради, відсутність її державної реєстрації призвела до неможливості нотаріального оформлення спадщини. Нотаріус, відповідно до вимог законодавства, відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця на земельну ділянку.
Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії змушує їх звертатися до суду для захисту своїх прав та отримання відповідного судового рішення, яке зможе слугувати підставою для завершення приватизації та реєстрації їхніх прав на спадкову земельну ділянку, оскільки позивачі вважають, що їхнє право на завершення приватизації має бути визнане, оскільки вони фактично успадкували не лише майно, але й правомочності, які належали їхньому батькові, включаючи право на оформлення земельної ділянки у власність. Тому вони змушені відстоювати свої спадкові права у судовому порядку.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.
У відповідності до положень статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини 1 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.
За змістом статті 1296 ЦК України оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.
Зібрані по справі та досліджені у судовому засіданні докази свідчать про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Позивачі, як спадкоємці першої черги за законом, прийняли спадщину, оскільки подали заяву про прийняття спадщини нотаріусу у визначений законом строк.
Відповідно до положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі посилались на те, ОСОБА_3 відповідно до рішення Х сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 26.01.2017 № 570 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» отримав дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки з подальшою передачею її у власність, а саме: земельної ділянки площею 0,2676 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Отримавши вказаний дозвіл, ОСОБА_3 звернувся до Закарпатської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» і на його замовлення було розроблено відповідний проект землеустрою та погоджено у встановленому законодавством порядку, однак, земельну ділянку не було зареєстровано в Державному земельному кадастрі через смерть замовника. Проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, розташованої АДРЕСА_1 , розроблено ДП «Центр державного земельного кадастру" відповідно до договору №1707100100083 від 22.05.2017 р. Підставою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки рішення 10 сесія 7 скликання №570 від 26.01.2017 р. Ужгородська міська рада «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність». За результатами топографо-геодезичних вишукувань встановлено: Площа земельної ділянки S= 0,2676 г а. Довжина периметру Р= 323,700 м. В результаті виконаних на об'єкті топографо-геодезичних робіт виготовлені плани земельної ділянки масштабу 1:5000,1:2000,1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98). На земельній ділянці нерухоме майно відсутнє. На частину земельної ділянки накладено обмеження ПЛ 0,4 кВ площею 0,0258 га та обмеження газопроводу площею 0,0088 га. У зв'язку з проведенням комплексу топографо-геодезичних робіт по встановленню зовнішніх меж та площ землекористування - площа земельної ділянки становить 0,2676. Площа, визначена документацією із землеустрою є остаточною.
Таким чином, померлий ОСОБА_3 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, але не встиг її завершити у зв'язку із смертю.
Як вбачається з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», передбачено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243св18, зазначив наступне. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Відповідно до частин 1, 4 статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах норм, провадиться один раз по кожному виду використання. Виходячи з вимог частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства.
Згідно зі статтею 118 ЗК України процедура приватизації розпочинається після надання громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органом державної влади або місцевого самоврядування, який надає відповідні дозволи.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права. Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.
Так, положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Виходячи з наведених норм, право на завершення процедури приватизації, яке належало померлому на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті. Це право в порядку спадкування перейшло до позивачів, які є спадкоємцями померлого, та підлягає захисту в судовому порядку.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17 від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.
Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Матеріалами справи встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя розпочав процедуру безоплатної приватизації земельної ділянки у встановленому законом порядку, проте не завершив процес приватизації у зв'язку зі смертю.
Право на завершення приватизації відповідно до чинного законодавства та судової практики у таких правовідносинах, переходить до спадкоємця, тобто перейшло до позивачів, які є спадкоємцями за законом і прийняли спадщину, а отже прийняли у порядку спадкування право на завершення приватизації спірної земельної ділянки, розпочатої та незавершеної спадкодавцем.
Оскільки, позивачі є спадкоємцем за законом і прийняли спадщину, вважається, що вони набули право на спадкування усіх прав та обов'язків, що належали спадкодавцю, на підставі статей 1258, 1261 та 1268 ЦК України. До складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв'язку зі смертю.
Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 692/769/21 (провадження № 61-6245св22).
З урахуванням встановлених обставин, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстави для визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 в порядку спадкування - права на завершення приватизації земельної ділянки.
Керуючись ст.ст. 259,264-265,268,354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на завершення розпочатої останнім процедури приватизації земельної ділянки площею 0,2676 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої надано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з рішенням X сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 26.01.2017 № 570 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення суду складено 03.10.2025 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк