30 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 926/2137/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Міщенко І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернівцітурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.02.2025 (суддя Ніколаєв М. І.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.)
у справі № 926/2137/24
за позовом Дочірнього підприємства "Чернівцітурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"
до Чернівецької міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "БРБ ФУД", 2) фізична особа-підприємець Яковлев Михайло Володимирович, 3) фізична особа-підприємець Піць Тетяна Віталіївна, 4) фізична особа-підприємець Кенінг Наталія Миколаївна, 5) ОСОБА_1 , 6) ОСОБА_2 і 7) ОСОБА_3 ,
про визнання незаконним та скасування рішення,
(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Марач В. В., відповідача - Лелюк Х. М.)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Дочірнє підприємство "Чернівцітурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" (далі - ДП "Чернівцітурист", Позивач) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради (далі - Рада, Відповідач) про визнання незаконним та скасування пунктів 6 та 6.1 рішення Ради від 27.06.2024 №1868 "Про повторний розгляд звернень юридичних осіб щодо оренди та постійного користування, які були зняті на доопрацювання під час засідань міської ради VIII скликання".
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 09.07.1996 №0600 (з урахуванням внесених змін) є постійним користувачем земельної ділянки площею 1,2857 га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0048).
3. Рішенням Ради від 27.06.2024 № 1868 "Про повторний розгляд звернень юридичних осіб щодо оренди та постійного користування, які були зняті на доопрацювання під час засідань міської ради VIII скликання" вирішено: вважати припиненим право постійного користування ДП "Чернівцітурист" земельною ділянкою за адресою вул. Героїв Майдану (Червоноармійська), 184, площею 1,2857га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0048) для надання туристичних послуг, що посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 09.07.1996 №0600, у зв'язку із переходом права власності на нерухоме майно до інших осіб (підстава: стаття 141 Земельного кодексу України, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.06.2024 №382826020, протокол засідання комісії з вивчення питання стосовно цільового використання земельної ділянки за адресою: вул. Героїв Майдану (готель "Турист") і законності розміщення тимчасових споруд на вказаній земельній ділянці від 07.09.2020) (п. 6. рішення).
4. Пунктом 6.1 вказаного рішення вирішено отримати земельну ділянку за адресою: вул. Героїв Майдану, 184, площею 1,2857 га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0048) в оренду для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (код 03.08).
5. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 16.07.2024 №387010931 12.07.2024 проведено державну реєстрацію припинення іншого речового права - права постійного користування позивача земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136300:11:001:0048.
6. Позивач зазначає, що оскаржуваними пунктами 6, 6.1 рішення від 27.06.2024 № 1868 Відповідач незаконно, за відсутності згоди землекористувача та в порушення вимог статті 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) припинив право постійного користування ДП "Чернівцітурист" земельною ділянкою, чим порушив речове право останнього.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
7. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.02.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
8. Судові рішення аргументовані тим, що в силу принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розміщені, користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості не може здійснювати ніхто, окрім власника нерухомості. Оскільки інші особи набули права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, до них перейшло і право користування такою земельною ділянкою, а спірне рішення Відповідача спрямоване лише на реалізацію прав на землю дійсних власників нерухомості. При цьому, суди зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів наявності у Позивача права власності чи іншого речового права на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці.
9. Суди відхилили посилання Позивача на статтю 149 ЗК України, зазначивши, що в даному випадку мало місце не вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача на користь власників нерухомості, а припинення права користування земельною ділянкою на підставі п. "е" ч.1 ст. 141 ЗК України.
Касаційна скарга
10. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в яких просить рішення і постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. Позивач у касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судами частин 1, 3 статті 79-1, частин 1, 2, 6 статті 120, пункту "е" частини 1 статті 141 ЗК України та не погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для припинення права постійного користування за Позивачем всією земельною ділянкою. Стверджує про те, що у його володінні залишається часника нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, отже до нових власників майна могло перейти речове право лише на відповідну частину земельної ділянки.
12. Посилається на неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 14.01.2025 у справі № 918/209/24, від 05.09.2019 у справі № 911/1669/18.
13. Позивач вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що визнання незаконним спірного рішення органу місцевого самоврядування не може мати жодних юридичних наслідків, з огляду на недоведення Позивачем речових прав на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, та посилається на те, що висновки Верховного Суду щодо застосування статей 45, 144 Конституції України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах щодо юридичної сили та юридичних наслідків рішення органу місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельною ділянкою відсутні.
14. Посилаючись на помилковість висновків судів про те, що Позивач не користується нерухомим майном, розміщеним на спірній земельній ділянці, скаржник вказує також на відсутність висновку щодо застосування норм статті 141 ЗК України до осіб, що мають право постійного користування земельною ділянкою та володіють нерухомим майном розміщеній на ній на праві господарського відання.
Відзив
15. Рада у відзиві не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Вказує на правомірність рішення Ради про припинення права постійного користування Позивача на всю земельну ділянку, з огляду на те, що Позивач не довів наявності його речових прав на майно, розташоване на цій земельній ділянці. Стверджує про недоведення Позивачем порушення його прав чи інтересів оспорюваним рішенням Ради. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
16. Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.09.2025 № 32.2-01/2371 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 926/2137/24 у зв'язку із запланованою відпусткою судді Могила С. К.
17. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Міщенко І. С.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
18. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Судові рішення у справі оскаржуються Позивачем з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
20. Так, скаржник у касаційній скарзі посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах, наведених у пункті 12 цієї постанови (зокрема, справи № 904/6059/19, № 910/18560/16, № 263/6022/16-ц), яка узагальнено полягає в тому, що перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості, розташованого на ній.
21. Наведене вище, за доводами скаржника, свідчить про неправомірність оскаржуваного рішення Ради від 27.06.2024 № 1868, яким Позивачеві припинено право постійного користування всією земельною ділянкою, оскільки Позивач стверджує про наявність у нього речового права (право господарського відання) на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, наданій йому в постійне користування.
22. Суди попередніх інстанцій з урахуванням долучених до матеріалів справи доказів дослідили, що відповідно, зокрема, до п. 1.5 Статуту ДП "Чернівцітурист" є юридичною особою відповідно до законодавства України, має передане в господарське відання майно, самостійний баланс, активи та пасиви якого включаються до загального балансу товариства по основному виду діяльності, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках (для проведення розрахунків у національній та іноземній валюті).
23. Суди встановили, що в матеріалах справи відсутній перелік майна, яке передано Позивачу в господарське відання. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про зареєстроване право власності чи інше речове право Позивача на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці по вул. Героїв Майдану, 184 у м. Чернівці. Докази зворотного Позивач не подав.
24. За таких обставин, суди дійшли висновку, що оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що власниками нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, що перебувала у постійному користуванні Позивача, є інші особи, Позивач не є власником / співвласником такого майна, спірне рішення Ради не порушує вимог законодавства та спрямоване на реалізацію прав на землю дійсних власників нерухомості.
25. У пункті 52 постанови Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19, а яку посилається скаржник, викладено висновок про те, що "… право користування земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка правомірно продовжує володіти нерухомим майном, що розташоване на цій земельній ділянці, і до іншої особи перейшло право власності лише на частину нерухомого майна, проте інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, адже виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 79-1, частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою розповсюджується на її відповідну частину. З огляду на те, що у власності позивача продовжує перебувати частина будівель, тому аргументи скаржника, що набуття іншою особою права власності на частину будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці є правовою підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою для попереднього землекористувача, ґрунтується на помилковому тлумаченні пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України".
26. З огляду на встановлені у цій справі судами попередніх інстанцій обставини, Позивач не надав доказів наявності його речових прав на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці по вул. Героїв Майдану, 184 у м. Чернівці, у зв'язку із чим, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування пункту "е" частини 1 статті ЗК України не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19.
27. Переоцінка встановлених у справі обставин щодо недоведення Позивачем наявності у нього речових прав на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, до повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України не входить.
28. Стосовно посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 918/209/24, то в ній, зокрема, йдеться про те, що враховуючи, що позовні вимоги у цій справі фактично обґрунтовано як порушенням права власності на землю, так і порушенням права власності на нерухоме майно, розміщене на такій земельній ділянці, суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин приписи статті 149 ЗК України.
29. Висновки судів попередніх інстанцій у цій справі, яка розглядається, щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 149 ЗК України висновкам Верховного Суду в постанові від 14.01.2025 у справі № 918/209/24 не суперечать. Разом з тим, у наведеній справі № 918/209/24 питання права власності постійного землекористувача на нерухоме майно (його частину), розташоване на спірній земельній ділянці, не було спірним, що свідчить про відмінні фактичні обставини, а отже і про неподібність правовідносин.
30. Стосовно посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 911/1669/18, то в ній не встановлено обставин відчуження об'єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці, як підстави для застосування статей 120, 141 ЗК України, статті 377 ЦК України, що свідчить про відмінні фактичні обставини, а відтак і про неподібність правовідносин зі справою, яка розглядається.
31. В іншій наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 підставою заявлених позовних вимог слугували приписи пункту "в" частини 1 статті 141 ЗК України, а дослідженню підлягало питання правонаступництва юридичної особи (постійного землекористувача), що також свідчить про відмінні фактичні обставини справи, а також матеріально-правове регулювання, а відтак і про неподібність правовідносин.
32. За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена Позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не свідчить про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
33. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
34. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
35. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
36. Окрім того, в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
37. Отже, з'ясуванню підлягає як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, так і наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
38. Як уже було наголошено вище, доводи касаційної скарги Позивача побудовані на тому, що у нього на праві господарського відання в користуванні перебуває нерухоме майно, передане йому ПрАТ "Укрпрофтур", яке розташоване на спірній земельній ділянці. Вказане, за доводами скаржника, спростовує як посилання суду першої інстанції на те, що оскарження рішення Ради не матиме юридичного значення, так і висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування положень статті 141 ЗК України до особи, якій нерухоме майно належить на праві господарського відання.
39. Разом з тим, як уже було неодноразово наголошено вище, обставин перебування у Позивача на праві господарського відання нерухомого майна, розташованого на спірній земельні ділянці, останній не довів. Висновки судів щодо застосування пункту "е" частини 1 статті 141 ЗК України скаржник не спростував.
40. Дослідження / переоцінка обставин щодо відкритого, добросовісного володіння Позивачем спірною земельною ділянкою понад 20 років, а також обставин щодо передачі йому на праві господарського відання нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, до повноважень суду касаційної інстанції не входить. Більше того, відповідні доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України.
41. Таким чином, ураховуючи, що Позивач не довів неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у Суду відсутні підстави / необхідність у формуванні висновків про які йдеться у пунктах 13, 14 цієї постанови, оскільки такі доводи скаржника не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень / не мають вирішального значення для правильного розгляду цієї справи, що, відповідно, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
42. За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, також не свідчить про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
43. Стосовно інших доводів касаційної скарги Позивача, то вони підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
44. У зв'язку із наведеним вище, Суд враховує доводи відзиву Відповідача в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у цій постанові і з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
45. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
46. Звертаючись із касаційною скаргою, Позивач, в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій по суті розгляду спору та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
47. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Розподіл судових витрат
48. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернівцітурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.02.2025 у справі № 926/2137/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
І. С. Міщенко