23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12527/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - Лозовицький М.С.,
відповідача - Верещагіна А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Літвінової М.Є.
від 13.01.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Владимиренко С.В., Демидова А.М., Ходаківська І.П.
від 12.05.2025
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про зобов'язання вчинити дії.
1. Історія справи
Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов'язання виключити 1 606 165,565 МВт*год з актів наданих послуг за період лютий-жовтень 2022 року, квітень-грудень 2023 року за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0424-03013 від 04.05.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним включенням Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" обсягів електричної енергії у розмірі 1 606 165,565 МВт*год до актів наданих послуг за період з лютого по жовтень 2022 року та за період з квітня по грудень 2023 року за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0424-03013 від 04.05.2019, у зв'язку з системними обмеженнями та включення об'ємів електричної енергії у зв'язку з експортом.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" є виробником електричної енергії та здійснює свою господарську діяльність на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП, Регулятор) від 18.06.2019 № 1079.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі (ОСП), який згідно з положеннями пункту 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" є юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" діє на підставі ліцензій, виданих НКРЕКП постановою від 17.07.2014 № 1012 "Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами ДП НЕК "Укренерго", від 17.12.2021 №2624 "Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго".
04 травня 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - Виконавець/ОСП) та Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (надалі - Користувач) укладено Договір ро надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0424-03013 (надалі - Договір), за умовами якого, в редакції додаткової угоди від 02.02.2022, ОСП зобов'язалося надавати послугу з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга).
Відповідно до пункту 1.2 Договору Користувач зобов'язався здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов Договору.
Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна Договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті http://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі (пункт 2.3 Договору).
Відповідно до пункту 2.7 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих Виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді Виконавець направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Згідно з пунктом 2.8 Договору Користувач здійснює підписання актів надання послуг відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів з дня їх отримання Користувачем та повертає Виконавцю.
Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 Договору встановлено, що Виконавець має здійснювати оперативно-технологічне управління режимом роботи об'єктів диспетчеризації у складі ОЕС України в реальному часі відповідно до структури диспетчерського управління відповідно до вимог Кодексу системи передачі, інших нормативно-технічних документів та вимог технічної документації заводів-виробників.
Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 Договору Виконавець здійснює диспетчерське управління шляхом надання розпоряджень та/або оперативних команд, у тому числі шляхом застосування засобів дистанційного управління.
Підпунктами 3.1.7, 3.1.9 пункту 3.1 Договору передбачено, що Виконавець розробляє та узгоджує із Користувачем перелік електротехнічного обладнання, турбогенераторів, котлів, основного та допоміжного обладнання енергоблоків (включно з системами управління та регулювання) тощо, зупинка (вимкнення) якого знижує наявну потужність електростанцій, перелік енергоблоків (генераторів), підключених до автоматики регулювання перетоків активної потужності, автоматики виділення блоків на власні потреби, об'єктів диспетчеризації, які знаходяться в оперативному управлінні чи віданні оператора системи передачі (ОСП), Виконавця, який є додатком до Договору. Здійснювати обмін інформацією у відповідності з вимогами щодо планування, координації виведення з роботи обладнання та планування введення в роботу обладнання, передбаченими Кодексом системи передачі. Здійснювати річне, сезонне, місячне, тижневе, добове прогнозування споживання та виробництва електричної енергії в ОЕС України з метою планування забезпечення балансової надійності енергосистеми та забезпечення планового виведення з роботи (введення в роботу) обладнання.
Згідно з підпунктами 3.1.15, 3.1.16 пункту 3.1 Договору Виконавець зобов'язаний складати та передавати Користувачу акти про надання послуг; здійснювати розрахунки за надані послуги.
Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 Договору передбачено, що Користувач зобов'язаний підтримувати в належному стані технічні та технологічні системи експлуатації своїх електроустановок, а також структуру управління цими системами відповідно до вимог Кодексу системи передачі, інших нормативно-технічних документів та вимог технічної документації заводів-виробників.
Користувач зобов'язаний повернути оператору системи передач (ОСП), Виконавцю підписаними зі свого боку акти про надання послуг (підпункт 3.2.4 пункту 3.2 Договору).
Підпунктом 3.2.5 пункту 3.2 Договору встановлює обов'язок Користувача невідкладно виконувати розпорядження оперативного персоналу оператора системи передачі (ОСП), Виконавця, якщо вони не становлять загрози для життя людей, обладнання та не можуть призвести до втрати живлення власних потреб об'єкта електроенергетики.
Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2022. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 12.1 Договору).
Договір припиняє свою дію, якщо одна із сторін перестає бути учасником ринку електричної енергії та/або визначена згідно з Правилами ринку "Дефолтним" учасником ринку, з дати, зазначеної у заяві сторони, що вирішила позбутися статусу учасника ринку електричної енергії добровільно та/або у разі відсутності ліцензії на проведення певного виду діяльності та/або за рішенням Адміністратора розрахунків. В іншому випадку Договір припиняє свою дію з дати набрання законної сили рішенням суду про розірвання Договору (пункт 12.5 Договору).
27.05.2019 Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" повідомлено Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" про акцептування заяви останнього про приєднання до умов Договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування. Ідентифікатор Договору № 0424-0413, дата акцептування - 27.05.2019.
Відповідно до пункту 1.1 Типового договору про участь у балансуючому ринку (надалі - Договір про участь у балансуючому ринку) за цим Договором ППБ (позивач) зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ (позивачу) або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ (позивача) та отримувати оплату за продану ППБ (позивачу) балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ (позивача) відповідно до умов цього Договору та Правил ринку.
Згідно з підпунктом 3 пункту 5.2 Договору про участь у балансуючому ринку ОСП має право надавати ППБ (позивачу) диспетчерські команди, а ППБ (позивач) згідно з підпунктом 3 пункту 5.5 Договору про участь у балансуючому ринку зобов'язується виконувати диспетчерські команди, надані ОСП.
Позивач є постачальником послуг з балансування для відповідача. На відповідача, як оператора системи передач, законодавством покладено обов'язок щодо балансування системи, зокрема, щодо здійснення прогнозу загальних навантажень, на основі аналізу балансу енергосистемами, та видачі диспетчерських команд на завантаження та розвантаження з метою підтримки попиту та пропозицій в енергосистемі, а на позивача, як виробника електричної енергії покладено обов'язок з виконання команд та розпоряджень оператора.
30.08.2019 Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" зареєстровано як учасника розподілення пропускної спроможності міждержавних електричних мереж.
Позивачем здійснено експорт електричної енергії до таких країн як Польща, Словаччина, Румунія, Угорщина в період з лютого 2022 року по листопад 2023 року, що підтверджується: актами прийому-передачі електричної енергії за відповідний період, листами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про надання довідок щодо фактичної кількості переміщеної електроенергії за відповідний період, індивідуальними договорами/підтвердженнями щодо поставки та прийому електроенергії та рахунки.
В матеріалах справи наявні рахунки (у форматі xlsx), а саме: рахунок - фактура від 14.07.2023, рахунок-фактури від 04.08.2023, рахунок-фактура від 14.09.2023, рахунок - фактура від 24.11.2023, рахунок-фактура від 05.12.2023. рахунок-фактура від 14.12.2023, рахунок-фактура від 26.12.2023, які містять інформацію про акцептовані пропозиції на розвантаження для врегулювання системних обмежень, а також, зокрема, інформацію щодо розрахункового періоду, реквізитів договору, напрямку (вгору або вниз), обсягу балансування (МВт*год).
Відповідач листом № 04/41904 від 26.08.2023 "Про акцепти пропозицій на балансуючу енергію з поміткою" на запит позивача від 10.08.2023 № 144 щодо акцептів пропозицій на балансуючу енергію від Бурштинської ТЕС з поміткою, що мали місце 03.07.2023, 20.07.2023, 22.07.2023, 23.07.2023 та 27.07.2023 зазначив, що 03.07.2023, 20.07.2023, 22.07.2023, 23.07.2023 та 27.07.2023 в ОЕС України спостерігалось перевантаження одного з перетинів, тобто діяли системні обмеження. Для врегулювання цих системних обмежень на Бурштинську ТЕС віддавались команди на розвантаження шляхом акцептів відповідних пропозицій на балансуючу енергію поза межами ранжиром (з поміткою). При цьому пропозиції на балансуючу енергію інших виробників, розвантаження яких не впливало на врегулювання цих системних обмежень, пропускались.
Позивач листами від 04.01.2024 № 12/14, від 12.01.2024 № 12/44 просив відповідача надати обґрунтовані пояснення зростанню кількості команд задля врегулювання системних обмежень, оскільки починаючи з другої декади листопада 2023 року спостерігається зростання кількості команд, що, в свою чергу, призвело до збільшення у розрахунках за електричну енергію для балансування на оплату диспетчерських команд на розвантаження для врегулювання системних обмежень.
Відповідач листом № 01/3231 від 17.01.2024 "Про акцепти пропозицій на балансуючу енергію з поміткою" зазначив, що починаючи з другої декади 2023 року в ОЕС України спостерігалось перевантаження одного з перетинів, тобто діяли системні обмеження. Для врегулювання цих системних обмежень на Бурштинську ТЕС віддавались команди на розвантаження шляхом акцептів відповідних пропозицій на балансуючу енергію поза межами ранжиром (з поміткою). При цьому пропозиції на балансуючу енергію інших виробників, розвантаження яких не впливало на врегулювання цих системних обмежень, пропускались. Натомість на електростанції, що розташовані в східній частині ОЕС України, віддавались команди на завантаження. Зазначені вище системні обмеження виникли через втрату частини генеруючих потужностей та обладнання магістральної мережі ОЕС України, яке розташоване на окупованих російською федерацією територіях. Для уникнення у подальшому цієї проблеми розробляються заходи щодо будівництва нових ЛЕП з метою збільшення пропускної спроможності критичних перетинів. Ці заходи будуть включені до наступної редакції 10-річного плану розвитку ОЕС України.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/12527/24 позов задоволено повністю. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виключити 1 606 165,565 МВт*год з актів наданих послуг за період лютий-жовтень 2022 року, квітень-грудень 2023 року за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0424-03013 від 04.05.2019. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- відповідач, як оператор системи передачі, на якого покладається обов'язок щодо підтримання балансування в енергосистемі, був зобов'язаний точно та своєчасно скласти прогнозний баланс електричної енергії в енергосистемі України на основі отриманих від користувачів даних, за що й несе відповідальність відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу VI Кодексу системи передачі;
- оскільки Відповідач, як оператор системи передачі, має в своєму розпорядженні дані всіх користувачів, то в такому разі зобов'язаний не тільки складати точний прогнозний баланс, а й коригувати його в режимі реального часу (у кожний момент часу), оскільки пункт 5.1 розділу VIІ Кодексу системи передачі вимагає від відповідача підтримувати баланс в ОЕС України постійно;
- отже відповідач, як оператор системи передачі, повинен вчиняти активні дії, направлені на забезпечення складання прогнозного балансу такої точності, який би виключив можливі відхилення від оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей (системних обмежень);
- проте, відповідачем не спростовано обставини виникнення системних обмежень та не заперечувався факт їх існування у спірний період;
- сам факт підписання актів купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, а також актів надання послуги за спірний період за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління не спростовує виникнення системних обмежень з боку оператора системи передачі;
- відповідачем під час розгляду справи не надано доказів, які підтверджують необхідність диспетчерських команд відповідача, як оператора системи передачі, на розвантаження у спірний період та доказів відповідності таких команд нормам чинного законодавства. При цьому, матеріалами справи підтверджується наявність системних обмежень, що призвели до розвантаження генеруючих потужностей позивача;
- матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснено експорт електричної енергії до інших країн. Об'єми експорту електричної енергії підтверджуються відповідними доказами, поданими в матеріали справи, що складає 1 588 239,832 МВт*год;
- з умов Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та Договору про участь у балансуючому ринку не вбачається надання послуг з передачі електричної енергії у обсягах експортованої електричної енергії;
- враховуючи, що відповідач, як переможець аукціону, набув права на здійснення експортних операцій, то і оплата за експортні об'єми електроенергії повинна регулюватися відповідним нормативно-правовим документом, яким є Порядок розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів;
- з аналізу Правил управління обмеженнями та Порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів встановлено, що вказані нормативно-правові документи, які регулюють відносини між учасниками ринку в частині експортних операцій, не містять умов щодо включення експортних об'ємів електроенергії до складу електроенергії на яку надається послуга з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;
- судом взято до уваги висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20 та від 04.02.2021 у справі № 914/935/20, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов'язання України;
- наведене є достатнім для висновку, що нарахування плати за диспетчеризацію на експортні об'єми електроенергії з боку відповідача є необґрунтованим, а отже позов в цій частині підлягає задоволенню;
- позивач звернувся до суду з позовом у спорі між учасниками ринку електричної енергії, в якому заявлені вимоги про зобов'язання оператора системи передачі (відповідача) виключити спірні обсяги електричної енергії з актів наданих послуг за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Таким чином, вимоги позивача зводяться до захисту порушеного права, шляхом визнання відсутності обов'язку з оплати спірних обсягів наданих відповідачем послуг;
- отже, обраний позивачем спосіб захисту є ефективним для поновлення порушеного права останнього.
Постановою від 12.05.2025 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/12527/24 в частині зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" виключити з актів наданих послуг за період з липня по вересень 2023 року та з листопада по грудень 2023 року об'єм електричної енергії у розмірі 17 925,733 МВт*год за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0424-03013 від 04.05.2019 та ухвалив в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/12527/24 виклав у наступній редакції: "1. Позов задовольнити частково. 2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. С. Петлюри, 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) виключити з актів наданих послуг за період з лютого по жовтень 2022 року, з квітня по червень 2023 року, з вересня по листопад 2023 року за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0424-03013 від 04.05.2019 обсяг електричної енергії у загальному розмірі 1 588 239,832 МВт*год, а саме: - 287 910,900 МВт*год. з акта надання послуг від 28.02.2022; - 5 136,201 МВт*год. з акта надання послуг від 31.03.2022; - 124 471,509 МВт*год. з акта надання послуг від 30.04.2022; - 143 706,496 МВт*год. з акта надання послуг від 31.05.2022; - 155 970,697 МВт*год. з акта надання послуг від 30.06.2022; - 187 290,609 МВт*год. з акта надання послуг від 31.07.2022; - 258 128,144 МВт*год. з акта надання послуг від 31.08.2022; - 181 054,192 МВт*год. з акта надання послуг від 30.09.2022; - 48 077,573 МВт*год. з акта надання послуг від 31.10.2022; - 43 372,069 МВт*год. з акта надання послуг від 30.04.2023; - 17 748,442 МВт*год. з акта надання послуг від 31.05.2023; - 5 400,000 МВт*год. з акта надання послуг від 30.06.2023; - 56 331,000 МВт*год. з акта надання послуг від 30.09.2023; - 43 254,000 МВт*год. з акта надання послуг від 31.10.2023; - 30 488,000 МВт*год. з акта надання послуг від 31.11.2023. 3. Стягнути з Приватного акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. С. Петлюри, 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (вул. Козельницька, 15, м. Львів, 79026; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23269555) 1 514,00 грн (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять гривень) судового збору. 4. В іншій частині позовних вимог відмовити.".
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання необґрунтованими команд відповідача позивачу на розвантаження енергообладнання у зв'язку з системними обмеженнями, зазначивши, що: відповідач правомірно надав позивачу диспетчерські команди на розвантаження задля врегулювання системних обмежень шляхом акцептів відповідних пропозицій на балансуючу енергію поза межами ранжиром (з поміткою), спірний обсяг електричної енергії (17 925,733 МВт*год.) включено в акти наданих послуг за період з липня по вересень 2023 року та з листопада по грудень 2023 року; позивач всупереч статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів протиправності диспетчерських команд на розвантаження задля врегулювання системних обмежень чи їх невідповідності Правилам ринку, а також не спростовано виникнення системних обмежень та не заперечується факт їх існування у спірний період. Як наслідок суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Водночас суд апеляційної інстанції погодився повністю з висновками суду першої інстанції щодо задоволених вимог про виключення обсягів експортованої електричної енергії з актів наданих послуг за період лютий-жовтень 2022 року, квітень-грудень 2023 року за відповідним договором.
Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, зазначивши, що: «зобов'язання відповідача виключити обсяги електричної енергії з актів наданих послуг за спірний період є способом захисту, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення. Такий спосіб захисту забезпечить ефективний захист прав та інтересів позивача, що дозволить запобігти пред'явленню оператором системи передач необґрунтованих вимог до позивача в частині стягнення за послуги з диспетчеризації на експортовані обсяги електричної енергії. Отже, обраний позивачем спосіб захисту забезпечить ефективне поновлення його прав та інтересів, без необхідності повторного звернення до суду, а тому є належним та ефективним.».
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у даній справі в частині задоволених вимог, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суд апеляційної інстанції:
- не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, з посиланням на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12, щодо застосування пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України;
- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, із посиланням на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, щодо застосування статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України;
- порушив частину 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.11.2020 у справі № 904/920/19.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Крім того, позивач та відповідач подали додаткові пояснення, які протокольною ухвалою Верховного Суду від 23.09.2025 було залишено без розгляду.
5. Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способами захисту суб'єктивних цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (на яку посилається скаржник), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України. Схожий перелік способів захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання містить частина друга статті 20 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України.
Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у наведених нормах, не є вичерпним. Абзацом дванадцятим частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Подібне нормативне регулювання містить абзац дванадцятий частини другої статті 20 Господарського кодексу України, відповідно до якого права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються також іншими способами, передбаченими законом.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22 лютого 2022 року у справах № 209/3085/20, у справі № 910/6939/20, у справі № 761/36873/18 та ін.).
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21).
Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.
Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
У постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:
«За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими висновками.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту».
У подальшому Велика Палата Верховного Суду підтверджувала відповідний висновок.
Так, у постанові від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора або кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі зазначав про існування господарських справ № 914/234/23 та № 914/3538/23, у яких Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось з позовами до Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення, у тому числі заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0424-03013 від 04.05.2019, яка утворилась за періоди: лютий 2022 року - червень 2023 року, липень - грудень 2023 року.
Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним та відкритим, вбачається, що: ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.12.2023 було відкрито провадження у справі № 914/3538/23, та 22.07.2025 у вказаній справі ухвалено рішення по суті, яке оскаржено до суду апеляційної інстанції; ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2023 було відкрито провадження у справі № 914/234/23, та 06.05.2025 у вказаній справі ухвалено рішення по суті, яке оскаржено до суду апеляційної інстанції.
Із судових рішень у справах № 914/234/23 та № 914/3538/23, які містяться Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається обґрунтованість доводів відповідача, наведених у відзиві на позов, в апеляційній та касаційній скаргах про те, що станом на момент звернення Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" з позовом у цій справі № 910/12527/24 (у жовтні 2024 року) про, по суті, визнання відсутності права вимоги в кредитора, існували судові провадження (№ 914/234/23 та № 914/3538/23) ініційовані кредитором про стягнення коштів з боржника.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на вищезазначені правові позиції Великої Палати Верховного Суду, звернення Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" з позовом у цій справі № 910/12527/24 не є належним способом захисту, адже, Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго", як боржник, має себе захищати у судових процесах про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідних позовів кредитора.
Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Пунктом 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене та враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанції лише в частині задоволених вимог, наявні передбачені частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення суду першої інстанції, зміненого судом апеляційної інстанції, в частині позовних вимог про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" виключити з актів наданих послуг за період з лютого по жовтень 2022 року, з квітня по червень 2023 року, з вересня по листопад 2023 року за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0424-03013 від 04.05.2019 обсяг електричної енергії у загальному розмірі 1 588 239,832 МВт*год, та в частині стягнутого судового збору та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
7. Судові витрати
У зв'язку зі частковим скасуванням рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та прийняттям у цій частині нового рішення відповідно до приписів статей 129, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд здійснює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок Суду про часткове скасування судових рішень у справі та ухвалення у відповідній частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарг покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025, змінене постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі № 910/12527/24 в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" виключити з актів наданих послуг за період з лютого по жовтень 2022 року, з квітня по червень 2023 року, з вересня по листопад 2023 року за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0424-03013 від 04.05.2019 обсяг електричної енергії у загальному розмірі 1 588 239,832 МВт*год, та стягнення судового збору скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; ідентифікаційний код 23269555) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) 6 661,60 грн (шість тисяч шістсот шістдесят одну гривню 60 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.
4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді Г.О. Вронська
І.Д. Кондратова