29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"03" жовтня 2025 р. Справа № 924/767/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича с. Смотрич Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" м. Канів Черкаського району Черкаської області
про стягнення 80 691,83 грн
Представники сторін: не викликалися
До Господарського суду Хмельницької області 29.07.2025 надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" про стягнення 80 691, 83 грн, з яких 63932,03 інфляційні втрати, 16759,80 грн 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2024 у справі № 924/424/24 було стягнуто з ТОВ "Енергетично-дорожнє будівництво" на користь фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича 1757852,44 грн основного боргу, 578585,76 грн інфляційних втрат, 119728,57 грн 3% річних, 258621,03 грн пені, 40721,82 грн витрат по оплаті судового збору. 12 серпня 2024 року на виконання вищезазначеного рішення господарським судом видано наказ, який того ж дня було пред'явлено для примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. 14 серпня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75793702. В рамках відкритого виконавчого провадження №75793702 рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2024 у справі №924/424/24 було примусово виконано відповідачем 20 серпня 2025 року, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження № 75793702 від 20.08.2025. Як вбачається із даної постанови, борг згідно виконавчого документа стягнуто повністю. Враховуючи викладене, виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження". Позивач зазначає, що рішенням господарського суду було зафіксовано розмір інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та 3% річних від простроченої суми заборгованості лише станом на день проведення відповідних розрахунків (26.04.2024), в той час як фактично борг стягнуто 20.08.2024. У зв'язку із тим, що в період з 27.04.2024 по 20.08.2024 відповідач у досудовому порядку заборгованість не погасив, проте і надалі у цей період позивач продовжував зазнавати збитки у зв'язку із наявністю такої заборгованості, позивач вважає, що має право на здійснення нарахувань до моменту виконання судового рішення. Дані обставини стали підставою для звернення із позовом до суду з метою захисту прав та інтересів позивача.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/767/25 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Відповідач відзиву на позов не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13.05.2024 було відкрито провадження у справі №924/424/24 за позовом фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" про стягнення 1757852,44 грн основного боргу, 578585,76 грн інфляційних втрат, 119728,57 грн 3% річних, 258621,03 грн пені в порядку за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2024 у справі №924/424/24 позов задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" на користь фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича 1757852,44 грн основного боргу, 578585,76 грн інфляційних втрат, 119728,57 грн 3% річних, 258621,03 грн пені, 40721,82 грн витрат по оплаті судового збору.
При прийнятті рішення суд встановив, що 22.03.2021 між фізичною особою-підприємцем Шароварським Віктором Адамовичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (замовник) було укладено договір про надання послуг перевезення та обробки вантажів № 22/03/2021-01, відповідно до п. 1.1. якого за умовами договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, які споживаються в процесі здійснення замовником господарської діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві належним чином надані послуги.
Відповідно до п. 1.1.1. договору за цим договором виконавець надає наступні послуги: перевезення вантажів замовника, вантажно-розвантажувальні роботи, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій (в т.ч. із застосуванням спецтехніки, технологічних транспортних засобів, машин, механізмів тощо); роботи по обробці вантажів, підготовці вантажів, підготовці вантажу до перевезення (за необхідності переупаковку і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення), сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркірування, передбаченого правилами перевезення вантажу, і інші.
Оскільки учасниками судового розгляду не було надано доказів сплати відповідачем за договором про надання послуг перевезення та обробки вантажів № 22/03/2021-01 від 22.03.2021 1757852,44 грн заборгованості, то суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу заявлена обґрунтовано та підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, як зазначив суд, позивачем у справі № 924/424/24 було заявлено до стягнення 578585,76 грн інфляційних втрат за період лютий 2022 року - березень 2024 року, 119728,57 грн 3% річних за період з 19.01.2022 по 26.04.2024, 258621,03 грн пені за період з 19.12.2021 по 19.07.2022, які правомірно нараховані позивачем та стягнуті з відповідача.
На виконання вищевказаного рішення суду Господарським судом Хмельницької області виданий наказ від 12.08.2024 у справі № 924/424/24, який пред'явлений стягувачем до виконання.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області від 14.08.2024 відкрито виконавче провадження №75793702 з виконання наказу №924/424/24 від 12.08.2024.
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області від 20.08.2024 закінчено виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження". У постанові встановлено, що борг стягнуто повністю згідно виконавчого документа, в тому числі витрати виконавчого провадження та основну винагороду приватного виконавця.
Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, просить стягнути з відповідача 63932,03 інфляційних втрат за період з квітня по серпень 2024 року та 16759,80 грн 3% річних за період з 27.04.2024 по 20.08.2024.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2024 у справі №924/424/24 було задоволено позов фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" про стягнення 1757852,44 грн основного боргу, 578585,76 грн інфляційних втрат, 119728,57 грн 3% річних, 258621,03 грн пені. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" на користь фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича 1757852,44 грн основного боргу, 578585,76 грн інфляційних втрат, 119728,57 грн 3% річних, 258621,03 грн пені, 40721,82 грн витрат по оплаті судового збору.
В рішенні суду встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" не виконало своїх зобов'язань за договором про надання послуг перевезення та обробки вантажів № 22/03/2021-01 від 22.03.2021 та не сплатило заборгованість в розмірі 1757852,44 грн, в зв'язку із чим вимога позивача про стягнення основного боргу заявлена обґрунтовано, а борг підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, суд зазначив, що позивачем у справі № 924/424/24 було заявлено до стягнення 578585,76 грн інфляційних втрат за період лютий 2022 року - березень 2024 року, 119728,57 грн 3% річних за період з 19.01.2022 по 26.04.2024, 258621,03 грн пені за період з 19.12.2021 по 19.07.2022, які правомірно нараховані позивачем та стягнуті з відповідача.
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вищенаведені факти вважаються встановленими і не потребують повторного доказування.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд приймає до уваги, що відповідач сплатив позивачу заборгованість в розмірі 1757852,44 грн, стягнуту за рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2024 у справі №924/424/24 лише 20.08.2024, що не спростовано відповідачем та підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області від 20.08.2024 про закінчення виконавчого провадження №75793702.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, у зв'язку із несвоєчасною оплатою суми основного боргу за договором про надання послуг перевезення та обробки вантажів № 22/03/2021-01 від 22.03.2021, стягнутої рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2024 у справі №924/424/24, нарахував відповідачу 63932,03 інфляційних втрат за період з квітня по серпень 2024 року та 16759,80 грн 3% річних за період з 27.04.2024 по 20.08.2024, тобто за період, що не охоплюється рішенням суду від 09.07.2024 до менту його виконання.
Суд враховує, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №912/855/19 вказано, що враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок, а також враховуючи період, за який стягнуто інфляційні втрати відповідно до рішення суду у справі № 924/424/24 від 09.07.2024 (лютий 2022 року - березень 2024 року), суд встановив правомірність та правильність нарахування інфляційних втрат в сумі 63932,03 грн за період з квітня по серпень 2024 року.
Щодо нарахованих до стягнення 3% річних, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, підставою для закінчення виконавчого провадження є сплата боржником суми заборгованості за виконавчим документом.
Як вбачається із розрахунку позивача, останній здійснив нарахування 3% річних за період з 27.04.2024 по 20.08.2024.
Разом з тим, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.
За таких обставин, зважаючи на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься лише після сплати боржником заборгованості, то позивач безпідставно нарахував 3% річних за 20.08.2024.
Також позивач при проведенні розрахунку не врахував, що 2024 рік був високосним (366 дні).
Зважаючи на усе вищевикладене, суд провів перерахунок та встановив, що правомірним буде нарахування 3% річних за період з 27.04.2024 по 19.08.2024 в розмірі 16569,92 грн. Нарахування в сумі 189,88 грн 3 % річних є безпідставним.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача 63932,03 інфляційних втрат та 16569,92 грн 3% річних. У стягненні 189,88 грн суд відмовляє.
Щодо заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідних нормах Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач у позовній заяві вказав, що попередній (орієнтовний) розмір витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи, становить 3028,00 грн судового збору та 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
19.09.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивача про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн із доказами на їх підтвердження.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Суд встановив, що 09.02.2024 між ФОП Шароварським Віктором Адамовичем (далі - клієнт) та адвокатом Худняком Віктором Анатолійовичем (далі - адвокат) укладено договір № 14/24 про надання правової допомоги (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати йому правову допомогу, юридичні послуги та юридичний супровід в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 2.2 договору адвокат здійснює наступні дії з надання правової допомоги/юридичного супроводу:
- представництво інтересів клієнта в будь-яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, ДВС, приватних виконавців, національної поліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об'єднань, керівних органах об'єднань громадян;
- консультування клієнта, підготовка процесуальних документів, збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази, та інші повноваження, під час представництва інтересів клієнта в судах, передбачені процесуальним законодавством України позивачу, відповідачу, третій особі без обмежень представництва.
Згідно з п. 4.1 договору за послуги передбачені п. 1.1 даного договору клієнт зобов'язаний сплатити адвокату винагороду (гонорар), розмір якої(го) визначений в сумі - 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень за годину роботи, що оплачується відповідно до об'єму наданих послуг, зміст яких відображається у відповідному розрахунку, що надається клієнту адвокатом. Фактичний розрахунок (платіж) за роботу, яка є предметом цього договору, проводиться в період часу - не пізніше 90 календарних днів з моменту прийняття рішення судом відповідної інстанції, в якій здійснюється представництво.
Пунктом 4.2 договору визначено, що вказаний гонорар не є гарантією позитивного результату, а є винагородою (оплатою) за надання правової допомоги та здійснення представництва в суді.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2025 року (п. 5.1 договору).
18 вересня 2025 року адвокатом складено розрахунок витрат на правничу допомогу до договору про надання правничої допомоги № 14/24 від 09.02.2024, відповідно до якого розрахунок витрат на правничу допомогу проводиться виходячи із вартості 2500,00 грн за 01 год. 00 хв. праці, зокрема:
- надання первинної консультації клієнту. Проведення консультацій з клієнтом (позивачем у спорі) правового характеру, надання інформації щодо характеру спору та порядку розгляду відповідної категорії справ. Погодження умов співпраці. Надання клієнтом доручення адвокату для підготовки позову - витрачено часу 1 год. 00 хв. праці, вартість 2500,00 грн;
- аналіз правової ситуації, попереднє вивчення судової практики та нормативно-законодавчої бази, що покладається в основу захисту прав та інтересів - витрачено часу 1 год. 00 хв. праці, вартість 2500,00 грн;
- вивчення наданих замовником документів з метою забезпечення належного представництва правової позиції позивача у господарських відносинах з контрагентом - витрачено часу 2 год. 00 хв. праці, вартість 5000,00 грн;
- підготовка тексту позовної заяви із відповідними додатками (з копіюванням та технічним оформлен-ням документів) та направлення позовної заяви відповідачеві (через АТ "Укрпошта") - витрачено часу 4 год. 00 хв. праці, вартість 10000,00 грн.
Загальна вартість: 20000,00 грн.
Між сторонами 18.09.2025 підписано акт приймання - передавання робіт (послуг) правничої (правової) допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги, відповідно до якого клієнт (замовник) - фізична особа-підприємець Шароварський Віктор Адамович прийняв роботи (послуги) правничої (правової) допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги № 14/24 від 09 лютого 2024 року за переліком, визначеним в розрахунку.
Адвокат виставив рахунок - фактуру №18/09/2025 від 18.09.2025 на оплату гонорару згідно договору про надання правової допомоги від 09.02.2024 на суму 20000,00 грн.
Матеріали справи містять також ордер серія ВХ №1102472 від 29.07.2025, виданий ФОП Шароварським В.А. адвокату Худняку Віктору Анатолійовичу на надання правничої допомоги в Господарському суді Хмельницької області, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХМ №000347 від 04.01.2021, видане адвокату Худняку Віктору Анатолійовичу.
Суд враховує, що подана у даній справі позовна заява та заява про стягнення понесених судових витрат підписані адвокатом Худняком Віктором Анатолійовичем.
Вищевказані обставини свідчать, що позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/767/25 у Господарському суді Хмельницької області.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.
Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд в тому числі і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав заперечень проти заяви позивача про стягнення витрат понесених судових витрат.
Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд враховує, що за своєю категорією (стягнення 3% річних та інфляційних втрат) дана справа не є спором значної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, обмежується аналізом невеликої кількості доказів, чітко врегульована нормами права і не потребує великого обсягу юридичної та технічної роботи.
Розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Як вбачається із розрахунку витрат на правничу допомогу та акту приймання - передавання послуг від 18.09.2025, серед наданих адвокатом позивачу послуг у даній справі зазначено: надання первинної консультації клієнту, проведення консультацій з клієнтом (позивачем у спорі) правового характеру, надання інформації щодо характеру спору та порядку розгляду відповідної категорії справ, погодження умов співпраці, надання клієнтом доручення адвокату для підготовки позову, аналіз правової ситуації, попереднє вивчення судової практики та нормативно-законодавчої бази, що покладається в основу захисту прав та інтересів, вивчення наданих замовником документів з метою забезпечення належного представництва правової позиції позивача у господарських відносинах з контрагентом, підготовка тексту позовної заяви із відповідними додатками (з копіюванням та технічним оформленням документів) та направлення позовної заяви відповідачеві (через АТ "Укрпошта"). Загальна тривалість часу на надання вказаних послуг 8 годин.
Разом з тим, з огляду на предмет спору, незначну кількість матеріалів, долучених до позовної заяви, враховуючи зміст позовної заяви та час, витрачений адвокатом на підготовку тексту позовної заяви із відповідними додатками та направлення позовної заяви відповідачу (4 години), суд вважає, що послуги щодо вивчення наданих замовником документів з метою забезпечення належного представництва правової позиції позивача (на що додатково витрачено 2 години) та послуги щодо аналізу правової ситуації, попереднього вивчення судової практики та нормативно - законодавчої бази, що покладається в основу захисту прав та інтересів позивача (витрачено часу 1 годину), є складовими частинами єдиного процесу щодо підготовки, складання та подання позовної заяви. Тому витрати в цій частині не підлягають відшкодуванню окремо, та повинні оцінюватися в контексті послуги "підготовка, написання та подання позовної заяви до суду", вартість якої становить 10000,00 грн.
Також зважаючи на представництво інтересів позивача адвокатом Худняком В.А. під час розгляду справи № 924/424/24, суд вважає, що витрати на правничу допомогу, пов'язані із проведенням консультацій з клієнтом правового характеру, наданням інформації щодо характеру спору та порядку розгляду відповідної категорії справи такими, що не відповідають критеріям реальності та розумності, оскільки позивач уже отримував правничу допомогу з відповідних правових питань у справі № 924/424/24 лише за інший визначений період.
Зважаючи на усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20000,00 грн є неспівмірними із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Проаналізувавши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається, зокрема у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, то суд вважає за необхідне судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн покласти на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича с. Смотрич Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" м. Канів Черкаського району Черкаської області про стягнення 80 691,83 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (Черкаська обл., м. Канів, вул. Енергетиків, буд. 65, код 33757711) на користь фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 63932,03 грн. (шістдесят три тисячі дев'ятсот тридцять дві гривні 03 коп.) інфляційних втрат, 16569,92 грн (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 92 коп.) 3% річних, 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору та 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на оплату правничої допомоги.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.
Суддя Л.О. Субботіна
Виготовлено у 3 примірниках:
1 - до справи,
2 - позивачу на адресу: АДРЕСА_1 - рекомендованим, та його представнику адвокату Худняк В.А. до ел. кабінету
3- відповідачу до ел. кабінету