8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2586/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління житлово-комунального господарства м. Південне Харківського району Харківської області (62461, Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Українська, 55)
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Управління житлово-комунального господарства м. Південне Харківського району Харківської області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, в якому просить:
- Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (ЄДРПОУ 07923280) на користь Управління ЖКГ м. Південне (ЄДРПОУ 33561483) суму заборгованості в розмірі 165 690,15 грн.;
- Стягнути з Відповідача судовий збір у сумі 3028,00 грн.;
- Стягнути з відповідача витрати копій документів поштою у сумі 140 грн.;
- Покласти витрати по справі на Відповідача.
Позов обґрунтовано тим, що Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків не було відшкодовано витрати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору № 341 від 22.09.2023 року.
31.07.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача подані додаткові пояснення та уточнення за вх. № 17679.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2586/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
14.08.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву за вх. № 18723, в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відповідач не заперечує, проти того, що було укладало Договір № 341 від 22.09.2023 року, але вказує, що відповідно до п.3.3. Договору підставою для відшкодування Відповідачем за В/Ч комунальних послуг є укладені договори на відшкодування за відповідним пакетом документів до них. Однак, Позивач не звертався до Відповідача в 2024 році з належними документами про відшкодування за отримані послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, що унеможливило провести оплату за отримані військовою частиною послуги. Позивач не надавав в 2024 році до КЕВ м. Харків рахунки за вересень, жовтень, листопад 2024 року, а звернувся в травні 2025 року, чим позбавив себе можливості вчасно отримати відшкодування за отримані військовою частиною комунальні послуги.
20.08.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив за вх. № 19148, в якій позивач зазначає, що факт споживання електричної енергії підтверджується Актами про обсяги розподіленої електричної енергії, які затверджені АТ «Харківобленерго». Акт виконаних робіт був наданий відповідачу ще у грудні місяці 2024 року. Проте була відмова від підписання акту зі сторони КЕУ, обґрунтована відсутністю коштів та необхідністю вирішення цього питання у судовому порядку. А отже, заборгованість виникла виключно через неправомірну відмову КЕУ від підписання акту, а не через дії Позивача. Доводи КЕУ зводяться до спроби уникнути відповідальності, посилаючись на бюджетні обмеження.
Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
22.09.2023 між Управлінням житлово-комунального господарства м. Південне Харківського району Харківської області (Сторона 1, Позивач), військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (Сторона 3, Відповідач) було укладено Договір № 341 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном.
Відповідно до п. 1.1. Договору Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном Сторони 1, нежитлові приміщення, загальною площею 1 350,3 кв.м (далі - Майно), розташовані на земельній ділянці загальною площею 12 684,02 кв.м. за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, м. Південне, вулиця Героїв Чорнобиля, 70-а. а саме: Нежитлові приміщення - 1350,3 кв.м;
Відповідно д п. 1.2. Договору Сторона 1 надає Стороні 2 можливість скористатись своїм майном для власних потреб.
Згідно п. 3.1. Договору спільне тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі.
Відповідно до п. 3.2. Договору Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору.
Відповідно до п. 3.3. Договору відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них.
Згідно п. 8.2. Договору Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього договору.
Позивач вказує, що 08 травня 2025 року Управління ЖКГ м. Південне звернулось до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків з вимогою відшкодувати витрати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору № 341 від 22.09.2023 року. Відповідно до акту виконаних робіт за період з 01.09.2024 року по 30.11.2024 року, сума витрат, яка підлягає відшкодуванню, становить 165 690,15 грн (сто шістдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто гривень 15 копійок), у тому числі ПДВ - 27 615,03 грн. Факт споживання електричної енергії та надання послуг підтверджується Актом виконаних робіт та Актами про обсяги розподіленої електричної енергії за вересень, жовтень та листопад місяці 2024 року.
Проте КЕВ м. Харків у своїй письмовій відповіді від 28.05.2025 р. за вих. № 589/3137 відмовив у проведенні оплати, посилаючись на вимоги Бюджетного кодексу України, зокрема, на обмеження, пов'язані з бюджетним періодом.
У зв'язку з тим, що в позасудовому порядку поновити порушені права позивача не вдалося, позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 165 690,15 грн.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як було встановлено судом, 22.09.2023 між Управлінням житлово-комунального господарства м. Південне Харківського району Харківської області (Сторона 1), військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (Сторона 3) було укладено Договір № 341 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, відповідно до п.1.1. якого Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном Сторони 1, нежитлові приміщення, загальною площею 1 350,3 кв.м (далі - Майно), розташовані на земельній ділянці загальною площею 12 684,02 кв.м. за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, м. Південне, вулиця Героїв Чорнобиля, 70-а. а саме: Нежитлові приміщення - 1350,3 кв.м
Пунктом. 3.2. Договору визначено, що Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг , які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість у вигляді понесених ним витрат з оплати послуг споживання електричної енергії.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зміст положень Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 341 від 22.09.2023, укладеного між позивачем, відповідачем та військовою частиною, передбачає відшкодування відповідачем всіх витрат за комунальні послуги, які були отриманні військовою частиною за час дії вказаного договору.
Відтак, оскільки плата за саму діяльність балансоутримувача умовами договору не передбачена, за своєю правовою природою зазначений договір має ознаки договору про безоплатне надання послуг. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/770/19.
Згідно зі статтею 904 Цивільного кодексу України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Обов'язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.
Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов'язок замовника з її оплати.
Під фактичними витратами слід розуміти грошові витрати або використання власних матеріалів і предметів виконавця з повним чи частковим їх споживанням, що здійснюються виконавцем для належного надання послуги. Тягар доведення відповідності понесених витрат, необхідних для виконання договору, лежить на виконавцеві.
Як стверджує позивач, у відповідача наявна заборгованість за Договором № 341 від 22.09.2023 у вигляді понесених позивачем витрат за спожиту військовою частиною електричну енергію у розмірі 165 690,15 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази на предмет доведення відповідності понесених позивачем витрат, суд враховує, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості розрахована на підставі Актів про обсяги розподіленої електричної енергії за вересень, жовтень та листопад 2024 року, які надані АТ "Харківобленерго".
Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до п. 3.3. Договору відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них.
Згідно п. 8.1. Договору Відповідач має права вимагати надання необхідних документів з метою виконання умов Договору.
Відповідно до пп. 8.1.1. Договору у разі ненадання таких документів та інформації Сторона 3 звільняється від взятих зобов'язань за цим договором.
Пунктом 8.1.2. Договору встановлено, що у разі неукладення договорів відшкодування комунальних послуг Сторона 3 звільняється від взятих зобов'язань зі сплати спожитих Стороною 2 комунальних послуг.
А отже, з вищенаведених пунктів договору слідує, що у відповідача зобов'язання з оплати комунальних послуг, спожитих військовою частиною, виникає саме на підставі укладених договорів на відшкодування наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) та за відповідним пакетом документів до них. Втім, у разі ненадання таких документів та неукладення договорів відшкодування комунальних послуг відповідач звільняється від взятих на себе зобов'язань.
До позовної заяви позивачем додано АКТ № 5 виконаних робіт (наданих послуг) до Договору № 802 від 05.06.2024 року про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії від 01.12.2024, згідно якого загальна сума до сплати згідно цього акту складає:165690,15грн.(Сто шістдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто грн. 15 коп.), в т. ч. ПДВ - 27615,03грн.
Втім, вказаний Акт підписаний лише з боку позивача.
За поясненнями позивача, акт виконаних робіт, підписаний лише однією стороною - Позивачем, оскільки акт складався раз у чотири місяці, та у зв'язку зі зміною керівництва з інших сторін договору, підписати акт минулого року не було можливості.
Позивач також стверджує, що Акт виконаних робіт був наданий відповідачу ще у грудні місяці 2024 року. Проте була відмова від підписання цього акту зі сторони КЕУ із зазначенням про відсутність коштів.
Однак, суд вважає наведені доводи позивача необґрунтованими та не приймає їх до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу Акту виконаних робіт у грудні 2024 року, як і відсутні докази відмови відповідача від підписання такого акту.
Судом встановлено, що з вимогою про сплату заборгованості позивач звернувся до відповідача лише у травні 2025 року, а саме листом № 18 від 22.05.2025, в якому зазначено наступне: «Управління житлово-комунального господарства повідомляє, що нами укладений Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії № 802 від 05.06.2024 відповідно до Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 341 від 22.09.2023. В Договорі про відшкодування витрат зазначається обсяг споживання електричної енергії в об'ємі 51814 кВт. В грудні місяці був складений Акт фіксації показників лічильника електричної енергії до Договору № 802 від 05.06.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергії та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії, але оплати за використання електричної енергії не відбулося.».
Однак, доказів надання відповідачу складеного Акту фіксації показників лічильника електричної енергії до Договору № 802 від 05.06.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергії та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії матеріали справи не містять. Доказів надання рахунків в 2024 році до КЕВ м. Харків за вересень, жовтень, листопад 2024 року позивач також не надав.
Крім того, суд зауважує, що, як і у Акті № 5 виконаних робіт (наданих послуг) від 01.12.2024, який підписаний лише позивачем, так і у листі з вимогою сплатити заборгованість (від 22.05.2025 № 18), позивач посилається на Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії № 802 від 05.06.2024. Втім, доказів надання (направлення) такого договору відповідачу матеріали справи не містять.
Також суд констатує, що в матеріалах справи взагалі відсутній вищевказаний, а саме Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії № 802 від 05.06.2024. Ані позивачем, ані відповідачем відповідного договору до матеріалів справи надано не було.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів в підтвердження укладення Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та не надано доказів направлення відповідачу пакету документів на підставі яких, відповідач мав сплатити понесені позивачем витрати.
Вказане, на переконання суду, дає підстави для висновку про недоведеність позивачем виникнення у відповідача зобов'язання з відшкодування витрат за спожиту військовою частиною електричну енергію у вересні, жовтні та листопаді 2024 року.
За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для виникнення у нього зобов'язання з відшкодування позивачу витрат з оплати електричної енергії у розмірі 165 690,15 грн.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, повно та всебічно оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю належними доказами.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, судовий збір залишається за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Управління житлово-комунального господарства м. Південне Харківського району Харківської області (62461, Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Українська, 55, код ЄДРПОУ 33561483).
Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61, код ЄДРПОУ 07923280).
Повне рішення складено "03" жовтня 2025 р.
Суддя В.В. Усата
справа № 922/2586/25