65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2841/25
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Коротченко Д.С. на підставі ордеру;
Від відповідача: Асташенкова О.І. в порядку самопредставництва;
Від третьої особи: Асташенкова О.І. в порядку самопредставництва;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус» до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчого комітету Одеської міської ради, про стягнення 108 152,00 грн, -
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус» (далі по тексту - ОСББ «Парус») звернулося до господарського суду з позовною заявою до Одеської міської ради, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - виконавчого комітету Одеської міської ради, грошові кошти у розмірі 108 152,00 грн, яка складається із заборгованості із внесків та витрат на управління багатоквартирним будинком у розмірі 91 595,15 грн, збитків від інфляції у розмірі 13 196,74 грн, 3% річних у розмірі 3 360,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків, визначених Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» в частині сплати внесків і платежів на утримання належного відповідачу майна за період з 01.03.2021 до 30.04.2025.
Ухвалою від 04.08.2025 судом було відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Одеської міської ради.
15.08.2025 до суду від Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого рада просить відмовити у задоволенні позову. Одеська міська рада вказує на відсутність у позивача підстав для нарахування внесків у 2022-2025 роках, оскільки рішення про затвердження розмірів внесків у зазначені періоди загальними зборами не приймалися, кошториси на відповідні роки не затверджувалися. Відповідач також вважає, що відсутність доказів стосовно своєчасного повідомлення ради про дату та час проведення загальних зборів щодо встановлення переліку, розміру та порядку сплати внесків та платежів співвласників вказаного будинку у встановленому законом порядку має наслідком відсутність підстав для сплати відповідачем визначених такими рішеннями внесків.
Крім того, Одеська міська рада стверджує, що необхідною умовою для визначення обґрунтованості застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, крім обставин наявності невиконаного боржником грошового зобов'язання, є правильність визначення періоду нарахування у тому числі моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання. Проте відсутність витягів про прийняті загальними зборами у 2021, 2023-2025 роках рішення про затвердження розміру внесків виключає існування підстав для задоволення вимог ОСББ «Парус» про стягнення 3% річних та збитків від інфляції. Відповідач також заперечує проти стягнення коштів з рахунків виконавчого комітету Одеської міської ради, який є окремою юридичною особою, посилаючись на відсутність підстав для стягнення коштів з рахунків особи, яка не є власником майна та не є відповідачем за заявленим позовом.
21.08.2025 до суду від ОСББ «Парус» надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач зазначає, що рішення про затвердження нових кошторисів з початку повномасштабного вторгнення позивачем не приймалися, у зв'язку з чим, продовжували діяти раніше затверджені тарифи, що положеннями чинного законодавства не заборонено. При цьому позивач звертає увагу, що рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2021 у справі №916/620/21 з Одеської міської ради на користь ОСББ «Парус» була стягнута заборгованість по внескам за попередній період.
Виконавчий комітет Одеської міської ради повністю погоджується та підтримує позицію відповідача по справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
13.02.2004 було проведено державну реєстрацію ОСББ «Парус», що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.05.2025.
Розпорядженням Одеського міського голови №143-о1р від 19.02.2005 було передано з балансу Управління мікрорайоном «Жовтневий» Приморської районної адміністрації на баланс ОСББ «Парус» за актом приймання-передачі жилий будинок, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 14.
Згідно з п. 1 розділу І Статуту ОСББ «Парус», затвердженого рішенням загальних зборів, яке оформлено протоколом від 01.06.2017, об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (п. 1 розділу ІІ Статуту ОСББ «Парус»).
Згідно з п. п. 1-3, 11 розділу III Статуту ОСББ «Парус» органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. До виключної компетенції зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
З метою досягнення покладених на ОСББ «Парус» завдань останнім було укладено з ВАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» договір про постачання електричної енергії №6286Ц від 09.02.2009; з ТОВ «Інфокс» типовий договір з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №10806 від 14.07.2022.
24.05.2019 загальними зборами ОСББ «Парус» були прийняті рішення, оформлені протоколом №1/19, зокрема, про затвердження запропонованих правлінням ОСББ «Парус» тарифів на утримання будинку та прилеглої території на період з 01.06.2019 у розмірах, вказаних у додатках. Вказана обставина підтверджується наданим суду витягом з протоколу загальних зборів.
Згідно з додатком до протоколу №1/19 від 24.05.2019, у якому викладено кошторис витрат та щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території на 2019-2020 року, розмір щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території за 1 кв. м становить 14,95 грн. У додатку зазначено, що внесок на утримання будинку та прилеглої території сплачується власниками/користувачами житлових та нежитлових приміщень до 10 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ОСББ «Парус» виходячи із загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні.
21.11.2019 було проведено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлове приміщення загальною площею 98,5 кв. м. за адресою: м. Одеса, вулиця Дерибасівська, буд. 14, приміщення 101, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 436120448 від 20.07.2025.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2021 у справі №916/620/21, яке набрало законної сили 29.07.2021, позовні вимоги ОСББ «Парус» до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ТОВ «Енертек Солар», було задоволено частково шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території у сумі 11 780,64 грн, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення боргу з утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2019 року по червень 2020 включно закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст.231 ГПК України.
21.11.2021 загальними зборами ОСББ «Парус» були прийняті рішення, оформлені протоколом №1/21, зокрема, про затвердження кошторису витрат і тарифів на утримання будинку та прибудинкової території з 01.01.2022. Вказана обставина підтверджується наданим суду витягом з протоколу загальних зборів.
Згідно з додатком до протоколу №1/21 від 21.11.2021, у якому викладено кошторис витрат та щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території на 2022 рік, розмір щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території за 1 кв. м становить 19,51 грн. У додатку зазначено, що внесок на утримання будинку та прилеглої території сплачується власниками/користувачами житлових та нежитлових приміщень до 10 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ОСББ «Парус» виходячи із загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні.
Згідно довідки ОСББ «Парус» від 20.05.2025 заборгованість Одеської міської ради зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.12.2019 до 30.04.2025 становить 113 684,10 грн.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 №2866-III (зі змінами)
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; багатоквартирний будинок це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 6 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Співвласниками багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 14, було створено ОСББ «Парус». Метою діяльності ОСББ «Парус» є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (п. 1 розділу ІІ Статуту ОСББ «Парус»).
Територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради є власником нежитлового приміщення загальною площею 98,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 436120448 від 20.07.2025. Таким чином, Одеська міська рада є співвласником багатоквартирного будинку, у якому створено та діє ОСББ «Парус».
Відповідно до ч. ч. 1-2, 5, 8 ст. 10 Закону України « Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об'єднання є загальні збори об'єднання, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
Наведені приписи чинного законодавства дозволяють суду дійти висновку про наявність у Одеської міської ради як співвласника багатоквартирного будинку обов'язку виконувати рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Парус».
Предметом заявленого ОСББ «Парус» позову є вимоги про стягнення з Одеської міської ради внесків та витрат на управління багатоквартирним будинком у розмірі 91 595,15 грн, нарахованих протягом періоду з 01.03.2021 до 30.04.2025. Позов поданий з посиланням на невиконання відповідачем обов'язкових для нього рішень загальних зборів співвласників.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) є предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням.
Приписами ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема, приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Статтею 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Системний аналіз вище викладених приписів чинного законодавства дозволяє господарському суду дійти висновку про встановлення Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» комплексу взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир та об'єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Так, праву об'єднання на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі приміщення.
24.05.2019 загальними зборами ОСББ «Парус» було прийнято рішення, оформлене протоколом №1/19, яким було встановлено з 01.06.2019 розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 14,95 грн за 1 кв. м.
21.11.2021 загальними зборами ОСББ «Парус» було прийнято рішення, оформлене протоколом №1/21, яким з 2022 року розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території було встановлено у розмірі 19,51 грн за 1 кв. м.
З посиланням на зазначені рішення ОСББ «Парус» було нараховано відповідачу за період з березня 2021 року до грудня 2021 року внески на управління будинком у загальному розмірі 14 725,80 грн (98,5 кв. м. * 14,95 грн = 1472,58 грн; 1472,58 грн * 10 місяців = 14 725,80 грн); за період з січня 2022 року до квітня 2025 року у розмірі 76 869,60 грн (98,5 кв. м. * 19,51 грн = 1921,74 грн; 1921,74 грн * 40 місяців = 76 869,60 грн).
Перевіривши здійснений ОСББ «Парус» розрахунок заборгованості за внесками на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.03.2021 до 30.04.2025, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем в цій частину позову вимог шляхом присудження до стягнення з відповідача витрат на управління багатоквартирним будинком у розмірі 91 595,15 грн.
Суд зазначає, що ОСББ «Парус», крім періоду нарахування боргу з 01.03.2021 до 30.04.2025, по тексту позовної заяви, а також в прохальній частині позову зазначає про нарахування заборгованості за внесками протягом періоду з 01.12.2019 до 30.04.2025. Проте, враховуючи розрахунок заборгованості, а також надані суду докази на підтвердження позовних вимог, господарський суд доходить висновку про наявність описок у позовній заяві. Таким чином, суд виходить з обставини пред'явлення позивачем вимоги про стягнення заборгованості за внесками за період з 01.03.2021 до 30.04.2025.
При цьому Господарським судом відхиляються доводи Одеської міської ради про неповідомлення позивачем відповідача про проведення загальних зборів, оскільки дослідження зазначеного питання не входить до предмета доказування під час вирішення даного спору.
Невиконання ОСББ «Парус» обов'язку в частині направлення рішення загальних зборів на адресу відповідача, якщо таке дійсно мало місце, у будь-якому випадку не звільняє відповідача від обов'язку сплачувати внески на управління багатоквартирним будинком. Одеська міська рада, будучи співвласником багатоквартирного будинку, могла проявити розумну обачність та встановити наявність у неї обов'язку сплачувати відповідні внески, оскільки згідно з приписами ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Крім того, у будь-якому випадку докази добровільної сплати відповідачем внесків після стягнення заборгованості згідно з рішенням суду від 07.06.2021 у справі №916/620/21 в матеріалах справи відсутні.
Судом також відхиляються доводи відповідача про відсутність рішень загальних зборів про затвердження розміру внесків на 2021, 2023-2025 роки, оскільки прийняті загальними зборами рішення не містять строків, протягом яких такі рішення є чинними, а, отже, такі рішення зберігають свою дію до моменту затвердження нового розміру внесків.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСББ «Парус» вимог до Одеської міської ради про стягнення збитків від інфляції у розмірі 13 196,74 грн, 3% річних у розмірі 3 360,12 грн, господарський суд виходить з наступного.
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання підлягає виконанню у строк (термін), який ним встановлений.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що строки сплати внесків на управління багатоквартирним будинком визначені у відповідних рішеннях загальних зборів - до 10 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ОСББ «Парус». Таким чином, внесок на утримання будинку за березень 2021 року мав бути сплачений до 10.04.2021, внесок за квітень 2021 року мав бути сплачений до 10.05.2021.
Проте під час розрахунку 3% річних та збитків від інфляції ОСББ «Парус» не було враховано строків сплати внесків, які визначені рішеннями співвласників ОСББ «Парус», оскільки позивач безпідставно нараховує 3% річних та збитки від інфляції з 01 числа місяця наступного за розрахунковим.
Здійснивши перерахунок 3% річних та збитків від інфляції ОСББ «Парус» на заборгованість за внесками на утримання будинку з 11 числа місяця наступного за звітним у межах визначених позивачем строків їх нарахування, господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром 3% річних є 2 990,41 грн, збитків від інфляції - 12 787,44 грн. Наведене має наслідком часткове задоволення заявлених ОСББ «Парус» позовних вимог в цій частині позову.
Оцінюючи вимогу ОСББ «Парус» про стягнення коштів з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - виконавчого комітету Одеської міської ради, господарський суд враховує наступне.
Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
В силу приписів ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду.
З урахуванням вимог вказаних положень процесуального закону суд доходить висновку про можливість встановлення у резолютивній частині рішення порядку виконання рішення, вимога про визначення якого фактично і була заявлена ОСББ «Парус».
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ЦК України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява №71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011р. (далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з п. 9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли, зокрема, боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Таким чином, наявність у Одеської міської ради відкритих рахунків є необхідною передумовою для виконання судового рішення про стягнення коштів з відповідача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.08.2022 у справі №916/1778/20, яка була залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023, було змінено спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення коштів з Одеської міської ради через виконавчий комітет Одеської міської ради. Господарським судом було враховано відсутність відкритих у Одеської міської ради рахунків в органах державного казначейства, що, відповідно, унеможливлює виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Господарським судом враховано, що встановлені у межах справи №916/1778/20 обставини про відсутність у Одеської міської ради відкритих рахунків в органах казначейства не були спростовані відповідачем під час вирішення даного спору, що дозволяю суду дійти висновку про наявність обставин, які унеможливлюють ефективне та своєчасне виконання рішення суду.
За змістом ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях(ч.3 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
За змістом ч. 4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
Господарським судом враховано, що Одеська міська рада та виконавчий комітет Одеської міської ради з точки зору цивільного законодавства є окремими юридичними особами. Разом з тим, вказані особи є юридичними особами публічного права, створеними для вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України. Наведене, з урахуванням визначення виконавчих органів місцевих рад головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для стягнення коштів із Одеської міської ради через рахунки виконавчого комітету Одеської міської ради.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо правомірності часткового задоволення позовних вимог ОСББ «Парус» шляхом присудження до стягнення із Одеської міської ради через виконавчий комітет Одеської міської ради заборгованості по внескам на управління багатоквартирним будинком у розмірі 91 595,15 грн, 3% річних у розмірі 2 990,41 грн, збитків від інфляції у розмірі 12 787,44 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Вирішуючи питання про стягнення з Одеської міської ради на користь ОСББ «Парус» витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн, вимога про стягнення яких була заявлена позивачем у позовній заяві, суд виходить з наступного.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги від 19.05.2025, укладений між ОСББ «Парус» та адвокатським бюро «Бороган», відповідно до п. 2.1 якого адвокатське бюро на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов'язання усіма законними методами та способами надати Клієнту правничу допомогу у представництві інтересів Клієнта по справі за позовом ОСББ «Парус» до територіальної громади в особі Одеської міської ради про стягнення заборгованості.
Згідно з п. п. 4.1, 4.3 договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 за надання правової допомоги, яка є предметом договору, згідно пункту 2.1 цього договору, адвокатському бюро Клієнт сплачує грошову винагороду у розмірі 50 000,00 грн. Сторонами погоджено, що виплата винагороди, розмір якої зазначено у пункті 4.1. цього договору здійснюється протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів, які є предметом позову згідно п. 2.1 договору на рахунок Клієнта.
22.05.2025 між ОСББ «Парус» та адвокатським бюро «Бороган» було підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 19.05.2025, згідно з яким Клієнту були надані наступні послуги: усна консультація, вивчення документів, формування правової позиції, підготовка позовної заяви, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, участь у судових засіданнях.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Одеська міська рада не скористалася наданим законом правом на подання до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Ці висновки було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).
Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Господарський суд зазначає, що заявлені ОСББ «Парус» до стягнення витрати не відповідають критерію розумності з огляду на предмет спору та віднесення даної справи до категорії малозначної. Зміст наданої правової допомоги у межах даної справи полягає у підготуванні та поданні адвокатом позовної заяви; заяви про усунення недоліків позовної заяви, вартість підготування якої у будь-якому випадку не може покладатися на відповідача; подання відповіді на відзив, подання клопотання про проведення засідання за відсутності представника позивача; участі адвоката у 2-х судових засіданнях.
При цьому суд зазначає, що на дату підписання акта наданих послуг від 22.05.2025 така правова допомога як участь у судових засіданнях ще не була надана позивачу, оскільки провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 04.08.2025.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн матиме наслідком покладення надмірного тягаря на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись принципом пропорційності, критеріями реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також положеннями ч. ч. 5-7 ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги відсутність обставин, на підставі яких суд може зробити висновок про віднесення даної спору до складного, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача шляхом присудження до стягнення з Одеської міської ради витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині клопотання необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Одеської міської ради /65026, м. Одеса, площа Біржова, буд. 1; ідентифікаційний код 26597691/ через виконавчий комітет Одеської міської ради /65026, м. Одеса, площа Біржова, 1; ідентифікаційний код 04056919/ на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус» / 65026, місто Одеса, вулиця Дерибасівська, буд. 14; ідентифікаційний код 32783101/ заборгованість зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 91 595,15 грн /дев'яносто одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять грн 15 коп./, 3% річних у розмірі 2 990,41 грн /дві тисячі дев'ятсот дев'яносто грн 41 коп./, збитки від інфляції у розмірі 12 787,44 грн /дванадцять тисяч сімсот вісімдесят сім грн 44 коп./, судовий збір у розмірі 2 405,00 грн /дві тисячі чотириста п'ять грн 00 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн /десять тисяч грн 00 коп./.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення складено 03 жовтня 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна