65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2367/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Одеського обласного центру зайнятості (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Болтенка Михайла, буд. 10, код ЄДРПОУ 03491435)
до відповідача: Степанова Івана Євгеновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12г, код ЄДРПОУ 00032129)
про стягнення 249500 грн., -
за участю учасників справи:
від позивача: Нікора О.В., діє в порядку самопредставництва
від відповідача: не з?явився
від третьої особи: не з'явився
Суть спору: Одеський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Степанова Івана Євгеновича про стягнення 249500 грн. заборгованості на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалось перерахування коштів.
В обґрунтування позову Одеський обласний центр зайнятості вказує, що 27.11.2023 між Державним центром зайнятості, АТ “Ощадбанком» та ФОП Степановим Іваном Євгеновичем був укладений договір мікрогранту в розмірі 250000 грн., проте ФОП Степановим Іваном Євгеновичем в порушення умов Порядку №738 припинено підприємницьку діяльність, відчужено майно, придбане за рахунок мікрогранту та фактично не виконано умови договору про надання мікрогранту, а тому, на думку позивача, кошти у розмірі 249500 грн. підлягають поверненню.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2367/25; залучено Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; розглядати справу вирішено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
21.07.2025 за вх.№22887/25 до суду від відповідача надійшла заява, в якій заявник просив суд розглядати справу №916/2367/25 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
23.07.2025 за вх.№23299/25 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи.
28.07.2025 за вх.№23668/25 до суду від відповідача надійшла заява про вступ у справу представника відповідача та надання доступу до електронної справи, яка судом була задоволена.
Ухвалою суду від 25.07.2025 призначено розгляд справи №916/2367/25 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; судове засідання з розгляду справи призначено на 05.09.2025 о 15:15. Ухвалою суду від 01.09.2025 змінено час судового засідання, а саме призначено його на 05.09.2025 о 13:45.
05.09.2025 за вх.№27568/25 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.
Ухвалою суду від 05.09.2025 відкладено розгляд справи на 25.09.2025 о 10:20.
У судовому засіданні 25.09.2025 представник позивача просить суд задовольнити позов.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, повідомлявся шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі засобами поштового зв'язку та в подальшому направленням ухвал суду його представнику до електронного кабінету, а також направленням ухвал суду засобами електронного зв'язку на наявну в матеріалах справи електронну пошту відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронних документів. Таким чином, господарський суд враховує, що відповідач обізнаний про наявність на розгляді суду даної справи, оскільки саме за його клопотанням було призначено розгляд справи з повідомленням сторін, представнику відповідача (адвокату за ордером) було надано доступ до матеріалів електронної справи та направлені всі процесуальні документи, відтак господарський суд констатує, що відповідачу по справі забезпечено процесуальні гарантії на участь у розгляді справи всіма наявними засобами, за таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи господарським судом і судом забезпечено йому процесуальні гарантії на участь у розгляді справи та подання суду процесуальних позицій по суті справи, заяв та клопотанням. Натомість відповідач наданою можливістю не скористався, позиції у справі не подав, з огляду на що справа розглядається судом за наявними у ній матеріалами.
Третя особа у судові засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/2367/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В судовому засіданні 25.09.2025 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 25.09.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:
Згідно з Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.07.2002 було проведено державну реєстрацію ФОП Степанова Івана Євгеновича, проте 31.10.2024 підприємницька діяльність ФОП Степанова Івана Євгеновича припинена на підставі власного рішення.
06.09.2023 ФОП Степанов Іван Євгенович звернувся через Єдиний державний вебпортал електронних послуг “Дія» із заявою №045YHS на отримання гранту на власну справу:
- сума запиту 250000 грн.;
- до заяви був доданий бізнес-план (відкриття пекарні).
14.11.2023 наказом Державного центру зайнятості №191 було надано мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу 1850 отримувачам, з них 232 отримувачам згідно з Додатком №8.
У витягу з Додатку №8 до наказу Державного центру зайнятості №191 наведено список заявників, які отримали позитивне рішення комісії ДЦЗ та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, у період з 28.08.2023 по 10.09.2023, серед яких: №25; унікальний ідентифікатор заявки - №045YHS; сума проєкту - 250000 грн.
27.11.2023 ФОП Степановим Іваном Євгеновичем подано заяву до Уповноваженого банку про приєднання до договору про надання мікрогранту, який оприлюднено на офіційному сайті ДЦЗ в мережі Інтернет, вільний доступ до якого здійснюється за адресою: www.dcz.gov.ua; укладання договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання мікрогранту у розмірі 250000 грн.; обов'язковою умовою виконання, яку повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення робочих місць у кількості 2 (двох); мікрогрант перераховується на рахунок отримувача: НОМЕР_2 .
В матеріалах справи наявний план надходжень та витрат на 36 місяців та бізнес-план ФОП Степанова Івана Євгеновича.
Форма договору про надання мікрогранту затверджена наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969 (в редакції станом на 27.11.2023):
- цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ “Ощадбанк» Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором;
- при укладанні цього договору ДЦЗ діє на виконання договору про взаємодію, укладеного між Міністерством економіки України, ДЦЗ та АТ “Ощадбанк» (далі - договір про взаємодію), та Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року №738 (далі - Порядок);
- обов'язковою умовою договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці; у разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім'я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов'язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача; у разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу першого цього пункту, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця в межах дворічного строку працевлаштовуються інші особи (п.1 розділу V договору);
- отримувач зобов'язується, зокрема: повернути до Уповноваженого банку різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими відповідно до Порядку податками, зборами (обов'язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невиконання обов'язкової умови; до виконання умов цього договору не відчужувати обладнання, придбане за кошти мікрогранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього Уповноваженим банком відповідно до договору застави); повідомити ДЦЗ щодо повернення суми мікрогранту у разі невиконання обов'язкових умов; попередити в письмовій формі центр зайнятості за місцем укладення договору про зміну місцезнаходження та місця провадження господарської діяльності (п.2 розділу VІ договору);
- у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку (п.8 розділу VІІ договору);
- сторона звільняється від визначеної цим договором та законодавством України відповідальності за повне або часткове порушення цього договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено довідкою Торгово-промислової палати України у визначеному цим договором порядку. Про настання та припинення форс-мажорних обставин Сторона зобов'язана повідомити в письмовій формі іншу Сторону цього договору протягом трьох днів з дня настання або припинення таких обставин відповідно (п.1 розділу Х договору).
28.12.2023 на спеціальний рахунок ФОП Степанова Івана Євгеновича у АТ “Ощадбанк» зараховані кошти мікрогранту на суму 250000 грн, що підтверджується випискою по рахунку. Також у вказаній виписці міститься інформація про повернення 01.07.2024 500 грн. невикористаної суми мікрогранту, а також: 29.12.2023 - 10000 грн. оплата ФОП Колесніченко А.С. за інвентар згідно рахунку від 28.12.2023; 29.12.2023 - 5000 грн. оплата ФОП Колесніченко А.С. за мийку згідно рахунку від 28.12.2023; 29.12.2023 - 15000 грн. оплата ФОП Колесніченко А.С. за стелажі згідно рахунку від 28.12.2023; 29.12.2023 - 12000 грн. оплата ФОП Колесніченко А.С. за касове обладнання згідно рахунку від 28.12.2023; 29.12.2023 - 8000 грн. оплата ФОП Колесніченко А.С. за кондитерську вітрину згідно рахунку від 28.12.2023; 29.12.2023 - 32000 грн. оплата ФОП Колесніченко А.С. за стійку-модуль згідно рахунку від 28.12.2023; 29.12.2023 - 29500 грн. оплата ФОП Саніну В.О. по договору суборенди приміщення; 29.12.2023 - 6000 грн. оплата ФОП Колесніченко А.С. за пакування згідно рахунку від 28.12.2023; 29.12.2023 - 60000 грн. оплата ФОП Колесніченко А.С. за сировину згідно рахунку від 28.12.2023.
В матеріалах справи наявні: договір суборенди нежитлового приміщення 12н від 28.12.2023, укладений між ФОП Саніним В.О. (орендар) та ФОП Степановим І.Є. (суборендар) з додатком; договори поставки між ФОП Колесніченко А.С. та ФОП Степановим І.Є. та рахунки до них.
В матеріалах справи наявний акт №225 перевірки дотримання умов договору мікрогранту від 08.07.2024, складений консультантом роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Одеського обласного центру зайнятості, за участі ФОП Степанова І.Є за період з 27.11.2023 по 08.07.2024. У вказаному акті, який підписано в тому числі ФОП Степановим І.Є., визначено, що перевіркою встановлено:
- сума використаного мікрогранту складає 249500 грн.;
- фактична кількість працівників, працевлаштованих після отримання мікрогранту - 3 працівника: з 01.02.2024 Варварчук Г.В. (прийнята на посаду адміністратора); 01.02.2024 Мельниченко А.В. (прийнята на посаду продавця, звільнена 15.05.2024); з 24.06.2024 Непийвода Н.О. (прийнята на посаду продавця);
- перевіркою встановлено: згідно документів, наданих до перевірки ФОП Степановим І.Є., отримувачем гранту, обов'язкову умову договору виконано, використання мікрогранту відповідає вимогам Порядку, а саме: створено протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача 2 робочі місця, на кінець періоду перевірки працівники перебувають у трудових відносинах з роботодавцем; мікрогрант використано за цільовим призначенням, на суму 249500 грн.; на дату підписання акту перевірки, майно, придбане отримувачем мікрогранту, стосовно якого Постановою 738 встановлені обмеження щодо їх відчуження до виконання умов договору мікрогранту, в наявності; перевіркою порушень не встановлено.
11.07.2024 відповідачем підписано інформування отримувача мікрогранту щодо деяких питань виконання умов договору мікрогранту та дотримання п.п. 20, 21 Порядку.
У заяві від 28.05.2024 ФОП Степанов І.Є. повідомив Одеську філію ООЦЗ про зміну юридичної адреси провадження діяльності з 25.05.2024 з м. Одеса, вул. Малиновського, 18 на АДРЕСА_2 .
У листі від 11.02.2025 Степанов І.Є. повідомив Одеську філію ООЦЗ, зокрема, про наступне:
- наприкінці 2023 року заявник, як ФОП Степанов, отримав мікрогрант у розмірі 250000 гривень для відкриття, згідно з наданим бізнес-планом пекарні; цей мікрогрант був використаний виключно за цільовим призначенням, а саме на закупівлю обладнання, сировини тощо з подальшим відкриттям торгової точки з продажу хлібобулочних та кондитерських виробів; також, згідно з договором щодо мікрогранту, забезпечено два робочі місця з працевлаштуванням адміністратора та касира, щомісячно до кінця жовтня 2024 року, виплачуючи заробітну плату та податки на неї; навесні 2024 року змушений був шукати нове місце для торгової точки; оскільки спочатку обране місце завдало величезних збитків - показники виручки становили менше 20 відсотків від очікуваних; незважаючи на вкрай складну ситуацію і перерву в роботі точки на час переїзду і запуску на новоорендованому майданчику, продовжив виплачувати заробітну плату та податки; після сильних обстрілів енергетичних об'єктів в Україні, починаючи з середини червня почалися тривалі відключення електроенергії, що призвело до критичного стану бізнесу; холодильне обладнання постійно ламалося, випікати продукцію не було можливості, продукція псувалася і тому утилізувалася, збитки досягли такого рівня, що доводилося затримувати оплати постачальникам та обслуговуючим організаціям, платежі з оренди та комунальних послуг; у такому стані, буквально на межі виживання, протягнув до кінця жовтня 2024 року, продовжуючи виплачувати зарплату співробітникам та податки державі;
- на тлі всіх цих подій тричі лежав у лікарні на стаціонарному лікуванні через загострення хронічних проблем зі здоров'ям; з листопада 2024 року у терміновому порядку призупинив діяльність ФОП Степанов, оскільки не було можливості вести підприємницьку діяльність, оплачуючи послуги бухгалтерського обслуговування, виплачуючи зарплати та податки, ставки за якими з листопада були збільшені; за весь період функціонування пекарні мною були виплачені податки та зарплата у розмірі: 1) податки на ФОП - 24106 грн.; 2) податки на найманих працівників - 64580,07 грн.; 3) заробітна плата працівників - 125269,80 грн.;
- просив з розумінням поставитися до ситуації, надати можливість всі зобов'язання, що виникли за договором, врегулювати в максимально лояльній формі.
В матеріалах справи наявний акт №61 перевірки фактичного знаходження суб'єкта господарювання за вказаною адресою від 12.02.2025, складений консультантами роботодавця відділу Одеського обласного центру зайнятості Махинею Світланою та Бондаренко Наталею за період з 08.07.2024 по 12.02.2025. У вказаному акті зазначено наступне:
- за результатами аналізу баз даних ЄІАС під час проведення моніторингу та контролю з питань дотримання умов договору про надання мікрогранту ФОП Степанова Івана Євгеновича (РНОКПП НОМЕР_1 ) встановлено, що згідно з інформацією бази даних довідника ПОУ єдиного державного реєстру страхувальників (ЄДРС) проведено реєстраційну дію ДРСУ та встановлено факт припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем 31.10.2024, за його рішенням; попередження про намір здійснити ліквідацію, передбачене абзацом 16 п.20 Постанови КМУ №738, ФОП Степановим І.Є. не надавалось;
- перевірку місцезнаходження здійснено за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна 2, яку вказав ФОП Степанов І.Є. як місце провадження підприємницької діяльності;
- перевіркою встановлено: згідно заяви про зміну місця провадження підприємницької діяльності від 28.05.2024, наданої отримувачем мікрогранту ФОП Степановим І.Є. при попередній перевірці, підприємницька діяльність здійснювалася за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна 2, “Хлібман» 31; спеціалістами Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості було здійснено виїзд за вищевказаною адресою для перевірки місцезнаходження ПОУ; встановлено, що на момент перевірки суб'єкта господарювання ФОП Степанова І.Є. за заявленою адресою місце здійснення діяльності не знаходиться;
- на дату підписання акта перевірки встановлено, що обладнання та меблі, придбані за кошти гранту отримувачем мікрогранту за заявленим місцем фактичного здійснення діяльності, стосовно якого Постановою 738 встановлені обмеження щодо їх відчуження до виконання умов договору мікрогранту, відсутні. До вказаного акту додані наявні в матеріалах справи фотоматеріали.
Наказом Одеського обласного центру зайнятості №258 від 13.03.2025 визнано кошти мікрогранту у сумі 249500 грн., отримані та використані ФОП Степановим І.Є., такими, що підлягають поверненню.
У листі від 16.04.2025 АТ “Державний ощадний банк України» повідомило позивача, зокрема, про те, що 02.07.2024 банком було здійснено повернення суми мікрогранту, у тому числі ФОП Степановим І.Є. у розмірі 500 грн.
У претензії від 14.03.2025 Одеським обласним центром зайнятості запропоновано відповідачу добровільно повернути використану суму мікрогранту у розмірі 249500 грн.
Неналежне виконання відповідачем умов договору про надання мікрогранту стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Судом встановлено, що відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно з ч.1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) наведено правову позицію, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 1 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» терміни “суб'єкти малого підприємництва» і “суб'єкти середнього підприємництва» вживаються у цьому Законі в значенні, наведеному у Господарському кодексі України, з урахуванням того, що в цілях цього Закону термін “суб'єкти малого підприємництва» охоплює суб'єктів мікропідприємництва.
За ст. 42 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Статтею 55 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва. Суб'єктами мікропідприємництва є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України; юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України; юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Суб'єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Інші суб'єкти господарювання належать до суб'єктів середнього підприємництва. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом. Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Частиною 1 ст. 3 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» передбачено, що метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб'єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб'єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно з ч.1 ст. 15 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» державна підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва та об'єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб'єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.
Стаття 16 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначає, що надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 (в редакції на дату прийняття рішення про надання мікрогранту та зарахування коштів) (далі - Порядок №738) та визначає: умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб'єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - мікрогрант); механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки за бюджетною програмою “Надання грантів для створення або розвитку бізнесу» для надання безповоротної державної допомоги отримувачу у формі мікрогранту.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку №738 джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: державного бюджету, в тому числі кошти резервного фонду; що надходять на рахунок “Фонд підтримки малого та середнього бізнесу» Мінекономіки, відкритий у Національному банку, на який зараховуються внески від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права у національній та іноземній валюті як благодійна пожертва, гуманітарна допомога, гранти та дарунки. Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
Згідно з п.п. 3-5 Порядку №738 для цілей цього Порядку суб'єктом господарювання вважається суб'єкт мікропідприємництва чи малого підприємництва (фізична особа - підприємець або юридична особа) у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, крім суб'єктів господарювання державного та комунального секторів економіки. Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 150000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком. Мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат: придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави); закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов'язаних з реалізацією бізнес-плану (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту); послуги маркетингу та реклами (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту); орендна плата за користування нежитловим приміщенням, земельною ділянкою, які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту); орендна плата за обладнання (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту); лізинг обладнання, крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування (такі витрати повинні становити не більше 50 відсотків загального розміру мікрогранту); використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія).
Згідно з п.20 Порядку №738 для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів. Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім'я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов'язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача. Для виконання отримувачем обов'язкової умови договору щодо працевлаштування міський, районний, міськрайонний центр зайнятості, філія регіонального центру зайнятості (далі - центр зайнятості) за місцем укладення договору мікрогранту інформує суб'єкта господарювання про можливість укомплектування робочих місць особами з числа зареєстрованих безробітних. Центр зайнятості та суб'єкт господарювання вживають спільних заходів для добору працівників із числа зареєстрованих безробітних. За відсутності у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на робочі місця, створені суб'єктом господарювання, комплектування таких робочих місць здійснюється суб'єктом господарювання самостійно. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу третього цього пункту, до закінчення 24-місячного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця у межах зазначеного строку працевлаштовуються інші особи. Суб'єкт господарювання протягом п'яти календарних днів після звільнення працівника, працевлаштованого на умовах цього Порядку, повідомляє відповідному центру зайнятості про наявність або відсутність наміру комплектування ним робочого місця особами з числа зареєстрованих безробітних. За наявності такого наміру у роботодавця та у разі відсутності протягом п'яти днів з дня отримання такого повідомлення у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на умовах цього Порядку, комплектування таких робочих місць здійснюється суб'єктом господарювання самостійно. У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Для виконання визначеної абзацом третім цього пункту умови договору мікрогранту щодо працевлаштування осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту отримувач зобов'язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати осіб, з якими трудові договори було укладено протягом зазначеного трирічного строку, у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому отримано мікрогрант, за кожне робоче місце, визначене відповідно до пункту 4 цього Порядку. У разі невиконання такої умови отримувач зобов'язаний не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту, повернути уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, різницю між зазначеними розмірами. Для цілей цього Порядку: до фактично сплачених податків і зборів належать: податок на прибуток підприємств, екологічний податок, рентна плата, єдиний податок, податок на доходи фізичних осіб, сплачений з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності такої фізичної особи, та податок на доходи фізичних осіб, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників; до фактично сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування належить єдиний внесок, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників. Відповідні рішення про повернення приймаються регіональними центрами зайнятості. Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий у Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства. У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) суб'єкта господарювання, який отримав мікрогрант, усі права та обов'язки, що виникають у зв'язку з виконанням цього Порядку та договору мікрогранту, переходять до його правонаступника. У разі ліквідації суб'єкта господарювання, який отримав мікрогрант, повернення коштів мікрогранту здійснюється відповідно до законодавства. Суб'єкт господарювання зобов'язаний попередити центр зайнятості за місцем укладення договору мікрогранту про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства. У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) суб'єкта господарювання, який отримав мікрогрант, усі права та обов'язки, що виникають у зв'язку з виконанням цього Порядку та договору мікрогранту, переходять до його правонаступника. У разі ліквідації суб'єкта господарювання, який отримав мікрогрант, повернення коштів мікрогранту здійснюється відповідно до законодавства. Суб'єкт господарювання зобов'язаний попередити центр зайнятості за місцем укладення договору мікрогранту про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію.
Пунктом 21 Порядку №738 передбачено, зокрема, що Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наявних в матеріалах справи доказів суд вбачає наступні обставини:
- ФОП Степанов Іван Євгенович приєднався до умов договору про надання мікрогранту, форма якого затвердженого наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969, шляхом подання заяви від 27.11.2023 до Уповноваженого банку про приєднання до договору;
- 28.12.2023 на спеціальний рахунок ФОП Степанова Івана Євгеновича у АТ “Ощадбанк» зараховані кошти мікрогранту на суму 250000 грн, що підтверджується випискою по рахунку;
- умовами договору передбачено, зокрема, що: обов'язковою умовою договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці; отримувач зобов'язується, зокрема: повернути до Уповноваженого банку різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими відповідно до Порядку податками, зборами (обов'язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невиконання обов'язкової умови; до виконання умов цього договору не відчужувати обладнання, придбане за кошти мікрогранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього Уповноваженим банком відповідно до договору застави); повідомити ДЦЗ щодо повернення суми мікрогранту у разі невиконання обов'язкових умов; попередити в письмовій формі центр зайнятості за місцем укладення договору про зміну місцезнаходження та місця провадження господарської діяльності; у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку;
- у заяві від 27.11.2023 про приєднання до умов договору про надання мікрогранту передбачено, що обов'язковою умовою виконання, яку повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення робочих місць у кількості 2 (двох);
- п.п. 20, 21 Порядку №738 передбачено, що обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці; у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю; суб'єкт господарювання зобов'язаний попередити центр зайнятості за місцем укладення договору мікрогранту про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію;
- з огляду на положення пункту 20 Порядку №738 та пункту 1 розділу V договору про надання мікрогранту, період створення 2 (двох) робочих місць для ФОП Степанова І.Є. становив з 28.12.2023 по 28.12.2025;
- з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 31.10.2024 підприємницька діяльність ФОП Степанова Івана Євгеновича припинена на підставі власного рішення, з огляду на що належним відповідачем у даній справі є Степанов Іван Євгенович;
- в акті перевірки №61 від 12.02.2025 зазначено наступне: за результатами аналізу баз даних ЄІАС під час проведення моніторингу та контролю з питань дотримання умов договору про надання мікрогранту ФОП Степанова Івана Євгеновича (РНОКПП НОМЕР_1 ) встановлено, що згідно з інформацією бази даних довідника ПОУ єдиного державного реєстру страхувальників (ЄДРС) проведено реєстраційну дію ДРСУ та встановлено факт припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем 31.10.2024, за його рішенням; попередження про намір здійснити ліквідацію, передбачене абзацом 16 п.20 Постанови КМУ №738, ФОП Степановим І.Є. не надавалось; перевіркою встановлено: згідно з заявою про зміну місця провадження підприємницької діяльності від 28.05.2024, наданою отримувачем мікрогранту ФОП Степановим І.Є. при попередній перевірці, підприємницька діяльність здійснювалася за адресою: м. Одеса, вул. Іцкаха Рабіна 2, “Хлібман» 31; спеціалістами Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості було здійснено виїзд за вищевказаною адресою для перевірки місцезнаходження ПОУ; встановлено, що на момент перевірки суб'єкта господарювання ФОП Степанова І.Є. за заявленою адресою місце здійснення діяльності не знаходиться; на дату підписання акта перевірки встановлено, що обладнання та меблі, придбані за кошти гранту отримувачем мікрогранту за заявленим місцем фактичного здійснення діяльності, стосовно якого Постановою 738 встановлені обмеження щодо їх відчуження до виконання умов договору мікрогранту, відсутні;
- таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем було допущено порушення умов договору та п.п. 20, 21 Порядку №738, а саме: не забезпечено працевлаштування працівників на строк не менш як на 24 місяці; не надано попередження про намір припинення підприємницької діяльності.
Враховуючи вищевстановлені обставини, господарський суд зазначає, що сума отриманого та неповернутого відповідачем мікрогранту у розмірі 249500 грн. вважається заборгованістю, докази повернення відповідачем вказаної суми в матеріалах справи відсутні, а тому господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Одеського обласного центру зайнятості та про наявність підстав для стягнення з відповідача 249500 грн. заборгованості.
Господарський суд також звертає увагу на те, що зазначені відповідачем у листі від 11.02.2025 важкі обставини не є підставами для відмови у позові, оскільки не змінюють умов договору про надання мікрогранту і не можуть скасувати ані правову природу спірних коштів, які після допущених порушень умов договору є заборгованістю відповідача, ані скасовують зобов?язань відповідача. В даному випадку відповідач, подаючи заяву на отримання гранту на власну справу, а також приєднуючись до умов договору про надання мікрогранту в період вже оголошеного воєнного стану, був обізнаний як з умовами договору та Порядку №738, так і з тим, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Також виходячи з наявних матеріалів справи вказаний спір не був врегульований сторонами в позасудовому порядку, докази реагування відповідачем на претензію позивача в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевстановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Одеського обласного центру зайнятості в повному обсязі.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3742,50 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Одеського обласного центру зайнятості - задовольнити повністю.
2.Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суму заборгованості у розмірі 249500 /двісті сорок дев'ять тисяч п'ятсот/ грн. на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування коштів - Отримувач: АТ “Ощадбанк», код отримувача: 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: АТ “Ощадбанк», рахунок отримувача: НОМЕР_3 .
3.Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Одеського обласного центру зайнятості (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Болтенка Михайла, буд. 10, код ЄДРПОУ 03491435) 3742 /три тисячі сімсот сорок дві/ грн. 50 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 02 жовтня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля