03 жовтня 2025 року Справа № 915/1336/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.
розглянувши заяву №б/н від 03.10.2025 про забезпечення позову (вх.№14024/25 від 03.10.2025),
за заявою: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
представник позивача: Орловський М.А.
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Миколаївської міської ради, вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв
про: забезпечення позову до подачі позовної заяви
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою про забезпечення позову (вх.№14024/25 від 03.10.2025), в якій просить суд заборонити Миколаївській міській раді та її структурним підрозділам вчиняти дії щодо демонтажу торгівельного павільйону по Одеському шосе, поблизу житлового будинку №86 в м.Миколаєві розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:10:016:0016.
В обґрунтування заяви зазначає, що 14.11.2013 р. між Миколаївською міською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (покійною матір'ю позивача) було укладено договір оренди землі №9726 яким на підставі рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 №29/40 продовжено оренду земельної ділянки для обслуговування тимчасово розміщеного торгівельного павільйону по Одеському шосе, поблизу житлового будинку №86 в м. Миколаєві . Кадастровий номер земельної ділянки 4810137200:10:016:0016. Відповідно до п.12.7 Договору орендар по закінченню терміну договору чи його розірвання має повернути земельну ділянку Орендодавцю - Миколаївській міській раді, тобто відповідачу. Вказує, що позивач може втратити торговий павільйон розташований на орендованій земельній ділянці. Зазначає, що ОСОБА_1 стало відомо, що Миколаївська міська рада має намір демонтувати вище зазначений торгівельний павільйон. Вказані дії до прийняття рішення по суті позову ОСОБА_1 будуть мати катастрофічні наслідки для родини ОСОБА_1 враховуючи той факт, що ведення підприємницької діяльності пов'язаної з вказаним торгівельним павільйоном є єдиним джерелом доходів його сім'ї та основним робочим місцем для його найманих працівників за яких позивач регулярно сплачує податки до бюджету та виплачує їм заробітну плату.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову до, суд дійшов висновку про повернення вказаної заяви заявнику з огляду на наступне.
Згідно ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 138 ГПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Положеннями ст. 139 ГПК України регламентовано вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову. Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Суд зазначає, що у відповідності до закріплених ст.141 Господарського процесуального кодексу України норм за своєю суттю, зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування можливих збитків, завданих не лише відповідачу, а будь-якій іншій особі (учаснику справи) щодо обмеження прав якої було вжито відповідних заходів до забезпечення позову. Цей інститут має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.
Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Поряд із цим, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін законодавець, на підставі принципу диспозитивності, зобов'язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати власний спосіб зустрічного забезпечення. Зазначене вище положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.
Правовий аналіз наведених вище приписів законодавства свідчить про те, що пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення обов'язково повинні міститися у заяві про забезпечення позову на підставі п.6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, питання щодо застосування чи незастосування таких пропозицій щодо зустрічного забезпечення вирішується судом на підставі положень ст.141 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник повинен вказати пропозицію щодо зустрічного забезпечення.
Так, в порушення приписів п.6 ч.1 ст.139 ГПК України, заява №б/н від 03.10.2025 про забезпечення позову (вх.№14024/25 від 03.10.2025) не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
У відповідності до ч.7 ст.140 ГПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене вище, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову ((вх.№14024/25 від 03.10.2025) подана без додержання вимог п.6 ч.1 ст.139 ГПК України, а тому підлягає поверненню заявнику.
Керуючись ст.ст. 139, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву №б/н від 03.10.2025 ОСОБА_1 про забезпечення позову ((вх.№14024/25 від 03.10.2025) - повернути заявнику.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.О. Семенчук