79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.09.2025 Справа № 914/2428/25
За позовом: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Іванькової Оксани Семенівни, м. Львів,
про стягнення 5 878, 05 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники сторін: не з'явились.
Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Іванькової Оксани Семенівни про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 5 878, 05 грн.
Ухвалою від 12.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 08.09.2025.
Судове засідання 08.09.2025 не відбулось у зв'язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Львівської області, відтак ухвалою суду від 08.09.2025 судове засідання призначено на 29.09.2025.
У судове засідання представники учасників справи не з'явились, 29.09.2025 через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору та повернення сплаченого судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд вбачає наявність підстав для розгляду справи по суті та прийняття рішення, при цьому, згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Іванькової Оксани Семенівни про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 5 878, 05 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що відповідач фактично користується земельною ділянкою на АДРЕСА_1 без достатньої правової підстави, з огляду на що зберігає у себе кошти за рахунок власника цієї ділянки - Львівської територіальної громади, які повинен заплатити за користування нею у розмірі 5 878, 05 грн.
У ході розгляду справи, позивачем подано заяву про закриття провадження у справі з огляду на відсутність предмета спору.
Позиція відповідача.
Відповідач участі представника в судових засіданнях не забезпечив, на адресу суду надіслав заяву про закриття провадження у справі у зв'язку зі здійснення повної оплати заборгованості 06.05.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що що у задоволенні позовних вимоги слід відмовити повністю, виходячи із таких мотивів.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевою самоврядування.
Судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 23.10.2008 № 2168 "Про користування фізичною особою - підприємцем Іваньковою О.С. земельною ділянкою на вул. Б. Хмельницького, 183 у м. Львові" передано фізичній особі - підприємцю Іваньковій Оксані Семенівні земельну ділянку площею 0, 0040 га у межах червоних ліній на вул. Б Хмельницького, 183 в оренду терміном на 5 років для обслуговування будівлі магазину за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.
На підставі вказаної ухвали, між Львівською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Іваньковою Оксаною Семенівною укладено договір оренди землі від 21.04.2009 № Ш-1509 терміном дії до 23.10.2013 (договір зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК). Ухвал Львівської міської ради щодо продовження строку оренди даної земельної ділянки не приймалося.
У подальшому, представником управління державного контролю за використанням та охороною земель Львівської міської ради та представником юридичного відділу Шевченківської районної адміністрації·14.08.2024 було проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. Б Хмельницького, 183 та встановлено, що відповідач фактично використовує земельну ділянку площею 0, 0040 га за кадастровим номером 4610137500:04:005:0026 для обслуговування нежитлової будівлі на вул. Б. Хмельницького,183 у м. Львові за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання цієї земельної ділянки в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.
За результатами зазначеного обстеження управлінням державного контролю за використанням та охороною земель Львівської міської ради складено акт обстеження земельної ділянки від 14.08.2024 № 196 та підготовлено вимогу № 2412-вих-185338 від 30.12.2024, яка скеровувалася на адресу відповідача.
На думку позивача, відповідач впродовж 01.01.2024-31.01.2025 використовувала земельну ділянку без правових підстав, орендну плату не сплачувала, хоча земельна ділянка використовується для розміщення майна, з огляду на що у відповідача утворилась заборгованість 5 878, 05 грн, що стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.
У ході розгляду справи, на адресу суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем було сплачено заборгованість у розмірі 5 878, 05 грн на рахунок позивача. На підтвердження такої оплати позивачем долучено квитанцію від 06.05.2025 у розмірі 5 878, 05 грн про оплату відповідачем заборгованості у повному обсязі. Окрім цього, позивачем подано клопотання про повернення сплаченого судового збору за подання позовної заяву у справі № 914/2428/25
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
При цьому предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22.
Суд зазначає, що позивач 04.08.2025 звернувся із позовною заявою до Господарського суду Львівської області про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 5 878, 05 грн з фізичної особи - підприємця Іванькової Оксани Семенівни, проте на момент подачі такої позовної заяви до суду відповідачем ще 06.05.2025 було оплачено заборгованість у повному обсязі.
З урахуванням наведеного суд констатує відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду, що свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі № 914/2428/25 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на вищевказане, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про повернення судового збору сплаченого при поданні позовної заяви у справі № 914/2428/25.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишається на позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 03 жовтня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.