номер провадження справи 27/140/25
30.09.2025 Справа № 908/2282/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни , розглянувши матеріали справи,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА » ( вул. Чорновола, буд. 3, с. Софіївська-Борщагівка, Бучанський район. Київська область, 08131 , ідентифікаційний номер юридичної особи 37018799 )
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Татьяненко Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 186 138 грн 98 коп.
без виклику сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю « ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА » звернулося до суду із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Татьяненко Сергія Миколайовича 186 138 грн 98 коп. основного боргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2282/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С .
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 186 138 грн 98 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2282/25. Присвоєно справі номер провадження 27/104/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвала Господарського суду Запорізької області від 30.07.2025 у справі направлялась судом на адресу реєстрації Фізичної особи-підприємця Татьяненко Сергія Миколайовича - АДРЕСА_1 , проте, конверти повернулись з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також, згідно інформації про внутрішньо перемішену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо Татьяненко Сергія Миколайовича - довідка ВПО відсутня.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 908/1791/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).
Також, ухвала Господарського суду Запорізької області від 30.07.2025 надсилалась на електронну скриньку Фізичної особи-підприємця Татьяненко Сергія Миколайовича - ІНФОРМАЦІЯ_5
Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/2282/25.
Письмового відзиву відповідачем до матеріалів справи не подано.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 30.09.2025.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
03.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю « ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА », далі позивачем, постачальником, та Фізичною особою-підприємцем Татьяненко Сергієм Миколайовичем , далі відповідачем, покупцем, укладено договір поставки № 55/20/01, далі - Договір.
Відповідно до п. 1.1 Договору, в терміни та на умовах, що визначені цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, (далі - «Товар, Продукція»), а покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.
Згідно з п. 2.1. Договору, загальна кількість Товару, що є предметом поставки за Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), за групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами можуть бути визначені в специфікаціях, що складаються на кожну поставку та додаються до Договору, і є його невід'ємними частинами (надалі - «Додатки») або бути попередньо обумовлені у листах або електронних листах між Сторонами та у подальшому відображені у документі, що фіксує приймання-передачу товару від постачальника покупцю.
Умовами п. 3.1. Договору сторони узгодили, що оплата Товару здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок Постачальника в строки, що визначені умовами Додатків до цього Договору або визначені в інших документах (видаткова накладна, додаткова угода).
Відповідно до п. 3.4. Договору покупець при перерахуванні коштів за продукцію в платіжному дорученні (в графі «призначення платежу») повинен зазначити згідно якого договору перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за будь-яку неоплачену продукцію, поставлену постачальником, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди по інших договорах.
Як встановлено в п. 4.2. поставка Товару здійснюється в межах строків поставки, визначених умовами відповідних Додатків та умовами п. 4.1. цього Договору та при умові належного виконання Покупцем зобов'язань з оплати отриманого Товару у відповідності до умов цього Договору.
Перехід права власності відбувається в момент передачі Товару відповідачу за видатковими накладними, датою передачі є дата оформлення видаткових накладних (п. 6.1. Договору).
Перехід права власності здійснюється в момент передачі Товару з одночасним прийманням по кількості і якості (зокрема, з перевіркою маркування і цілості тари, пломб (при їх наявності), наявності ознак пошкодження або псування Товару) (п. 6.5. Договору).
Відповідно до п. 6.6. Договору Товар вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в видатковій накладній (товарно-транспортній накладній), по якості - відповідно до критерії якості, вказаних в сертифікаті якості підприємства-виробника.
Згідно п. 10.1 Договору вирішення спорів здійснюється господарським судом відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до 13.2 Договору він набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2020, а в частині виконання покупцем власних зобов'язань за цим Договором - до повних розрахунків. Якщо до закінчення строку жодна із Сторін письмово не заявить про його закінчення або зміну, то Договір вважається продовженим на наступний календарний рік і так далі.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору поставки, укладеного між сторонами, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 920 919 грн 98 коп., що підтверджується видатковими накладними:
- № 202001014 від 03.02.2020 на суму 73 150 грн 80 коп.;
- № 202003244 від 23.03.2020 на суму 88 798 грн 80 коп.;
- № 202005172 від 27.04.2020 на суму 127 254 грн 00 коп.;
- № 202005633 від 04.05.2020 на суму 122 626 грн 80 коп.;
- № 202006928 від 26.05.2020 на суму 3 812 грн 40 коп.;
- № 202008448 від 23.06.2020 на суму 56 433 грн 30 коп.;
- № 202010094 від 28.07.2020 на суму 91 489 грн 80 коп.;
- № 202011900 від 08.09.2020 на суму 49 035 грн 60 коп.;
- № 202012687 від 28.09.2020 на суму 54 187 грн 20 коп.;
- № 999900975 від 01.02.2021 на суму 125 532 грн 36 коп.;
- № 999902546 від 04.03.2021 на суму 173 448 грн 60 коп.;
- № 999903086 від 17.03.2021 на суму 7 248 грн 00 коп.;
- № 999904058 від 07.04.2021 на суму 46 848 грн 00 коп.;
- № 999905840 від 14.05.2021 на суму 124 155 грн 00 коп.;
- № 999906915 від 04.06.2021 на суму 9 403 грн 20 коп.;
- № 999906916 від 04.06.2021 на суму 98 559 грн 60 коп.;
- № 999907678 від 23.06.2021 на суму 75 165 грн 00 коп.;
- № 999907679 від 23.06.2021 на суму 980 грн 40 коп.;
- № 999909312 від 02.08.2021 на суму 108 083 грн 40 коп.;
- № 999910071 від 18.08.2021 на суму 117 001 грн 50 коп.;
- № 999910751 від 03.09.2021 на суму 59 884 грн 50 коп.;
- № 999911506 від 23.09.2021 на суму 96 643 грн 32 коп.;
- № 999912239 від 13.10.2021 на суму 73 894 грн 80 коп.;
- № 202201055 від 04.02.2022 на суму 137 283 грн 60 коп.
Видаткові накладні містять посилання на Договір, суму та строки поставки та підписані з боку обох сторін без зауважень.
Відповідачем позивачеві за отриманий за Договором товар сплачено не у повному обсязі та з порушенням строків, визначених умовами Договору та вказаних у видаткових накладних. Всього відповідачем позивачеві сплачено за поставлений за Договором товар 1 734 781 грн 00 коп., що підтверджується банківськими виписками за періоди з 01.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022.
Несплата відповідачем заборгованості у сумі 186 138 грн 98 коп., як зазначає позивач за поставками від 13.10.2021 та 04.02.2022, стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, далі ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин). Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський припис України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин), частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки №55/20/01 від 03.02.2020.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Виходячи з умов п. 3.1 Договору у справі, оплата за поставлений товар - здійснюється покупцем в строки, що визначені умовами Додатків до цього договору або визначені в інших документах (видаткові накладна, додаткова угода).
З наявних у справі видаткових накладних вбачається, що сторонами у кожній видаткові накладній визначено дату оплати вартості товару за кожною поставкою (до 60 календарних днів з дати поставки).
Відповідачем видаткові накладні за період з лютого 2020 року по лютий 2022 року підписані. За твердженням позивача, вартість отриманого товару за цими видатковими накладними сплачено частково.
За частиною 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості товару у визначений Договором строк, всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства України, у повному обсязі не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за Договором за отриманий товар на суму 186 138 грн. 98 коп.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано як і не надано доказів правомірності своїх дій (бездіяльності) щодо такої не сплати.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача в частині стягнення з відповідача 186 138 грн. 98 коп.
Відносно строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК Україна позовна давність це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, згідно вимог ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з цим, п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено карантин строком до 03.04.2020.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України № 230 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, №343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104, від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 530 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 24.04.2023 строк дії карантину продовжено до 30 червня 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023р «Про відміну на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню н території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінено з 24.00 год. 30.06.2023 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, та на теперішній час, продовжено дія воєнного стану в Україні.
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Отже, виходячи з вище наведеного, позивачем не пропущено строк позовної давності за заявлений період поставки 13.10.2021 та 04.02.2022, наведені норми, строки визначені ст. 257 ЦК України були продовжені на час карантину та на період військового стану, що для заявлених вимог строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК України щодо продовження строків за ст. 257 ЦК України на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Витрати позивача на правову допомогу судом не розподіляються, оскільки доказів на підтвердження понесення цих витрат позивачем не надано.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю « ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА » до Фізичної особи-підприємця Татьяненко Сергія Миколайовича задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Татьяненко Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА » ( вул. Чорновола, буд. 3, с. Софіївська-Борщагівка, Бучанський район. Київська область, 08131 , ідентифікаційний номер юридичної особи 37018799 ) суму основного боргу в сумі 186 138 (сто вісімдесят шість тисяч сто тридцять вісім) грн 98 коп. 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 03.10.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.