вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 911/2117/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Хрипуна О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
подану за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України
на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 (повний текст складено і підписано 18.03.2025)
у справі № 911/2117/23 (суддя Смірнов О.Г.)
за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України
до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1. Національної академії аграрних наук України,
2. Головного управління Держгеокадастру у Київській області,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗИС-ДМ»
4. ОСОБА_1
про визнання права постійного користування земельною ділянкою, скасування рішення державного реєстратора, витребування у постійне користування земельної ділянки
Державне підприємство «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, в якій просить суд:
- скасувати рішення державного реєстратора Гаращенка В.В. від 08.12.2020 за індексним номером 55570437 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:09:004:5848 за Дмитрівською сільською радою Бучанського району Київської області з одночасним припиненням речових прав комунальної форми власності Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області на земельну ділянку площею 30 га з кадастровим номером 3222484400:09:004:5848;
- визнати за Державним підприємством «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України право постійного користування земельною ділянкою площею 30 га з кадастровим номером 3222484400:09:004:5848, сільськогосподарського призначення, державної форми власності на території Дмитрівської сільської ради Бучанського (колишнього Києво-Святошинського) району Київської області на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії КВ від 17.02.95, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4;
- витребувати з незаконного володіння Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України у постійне користування земельну ділянку площею 30 га з кадастровим номером 3222484400:09:004:5848, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, з одночасним припиненням речових прав комунальної форми власності Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області на земельну ділянку.
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2024 у справі № 911/2117/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 у справі № 911/2117/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Коробенко Г.П.) апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 у справі № 911/2117/23 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 у справі № 911/2117/23 залишено без змін.
12.09.2025 (судом зареєстровано 15.09.2025) через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 (далі - третя особа-4) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2117/23, в якій заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі № 911/2117/23, яким стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 15.09.2025 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2117/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі № 911/2117/23 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2117/23, розгляд якої постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено іншим учасникам справи строк для подання пояснень щодо заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2117/23 впродовж 7 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
У період з 21.09.2025 по 28.09.2025 суддя Хрипун О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебував у відрядженні, а у період з 29.09.2025 по 30.09.2025 - у відпустці.
Дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2117/23 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п'яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
З матеріалів справи слідує, що:
- у відзиві на апеляційну скаргу третя особа-4 просила покласти судові витрати на особу, яка подає апеляційну скаргу, в додатках до відзиву надано копію Акту приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг) № 21-04/25 від 21.04.2025, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 21.04.2025;
- в судовому засіданні 11.09.2025 представником третьої особи-4 до закінчення судових дебатів зроблено заяву з проханням покласти понесені під час розгляду справи судом апеляційної інстанції витрати на позивача;
- заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2117/23 зареєстрована судом 15.09.2025 (направлена до суду 12.09.2025).
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання третьою особою-4, як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Під час розгляду справи № 911/2117/23 інтереси третьої особи-4 представляв адвокат Старик Володимир Михайлович на підставі договору про надання правової допомоги № 04-04/21 від 04.04.2021.
Колегією суддів встановлено, що Старик Володимир Михайлович є адвокатом та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000301 від 22.01.2016.
Наданими третьою особою-4 документами підтверджено наступне.
04.04.2021 між Адвокатським об'єднанням «АНВО ГРУП» в особі адвоката, Голови правління АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ «АНВО ГРУП» Старика Володимира Михайловича та Корніяченком Ярославом Васильовичем укладено договір № 04-04/21 про надання правничої допомоги (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору:
- Виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору;
- з метою надання правової допомоги Клієнту та представництва його інтересів, Клієнт доручає здійснювати всі необхідні дії, пов'язані з виконанням умов даного Договору: адвокату Старику Володимиру Михайловичу, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ЯВ № 000301 від 22 лютого 2016 року, видане на підставі Рішення Ради адвокатів Львівської області № 47 від 25.01.2016 року, та його помічникам чи іншим працівникам; адвокату Молиню Роману Петровичу, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ТР №000290 від 27 квітня 2018 року, видане на підставі Рішення Ради адвокатів Тернопільської області №155/8 від 27.04.2018 року, та його помічникам чи іншим працівникам;
- під правовою допомогою в даному Договорі розуміється представництво інтересів Клієнта в рамках будь-яких суспільних правовідносин, включаючи, але не обмежуючись, вказаних у п. 1.6. даного Договору, захист прав та законних інтересів Клієнта у судах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, перед іншими особами - як в рамках судових спорів, так і у всіх інших правовідносинах. Клієнт може давати доручення щодо конкретних юридичних послуг (правової допомоги) шляхом направлення Виконавцю окремого письмового замовлення в довільній формі.
Відповідно до п. 1.2. Договору Виконавець представляє інтереси Клієнта у всіх судах системи судоустрою України відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а саме: в місцевих, апеляційних судах та Верховному Суді при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення; а також в арбітражних (третейських судах) відповідно до ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до п. 1.3. Договору юридичні послуги надаються на виконання п.н.1.1, 1.2 даного Договору та полягають в: надання консультацій, роз'яснень, усних та письмових довідок з правових питань; складання заяв, скарг, підготовка договорів, додаткових угоди, звернень та інших документів правового характеру; представництво в судах, в органах державної виконавчої служби, в усіх інших органах державної влади та місцевого самоврядування, перед фізичними особами та юридичними особами.
Відповідно до п. 1.6. Договору Клієнт надає Виконавцю право бути представником Клієнта у судах усіх інстанцій, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», в тому числі місцевих, адміністративних (окружних), господарських, апеляційних, апеляційних адміністративних, апеляційних господарських, Верховному Суді, Міжнародному суді з прав людини, третейських судах та міжнародних арбітражах, а також в Антимонопольному комітеті України, органах Державної фіскальної служби України, Державної реєстраційної служби України, Центрах надання адміністративних послуг, відділеннях поштового зв'язку, службах доставки та кур'єрських службах, в правоохоронних органах, в т.ч. органах прокуратури, дізнання і досудового слідства, органах внутрішніх справ та національної поліції, нотаріальних органах, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Вищій раді правосуддя, Верховній Раді України, перед Президентом України, в органах Державної виконавчої служби, у банках всіх форм власності та Відділах реєстрації актів цивільного стану, з усіма процесуальними правами та обов'язками, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі, суб'єкту оскарження в процесі, стягувачу, боржнику, а також вести від імені Клієнта переговори та узгоджувати всі процедурні питання, підписувати та подавати всі необхідні заяви та інші документи (в тому числі правочини щодо розпорядження майном, позовні заяви та додатки до неї, заяви на отримання документів актів цивільного стану, копії актових записів), отримувати будь-які довідки та документи (в тому числі отримувати правовстановлюючі документи на право власності, документи актів цивільного стану, копії актових записів, довідки про відсутність заборгованості за кредитними Договорами тощо), отримувати поштову кореспонденцію, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення прози клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, заявляти клопотання та подати заяви про забезпечення позову, оскаржувати рішення і ухвали суду, заявляти відводи судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту. перекладачу на підставах, визначених законодавством України, укладати мирову угоду, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовлятись від позову, визнавати позов повністю або частково, пред'являти зустрічний позов, одержувати виконавчі листи, повідомлення про вчинення виконавчих дій, знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, надсилати запити в державні органи, установи та організації, всіх форм власності, пов'язані з виконавчим провадженням, вносити державне мито, судовий збір та інші платежі на виконання завдань, передбачених даним Договором.
Пунктом 2.1., 2.2. Договору передбачено, що Кінцевий фактичний розмір винагороди фіксується в актах передачі-приймания послуг, які оформляються Сторонами за результатами кожного місяця надання послуг. Оплата послуг Виконавця може бути здійснена шляхом передоплати па підставі рахунку, виставленого Виконавцем.
Згідно з п. 5.1. Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до « 01» грудня 2021 року, за умови, що всі невиконані зобов'язання, включаючи ті, що стосуються сплати передбачених в Договорі платежів. передбачених цим Договором, лишатимуться дійсними до моменту їх належного виконання.
Згідно з п. 5.2. Договору у разі якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору Клієнт не заявить про намір припинити його дію, цей Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.
Акт приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг) № 21-04/25 (далі - Акт) між Адвокатським об'єднанням «АНВО ГРУП» в особі адвоката, Голови правління АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ «АНВО ГРУП» Старика Володимира Михайловича та Корніяченком Ярославом Васильовичем від 21.04.2025 на суму 40 000,00 грн. містить опис обсягу наданих послуг, а саме - надання правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги № 04-04/21 від 04.04.2021 у справі № 911/2117/23:
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 у справі № 911/2117/23, вартість - 10 000,00 грн.;
- представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції, вартість - 30 000,00 грн.
Вказаним Актом засвідчено, що клієнт не має будь-яких претензій щодо якості виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордера № 01 від 21.04.2025 Корніяченком Ярославом Васильовичем сплачено Адвокатському об'єднанню «АНВО ГРУП» на підставі Договору про надання правової допомоги № 04-04/21 від 04.04.2021 у справі № 911/2117/23 40 000, 00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об'єднанням «АНВО ГРУП» послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Учасниками справи письмових заперечень проти розміру витрат на оплату правничої допомоги подано не було.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022
За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об'єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.
Колегія суддів зазначає про наступне:
- так як третя особа-4 має право на отримання відшкодування своїх витрат на оплату послуг адвоката на рівні зі стороною судового процесу, втім, приймаючи до уваги сутність розглядуваних правовідносин, той факт, що безпосередньо судом здійснювався судовий розгляд позову (апеляційної скарги) Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, саме позивачем визначалася правова позиція по справі та підтримання позовних вимог, та розглядуваний спір стосується інтересів третьої особи-4 лише опосередковано, покладення на позивача по справі усіх витрат, понесених третьою особою-4 на оплату послуг адвоката, не є розумним та необхідним;
- правова позиція третьої особи-4 не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво її інтересів здійснювалось тим самим адвокатським об'єднанням, адвокат, який складав відзив на апеляційну скаргу, був обізнаний з обставинами даної справи.
З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених третьою особою-4 витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Враховуючи наведене, оцінивши подані третьою особою-4 докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений третьою особою-4 до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати третьої особи-4 у загальній сумі 15 000,00 грн.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2117/23 колегією суддів задовольняється частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2117/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України ( 08112, Київська обл., Бучанський р-н, с. Дмитрівка, вул. Молодіцжна, 1, ідентифікаційний код: 04308278) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
3. В іншій частині вимог заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2117/23 відмовити.
4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.
5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2117/23.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 02.10.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді Г.П. Коробенко
О.О. Хрипун