вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 927/423/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2025 (повний текст складено і підписано 19.06.2025)
у справі № 927/423/25 (суддя - Демидова М.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 72 417,97 грн.
29.04.2025 до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 72 417,97 грн страхового відшкодування за страховим випадком (ДТП) згідно з складеним страховим актом №2401162-1 від 31.10.2024 за Договором добровільного страхування наземного транспорту №DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024.
Свої вимоги позивач обґрунтовує нормами ст. 993, ч.1 ст. 1172 ЦК України, ст.ст. 25, 108 Закону України «Про страхування».
Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- страхова виплата Товариству з обмеженою відповідальністю «Заньківське» повинна здійснюватися Моторним (транспортним) страховим бюро України, а не страховиком;
- страхова виплата здійснена позивачем з порушенням абз. 3, 5 ст. 19, п.1 ст. 43 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;
- до позивача не перейшло право вимоги страхового відшкодування, тому заявлена сума не підлягає стягненню;
- представник відповідача не був запрошений для участі у проведенні експертизи, копія висновку незалежної експертизи не надана до матеріалів справи;
- позивач не здійснював визначення СТО для здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу, такий ремонт відбувався на СТО, визначеній Товариством з обмеженою відповідальністю «Заньківське», що є порушенням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024;
- згідно з платіжною інструкцією від 31.10.2024 №63850 позивач здійснив оплату Приватному підприємству «ШОР» 72417,97 грн, проте акт наданих послуг №1478 складено 01.11.2024, що унеможливлює перевірку чи дійсно був відновлений пошкоджений транспортний засіб, тому виплата страхового відшкодування була безпідставною. У призначенні платежу вказано «заяв.24.10.2024р.», проте заява на виплату подавалася 17.10.2024;
- обсяг робіт, запчастин та матеріалів, який був використаний для ремонту (72417,97 грн) не відповідає обсягу, вказаному у рахунку на оплату №1299 від 17.10.2024 (94046,61 грн).
У відповіді на відзив позивач зазначив, що:
- Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не регулює правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем;
- відповідно до інформації, отриманої з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, на момент ДТП щодо транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_2 не було укладено жодних договорів страхування цивільно-правової відповідальності, тому відповідач неправильно визначив характер спірних правовідносин та неправильно розмежував поняття «регрес» та «суброгація». Відносини, що склалися між сторонами, є суброгацією, а не регресом;
- звернення позивача до суду здійснено в порядку приписів ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування». Позивач, який є страховиком потерпілої особи, здійснивши виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору, виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування, у зв'язку з чим набув право вимоги до відповідальної за заподіянні збитки особи;
- те, що огляд транспортного засобу проводився за відсутності відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Пункт 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» визначає виклик заінтересованих осіб для технічного огляду «у разі потреби», вказана норма не є імперативною та визначає випадків, в яких виклик є необхідним;
- виходячи з умов п. 14.8. Електронного договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №DNH0MA-244А0Н5 від 09.05.2024 страхове відшкодування, що виплачується, зменшується на розмір безумовної франшизи за кожним страховим випадком; у даному випадку вартість відновлювального ремонту (94046,61 грн) зменшено на суму безумовної франшизи (21628,63 грн), тому виплата страхового відшкодування становить 72417,97 грн, факт проведення якої підтверджується страховим актом №2401162-1 від 31.10.2024 і платіжною інструкцією №63850 від 31.10.2024. У даному випадку розмір заподіяної шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
У письмових запереченнях відповідач зазначив, що:
- обов'язок страхувальника здійснити страхову виплату за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має здійснюватися у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;
- у Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське», як у первісного кредитора існувало право на здійснення регламентної виплати Моторним (транспортним) страховим бюро України, тому позивач не має права кредитора по відношенню до відповідача;
- у даному випадку автотоварознавча експертиза та експерті дослідження не проводилися, а пошкодження транспортного засобу, вказані в Акті (протоколі) огляду транспортного засобу заяві на виплату від 17.10.2024 не відповідають пошкодженням, зафіксованим на момент ДТП;
- розмір страхової виплати, здійсненої позивачем, є завищеним;
- відшкодуванню підлягає розмір збитків, а саме фактичне здійснення ремонтних робіт.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2025 у справі № 927/423/25 позов задоволено повністю.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що:
- матеріалами справи підтверджується факт укладення між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заньківське» (страхувальник) Електронного договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 та складання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» за цим договором Страхового акту №2401162-1 від 31.10.2024, згідно з яким пошкодження застрахованого транспортного засобу державний номер Mega MNL/С/NL3-031 (страховий випадок настав 10.10.2024, 18:25:00, Київська область, с. Скибин з вини ОСОБА_1 , автомобіль Mitsubishi Pajero, д/н НОМЕР_2 ) визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 72417,97 грн.;
- виплата страхового відшкодування у розмірі 72417,97 грн здійснена позивачем у зв'язку зі страховою подією та у повній відповідності до умов п. 14.8. договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, а саме станції технічного обслуговування Приватному підприємству «ШОР», що підтверджується платіжною інструкцією від 31.10.2024 №63850, призначення платежу «стр.відш.зг.СА №2401162-1 від 31.10.2024 та дог. № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, стр. ТОВ «Заньківське», заяв.24.10.2024, рах.1299 від 17.10.2024»;
- правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов'язанні, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування», які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому;
- позивач, який є страховиком потерпілої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське», здійснивши виплату страхового відшкодування у відповідності до умов Електронного договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, виконав свої зобов'язання за зазначеним договором, у зв'язку з чим набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи (відповідача);
- враховуючи страхову суму за Договором № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 (2 162 863,50 грн) та розмір безумовної франшизи (1,0%), сума, на яку зменшується страхове відшкодування за умовами п. 14.8. вказаного договору, становить 21 628,63 грн. Оскільки відповідно до рахунку на оплату №1299 від 17.10.2024, складеного станцією технічного обслуговування Приватним підприємством «ШОР», вартість відновлювального ремонту спеціалізованого напівпричіпа МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. АІ9698XF складала 94 046,61 грн, сума страхового відшкодування (враховуючи розмір безумовної франшизи, на яку зменшується страхове відшкодування) становить 72 417,97 грн.;
- вказане вище підтверджує обґрунтованість доводів позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 72 417,97 грн, а також спростовує заперечення відповідача про те, що до позивача не перейшло право вимоги страхового відшкодування. Посилання відповідача на те, що огляд транспортного засобу неправомірно проводився за відсутності відповідача, спростовується приписами п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, за якими виклик заінтересованих осіб для технічного огляду проводиться «у разі потреби»; крім того, вказана норма не визначає випадків, в яких виклик зацікавлених осіб для технічного огляду транспортного засобу є необхідним.
Не погоджуючись із вказаним рішеннями, 02.07.2025 Військова частина НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку (судом отримано і зареєстровано 07.07.2025) у встановлений процесуальний строк звернулась з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2025 у справі № 927/423/25 та ухвалити у справі нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
У апеляційній скарзі апелянт послався на ті ж самі обставини що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:
- сама по собі виплата страхового відшкодування страхувальнику не створює для нього статусу потерпілої особи та не породжує у нього права вимоги до. винної особи у деліктному зобов'язанні, оскільки вказана виплата має здійснюватися у відповідності до норм діючого законодавства, а кредитор ТОВ «Заньківське» не міг бути замінений позивачем, оскільки нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язки страховика відповідальної особи покладаються на МТСБУ, а не на страховика за договором страхування;
-Господарським судом Чернігівської області при прийнятті оскаржуваного рішення не застосовано норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» який підлягав застосуванню.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 справа № 927/423/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі № 927/423/25 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2025 у справі № 927/423/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України; надано Військовій частині НОМЕР_1 строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати (доплати) судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 14.07.2025 подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься платіжна інструкція № 43163 від 04.07.2025 про сплату 3 633 грн. 60 коп., в призначенні платежу вказано: «Судовий збір за апеляц.скаргою ПрАТ Київстар, на рішення від 09.06.2025 по справі № 904/187/24, Північний апеляційний господарський суд».
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн, 00 коп. * 100 = 302 800 грн. 00 коп.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800 грн. 00 коп., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2025 у справі № 927/423/25; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
28.07.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, пославшись на те, що:
- відповідач дійшов неправильного висновку та неправильно визначив характер спірних правовідносин, не розмежував поняття «регрес» та «суброгація». У справі, що розглядається, спір виник між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та Військовою частиною НОМЕР_1 (яка відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків), щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування. Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією, а не регресом і позивачем у позовній заяві було доведено звернення до суду саме у порядку суброгації у відповідно до приписів ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування», а не у порядку регресу;
- отже позивач, який є страховиком потерпілої особи, здійснивши виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору, виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування, у зв'язку з чим, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Станом на дату ухвалення постанови інших пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, те, що на даний час такий стан продовжений, справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представника учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав.
09.05.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заньківське» (страхувальник) укладено Електронний договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № DNH0MA-244A0H5, відповідно до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме спеціалізованого напівпричіпа МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. AI9698XF, виходячи з п. 7.1. якого страховим випадком за договором є пошкодження, знищення (втрата) ТЗ внаслідок настання страхових ризиків (далі Договір № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024).
Згідно з п. 8 Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 розмір безумовної франшизи складає за ризиком «Незаконне заволодіння ТЗ» або конструктивне знищення ТЗ 7.0 % від страхової суми, по решті ризиків 1,0 %.
За умовами розділу 5 Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 страхова сума щодо спеціалізованого напівпричіпу МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. AI9698XF складає 2 162 863,50 грн.
Відповідно до п. 14.1., 14.8. Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 розмір завданих збитків визначається після огляду ТЗ та на підставі експертної оцінки розміру збитку (кошторису вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу) з урахуванням документів, наданих Страхувальником (Лізингоодержувачем) або Вигодонабувачем, а також документів і відомостей, зібраних Страховиком, самостійно, а саме: - переліком знищених, пошкоджених або таких, що зникли, вузлів, агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення ТЗ або самого ТЗ; - агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення ТЗ або самого ТЗ.
Страхове відшкодування, що виплачується, зменшується на розмір безумовної франшизи за кожним страховим випадком. У разі проведення ремонту застрахованого ТЗ на СТО, узгодженій зі страховиком, страхувальник (лізингоодержувач) сплачує СТО за ремонт тільки суму безумовної франшизи, а залишок вартості ремонту перераховує Страховик на підставі рахунку СТО.
Належність спеціалізованого напівпричіпу МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. НОМЕР_3 Товариству з обмеженою відповідальністю «Заньківське» встановлена судом першої інстанції та підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 07.05.2024.
10.10.2024 в с. Скибин сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю Спеціалізованого напівпричіпу МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. НОМЕР_3 та автомобіля Mitsubishi Pajero д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , в результаті якої зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
За інформацією, зазначеною у схемі місця ДТП, власником транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.р.н НОМЕР_2 є відповідач, про що також зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно з постановою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/10439/24 від 07.01.2025, особою винною у скоєнні ДТП є ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю Міністерства оборони України, ОСОБА_1 допущено до самостійного керування автомобілем Mitsubishi Pajero д.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль Mitsubishi Pajero д.н.з. НОМЕР_2 належить Військовій частині НОМЕР_1 ; солдат військової служби ОСОБА_1 перебуває в офіційних трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 .
Як зазначає позивач, відповідно до інформації, отриманої з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України на момент ДТП щодо транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_2 не було укладено жодних договорів страхування цивільно-правової відповідальності.
Актом (протоколом) огляду ТЗ Заявою на виплату від 17.10.2024, складеного оцінювачем (спеціалістом) позивача щодо транспортного засобу спеціалізованого напівпричіпа МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. НОМЕР_3 , у присутності довіреної особи власника, виявлено під час огляду та зафіксовано пошкодження зазначеного транспортного засобу, отримані при обставинах 10.10.2024.
Відповідно до рахунку на оплату №1299 від 17.10.2024, складеного станцією технічного обслуговування Приватним підприємством «ШОР», вартість відновлювального ремонту спеціалізованого напівпричіпа МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. AI9698XF складає 94 046,61 грн.
31.10.2024 позивачем скаладено Страховий акт №2401162-1 за Договором страхування наземного транспорту № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, згідно з яким пошкодження застрахованого транспортного засобу державний номер НОМЕР_3 (страховий випадок настав 10.10.2024, 18:25:00, Київська область, с. Скибин з вини ОСОБА_1 , автомобіль Mitsubishi Pajero, д/н НОМЕР_2 ) визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 72 417,97 грн.
При розрахунку суми страхового відшкодування позивачем враховано наступне:
- страхова сума за Договором № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 становить 2 162 863,50 грн, за результатам множення якої на 1,0% (розмір безумовної франшизи), отримується сума 21 628,63 грн, на яку зменшується страхове відшкодування;
- вартість відновлювального ремонту спеціалізованого напівпричіпа МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. AI9698XF - 94 046,61 грн (згідно з рахунком на оплату станції технічного обслуговування №1299 від 17.10.2024), яка підлягає зменшенню на 21 628,63 грн (розмір франшизи), а відтак за наслідками спірної ДТП позивачем було виплачено 72 417,97 грн страхового відшкодування.
Вказане страхове відшкодування виплачено особі, яка здійснила ремонт спеціалізованого напівпричіпа МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. AI9698XF - Приватному підприємству «ШОР», що підтверджується платіжною інструкцією від 31.10.2024 №63850, призначення платежу «стр.відш.зг.СА №2401162-1 від 31.10.2024 та дог. № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, стр. ТОВ «Заньківське», заяв.24.10.2024, рах.1299 від 17.10.2024».
На підтвердження факту проведення Приватним підприємством «ШОР» відновлювального ремонту спеціалізованого напівпричіпу МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. AI9698XF позивачем додано до матеріалів справи Акт надання послуг №1478 від 01.11.2024, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Заньківське» (замовник) та Приватним підприємством «ШОР» (виконавець) про виконання робіт (надання послуг) з використанням запчастин та матеріалів на загальну суму 72 417,97 грн.
З огляду на вказане позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правові позиції сторін детально викладені вище.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» , страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно із статтею 8 Закону України «Про страхування», страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 16 Закону України «Про страхування», договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:
1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно зі статтею 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У цій справі позивач є страховиком потерпілої особи (ТОВ «Заньківське») та здійснив виплату страхового відшкодування у відповідності до умов Електронного договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, чим виконав свої зобов'язання за зазначеним договором, у зв'язку з чим набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяні збитки.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Враховуючи норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором страхування, позивач отримав права кредитора до особи, яка завдала збитків.
Страхувальник реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до позивача, оскільки за договором страхування позивач надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове - пов'язане саме з регресною вимогою.
Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.
Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов'язання, що тягне за собою припинення обов'язку страховика здійснити страхову виплату (п. 1 ч. 1 ст. 991 ЦК України).
Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов'язком страховика за договором (стаття 988 ЦК України). Така виплата не припиняє деліктного зобов'язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов'язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного страхування не є боржником у деліктному зобов'язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов'язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі є суброгацією.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.04.2018 у справі №910/8982/17.
Одним з вирішальних питань під час розгляду справи про відшкодування у порядку суброгації має бути, на підставі належних та допустимих доказів, встановлено відповідальну за збитки особу.
В даній справі місцевим судом обґрунтовано встановлено, що згідно з постановою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/10439/24 від 07.01.2025, особою винною у скоєнні ДТП є ОСОБА_1 , а згідно з відповіддю Міністерства оборони України, ОСОБА_1 допущено до самостійного керування автомобілем Mitsubishi Pajero д.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль Mitsubishi Pajero д.н.з. НОМЕР_2 належить Військовій частині НОМЕР_1 ; солдат військової служби ОСОБА_1 перебуває в офіційних трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 .
Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц наведений висновок, за яким особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить про те, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц, від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками (в тому числі їх розміром) є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.
Скаржник зазначив, що сума страхового відшкодування в розмірі 72 417,97 грн не є обґрунтованою, заявлена позивачем на підставі суперечливих доказів які суд першої інстанції не дослідив, що призвело до прийняття незаконного рішення.
На думку скаржника, обсяг робіт, запчастин та матеріалів який був використаний для ремонту напівпричепа «MEGA MNL/C/NL3-031» д.н.з. НОМЕР_3 не відповідає обсягу вказаному в рахунку на оплату №1299 від 17.10.2024 p., а належним підтвердженням надання послуг з ремонту є саме акт надання послуг №1478 від 01.11.2024 p., оскільки розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних тверджень скаржника, у зв'язку з наступним:
У Постанові Верховного суду України від 06.07.2018 року у справі № 924/675/17 зроблено висновок, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, суд визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Якщо відновлювальний ремонт транспортного засобу не проводився, то розмір шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи. А так як відновлювальний ремонт транспортного засобу Спеціалізованого напівпричіпа Mega MNL/С/NL3-031 д.р.н. АІ9698XF здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердження чого є Акт надання послуг № 1478 від 01.11.2024 яким визначено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту Спеціалізованого напівпричіпа Mega MNL/С/NL3-031 д.р.н. АІ9698XF становить 72 417,97грн.
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 2401162-1 від 31.10.2024 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 72 417,97 грн., виплата якого підтверджується позивачем наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 63850 від 31.10.2024.
Тому, в даному випадку розмір заподіяної шкоди повинен визначатися виходячи з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Згідно умов Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 Страховим випадком за Договором є пошкодження, знищення, (втрата) ТЗ внаслідок Дорожньо-транспортної пригоди (п.7.1. Договору страхування). Розмір завданих збитків визначається після огляду ТЗ та на підставі експертної оцінки розміру збитку (кошторису вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу) з урахуванням документів, наданих Страхувальником (Лізингоодержувачем) або Вигодонабувачем, а також документів і відомостей, зібраних Страховиком, самостійно, а саме: - переліком знищених, пошкоджених або таких, що зникли, вузлів, агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення ТЗ або самого ТЗ; - агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення ТЗ або самого ТЗ (п. 14.1. Договору страхування).
Відповідно до рахунку СТО № 1299 від 17.10.2024, вартість відновлювального ремонту Спеціалізованого напівпричіпа Mega MNL/С/NL3-031 д.р.н. АІ9698XF складає 94 046,61 грн.
Згідно п.8 Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 розмір безумовної франшизи складає за ризиком «Незаконне заволодіння ТЗ» або конструктивне знищення ТЗ - 7.0 % від страхової суми, по решті ризиків - 1.0 %.
Згідно розділу 5 Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 страхова сума Спеціалізованого напівпричіпа Mega MNL/С/NL3-031 д.р.н. АІ9698XF складає 2162863.50 грн.
Згідно розділу 14. п. 14.8. Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 страхове відшкодування, що виплачується, зменшується на розмір безумовної франшизи - за кожним страховим випадком. У разі проведення ремонту застрахованого ТЗ на СТО, узгодженій зі Страховиком, Страхувальник (Лізингоодержувач) сплачує СТО за ремонт тільки суму безумовної франшизи, а залишок вартості ремонту перераховує Страховик на підставі рахунку СТО, тому 2 162 863.50 грн. (страхова сума за Договором страхування) * 1.0 % (Розмір безумовної франшизи) = 21 628,63 грн.
94 046,61 грн. (Вартість відновлювального ремонту Спеціалізованого напівпричіпа Mega MNL/С/NL3-031 д.р.н. АІ9698XF згідно рахунку СТО № 1299 від 17 жовтня 2024 року) - 21 628,63 грн. (Розмір безумовної франшизи) = 72 417,97 грн.
Згідно із ст. 102 Закону України «Про страхування», умов Договору№ DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 72 417,97 грн. Перерахування грошових коштів здійснювалось наступним чином - 72 417,97 грн. було перераховано на рахунок СТО. Факт проведення зазначеної виплати підтверджується страховим актом № 2401162-1 від 31.10.2024 року і платіжною інструкцією № 63850 від 31.10.2024.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на те, що огляд транспортного засобу неправомірно проводився за відсутності відповідача, спростовується приписами п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, за якими виклик заінтересованих осіб для технічного огляду проводиться «у разі потреби»; крім того, вказана норма не визначає випадків, в яких виклик зацікавлених осіб для технічного огляду транспортного засобу є необхідним.
Слід зазначити і про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що розмір збитків, завданих спірному транспортному засобу був меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується судова колегія, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача 72 417,97 грн., у зв'язку з чим дані позовні вимоги правомірно задовольнив.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2025 у справі № 927/423/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2025 у справі № 927/423/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2025 у справі № 927/423/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 02.10.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук