Справа № 761/24419/25
Провадження № 2-а/761/723/2025
02 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №04914754 від 07.05.2025, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Ковальчуком В.В.; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП;
-стягнути з Управління патрульної поліції в Рівненській області судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 1 700 грн, а саме за перевищення швидкості руху в населеному пункті.
Під час розгляду справи позивач висловив чіткий намір скористатися правовою допомогою адвоката, однак, поліцейський Ковальчук В.В. фактично відмовив йому в цьому, заявивши, що це «не обов'язково» і позивач може звернутися до адвоката пізніше для оскарження постанови в суді. Позивач вважає відмову поліцейського у можливості скористатися послугами адвоката грубим порушенням процедури розгляду справи і, відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18.02.2020 у справі №524/9827/16) є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Позивач також зазначив у позові, що розгляд справи поліцейським було проведено з численними порушенням, а саме: йому відмовлено в клопотанні про перенесення розгляду справи; не надано доказів для ознайомлення, тобто, не було надано можливості чітко побачити та проаналізувати відеозапис з приладу TruCAM LTI 20/20, оскільки, зображення було нечітким, мало перебої у відтворенні, що унеможливлювало ідентифікацію його автомобіля та зафіксованої швидкості; не доведено належності доказу (на вимогу позивача поліцейський не надав документи, що підтверджують повірку та сертифікацію лазерного вимірювача швидкості TruCAM (серійний номер ТС000762), що ставить під сумнів допустимість та достовірність його показників, як доказу у справі; відмовлено в залученні свідків.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
21.07.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідачем Управлінням патрульної поліції Рівненської області Департаменту патрульної поліції подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що зміст оскаржуваної постанови в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Згідно чинного законодавства поліцейський лише ознайомлює особу з її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і яким чином. До повноважень та обов'язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності. Щодо наполягання позивача на перенесенні розгляду справи на інший день, відповідач зазначив, що це суперечить нормам діючого законодавства, оскільки, справи вказаної категорії розглядаються на місці вчинення.
Правильність реалізації приладу TruCAM підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Документування правопорушень, зафіксованих за допомогою приладів, здійснюється поліцейським згідно зі ст. 251 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція №1395). Покази приладу TruCAM LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
23.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої, аналіз, долучених відповідачем доказів, виявив розсинхронізацію часу між приладами фіксації: час на фото та відео з приладу TruCAM №ТС000762: 12:18:11; час на відео з боді - камери поліцейського №473374 в момент, що відповідає фіксації порушення: 12:15:50; час правопорушення, зазначений у постанові: 12:16.
Позивач вважає, що розбіжність у часі між двома основними технічними засобами фіксації (TruCAM та боді-камера) для однієї й тієї ж події становить 2 хвилини 21 секунду. Такі розбіжності свідчать про технічну несправність або відсутність синхронізації приладів, що ставить під обґрунтований сумнів точність та достовірність зібраних доказів.
Таким чином, з урахуванням змісту позовної заяви та відповіді на відзив, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову, оскільки, вважає, що поліцейським винесено оскаржувану постанову без урахування положень ст.ст. 245, 280; відповідач надав докази, як на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, які містять суттєві технічні невідповідності та суперечності, що ставить під сумнів їх достовірність.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з?ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 07.06.2025 поліцейським 1 взводу 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Ковальчуком В.В., винесено постанову серії ЕНА №4914754 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 07.06.2025 о 12 год. 16 хв. на 423 км автодороги Київ-Чоп, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyta Prius», державний номерний знак, НОМЕР_1 , перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 50 км/год, а саме: в населеному пункті Крупець, позначений дорожніми знаками 5.49, 5.50, рухався зі швидкістю 104 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM LTI 20/20 №ТС000762; відеофіксація велася на пристрій 473374.
Відповідно до визначень ПДР, знак 5.49 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. 5.50 «Кінець населеного пункту». Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до 4 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху за ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція №1395.
Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №1395 передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
За змістом п. 2 розділу ІІІ Інструкції №1395 постанова по справі про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч. 4 ст. 122 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу IV Інструкції №1395 постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР, зокрема, за ч. 4 статті 122 КУпАП. У даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв?язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Виходячи з положень ст.ст. 7, 9 КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови, що суб?єкт владних повноважень встановить факт вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
А відтак, при розгляді справ щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо тверджень позивача стосовно виникнення в нього сумнівів, щодо допустимості та достовірності показників лазерного вимірювача швидкості руху TruCAM LTI 20/20 №ТС000762, як доказу у справі, суд зазначає наступне.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; проникнення до житла чи іншого володіння особи; перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; поліцейське піклування.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, можливість використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 №ТС000762 підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32860, виданого ДП «Укрметртестстандарт» 03.12.2024, чинне до 03.12.2025 року, відповідно до якого лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС000762 за результатами повірки відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Максимальна допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ± 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год ± 1% в діапазоні від 201км/год до 320 км/год.
Як вбачається із листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.07.2025, адресованого заступнику начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Можейку В., прилад «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM» конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання швидкості руху транспортних засобів, основне призначення якого - це експлуатація в ручному режимі та утримання приладу в руках за безпосередньої участі оператора. Метрологічні та технічні характеристики приладу відповідають вимогам стандарту «ДСТУ 8809 2018 Метрологія. Прилад контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги». Прилади TruCAM можуть працювати які в ручному режимі, так і автоматичному. Алгоритм підрахунку одного результату вимірювань передбачає близько 70 окремих незалежних вимірювань швидкості. Тільки у разі, якщо ці проміжні результатами збігаються, прилад TruCAM формує остаточний результат вимірювань. В іншому випадку прилад TruCAM бракує таке вимірювання (наприклад у разі тремтіння приладу, за неналежного прицілювання на цільовий транспортний засіб і т.д.). Алгоритм роботи під час вимірювання як в автоматичному режимі так і в ручному режимі (утримання в руках) однакові. В обох режимах неналежні результати вимірювання бракуються.
Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.
Так, наявними в матеріалах справи відеозаписом та фотознімком №33692 від 07.06.2025 року, зробленим приладом TruCam серійний номер ТС00762, підтверджено обставини, встановлені в оскаржуваній постанові.
Твердження позивача про те, що перед інкримінованим порушенням він рухався в межах дозволеної швидкості, а також, що позаду нього рухалися два автомобілі та наближалися до нього, суд визнає безпідставними, оскільки, зазначене спростовується відеозаписом, який долучений до справи.
Окрім того, з відеозапису з портативного відеореєстратора вбачається, що поліцейський дотримався передбаченої законодавством процедури розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повідомив про суть вчиненого правопорушення, відповідно до ст.268 КУпАП, ознайомив водія із правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, та жодним чином не перешкоджав позивачу в реалізації вказаних прав.
Згідно чинного законодавства до повноважень та обов?язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов?язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов?язана з обов?язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права.
Поліцейський згідно із законодавством лише ознайомлює особу з її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і в який спосіб.
Враховуючи викладене, позивача ніяким чином не було обмежено у користуванні його правами та не було порушено права позивача, зокрема, на правову допомогу, оскільки, законодавством не визнана обов?язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, тому, виявивши адміністративне правопорушення, поліцейський вжив заходів щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та розглянув дану справу в порядку, передбаченому ст.258 КУпАП, з дотриманням вимог ст.283 КУпАП.
Таким чином, доводи позивача про те, що поліцейський фактично відмовив йому в праві на адвокатську допомогу, суд визнає безпідставними та не бере їх до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позивачем не було надано жодних доказів, які б спростовували наявність правопорушення, в той час як ст. 77 КАС України передбачає не лише обов?язок суб?єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена з дотриманням вимог КУпАП, дані, які містяться у ній не викликають сумніви щодо вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.122 КУпАП.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв?язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, не впливають на вищевказані висновки суду.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об?єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв?язок у сукупності, з?ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 9, 72, 73, 74, 77, 78, 79, 132, 139, 241, 242, 286, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: