01 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20475/24 пров. № А/857/16432/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Гуляка В.В.
Ільчишин Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 380/20475/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
місце ухвалення судового рішення м. Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
суддя у І інстанціїМорська Г.М.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
У жовтні 2024 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 у якій позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період, починаючи з 01 червня 2023 року до 14 липня 2024 року, додаткової винагороди, передбаченої абзацами п'ятим, шостим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період, починаючи з 01 червня 2023 року до 14 липня 2024 року, додаткову винагороду, передбачену абзацами п'ятим, шостим пункту 1- 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 380/20475/24 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, зазначає, що з 01.06.2023 року введені в дію правові норми Постанови № 168, які передбачають виплату від 15000 до 30000 гривень військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу. Позивач звертає увагу на те, що відповідач, починаючи з 01.06.2023 року по 14.07.2024 року, не нарахував та не виплатив позивачу додаткову грошову винагороду, як інструктору.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить апеляційний суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з тих мотивів, що позивач жодних занять із особовим складом не проводив, до підготовки особового складу не залучався, а тому не був включений до наказів про виплату винагороди.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі представника повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права на виплату додаткової грошової допомоги в розмірі від 15000 до 30000 гривень, як військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах, оскільки, у справі немає доказів про те, що позивач проводив заняття з особовим складом чи залучався до підготовки особового складу.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 17.05.2023 зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду інструктора з водіння.
З 13.07.2024 позивач виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Перебуваючи на посаді інструктора з водіння, а також на посаді інструктора з фізичної підготовки, позивач не отримував додаткової винагороди, яка передбачена для військовослужбовців, які перебувають на посадах інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах.
У липні 2024 року позивач подав заяву до військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату додаткової винагороди за періоди, коли він перебував на посадах інструкторсько-викладацького складу у навчальній військовій частині.
Вказану заяву відповідач отримав 01 серпня 2024 року, однак відповіді позивачу не надав.
11 вересня 2024 року представник позивача на адресу військової частини НОМЕР_1 подав адвокатський запит з метою з'ясування інформації щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 15 000 гривень щомісячно за період з 01 червня 2023 року до 14 жовтня 2023 року, а також додаткової винагороди у розмірі 20 000 гривень щомісячно за період з 15 жовтня 2023 року до 14 липня 2024 року.
Вказаний запит військова частина НОМЕР_1 отримала 20 вересня 2024 року, однак відповіді на такий запит не надала.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу того, що позивач має право на виплату додаткової грошової винагороди, як військовослужбовець, який перебуває на посадах інструкторсько-викладацького складу у навчальній військовій частині, то колегія суддів зазначає наступне.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 р. прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), п.1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
09.08.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», яка набрала чинності з дня її опублікування (11.08.2023) та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023.
Цією постановою, постанову № 168 доповнено п.1-1, наступного змісту: військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів. Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням заінтересованих центральних органів виконавчої влади та державних органів.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» від 15.09.2023р. № 1001, яка набрала чинності з дня її опублікування (20.09.2023), абз. 6 п. 1-1 постанови № 168 викладено в новій редакції: розмір додаткової винагороди за категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) встановлюється згідно з додатком.
У додатку до постанови № 168 розміри додаткової винагороди визначені залежно від категорії посад.
Відповідно до пункту 2-1 постанови № 168, міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 1-1 і 1-2.
На виконання вказаної норми, 25.01.2023 Міністр оборони України прийняв наказ № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 № 177/39233 про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), згідно з якими порядок № 260 доповнено новим розділом: «ХХХV. Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану (особливого періоду)».
Пунктом 1 розділу ХХХV Порядку № 260 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в розмірах від 15000 до 30000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).
Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних підрозділів), а також посад керівного та інструкторсько-викладацького складу (далі - Перелік) затверджується Міністром оборони України.
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХV Порядку № 260, виплата додаткової винагороди здійснюється керівному та інструкторсько-викладацькому складу, який залучається (залучався) до проведення підготовки у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (далі - навчальні військові частини):
з дня початку проведення підготовки у навчальних військових частинах до дня її завершення, незалежно від кількості проведених занять керівним та інструкторсько-викладацьким складом за час здійснення підготовки персоналу;
з дня вступу до виконання обов'язків за посадою, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадою до дня звільнення від виконання обов'язків за посадою, за якою встановлена виплата додаткової винагороди. У разі допущення військовослужбовця до тимчасового виконання обов'язків за посадою, визначеною у Переліку, яка передбачає виплату додаткової винагороди в менших або більших розмірах, виплата такої винагороди здійснюється в розмірі, встановленому за посадою, що тимчасово виконується;
з дня початку виконання завдань, пов'язаних з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів), військовослужбовцям, направленим у службові відрядження для виконання цих завдань, до дня закінчення їх виконання, у розмірах, встановлених Переліком.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказу командира військової частини, командирам військових частин - на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
У пункті 3 Порядку № 260 визначено, що підтвердження проведення підготовки у навчальних військових частинах здійснюється на підставі таких документів: розпорядження на здійснення підготовки; наказу командира навчальної військової частини про організацію проведення підготовки; розкладу занять; журналу обліку бойової підготовки; плану-конспекту проведення занять; відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння); оціночної відомості виконання нормативів з предметів навчання.
Отже, із аналізу наведених правових норм видно, що право на додаткову винагороду мають військовослужбовці, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та які залучається (залучався) до проведення підготовки у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць.
Апеляційний суд дослідивши матеріали справи встановив, що у матеріалах справи немає доказів того, що позивач залучався до здійснення підготовки та навчання військовослужбовців. Сам факт перебування позивача з 01 червня 2023 року до 14 жовтня 2023 року на посаді інструктора з водіння та з фізичної підготовки не дає позивачу право на отримання додаткової грошової допомоги, що передбачена пунктом 1-1 постанови № 168, оскільки, ця допомога виплачується залежно від часу здійснення підготовки та навчання персоналу (військовослужбовців) в розрахунку на місяць.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 380/20475/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Гуляк