30 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/7424/23 пров. № А/857/16908/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року (судді Дору Ю.Ю., розглянуту в письмовому провадженні в м. Ужгород) у справі №260/7424/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просив: - визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у нарахуванні та виплаті йому щомісячних доплат до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, Уряд) № 713 від 14.07.2021 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000,00 грн (далі - Постанова № 713) та постанови КМУ № 849 від 16.09.2020 “Деякі питання підвищення пенсійних виплат, для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому» (далі - Постанова № 849) у розмірі 400 грн; - зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713, з урахуванням раніше виплачених сум, а також нарахувати та виплатити йому з 01.10.2021 щомісячну виплату в розмірі 400,00 грн відповідно до Постанови № 849.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.
Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в частині визнання протиправної відмови ГУ ПФУ у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячних доплат до пенсії відповідно до Постанови № 849 у розмірі 400 грн та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 01.10.2021 від 16.09.2020 вказану щомісячну виплату було відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 р. у справі № 260/7424/23 - без змін.
29 листопада 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від позивача про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльність вчинених відповідача, вчинених на виконання судового рішення в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка обґрунтована тим, що рішення суду не виконується належним чином.
Розглянувши зазначену заяву, Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 03 грудня 2024 року повернув заяву заявнику.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року про повернення заяви про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльності вчинених на виконання рішення суду у справі № 260/7424/23 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскаржуваною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального та матеріального права.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Справу призначено в апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо нездійснення ОСОБА_1 з 01.07.2021 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року за №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» починаючи з 01.07.2021 року, з урахуванням проведених виплат.
Рішення набрало законної сили 16.10.2023 року.
27.10.2023 Головне управління ПФУ в Закарпатській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021 року та нарахувало ОСОБА_1 пенсію, яка включає, зокрема щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Як слідує з відомостей про перерахунок пенсії позивача з 01.11.2023 щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» присутня у складових пенсійної виплати. Разом із тим, вказані перерахунки пенсії обмежені максимальним розміром.
Тобто, з аналізу проведеного відповідачем перерахунку суд першої інстанції зробив висновок, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року по справі №260/7424/23 виконано, але за рахунок застосування до загальної суми пенсії максимального розміру сума пенсії виплачується у меншому розмірі.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі та матеріалам справи, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сил.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 року про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дії, бездіяльності, рішень, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №260/517/21 скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Також апеляційним судом у вказаному судовому рішенні встановлено, що на думку колегії суддів зобов'язаний враховувати суд першої інстанції під час продовження розгляду справи після її скасування судом вищої інстанції, процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).
Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст.383 КАС України.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Частиною 1 та 2 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Приписами ч.4 ст.383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Частиною 6 ст.383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019р. у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020р. у справі № 804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: “Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».
Отже, при розгляді заяв в порядку ст.383 КАС України суд повинен з'ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов'язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору.
Колегія суддів вважає, що є підставними доводи апелянта щодо відсутності нарахування йому пенсії із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» із 01.07.2021 по 14.10.2023 та заборгованості яка утворилась за відповідний період який охоплюється рішенням суду яке набрало законної сили, також детального розрахунку нарахованої і виплаченої суми на виконання рішення суду від 14.09.2023 у справі № 260/7424/23 пенсійний орган не надав, а суд першої інстанції не витребував відповідних доказів.
За наведених умов питання виплати нарахованої суми пенсії пенсійним органом не розкрито; суду в розрізі виконання вимог ст.383 КАС України не представлено доказів вжиття дієвих заходів зі сторони відповідача для повного і своєчасного виконання рішення суду. Отже, вирішивши у такий спосіб заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції не забезпечив належного судового контролю за виконанням судового рішення, фактично самоусунувся від її належного та всебічного розгляду, проявивши надмірний формалізм.
Колегія суддів аналізуючи наведене судове рішення апеляційного суду у цій справі вважає, що у відповідності до частини 4 статті 78 КАС України є підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, яке стосується заяви про визнання протиправними дій, бездіяльності, рішень, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 260/7424/23.
Розгляд заяв в порядку ст.383 КАС України має наслідком виконання або невиконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін “провадження у справі».
За наслідками розгляду таких заяв суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу в цілому. Таким чином, системний аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що апеляційний суд має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, прийнятої в порядку ст.383 КАС України, та направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки спірна ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі. Також в розрізі приписів ст.383 КАС України саме суд першої інстанції наділений повноваженнями, які вказані в ч.6 згаданої статті.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку ст.383 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, що було також встановлено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року по справі №260/517/21, яка була винесена щодо позивача.
Крім того, колегія суддів зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 №4094-IX (далі- Закон №4094-IX) КАС України доповнено статтею 381-1, згідно з якою судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4094-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 4 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня введення в дію Закону України "Про лікарські засоби" від 28 липня 2022 року № 2469-IX. Справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Закон №4094-IX набрав чинності 19 грудня 2024 року.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 320, 321, 322, 328, 383 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №260/7424/23 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
З.М. Матковська
Повний текст постанови складено 30.09.2025