01 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6269/24 пров. № А/857/11055/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С.М.
суддів -Гуляка В. В.
Ільчишин Н. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 260/6269/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про скасування пункту рішення,
місце ухвалення судового рішення м.Ужгород
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїПлеханова З.Б.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
30 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, в якому просив:
1. визнати незаконним та скасувати пункт 1.3 рішення XXXVI сесії VIII скликання Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 18.04.2024 року № 1902/ Vin-2024 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
2. зобов'язати Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 260/6269/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (вул. Свободи, буд. 50,с. Холмок, Закарпатська обл., Ужгородський р-н,89422).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що відповідно до статті 120 ЗК України він має право на безоплатну передачу землі у приватну власність. ОСОБА_1 29 березня 2024 року звернувся до Холмківської сільської ради з проханням надати у власність земельну ділянку, в тому числі і на якій розміщено належна йому нежитлова споруда - корівник, загальною площею 1887,3 кв.м. для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,3 га, яка розташована за адресом: АДРЕСА_2 та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки. Пунктом 11.1.3 рішення XXXVI сесії VIII скликання Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 18.04.2024 року № 1902/ VIIІ-2024 йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з підстав передбачених підпунктом 5 пункту 27 розділу X “Перехідних положень» Земельного кодексу України. Зазначає, що положення підпункту 5 пункту 27 розділу X “Перехідних положень» Земельного кодексу України не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд).
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи міститься відповідне відстеження вручених рекомендованих поштових відправлень.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення від 18.04.2024 року № 1902/ VIIІ-2024 “Про відмову у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 0,3 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X “Перехідні положення» Земельного кодексу України, Холмківська сільська рада діяла у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27 розділу X “Перехідні положення» ЗК України, оскільки інших альтернативних дій вказана сільська рада не вправі була вчиняти, позаяк позивач не надав документу про право власності на нежитлову споруду.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27 квітня 2009 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомого майна, з умовами якого ОСОБА_2 , як продавець передав у власність ОСОБА_3 , а останній сплатив обумовлену ціну і прийняв нежитлову споруду - корівник, загальною площею 1887,3 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_2 ,що належала продавцю на підставі договору купівлі-продажу посвідченого нотаріусом 25.04.2007 року.
Відповідно до пункту 14 вказаного договору, право власності на нежитлову будівлю у покупця, згідно ч. 4 ст.334 ЦК України, виникає з моменту державної реєстрації.
29 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови Холмківської сільської ради, в якій просить надати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,3 га, яка розташована за адресом: АДРЕСА_2 та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки.
До заяви додано: 1) графічні матеріали, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; 2) копію документа, що посвідчує особу (ідентифікаційний код, паспорт); 3) довіреність.
18 квітня 2024 року пунктом 1.3 рішення XXXVI сесії VIII скликання Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 18.04.2024 року № 1902/ VIIІ-2024 “Про відмову у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 0,3 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X “Перехідні положення» Земельного кодексу України.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (стаття 12 ЗК України).
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Так, згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 10 статті 118 ЗК України заява про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, документація із землеустрою реєструються в день надходження до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, та розглядаються у порядку черговості їх надходження.
Відповідно до частини 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, які стосуються протиправності рішення Холмківської сільської ради від 18.04.2024 року № 1902/ VIIІ-2024 колегія суддів зазначає таке.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України.
Так, Розділ X “Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.
Згідно з підпунктом 5 пункту 27 розділу X ЗК України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
-безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 07 квітня 2022 року.
З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 07 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Винятком з цього правила є безоплата передача земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Отож для застосування вказаного винятку щодо безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність під час дії воєнного стану, заявник мав би подати органу місцевого самоврядування докази наявності у нього права власності на нерухоме майно (будівель, споруд) розташованих на таких земельних ділянках або ж доказ передачі йому такої земельної ділянки у користування до набрання чинності Земельним Кодексом.
Натомість як слідує з матеріалів позивач таких доказів відповідачу не надав. Не містять таких доказів і матеріали справи.
При цьому колегія суддів зазначає наявна в матеріалах справи копія договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна посвідченого нотаріусом 25.04.2007 року не є доказом набуття позивачем права власності на об'єкти про які йдеться у зазначеному договорі. Позаяк, відповідно до пункту 14 вказаного договору, право власності на нежитлову будівлю у покупця, згідно ч. 4 ст.334 ЦК України, виникає з моменту державної реєстрації.
Натомість позивач таких доказів не надав ні відповідачу, ні судам двох інстанцій, а як наслідок позивач не довів належними доказами наявність у нього беззаперечного права щодо безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність під час дії воєнного стану.
Отож, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи оскаржуване рішення від 18.04.2024 року № 1902/ VIIІ-2024 “Про відмову у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 0,3 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X “Перехідні положення» Земельного кодексу України, Холмківська сільська рада діяла у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27 розділу X “Перехідні положення» ЗК України, оскільки інших альтернативних дій вказана сільська рада не вправі була вчиняти.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 260/6269/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Гуляк