Справа № 560/19103/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
01 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до відомостей, зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного серії № НОМЕР_1 , виданого 24.06.2022.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.06.2022 позивач га підставі статті 66а графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
У тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданого позивачу 24.06.2024, зазначено, що позивач 24.06.2022 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі витягу з книги протоколів засідань військово-лікарської комісії протокол №107 від 24.06.2022. Зарахований в запас.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 12.08.2024, в якій просив внести його актуальні дані згідно військового облікового документу до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів. У додатках заяви зазначені: копія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 ; копія довідки військово-лікарської комісії від 24.06.2022; копія ідентифікаційного коду.
У відповідь на адвокатський запит від 27.09.2024, поданий в інтересах ОСОБА_1 , відповідач листом від 10.10.2024 №14681/1 повідомив, що заява від 12.08.2024 розглянута. Зазначено, що для внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів про актуальні дані щодо стану непридатності до військової служби, необхідно гр. ОСОБА_1 особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 та надати оригінали документів, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; довідка військово-лікарської комісії у формі додатку 4 до положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України; паспорт громадянина України.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено загальну мобілізацію.
Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
При цьому, приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-XII регламентовано, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя
У зв'язку з чим, слід враховувати приписи частини 6 статті 37 Закону України №2232-XII, якими встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
Отже, виключенню із військового обліку підлягають військовозобов'язані, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Як встановив суд, позивач пройшов військово-лікарську комісію та згідно з довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.06.2022 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Позивачу 24.06.2022 видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , до якого внесено відомості про виключення позивача із військового обліку.
Під час розгляду справи суду не надано відомостей щодо скасування довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.06.2022 та/або тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 .
Відтак, встановлені обставини підтверджують те, що позивач виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII.
Таким чином, позивач не може вважатися військовозобов'язаним громадянином України у розумінні Закону №2232-XII, тобто, не має статусу військовозобов'язаного.
До 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів регулювався Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 (далі - Порядок №921), який містить аналогічні норми щодо порядку виключення з військового обліку військовозобов'язаних, а саме згідно з пунктом 56 Порядку №921 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку. Про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
Відповідно до пункту 2 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Законодавством встановлено, що виключення військовозобов'язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від особи здійснити відповідні встановлені законодавством дії.
Як зазначено, позивач визнаний непридатним до військової служби та до тимчасового посвідчення внесено відомості про його виключення з військового обліку.
Однак, ці відомості не внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що не спростовано відповідачем у справі.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), який набрав чинності 20.04.2017, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
З положень статті 2 Закону №1951-VIII слідує, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Статтею 16 Закону №1951-VIII внесено зміни в Закон №2232-XII, а саме частину 1 статті 34 Закону №2232-XII викладено в такій редакції: "1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров'я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов'язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов'язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати".
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України (частина 8 статті 5 Закону №1951-VIII).
На дату визнання позивача непридатним та виключення із військового обліку діяв Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 №94, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.04.2022 за №378/37714 (далі - Порядок №94), який втратив чинність 22.08.2024 на підставі наказу Міністерства оборони №478 від 16.07.2024.
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №94 цей Порядок встановлює процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр).
Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №94 збирання відомостей здійснюється органами ведення Реєстру на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру особисто призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військовими частинами.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку №94 виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.
Пунктом 12 розділу ІІІ Порядку №94 встановлено, що отримання призовником, військовозобов'язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.
Порядок внесення та актуалізація відомостей Реєстру регулюється розділом ІV Порядку №94, відповідно до пункту 2 якого актуалізація (внесення змін) відомостей Реєстру здійснюється: в електронному режимі - шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи; у ручному режимі - шляхом внесення призначеною відповідальною особою за ведення Реєстру відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку.
Згідно з пунктом 3 розділу ІV Порядку №94 верифікація персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що вони надають особисто, з базою даних Реєстру здійснюється призначеними відповідальними особами за ведення Реєстру відповідно до покладених на них обов'язків.
Відповідно до пункту 18 розділу ІІ Порядку №94 призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов'язків здійснює:
внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів з існуючими обліковими даними;
внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію;
перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗРУ;
знищення повторного запису з Реєстру.
Отже відповідальні особи за ведення Реєстру уповноважені на верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних або резервістів.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Стаття 9 Закону №1951-VIII визначено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру; 2) звертатися в порядку, встановленому розпорядником Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
З наведеного слідує, що за заявою військовозобов'язаного вносяться відповідні відомості (виправлення) до Реєстру.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 12.08.2024 щодо виправлення відомостей в Реєстрі, однак, такі не внесено, доказів протилежного суду не надано.
З урахуванням зазначеного, оскільки позивач військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та посвідчення № НОМЕР_1 містить відмітку про виключення з військового обліку, то вказані відомості повинні бути відображені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Водночас, під час розгляду справи до суду не надано жодних доказів внесення відповідних відомостей про непридатність позивача до військової служби в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так як збирання відомостей здійснюється органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких також відноситься відповідач, на підставі інформації, що подається, зокрема, особисто військовозобов'язаними, тому після надходження заяви від позивача у відповідача виник обов'язок внести вказані дані до цього Реєстру.
Таким чином, відповідач всупереч приписам закону своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме, не вніс належних відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку.
Суд зазначає, що невнесення відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.
Так, в п. 3.1 рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010) від 29.06.2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право позивача на виконання відносно нього встановлених законом гарантій, а саме не внесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, тобто не належне (електронне, документальне) оформлення такого виключення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто, його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у цьому випадку задоволення позову у частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що слід зобов'язати відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до відомостей, зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного серії № НОМЕР_1 , виданого 24.06.2022.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про стягнення 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З приводу вказаного, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: договір про надання правової допомоги адвокатом від 26.09.2024 №26/09/24; додаток №2 від 08.09.2025 до зазначеного договору; рахунок-фактуру №08/09/25-1 від 08.09.2025; опис послуг, наданих адвокатом
Беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на допомогу адвоката в сумі 7000 грн є надмірним та необґрунтованим.
А тому, колегія суддів вважає, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 1000 гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.