Провадження № 11-кп/803/3205/25 Справа № 183/13285/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (приймає участь в режимі
відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12024041350001198 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14 листопада 2025 року,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою: - клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без задоволення; - обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту; - визначити заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 грн із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що прокурор з порушенням строків звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу, в якому також зазначено, що обвинувальний акт скеровано до Новомосковського (на цей час Самарівського) міськрайонного суду Дніпропетровської області, що свідчить про формальний підхід прокурора до клопотання.
Стверджує, що прокурором ризики не доведені. Також до клопотання не надано доказів на підтвердження існування заявлених прокурором ризиків.
Зазначає, що обвинувачений страждає на ряд захворювань та потребує постійного лікування, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, а саме: батьків похилого віку, які страждають на певні захворювання, цивільну дружину та неповнолітню дитину.
Посилається на те, що підозра є необгрунтованою.
Вказує, що судом не надано належної оцінки заявленим прокурором ризикам, стану здоров'я обвинуваченого та матеріалам, які його характеризують.
Стверджує, що обвинувачений ОСОБА_7 вже понад рік перебуває під вартою.
Вважає, що до обвинуваченого можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року ОСОБА_7 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14 листопада 2025 року, також застосовано заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 грн.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому враховано особу обвинуваченого, який раніше судимий.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 12024041350001198 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 03.10.2024 року до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 17.09.2025 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, та особу обвинуваченого, який раніше судимий. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку;
- незаконно впливати на потерпілу у цьому кримінальному провадженні, яка відповідно до клопотання прокурора ще не допитана, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 раніше судимий.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені судом апеляційної інстанції та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки відсутні відомості про міцні соціальні зв'язки за адресою, де буде проживати обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Твердження захисника, що обвинувачений має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, а саме: батьків похилого віку, які страждають на певні захворювання, цивільну дружину та неповнолітню дитину, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики.
Таким чином, підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
При цьому слід зазначити, що судом розглянута можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, а саме, застави.
Вимоги захисника щодо зменшення визначеного судом розміру застави колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно із ухвалою застава була визначена відповідно до вимог п.3 ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням тяжкості та обставин вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, розміру спричиненої потерпілій шкоди, а тому відсутні підстави для зменшення розміру застави.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор з порушенням строків звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу, не є слушними, оскільки відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Також відповідно до технічного запису судового засідання від 17.09.2025 року, який наявний в системі “Електронний суд», сторона захисту не просила час на додаткове ознайомлення з матеріалами клопотання.
Твердження захисника, що прокурором ризики не доведені, також до клопотання не надано доказів на підтвердження існування заявлених прокурором ризиків, - не є слушними, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 відповідає вимогам ч.3 ст.199 КПК України, у якій передбачено вимоги лише про зазначення відомостей, які викладені в клопотанні.
Зокрема, у клопотанні прокурора зазначені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Доводи захисника про те, що прокурором в клопотанні зазначено, що обвинувальний акт скеровано до Новомосковського (на цей час Самарівського) міськрайонного суду Дніпропетровської області, що свідчить про формальний підхід прокурора до клопотання, - є безпідставними, оскільки з клопотання вбачається, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 був направлений до суду першої інстанції в січні 2025 року, коли назва суду була Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, тобто до зміни на Самарівський, а тому зазначене не може свідчити про формальний підхід прокурора до клопотання.
Посилання захисника на те, що підозра є необгрунтованою, - не є слушним, оскільки обгрунтованість підозри була належним чином перевірена слідчим суддею під час вирішення питання щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобіжний захід продовжено щодо особи, обвинувальний акт щодо якої розглядається судом, окрім того, встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.
Доводи захисника про те, що обвинувачений страждає на ряд захворювань та потребує постійного лікування, колегія суддів вважає такими, що не є підставами для зміни запобіжного заходу, оскільки відсутні відомості щодо погіршення стану здоров'я обвинуваченого.
Таким чином, стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 не є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не встановлено факту неможливості тримання обвинуваченого під вартою.
Посилання захисника про те, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, колегія суддів вважає таким, що не є підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 , який перебуває під вартою з 03.10.2024 року, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки розгляд кримінального провадження судом триває, встановлено наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілу, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4