Провадження № 22-ц/803/7578/25 Справа № 199/4593/25 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
24 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 08 травня 2025 року, ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 06 травня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів, ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 06 травня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, у складі судді Руденко В.В. по справі № 199/4593/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України», ОСОБА_2 , треті особи - Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз», Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» про захист прав споживача шляхом припинення бездіяльності, визнання недійсним та скасування акту інвентаризації, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся через суд з позовом, пред'явленим до Дніпровської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України», ОСОБА_2 , визначивши третіми особами АТ “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз», ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», на предмет:
- припинення бездіяльності майстра Дніпровської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" Будагова А.Д., яка полягає у нескладанні 10 січня 2025 року акту про порушення на підставі глави 5 Розділу XI Кодексу ГРМ після того, як ним було виявлено порушення на об'єкті споживача ОСОБА_1 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом визнання його бездіяльності незаконною;
- визнання недійсним та скасування Акту інвентаризації від 10 січня 2025 року, складеного майстром Дніпровської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" Будаговим А.Д., який не відповідає вимогам глави 5 Розділу XI Кодексу ГРМ;
- зобов'язання Дніпровську філію ТОВ "Газорозподільні мережі України" негайно відновити становище, яке існувало до порушення шляхом відновлення газопостачання на об'єкті споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнення з Дніпровської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", на підставі пункту 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну незаконною бездіяльністю майстра ОСОБА_2 в сумі 550 000 грн.
В обґрунтування вимог посилається на те, що 22 грудня 2003 року ним, як власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з ВАТ «Дніпрогаз» було підписано договір про надання населенню послуг з газопостачання. 10 січня 2025 року було припинено газопостачання до його будинку. Того ж дня до його домоволодіння прийшов майстер ОСОБА_2 , який провів повну інвентаризацію газових приладів і склав відповідний Акт інвентаризації, не передаючи позивачеві другий екземпляр Акту.
Позивач вважає, що Акт про порушення, які були виявлені 10 січня 2025 року майстром ДФ ТОВ «ГРМУ» ОСОБА_2 на об'єкті споживача, не складався, не був зареєстрований в журналі реєстрації актів про порушення Оператора ГРМ, як і був відсутній акт щодо забезпечення контролю за усуненням порушення, що, в свою чергу, є порушенням вимог пункту 2 ч. 5 Розділу ХІ Постанови НКРЕКП № 2494, та є бездіяльністю майстра ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що станом на 07 лютого 2025 року ТОВ «ГК Нафтогаз України» нарахувало йому заборгованість в розмірі 17712,00 грн за незаконно нарахований об'єм спожитого газу в розмірі 3758 м3. Вважає свої права споживача порушеними, за відновленням яких звернувся з даним позовом до суду (а.с.1-20 Том І).
В процесі розгляду справи позивачем заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення факту, ким саме був підписаний документ, наданий до суду відповідачем під назвою «Р.5 ЗАКЛЮЧЕНИЕ», в рядку «Представитель заказника ОСОБА_3 ».
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 06 травня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», ОСОБА_2 про захист прав споживача шляхом припинення бездіяльності, визнання недійсним та скасування акту інвентаризації, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовлено (а.с.219), з підстав недоведеності необхідності дослідження підпису у цьому документі та його впливу на з'ясування обставин, що мають значення по справі, враховуючи предмет позову та його підстави.
Також ОСОБА_1 заявлялось клопотання про забезпечення доказів у справі щодо витребування у ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Україна» документальне підтвердження фактів щодо суми заборгованості по об'єкту споживача ОСОБА_1 станом на 30 грудня 2024 року; інформацію, на які показники якого лічильника нараховано цю заборгованість; інформацію щодо дати, часу та суми коштів, розрахункового документу, яким було погашено заборгованість по об'єкту споживання та на які показники якого лічильника споживачем ОСОБА_1 погашено заборгованість станом на 30 грудня 2024 року.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 06 травня 2025 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», ОСОБА_2 про захист прав споживача шляхом припинення бездіяльності, визнання недійсним та скасування акту інвентаризації, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовлено (а.с.240), з підстав недоведеності позивачем неможливості ним особисто отримати запитувані документи та інформацію, у зв'язку із наявністю труднощів, як і не надано підтвердження про відмову відповідача у наданні йому таких документів.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 08 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», ОСОБА_2 про захист прав споживача шляхом припинення бездіяльності, визнання недійсним та скасування акту інвентаризації, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовлено. Судові витрати по справі у вигляді судового збору віднесено за рахунок держави (а.с.246-248).
Рішення суду мотивовано тим, що шляхом фактичного споживання газу і оплати рахунків Оператора ГРМ позивач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу. Під час інвентаризації, проведеної 10 січня 2025 року встановлено, що по лічильнику GALLUS G4, заводський номер 009004797, існує скрита прокладка газопроводу (газопровід зашитий). По лічильнику GALLUS G4, заводський номер U0029680, в приміщенні де знаходиться 2-х контурний котел «Vaillant», встановлена електровитяжка. Виявлені майстром технічні порушення мають бути усунені шляхом приведення проектної та виконавчо-технічної документації у відповідність до вимог чинного законодавства згідно ПБСГ та ПТЕСГ, а не шляхом складання акту про порушення на підставі пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ. Сам по собі складений акт інвентаризації та дії фахівців ДФ ТОВ «ГРМУ» щодо його складання, а також нескладання акту про порушення не створюють правових наслідків у вигляді зміни чи припинення будь-яких прав споживача, а тому акт про інвентаризацію, а також нескладання акту про порушення не порушує жодних прав позивача. Звертаючись до суду з даним позовом щодо визнання недійсним та скасування акту інвентаризації, визнання бездіяльності незаконною та її припинення в частині нескладання акту про порушення, позивач обрав неналежний та ефективний спосіб захисту порушеного права, в розумінні ст. 16 ЦК України, а вимога щодо негайного підключення його домоволодіння до газопостачання є безпідставною, адже на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у справі 199/1659/25 газопостачання до домоволодіння ОСОБА_1 було відновлено за допомогою газозварювання, про що складено акт від 14 квітня 2025 року. Також вимога щодо стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача, за відсутності порушеного відповідачем права позивача, є безпідставою.
Не погодившись з таким рішення суду та ухвалами суду від 06 травня 2025 року, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив змінити рішення суду в мотивувальній його частині, видаливши абзаци про зазначення судом щодо самовільної зміни газових приладів, щодо приведення системи газопостачання у відповідності до діючого законодавства та про зазначення існування у його домоволодінні скритої прокладки газопроводу (газопровід зашитий). Також просив змінити мотивувальну частину рішення, зазначивши про визнання недійсним та скасування акту про інвентаризацію від 10 січня 2025 року, який не відповідає вимогам частини 5 Розділу ХІ Постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494 “Про затвердження Кодексу газорозподільних систем». Зобов'язати відповідача відновити становище, яке існувало до порушення шляхом відновлення газопостачання на об'єкті споживача ОСОБА_1 . Крім цього скаржник просив скасувати рішення в частині та ухвалити нове рішення, де задовольнити позовну вимогу про те, що, на підставі п.9 ч.2 ст. 16 ЦК України та в порядку ч.2 ст. 22 ЗУ “Про захист прав споживачів» стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну незаконною бездіяльністю майстра ОСОБА_2 , яка була вчинена ним у порушення вимог Постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494 “Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», якою визначено форму і порядок складання акту про порушення - у розмірі 550 000 грн (а.с.94-106).
Апеляційна скарга мотивована тим, що в акті про інвентаризацію від 10 січня 2025 року не зазначено про виявлені самовільно замінені газові прилади, як це зазначено у рішенні суду. Також наголосив, що у його домоволодінні немає скритої прокладки газопроводу, а такий газопровід закритий легкими щитами, що є зйомними, що встановлено при відновленні газопостачання. Також зазначив, що суд, відкриваючи провадження у справі в порядку спрощеного провадження, відмовив у задоволенні його клопотання про перехід до загального позовного провадження та зазначив також суперечливі підстави про те, що також справа не може розглядатись і в порядку спрощеного провадження. Разом з цим скаржник зазначає, що суд першої інстанції не сприяв йому у добутті певних доказів, відмовивши йому у задоволенні клопотання про забезпечення доказів щодо витребування у відповідача Типового договору розподілу природного газу, який, за твердженням скаржника, він не укладав. Суд першої інстанції, враховуючи предмет спору, не вказав у рішенні суду третіми особами АТ “Оператор газорозподільної Системи “Дніпрогаз», та ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», не повідомляла такі особи про розгляд справи з надіслання на їх адресу позову з додатками та ухвалу про відкриття провадження у справі. Крім того скаржник наголошує, що, відмовляючи у задоволенні його клопотання про витребування документу, на якому, нібито, стоїть підпис позивача, для його дослідження, суд першої інстанції не сприяв позивачеві у доведеності його вимог, що стосується і відмови у іншому клопотанні про призначення почеркознавчої експертизи для з'ясування підробленості його підпису на документі. Скаржник вважає, що бездіяльність майстра ОСОБА_2 призвела до порушення його прав споживача, який залишився разом із сім'єю взимку без газопостачання, що є, на думку скаржника, підставою для відновлення газопостачання до його домоволодіння та стягнення моральної шкоди на його користь.
Відповідач ДФ ТОВ “Газорозподільні мережі України», скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у серпні 2025 року подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та доповнення до відзиву, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність, правомірність та обґрунтованість. Зазначив, що предметом спору є визнання недійсним та скасування акту інвентаризації від 10 січня 2025 року, а акт про порушення не складався та спір щодо виявлених порушень в цьому судовому провадженні відсутній. Акт інвентаризації не тягне за собою жодних правових наслідків та порушень прав споживача, як вірно встановлено судом першої інстанції. Разом з цим наголосив, що суд першої інстанції, вірно з'ясувавши характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність способу захисту, заявленого позивачем, вимогам ст. 16 ЦК України, та такий спосіб захисту є неефективним.
Крім того відповідач наголосив, що скаржником не було доведено ані суду першої інстанції, ані при розгляді його апеляційної скарги необхідності забезпечення доказів, в чому йому ухвалою суду було відмовлено законно, адже ним не зазначалось підстав, за яких такі докази можуть бути втрачені чи знищені, а також не доведено, що саме вони будуть доводити в даній справі. Відповідач повністю погоджується з ухвалою суду від 06 травня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання позивача про забезпечення доказів та просить залишити її без змін. Також зазначає, що, позивачем не було доведено наявності сукупності умов, передбачених ст. 103 ЦПК України, що є необхідним для призначення почеркознавчої експертизи, адже предметом доказування та обставинами справи є інші, ніж ті, які бажає з'ясувати позивач, заявляючи про призначення такої експертизи. Вважає відмову у задоволенні цього клопотання судом першої інстанції правомірною та ухвалу від 06 травня 2025 року просить залишити без змін (а.с.186-191, 198-202 Том ІІ).
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались та відзивів не подавали, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Дніпровська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з розподілу природного газу з 01 червня 2023 року, та є Оператором ГРМ, який діє на підставі Кодексу ГРМ.
Типовий договір розподілу природного газу постійно розміщений на сайті Верховної Ради України та Оператора ГРМ.
ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 на ім'я позивача та присвоєно персональний ЕІС-код 56XM07A18855019W. Зазначений об'єкт фізично підключений до газорозподільної мережі, що перебуває у користуванні Дніпровської філії ТОВ «ГРМУ».
Шляхом підписання заяви-приєднання, фактичного споживання природного газу та оплати рахунків Оператора ГРМ, позивач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу.
Відповідно до вимог пункту 7.17 розділу VII ПБСГ всі об'єкти систем газопостачання і газове обладнання перед їх підключенням до діючих газопроводів, а також після ремонту підлягають зовнішньому огляду і опресовуванню повітрям. Пуск газу в газопровід без його зовнішнього огляду та контрольного опресовування не допускається.
10 січня 2025 року фахівцем Дніпровської філії ТОВ «ГРМУ» було здійснено обстеження системи газопостачання та газового обладнання за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами обстеження були виявлені технічні порушення, про що було складено відповідний акт інвентаризації.
Під час обстеження встановлено, що на об'єкті споживача в точці вимірювання встановлено два наступних вузла обліку: GALLUS G4, заводський номер 009004797; GALLUS G4, заводський номер НОМЕР_2 .
Також на об'єкті знаходяться газові прилади: варильна поверхня «Ariston»(2), які самовільно замінені споживачем.
За результатом обстеження споживачу запропоновано призвести систему газопостачання у відповідність до діючого законодавства.
Крім того, під час інвентаризації, проведеної 10 січня 2025 року встановлено, що по лічильнику GALLUS G4, заводський номер 009004797, існує скрита прокладка газопроводу (газопровід зашитий). По лічильнику GALLUS G4, заводський номер U0029680, в приміщенні, де знаходиться 2-х контурний котел «Vaillant», встановлена електровитяжка.
У будинках, які обладнані приладами і апаратами з відводом продуктів згорання в димоходи, забороняється влаштування витяжної вентиляції з штучним спонуканням (пункт 6 гл.6 розділу V ПБСГ).
Таким чином, законодавець передбачив правову процедуру, яка направлена на проведення обстеження системи газопостачання та обов'язкове здійснення усіх дій, що стосуються споживача за його участі. Так дії Оператора ГРМ під час такої процедури полягають в тому, що він має вчинити дії з обстеження системи газопостачання та зафіксувати таке обстеження, про що скласти відповідний акт. Дії споживача полягають в тому, що він має забезпечити безперешкодний доступ представникам Оператора ГРМ до внутрішньої системи газопостачання, внести свої зауваження у складені документи (при їх наявності), заперечувати та реагувати іншим чином на дії Оператора ГРМ. У такий спосіб забезпечується об'єктивність та усувається можливість недобросовісної поведінки з боку Оператора ГРМ.
Доводи скаржника про те, що він не укладав з відповідачем Типового договору, не підписував його, колегія суддів не приймає до уваги, адже укладання такого договору підтверджується фактичним використанням ОСОБА_1 у його домоволодіння газу, що він не заперечував ані в суді першої інстанції, ані при розгляді його апеляційної скарги.
Позивач у позові вказав, що майстер ОСОБА_2 під час обстеження системи газопостачання мав скласти акт про порушення на підставі пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ.
Однак, які вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, відповідно до пункту 1 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною у додатку №21 до цього Кодексу.
В главі 2 розділу XI Кодексу ГРМ визначені види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або заміна їх режиму нарахування, до яких не відносяться такий вид порушення, як невідповідність системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації.
Виявлені технічні порушення на газопроводі, належного споживачу, не відносяться до порушень, що кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ, тому в даному випадку процедура передбачена главою 5 розділу XI Кодексу ГРМ не застосовується. Такі технічні порушення мають бути усунені шляхом приведення проектної та виконавчо-технічної документації у відповідність до вимог чинного законодавства згідно ПБСГ та ПТЕСГ.
Колегія суддів наголошу, що, з'ясовуючи характер спірних правовідносин, суд першої інстанції вірно встановив, що сам по собі складений акт інвентаризації та дії фахівців ДФ ТОВ «ГРМУ» щодо його складання, а також відсутність факту складання акту про порушення не створюють правових наслідків у вигляді зміни чи припинення будь-яких прав споживача, як помилково вважає скаржник, а тому акт про інвентаризацію, як і відсутність акту про порушення не порушує жодних прав позивача, як споживача послу газопостачання.
При цьому колегія суддів відзначає, що оскаржуваний позивачем акт інвентаризації має рекомендаційний характер, що регламентує усунення невідповідності у газових приладах тощо технічним нормам та технічній документації домоволодіння, а не встановлює факт порушення споживачем вимог глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативна-технологічного управління;
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від ЗО вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно пунктів 4, 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов Договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного- газу, розміщеному на офіційному веб- сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь- яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене вживання природного газу.
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом недійсним та скасування акту інвентаризації від 10 січня 2025 року, складеного майстром ДФ ТОВ «ГРМУ» під час обстеження системи газопостачання та газових приладів, а також визнання бездіяльності незаконною та її припинення в частині нескладання майстром ДФ ТОВ «ГРМУ» акту про порушення, що не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, з чим повністю погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, де зазначено, що фіксація результатів обстеження системи газопостачання та газових приладів не зумовлюють для позивача будь-яких обов'язків, крім рекомендації привести систему газопостачання у відповідність до норм ПБСГ та ПТЕСК та відповідно не належить до актів у розумінні ст. 16 ЦК України, оскільки цей документ складений працівником підприємства, а не державним органом. Зазначений документ є виключно способом оформлення результатів обстеження і не порушує жодних прав та інтересів позивача, тому зазначений документ не підлягає оскарженню за правилами цивільного судочинства. Так само і оскарження дій працівників Оператора ГРМ щодо складення зазначеного документу, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав, оскільки ці дії представників Оператора ГРМ здійснені при виконанні своїх службових повноважень, що обумовлені договором про розподіл природного газу, Кодексом ГРМ, ПБСГ та ПТЕСГ. Також нескладання акту про порушення будь-яким чином не порушує права позивача по справі, як споживача.
Скаржник при розгляді його апеляційної скарги на рішення суду не спростував таких встановлених обставин та висновку суду першої інстанції жодним належним доказом, тому його доводи про відповідність способу його звернення до суду саме з такими вимогами, що відповідають положенням ст. 16 ЦК України, не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги.
Разом з цим колегія суддів наголошує, що доводи скаржника про відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом відновлення газопостачання до його домоволодіння, також колегія суддів не приймає до уваги, адже, як встановлено правомірно судом першої інстанції, ані дії майстра ОСОБА_2 , ані складання ним акту інвентаризації 10 січня 2025 року не були підставою для відключення газу, тим, більше, що на момент розгляду справи судом першої інстанції таке підключення вже відбулось, про що зазначає і ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі.
Розглядаючи вимоги скаржника щодо неправомірності відмови ухвалами суду першої інстанції від 06 травня 2025 року у задоволенні клопотань про забезпечення доказів та призначення почеркознавчої експертизи у справі, колегія суддів встановила, що предметом спору у цій справі є оскарження позивачем акту інвентаризації, яким зафіксовано наявність в домоволодінні позивача газових приладів, а також дій майстра ОСОБА_2 щодо складання цього акту та відсутність акту про порушення, а не стягнення зі ОСОБА_1 суми заборгованості за споживання природного газу чи збитків за несанкціонований відбір природного газу. Запитувані позивачем докази жодним чином не стосуються даного предмету спору, а скаржник не наводив обставин, що такі докази будуть підтверджувати, враховуючи визначений як судом першої інстанції, так і колегією суддів предмет спору.
Також скаржник не спростував вірних висновків суду і у відмові в призначенні почеркознавчої експертизи, та не довів, яким саме чином дослідження його підпису у документі під назвою «Р.5 ЗАКЛЮЧЕНИЕ», вплине на з'ясування обставин, що мають значення по справі з урахуванням предмету та підстав позову, що виключає сукупність умов, передбачених ст. 103 ЦПК України.
Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи по суті та невірного вирішення клопотань ОСОБА_1 щодо відмови у забезпеченні доказів та призначенні почеркознавчої експертизи з порушення процесуальних норм законодавства.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду, враховуючи правомірні ухвали суду від 06 травня 2025 року, в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 08 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “24» вересня 2025 року.
Повний текст постанови складено “02» жовтня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна