Провадження № 22-ц/803/6213/25 Справа № 206/4993/24 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
01 жовтня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про визнання батьківства
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2025 року, -
26 вересня 2024 року до Самарського районного суду міста Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про визнання батьківства. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. Від шлюбу народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реєстрували доньку у Самарському відділі ДМУЮ у Дніпропетровській області зі слів матері. В 2017 році сторони припинили відносини та спільне проживання. 3 2020 року припинили будь-яке спілкування. З березня 2024 року донька ОСОБА_4 проживає з позивачем за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 є інвалідом 3 групи (медичний висновок № 15 від 14.06.2010 року). Поліні вже виповнилося 16 років і вона не має паспорту так як її мати не бажає оформлювати доньці документи у зв'язку з тим, що мати отримує пенсію з інвалідності яка належить ОСОБА_4 і не бажає втрачати вказані кошти. Позивач не має можливості оформити ОСОБА_4 паспорт так як за документами він не є її батьком. Тому, позивач вирішив звернутися до суду для встановлення батьківства, так як у 2024 році зрозумів, що мати не хоче допомагати дитині з паспортом. Позивач звернувся до медичного центру з метою отримання молекулярно - генетичного експертного дослідження на визначення «Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до висновку від 06.06.2024 p. №42890 «Ймовірність тoгo, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження складає 99,999999% ». Відповідачка ОСОБА_2 тривалий час веде аморальний образ життя, ніде не працює, зловживає як спиртними напоями так і вживає наркотичні засоби. Єдиний дохід - пенсія доньки, яка витрачається на спиртні напої тощо. За місцем реєстрації відповідачки збираються чоловіки аналогічної поведінки. 24.10.2023 в квартирі відповідачки мало місце вбивство, у зв'язку з чим відповідачку було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 136КК України (вирок від 10.06.2024 р. по справі № 206/3367/24). Окрім вказаного, по адміністративних справах, що розглядалися Самарським районним судом, відповідачку неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності, як відносно доньки ОСОБА_4 так i за зберігання без мети збуту наркотичної речовини ( справи № 206/1174/24 від 12.03.2024 р. зa ч. 2 ст. 154 КУпАП, 206/480/24 від 07.02.2024 р. за ч. 1 ст.173-2, 206/3139/24 від 10.09.2024 р. за ч. 1 ст. 44 та вирок від 10.06.2024 р. № 206/3367/24 за ч.3 ст. 136 KK України, копії судових рішень та скріншот з сайту судової влади додаються). Дніпровським міським центром соціальних служб у Самарському районі було складено висновок оцінки потреб сім'ї, що перебуває в складних життєвих обставинах i було з'ясовано, що серед іншого «... у ОСОБА_4 відсутній паспорт, донька знаходиться у біологічного батька ОСОБА_5 . Батьківські обов'язки ОСОБА_2 виконує неналежним чином». Відповідачка відмовляється добровільно, в позасудовому порядку, подавати заяву про реєстрацію позивача як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану, через що він змушений звертатися до суду з позовом про визнання батьківства. 06.08.2024 р. на адвокатський запит до Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), було отримано лист від 06.08.2024 року про неможливість надати витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини ОСОБА_3 , так як такі відомості надаються лише за місцем проживання заявника, при належно оформлених документам. Так як, місце фактичного проживання заявника є Самарський район м. Дніпра i враховуючи те, що Самарського районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) припинено, архівні документи передано до Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позивач звернувся 22.08.2024 із заявою про отримання вказаного вище витягу до цього відділу. Листом від 28.08.20024р, йому повідомлено, що він не може отримати Витяг так як він не є батьком дитини ОСОБА_3 . Тому, позивач просить суд визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у місті Дніпропетровськ, Дніпропетровської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану ДМУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис № 115 від 19.02.2008) та внести зміни до актового запису №115від 19.02.2008 p. про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у місті Дніпропетровськ, Дніпропетровської області зазначивши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та видати нове свідоцтво про народження, залишивши дитині прізвище « ОСОБА_6 », а також стягнути з відповідачки на його користь суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн (а.с. 1-5).
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2025 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про визнання батьківства - відмовлено (а.с. 123-125).
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 131-135).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , видане Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану ДМУЮ у Дніпропетровській області.
Згідно матеріалів справи та позовної заяви у Книзі реєстрації народжень запис про батька ОСОБА_3 внесено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, тобто зі слів матері.
Відповідно до висновку від 06.06.2024 p. № 42890 «Ймовірність тoгo, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження складає 99,999999% »
Як стверджує позивач, він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її мати - ОСОБА_2 тривалий час веде аморальний образ життя, ніде не працює, зловживає як спиртними напоями так і вживає наркотичні засоби та не бажає добровільно, в позасудовому порядку, подавати заяву про реєстрацію позивача як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану, через що він змушений звертатися до суду з позовом про визнання батьківства.
Відмовляючи у задоволенні позовну, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , якому стало відомо, що він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ще у січні 2008 року з відповідним позовом до суду не звертався, свої права на судовий захист протягом року від дня народження дитини не реалізовував, а наявність судової генетичної експертизи про спорідненість батька з дитиною не є підставою для задоволення позову про визнання батьківства у разі пропущення строку звернення до суду.
Колегія суддів з зазначеним висновком суду не погоджується, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 51 Конституції України, ч.ч. 2, 3 ст.5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.
Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частиною другою статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18 (провадження № 61-759св21) зазначено, що «позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України). Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема обов'язку з утримання дитини. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що “на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина перша статті 22 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захисті піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).
Таким чином, при вирішенні спорів про визнання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо строку звернення позивача до суду про визнання батьківства, оскільки спірні правовідносини регулюються статтею 128 СК України, до якої позовна давність не застосовується.
Отже, до вимоги ОСОБА_1 про визнання батьківства не можуть застосовуватися положення статті 129 СК України, яка регулює спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини, зокрема, положення частини другої цієї статті про річний строк позовної давності до вимоги про визнання батьківства в межах вирішення такого спору про батьківство.
Таким чином, оскільки за обставин цієї справи запис про батька дитини ОСОБА_3 вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, позов про визнання батьківства позивача, який вважає себе батьком дитини, має регулюватися статтею 128 СК України, до якої позовна давність не застосовується.
Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 (провадження № 61-564св23).
Колегія суддів також враховує психологічне значення для дитини рішення суду про встановлення факту батьківства, оскільки завдяки цьому рішенню дитина одержує можливість реалізувати своє природне право знати свого батька. Завдяки йому утверджується природний обов'язок батька турбуватися про своїх нащадків.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2018 року в справі № 2/711/355/15 (провадження № 61-13609св18).
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, матеріали справи містять висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду № 42890 від 06.06.2024 року про ймовірність того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в рамках проведеного дослідження складає 99,999999% (а.с. 13-19).
Верховний Суд в постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
За таких обставин є підстави для задоволення позовних вимог. На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, що згідно ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, то на її користь із відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3029,20 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Виключити з актового запису № 115, складеного 19 лютого 2008 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про батька - ОСОБА_7 .
Внести зміни до актового запису № 115, складеного 19 лютого 2008 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказавши батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3029,20 грн.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2025 року.
Судді: