Провадження № 22-ц/803/3009/25 Справа № 932/11613/23 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
30 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, визнання наймачем житлового приміщення та зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, визнання наймачем житлового приміщення та зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що він, на підставі ордеру №208 від 10.01.2000, надано квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 вселився у вказану квартиру та зареєстрував у ній своє місце проживання.
Позивач звертався до відповідачів із проханням укласти із ним договір найму вказаної квартири, проте відповідачі відмовляються укладати договір.
У зв'язку з чим просив суд визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 , визнати його наймачем вказаної квартири, а також зобов'язати Дніпровську міську раду та Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради укласти з позивачем договір найму вказаного житла у редакції, яку вказував позивач.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року у задоволені позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідачі не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.07.2020 та відповіді КП «Дніпровське БТІ» від 13.04.2020 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 є комунальним майном.
Позивачем долучено копію ордеру №208 від 10.01.2000 про його вселення до вказаної квартири.
Згідно паспорта громадянина України та довідки №5660 від 05.06.2020, виданої Відділом обліку проживання фізичних осіб, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1 07.02.1991.
Позивач звертався до ДМР щодо укладення договору найму квартири.
Листом від 15.03.2023 ДМР відповіла, що балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 є КП «Жилсервіс-5».
Позивач звертався до ДМР та КП «Жилсервіс-5» із заявою про укладення договору найму квартири до якої додав проект договору.
У відповідь на вказане звернення Департамент житлового господарства ДМР повідомив про необхідність звертатися до компанії, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1 .
У свою чергу КП «Жилсервіс-5» повідомило про те, що будинок АДРЕСА_1 не перебуває в управлінні підприємства.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2025 року:
- витребувано у Дніпровської міської ради належним чином засвідчену інформацію хто є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 з обов"язковим наданням відповідних розпорядчих документів (рішення, розпорядження тощо) та з якого часу, з урахуванням періоду з 20.12.1999 року по теперішній час;
- витребувано у Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради належним чином засвідчену інформацію чи є Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 з обов'язковим наданням відповідних доказів - розпорядчих документів (рішення, розпорядження тощо) та з якого часу, з урахуванням періоду з 20.12.1999 року по теперішній час;
- витребувано у Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради (місто Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 9, kpdmbtidmr@gmail.com) належним чином засвідчену інформацію з інвентаризаційної справи будинку АДРЕСА_1 хто є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 з обов'язковим наданням відповідних розпорядчих документів (рішення, розпорядження тощо) та з якого часу, з урахуванням періоду з 20.12.1999 року по теперішній час.
23.05.2025 року Комунальне підприємство "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради надало відповідь, що інформацією та документами хто є балансотримувачем чи власником квартири АДРЕСА_1 після 2012 року підприємство не володіє та не є належним розпорядником такої інформації.
Додатково повідомило, що станом на 31.12.2012 в інвентаризаційній
справі на об?єкт нерухомого майна, що розташований за адресою : АДРЕСА_3 містяться відомості про право комунальної власності на частину житлового будинку літ.А-1- квартира № 2,3,4,5,6,7,8,9-83/100ч. за Територіальною громадою міста Дніпропетровська, в особі Дніпропетровської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 03.01.2012, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 14.12.2011 № 1616, зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 35670173, 17/100ч. вищезазначеної комунальної квартири зареєстровано за ОСОБА_2 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №35670173.
Крім того, зазначило, що житловий будинок літ.А-1 за вищезазначеною
ажресою КП "ДМБТІ" було взято на облік:
13.05.1993 вперше на підставі наказу № 44 від 06.04.1993 (примірник наказу знаходиться в відділі приватизації, копія реєстраційного посвідчення від 13.05.1993 додається) за Обласною радою (будівельно-монтажним трестом № 17),
19.07.2002 передано Територіальній громаді сіл, селиш, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради (Обласне житлово комунальне підприємство "Південне" на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради № 290-13/ХXIII від 20.10.2000);
05.12.2005 за Комунальним житловим ремонотно-експлуатаційним виробничим підприємством Бабушкінського району на підставі рішень Дніпропетровської міської ради від 20.05.2004 № 435, від 18.11.2004 № 3179, від 05.09.2005 № 3592, про що видано виписку з облікової книги від 05.12.2005.
18.08.2025 року Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради надало:
- акт приймання-передачі основних засобів від 01 червня 2020 року, згідно якого КП "ЖИЛСЕРВІС-2" ДМР передало КП "ЖИЛСЕРВІС-5" ДМР, на підставі рішення Дніпровської міської ради VІІ скликання від 20 травня 2020 року № 59/57,житловий будинок по АДРЕСА_3 ;
- довідку головного бухгалтера КП "ЖИЛСЕРВІС-2" ДМР від 01 червня 2020 року, згідно якої КП "ЖИЛСЕРВІС-2" ДМР передало на баланс КП "ЖИЛСЕРВІС-5" ДМР, на підставі рішення Дніпровської міської ради VІІ скликання від 20 травня 2020 року № 59/57, житловий будинок по АДРЕСА_3 , де балансова вартість 1083003,62 грн, знос 887211,51 грн, залишкова балансова вартість 195 792, 11 грн.
22.08.2025 року Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради надав відповідь, що станом на цей час будинок за адресою: АДРЕСА_1
перебуває на балансі КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР, що підтверджується копією витягу з рішення від 30.11.2011 № 53/17 «Про внесення змін до рішення міської ради від 02.03.11 № 16/9 «Про проведення реорганізації житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих
департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва
Дніпропетровської міської ради» та копією рішення від 20.05.2020
№ 59/57 «Про передачу з балансу комунальних підприємств житлових будинків та житлових приміщень на баланс КП «ЖИЛСЕРВІС-5».
Відповідно до статті 58 ЖК України, єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер.
Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно із статтею 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Отже, укладення договору найму жилого приміщення з особою можливе за умови доведеності правомірності вселення до цього приміщення як наймача на підставі ордера на вселення або іншого документа, що підтверджує таку правомірність вселення.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Позивач просив суд відновити його права шляхом визнання права користування квартирою та визнання його наймачем житлового приміщення.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов'язку (пункти 1, 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на право користування майном, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права. Водночас тут відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права.
На підставі належних доказів було встановлено, що позивач на підставі ордеру правомірно вселилися у спірне приміщення, у встановленому порядку зареєстрував місце проживання та тривалий час проживав у житлі і цей факт не заперечують відповідачі.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність порушеного або невизнаного права на проживання позивача у спірному приміщенні.
У межах цієї справи відповідачі не заперечують право позивача на користування квартирою, тобто право позивача на користування спірним жилим приміщенням не порушене та не потребує захисту.
Щодо вимоги про зобов'язання укласти договір найму слід також зазначити, що така вимога є похідною від першої вимоги.
За приписами ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Рішенням ДМР від 21.12.2016 №44/17 рішення ДМР від 18.02.2004 №18/15 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» доповнено п.18 згідно якого виконавчим органам районних рад надано повноваження надавати дозвіл наймодавцю - житлово-експлуатаційній організації, на балансі якої перебуває житловий фонд на зміну договору найму.
Рішенням ДМР від 23.04.2019 №389 затверджено Порядок надання виконавчим комітетом Дніпровської міської ради дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення.
Згідно вказаного порядку надання дозволу на зміну умов договору здійснюється шляхом прийняття виконавчим комітетом відповідного рішення на підставі заяви на ім'я міського голови та таких документів:
-копія ордера на жиле приміщення або такі документи: копія договору найму, укладеного на ім'я попереднього квартиронаймача; копія попереднього рішення виконавчого комітету про зміну умов договору найму; постанова адміністрації підприємства; архівна довідка бюро обміну;
-копія картки попереднього квартиронаймача або витяг за формою з особистого рахунка на ім'я попереднього квартиронаймача;
-довідка з місця реєстрації наймача та членів його родини;
-інформація про місце перебування осіб, які раніше були зареєстровані у приміщенні та зняті з реєстрації;
-належним чином засвідчені копії документів, які посвідчують особу зареєстрованих членів родини; документів, що підтверджують родинні стосунки між зареєстрованими та вибулими особами; свідоцтв про смерть осіб, які раніше мешкали у квартирі та померли;
-план (викопіювання) жилого приміщення.
Оскільки відповідачі не заперечують права позивача на вселення, проживання та користування займаним житлом, позивач зареєстрований у ньому і відповідачі також не заперечують такого права, то право позивача на користування квартирою не порушене.
Зазначене дає підґрунтя для висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про зобов'язання укласти договір найму, оскільки він є укладеним з моменту вселення за ордером.
Така правова позиція узгоджується із постановою КЦС ВС від 03.08.2022 у справі № 464/3599/20.
Крім того, колегія суддів враховує, що типовий договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду було затверджено постановою Кабінету Міністрів України №939 від 22.06.1998 року «Про вдосконалення системи державного регулювання розміру квартирної плати та плати за утримання будинків і прибудинкових територій».
Вказана постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №560 від 12.07.2005 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
В свою чергу вказана постанова втратила чинність в зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №529 від 20.06.2009 року «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
Таким чином в процесі змін в діючому законодавстві типовий договір найму було замінено на типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з приводу укладання якого позивач до відповідачів не звертався та вимог щодо зобов'язання укласти який не заявляв.
Проте, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про пред'явлення позову до неналежного відповідача, зважаючи на наступне.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Житловий будинок по АДРЕСА_1 , у якому знаходиться спірна квартира, належить до комунальної власності та перебуває на балансі КП «ЖИЛСЕРВІС-5», що було встановлено судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим належним співвідповідачем за позовними вимогами про визнання права користування спірною квартирою, визнання наймачем житлового приміщення та зобов"язання укластидоговір найму є КП «ЖИЛСЕРВІС-5», як балансоутримувач.
Проте, посилання суду першої інстанції, що позивачем не залучено до участі у справі у якості відповідача виконавчий комітет Дніпровської міської ради, не впливає на правильність висновків про відмову у задоволенні позову та не є підставою для його зміни чи скасування.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 30 вересня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
М.О. Макаров