Провадження № 22-ц/803/1768/25 Справа № 209/2927/24 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
01 жовтня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.,
суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря: Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЙ АС" про стягнення заборгованості із заробітної плати
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЙ АС"
на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року,-
29 квітня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі 227543,20 грн., а також витрати на надання правової допомоги у розмірі 10000 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначив, що з 24.05.2021 року по 18.10.2023 року він працював на посаді головного інженера ТОВ «ХОТЕЙ АС». У період з 24.05.2021 року по 18.10.2023 року йому не виплачувалась заробітна плата, що є порушенням норм чинного законодавства. Оскільки ТОВ «Хотей АС» не надав йому жодних довідок щодо розміру нарахованої та невиплаченої заробітної плати, розрахунок заробітної плати він проводив згідно із встановленою мінімальної заробітною платою згідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 рік». Таким чином, заборгованість із заробітної плати за час роботи у відповідача з 24.05.2021 року по 18.10.2023 року становить 187343,20 грн. Згідно довідок форми ОК-5, ОК-7 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування містяться індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , де містяться відомості про страхувальника ТОВ «ХОТЕЙ АС», ЄДРПОУ 39867456 та суму заробітку для нарахування пенсії за період травень-грудень 2021 року, а також про відсутність суми заробітку для нарахування пенсії за період з січня 2022 року по жовтень 2023 року. З урахуванням викладеного вбачається, що протягом періоду січень 2022 року - жовтень 2023 року страховиком ТОВ «ХОТЕЙ АС» йому, як застрахованій особі, заробітна плата взагалі не нараховувалась та страхові внески не сплачувались. Крім того, з урахуванням положень ч. 1 ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за 6 місяців становить 40200 грн. і здійснений із розрахунку мінімальної заробітної плати помноженої на 6 місяців (6700*6=40200) (а.с.1-4).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЙ АС" про стягнення заборгованості із заробітної плати - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЙ АС" на користь ОСОБА_1 заборгованість із невиплаченої заробітної плати в розмірі 187 343,20 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 39 896,05 грн., а всього 227 239 гривень 25 копійок.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.135-136).
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 лютого 2024 року доповнено резолютивну частину рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 19 вересня 2024 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЙ АС" про стягнення заборгованості із заробітної плати четвертим абзацом наступного змісту:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЙ АС" на користь держави судовий збір у розмірі 2272 гривні 39 копійок» (а.с.155).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ТОВ "ХОТЕЙ АС" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у поновному обсязі (а.с.138-142).
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 24.05.2021 року по 18.10.2023 року працював на посаді головного інженера у ТОВ «Хотей АС», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 , заявою про прийняття на роботу та про звільнення, наказом про звільнення та про прийняття на роботу (а.с. 5-15, 42-52, 78-81).
У період з 24.05.2021 року по 18.10.2023 року позивачеві не виплачувалась заробітна плата, з моменту звільнення та до теперішнього часу позивачеві також не виплачені всі належні йому суми, що підтверджується довідками ОК-7 та ОК-5 (а.с. 16-24) та не спростовано відповідачем.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем до суду не надано відомостей щодо розміру нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивача у період з 24.05.2021 року по 18.10.2023 року, суд при визначенні розміру заробітної плати позивача погоджується з розрахунками позивача та виходить з мінімальної заробітної плати, визначеної ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 рік» у розмірі 187 4343,20 грн., що є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 39 896,05 грн.
Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є угода сторін.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем до суду 1 інстанції не надано відомостей щодо розміру нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивача у період з 24.05.2021 року по 18.10.2023 року, суд при визначенні розміру заробітної плати позивача погоджується з розрахунками останього та виходить з мінімальної заробітної плати, визначеної ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 рік».
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у 2021 році установлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 36,11 гривні, з 1 грудня - 39,12 гривні.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у 2022 році установлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 39,26 гривні, з 1 грудня - 40,46 гривні.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 року установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 6700 гривень, у погодинному розмірі - 40,46 гривні.
Перевіривши розрахунок заборгованості із невиплаченої заробітної плати у розмірі 187 343,20 грн., зроблений позивачем, колегія суддів погоджується із висновком суду 1 інстанції, що вказаний розрахунок зроблений з урахуванням вимог ст. 3, 21 ЗУ "Про оплату праці", ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022-2023 рік», відповідає фактично відпрацьованому позивачем часу, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати суд 1 інстанції зазначив наступне.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", при визначенні середнього заробітку слід керуватися Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Індивідуальних відомостей застрахованої особи ОСОБА_1 ) (а.с. 16-18, 19-24), позивачу за останні два місяці перед звільненням не було нараховано заробітної плати, страхові внески роботодавцем/страхувальником ТОВ «Хотей АС» не сплачувались, відомості щодо розміру заробітної плати відсутні, тому розрахунок середньоденної заробітної плати за останні два місяці роботи позивача суд вважає необхідним провести з урахуванням вищезазначених приписів ст. 3, 21 ЗУ "Про оплату праці" та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022-2023 рік».
Мінімальна заробітна плата у серпні 2023 року становила 6700 грн., мінімальна заробітна плата у вересні 2023 року становила 6700 грн., у серпні 2023 року 23 робочих дня, а у вересні 2023 року 21 робочий день, тож середньоденна заробітна плата позивача становить 304,55 грн. = (6700+6700) / (23+21) = 13400/44.
Судом 1 інстанції було проведено власний розрахунок, відповідно до якого, у період з 19.10.2023 року по 18.04.2024 року, тобто за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, загальна кількість робочих днів становила 131 день, а саме:
- з 19.10.2023 року по 18.11.2023 року - 22 робочих дня,
- з 19.11.2023 року по 18.12.2023 року - 21 робочий день,
- з 19.12.2023 року по 18.01.2024 року - 23 робочих дня,
- з 19.01.2024 року по 18.02.2024 року - 21 робочий день,
- з 19.02.2024 року по 18.03.2024 року - 21 робочий день,
- з 19.03.2024 року по 18.04.2024 року - 23 робочих дня.
Середній заробіток позивача за весь час затримки виплати заробітної плати становить 39896,05 грн. = 304,55 грн.(середньоденна заробітна плата) * 131 робочий день.
Оскільки на теперішній час заборгованість із заробітної плати позивачу не виплачена, суд 1 інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати є обґрунтованими та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 39 896,05 грн.,
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими доказами по справі.
Доводи апеляційної скарги, що позивач знаходився у відпустці без збереження заробітної плати, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем цей факт не доведений належними, допустимими та достатніми доказами. Надані відповідачем накази (а.с. 69-77) не містять підпису позивача про ознайомлення з ними, відсутні заяви позивача, як підстава надання таких відпусток. Вказані накази (а.с. 69-77) також не приймаються як доказ.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачу у період з 24.05.2021 року по 31.12.2021 року була виплачена заробітна плата, на підтвердження чого було надано банківську виписку рахунку № НОМЕР_3 (а.с. 84-117), колегія суддів не буре до уваги, оскільки вказаний рахунок не належить юридичній особі ТОВ «Хотей АС», а відкритий на ім'я фізичної особи ОСОБА_3 , крім того у ній відсутнє зазначення цільового призначення платежу.
Тому колегія суддів дійшла висновку, що фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, доводи апеляційної скарги також були предметом розгляду в суді першої інстанції, яким надана оцінка, а тому додатковому правовому аналізу не підлягають.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язк щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЙ АС" - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2025 року.
Судді: