Провадження № 11-сс/803/1929/25 Справа № 212/7504/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
про повернення апеляційної скарги
02 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 297 КК України,-
30 вересня 2025 до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2025 року, яка не відповідає вимогам ст. 396 КПК України.
Зі змісту апеляційної скарги підозрюваного вбачається, що вона не містить вказівки на те, у чому саме, на думку апелянта, полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та не містить обґрунтування позиції підозрюваного, щодо підстав для перегляду рішення суду 1-ї інстанції, в ній також відсутня вимога підозрюваного, щодо рішення, яке повинен, на його думку, ухвалити апеляційний суд.
При цьому апеляційна скарга зводиться лише до образливих тверджень на адресу працівників поліції, суддів суду першої та апеляційної інстанцій, використання яких неприпустиме при оформленні, зокрема, судового рішення, які підозрюваний визначив, як підставу апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 і 2 ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Конвенція 1950 року, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, є одним із видів міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім цього, також ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У підпункті «а» п. 3 ст. 35 Конвенції визначено, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви.
Відповідно до положення п. 4 цієї статті Конвенції Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно із цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.
У розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, Суд, застосовуючи пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання.
Апеляційний суд вказує, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників, дана правова позиція встановлена в рішенні Великої Палати Верховного Суду справа № 199/6713/14-ц та справа № 9901/324/19.
Зазначені дії свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії також суперечать основним засадам та принципам адміністративного судочинства та його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Слід вважати, що такий підхід Велика Палата Верховного Суду має на увазі і до аналогічних дій при здійсненні кримінального процесуального судочинства.
Обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 з використанням образливих висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом на подання заяви, скарги.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу, має наслідком відповідальність, установлену законом.
Вимоги, яким повинна відповідати апеляційна скарга, визначені ст. 396 КПК. Крім того, загальними вимогами до мови документа є ясність викладу, точність опису, свобода від суперечностей, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів та мовний етикет.
Допущення підозрюваним ОСОБА_3 зловживання процесуальними правами свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності суддів. Ці дії також суперечать основним засадам та принципам кримінального процесуального судочинства та його завданню. Тому вважаю, що апеляційна скарга підозрюваного підлягає поверненню.
Керуючись ст. 399 КПК України, суддя, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_3 - повернути апелянту.
Копію ухвали невідкладно надіслати підозрюваному разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України в межах строку на апеляційне оскарження.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців.
Суддя: