Провадження № 11-кп/803/2555/25 Справа № 204/2718/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 01 липня 2025 року, якою залишено без задоволення клопотання засудженого ОСОБА_9 про заміну невідбутою частини покарання більш м'яким покаранням,
Обставини, встановлені рішенням суду та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Чечелівського районного суду м.Дніпра від 01 липня 2025 року клопотання засудженого ОСОБА_9 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відповідно до ст.82 КК України залишено без задоволення.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції виходив з того, що засуджений за весь період відбування покарання характеризувався негативно, мав 7 стягнень, які погашені за плином часу, заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці до останнього не застосовувались. Враховуючи зазначене, суд прийшов висновку, що засуджений не став на шлях виправлення, а тому застосування до нього положення ст.82 КК України є передчасним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та замінити ОСОБА_9 невідбуту частину покарання більш м'яким, на підставі ст. 82 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що засуджений ОСОБА_9 відбув вже 2/3 частини строку призначеного йому покарання та за 2 роки 10 місяців позбавлення волі вже став на шлях виправлення. Вважає, що суд дійшов передчасного та помилкового висновку про не доведення виправлення засудженим ОСОБА_9 та його неналежну поведінку, без характеристики і висновку про ступінь його виправлення з місця відбування ним покарання, та без повного і всебічного вивчення даних про його особу. Також, захисник зазначає, що судом не прийнято до уваги вік та стан здоров'я ОСОБА_9 за наявними в нього тяжкими хронічними захворюваннями, оскільки начальником Дніпровської багатопрофільної лікарні №4 не було підтверджено можливості перебування засудженого в умовах ДУ “Дніпровська ДУВП №4» враховуючи його діагнози.
Від засуденого надійшли доповнення до апеляційної скарги захисника, в яких він наголошував на тому, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки постановлено без врахування конкретних обставин справи та його особи, а саме його стану здоров'я.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений ОСОБА_9 та його захисник підтримали подану апеляційну скаргу та з підстав, викладених у скарзі просили її задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її клопотання про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважав ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою у зв'язку з чим, просив апеляційний суд залишити апеляційну скаргу захисника без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисника ОСОБА_8 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Відмовляючи в заміні не відбутої частини покарання більш м'яким засудженому ОСОБА_9 , суд першої інстанції виходив з того, що засуджений відбуває покарання за вчинення кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів, за весь час відбування покарання з 07.09.2022 заохочень не має та мав 7 стягнень, характеризується негативно, знаходиться на обліку в амбулаторно-поліклінічному відділенні Дніпропетровської багатопрофільної лікарні №4 й на цей час стан його здоров'я стабільний, відповідає наявній патології, продовжує отримувати антигіпертензивні, антитромботичні препарати, тому суд дійшов висновку, що така нестабільна поведінка засудженого не дає суду підстав для визначення, що засуджений став на шлях виправлення, а відтак застосування до нього положення ст. 82 КК України є передчасним.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується також й апеляційний суд, оскільки, як встановлено матеріалами справи, засуджений відбуває покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України, за які йому призначено остаточне покарання, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років, на час розгляду подання, 2/3 строку покарання, за час відбуття покарання допускав порушення умов режиму утримання за що має 7 дисциплінарних стягнення, заохочень не має.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України, заміна не відбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
У роз'ясненнях, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року зазначено про те, що судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги режиму утримання у колонії, не допускав порушень, за час відбування покарання поводив себе як з засудженими, так і при спілкуванні з представниками адміністрації установи відбування покарань ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційовано-виховного впливу. Більше того, вказана поведінка засудженого має бути оцінена за весь час відбування покарання, а не за окрему його частину.
Як видно з матеріалів провадження, засуджений відбуває покарання з 07.09.2022 та допускав порушення режиму утримання, за що був 7 разів підданий дисциплінарним стягненням, заохочень не має, а тому, враховуючи, що оцінка особи засудженого відбувається за весь час відбуття покарання, на цьому етапі не можна стверджувати про те, що засуджений ОСОБА_9 став на шлях виправлення.
Вказане свідчить про те, що поведінка та психологічне ставлення засудженого ОСОБА_9 щодо дотримання умов відбування покарання та його ставлення до праці в цілому, можливо і змінюються в позитивну сторону, однак не свідчать про те, що він став на шлях виправлення, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розгляд питання про заміну режиму відбуття покарання засудженого є передчасним.
Що стосується посилання захисника на те, що суд належним чином не врахував стан здоров'я засудженого то колегія суддів вважає, що такі не заслуговують на увагу, з огляду на те, що судом було лист Філії ЦОЗ ДКВС України у Дніпропетровській області №3-5-25 від 10.05.2025, та належним чином враховано ті обставин, що ОСОБА_9 , знаходиться на обліку в амбулаторно-поліклінічному відділенні Дніпропетровської багатопрофільної лікарні №4 з діагнозом: ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст.., АГ 2ст., ризик ускладнень ризик 4. Наслідки ГПМК (2022 р.) у вигляді правобічної пірамідної недостатності. СН 0.
В той же час, з вказаного листа та з показів допитаного в судовому засіданні начальника Дніпровської багатопрофільної лікарні №4 ОСОБА_10 видно, що на цей час стан здоров'я ОСОБА_9 стабільний, відповідає наявній патології, продовжує отримувати антигіпертензивні, антитромботичні препарати.
До того ж, колегія суддів зауважує, що наявність у нього хронічних хвороб не може бути самостійною підставою для застосування до нього положень ст. 82 КК України й встановлені у нього хвороби, що перешкоджає відбуванню покарання, до засудженого може бути застосовано звільнення від покарання за хворобою відповідно до положень ст.84 КК України.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути визнані істотним в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України або потягнути неповноту судового розгляду не встановлено, а доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають, а відтак ухвала суду має бути залишена без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чечелівського районного суду м.Дніпра від 01 липня 2025 року, якою залишено без задоволення клопотання засудженого ОСОБА_9 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4