Провадження № 11-кп/803/3147/25 Справа № 208/12063/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 308 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 листопада 2025 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції посилається на те, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 обґрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у вчиненні тяжких умисних кримінальних правопорушень, за один з яких передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, з конфіскацією майна.
Зазначає, що доведеним є існування ризику переховування ОСОБА_7 від суду, з огляду на безальтернативно сувору міру покарання, яка йому загрожує у разі визнання винним.
Також вказує, що наявним є ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків.
Зазначає, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, кримінальне провадження надіслано до суду, що свідчить про вчинення досудовим розслідуванням всіх необхідних процесуальних дій, а тому ризик перешкоджання провадженню іншим чином мінімальним та не враховується при вирішенні клопотання.
Вказує, що необґрунтованими є твердження сторони захисту про можливість забезпечення належної поведінки обвинуваченого шляхом обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, та вони не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з конкретних обставин даного кримінального провадження та особи обвинуваченого. Наявність на утриманні неповнолітньої дитини, інших соціальних зв'язків, само по собі не є достатнім фактором стримування порушення процесуальних обов'язків.
Також зазначає, що клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави, на даний час не може бути задоволено. Зазначене рішення приймається на підставі висунутого обвинувачення у вчиненні двох умисних тяжких злочинах, раніше визначеної застави в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ніяких даних про доходи родини обвинуваченого, що надавало б можливість визначити достатньо розумну суму застави, суду не надавалось.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду, застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього решту.
В обґрунтування свої вимог посилається на те, що наведені ризики стороною обвинувачення об»єктивно не підтверджені; ОСОБА_7 має міцні соціальні зв»язки, має тяжкі захворювання, що ускладнюють його перебування в умовах СІЗО, потребує постійної замісної терапії.
Зазначає, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого цілком можливо забезпечити шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження.
Учасники провадження в судове засідання не з'явились про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Мотиви апеляційного суду.
Перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
В апеляційній скарзі захисник не ставив питання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін кримінального провадження, в свою чергу, 24.09.2025 року (в день розгляду апеляційної скарги) від захисника ОСОБА_6 надійшло клопотання про відкладення розгляду справу на іншу дату у зв'язку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні, просила справу без її участі не розглядати.
У зв'язку з наявністю вищезазначеного клопотання справу було відкладено на 01 жовтня 2025 року про що належним чином повідомлено захисника ОСОБА_6 , однак остання в судове засідання не з'явилась, про причини неявки до суду не повідомила.
В даній категорії справ участь захисника в апеляційному розгляді не є обов'язковою, а тому колегія суддів вважає за можливе з метою дотримання розумних строків розгляду справи, на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України, здійснити апеляційний розгляд без участі захисника.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відовідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 307 КК України, тобто, у вчиненні тяжких злочинів, за однин з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199 та 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід.
Разом з цим, під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та врахував конкретні обставини даного провадження, тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого.
Разом з цим, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого у їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, що виключає можливість змінити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який, як про це просить в апеляційній скарзі захисник.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 має тяжкі захворювання, що ускладнюють його перебування в умовах СІЗО, потребує постійної замісної терапії, колегія суддів вважає не слушними, оскільки стороною захисту не надано доказів на підтвердження неможливості обвинуваченого у зв'язку із захворюванням перебувати під вартою та не можливості надання медичної допомоги останньому в умовах слідчого ізолятора.
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження, у зв'язку з чим не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 308 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4