Провадження № 11-кп/803/3077/25 Справа № 189/1730/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 листопада 2025 року, без визначення застави.
Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики, які були встановлені раніше, зокрема: переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, також судом зазначено, що наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який. Про вагомість вказаних ризиків свідчить те, що ОСОБА_8 вчинено особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи під час несення військової служби з використанням зброї.
Враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, неповнолітню дитину, однак при цьому має незадовільну характеристику, як недисциплінованого військовослужбовця. З урахуванням тяжкості інкримінованого злочину та його суспільного інтересу, керуючись вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, судом не визначено альтернативну заставу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначає про недоведеність заявлених ризиків та безпідставне застосування виняткового запобіжного заходу.
Зазначає, що прокурором до клопотання не долучено жодного належного доказу на підтвердження ризиків.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 , його адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши доводи надані матеріали разом з доводами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Врахована наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, а також існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема переховування від суду, незаконного впливу на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, існують підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Крім того встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя і здоров'я, за яке передбачено покарання у довготривалого позбавлення волі, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження триває, свідки не допитані, що може спонукати обвинуваченого до спроби уникнути покарання шляхом переховування від суду.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
При оцінки вказаного ризику також враховується, що обвинувачений офіційно зареєстрований та проживав у м. Києві Київської області, що територіально віддалено від міста де здійснюється судове провадження.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи те, що інкримінований ОСОБА_8 злочин ним вчинено в стані алкогольного сп'яніння під несення військової служби з використанням ввіреної зброї щодо свого побратима, ризик незаконного впливу на свідків, які є також військовослужбовцями та надають викривальні покази є вагомим.
Приймаючи до уваги, що тяжкість, характер та суспільний інтерес інкримінованого злочину, схильність обвинуваченого до протиправної поведінки, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не є нівельованим.
Що стосується доводів захисника про те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, соціальні зв'язки то ці обставини не можуть бути важелем для зменшення встановлених ст. 177 КПК України ризиків, оскільки вказані обставини не виступили стримуючим фактором в протиправній поведінці останнього.
Разом з цим, приймається до уваги, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, легального доходу, вчинив інкримінований злочин застосовуючи насильство до потерпілого, внаслідок чого настала смерть останнього.
Згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, з застосуванням насильства до потерпілого, колегія суддів погоджується з висновком суду про неможливість визначення застави на даній стадії розгляду.
Конституція України найвищою соціальною цінністю визнає людину, її життя та здоров'я. Положеннями статей 3 та 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя та здоров'я, життя та здоров'я інших людей від протиправних посягань.
З огляду на фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, а саме позбавлення життя особи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин в ході словесного конфлікту, який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння з табельної зброї здійснив вистріл у свого побратима, в результаті чого настала його смерть, тому з огляду на суспільний інтерес вчиненого злочину, ствердження захисту щодо подальшого проходження військової служби ОСОБА_8 не є слушними, оскільки перебування останнього в умовах ведення бойових дій також може наражати на небезпеку інших військовослужбовців у тому числі які є свідками по справі та надають викривальні покази, а отже попереднє ув'язнення ОСОБА_8 на дані стадії розгляду є виправданим.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, враховуються всі вищезазначені ризики і особу обвинуваченого та вважає правильним рішення суду першої інстанції про продовження міри запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
Щодо доводів захисту про тривале утримання ОСОБА_8 під вартою, то вони не є досить переконливими, для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки враховується, що тривалість такого запобіжного заходу не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Також, у даному випадку враховується, що тривалість застосування такого заходу забезпечення зумовлена не тільки тяжкістю інкримінованого обвинуваченому злочину та його суспільним інтересом, а і складністю справи, об'ємом досліджених доказів, великою кількістю свідків, які підлягають безпосередньому допиту у суді.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що оскільки на даний час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення і триває судовий розгляд, з огляду на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно дотримуватись розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжити термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, строком до 01 листопада 2025 року включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4