Провадження № 11-кп/803/3154/25 Справа № 333/5434/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріалами провадження за апеляційною скаргою прокурора Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 04 вересня 2025 року, якою задоволено подання установи відносно ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 04 вересня 2025 року задоволено клопотання начальника ДУ «Синельниківська виправна колонія (№94)» та засудженого ОСОБА_7 звільнено умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі на не відбутий строк 1 рік 8 місяців 29 днів.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції врахував, що станом на 04.09.2025 року засуджений відбув 2/3 строку покарання, за час відбування покарання з 10.12.2021 року стягнень не мав, 5 заохочень, характеризується позитивно, працевлаштований на виробництві установи, на дільниці «РІЦ» з виготовлення МПП, приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу, етапи програми виконує систематично та самостійно, провину та суспільну небезпеку в скоєному злочині визнає та усвідомлює повністю, розкаюється у вчиненому. Відповідно до оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик оцінюється як - середній; ризик небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб оцінюється як - середній, згідно з довідкою директора ТОВ «Балтхімтейд» № 24/08-1 від 24.08.2025 року після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_7 буде прийнятий на роботи на підприємство.
Таким чином, суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_7 довів своє виправлення і до нього можливо застосувати умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання.
В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що висновок суду про те, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення є передчасним, а наявність у засудженого заохочень не може свідчити про позитивні зміни в його особистості, оскільки такий висновок має ґрунтуватися на аналізі даний про його поведінку за весь час відбування покарання. В той же час прокурор зазначає, що поведінка засудженого та дотримання ним умов та порядку відбування покарання й залучення до праці не є достатньо переконливими важелями для ствердження доведеності виправлення засудженим.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримала апеляційну скаргу, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення.
Засуджений заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на її безпідставність, а ухвалу суду вважав законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно статті 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та фактично відбув не менше половини строку покарання за злочин середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин і не менше двох третин строку покарання за умисний тяжкий злочин.
Виходячи з вимог вказаної норми закону, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після фактичного відбуття певної частини строку покарання та повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Цих вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.08.2023 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 5 ст. 72 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 року вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.08.2023 року приведений у відповідність до вимог Закону №3886-ІХ й матеріальної шкоди в сумі 1000 грн. у зв'язку із усуненням караності діяння. ОСОБА_7 вважається засудженим за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.08.2023 року за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді 2 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 2 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 4 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 186 КК України - у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахований в строк призначеного покарання строк попереднього ув'язнення за період з 09.12.2021 року по день набрання вироком законної сили, а також зарахувати в строк призначеного покарання строк попереднього ув'язнення з 09.07.2021 року по 16.07.2021 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день арешту.
Станом на 04.09.2025 року відбув 2/3 строку покарання. Початок строку відбування покарання 09.12.2021 року, кінець строку - 01.06.2027 року.
З матеріалів провадження видно, що ОСОБА_7 за час відбування покарання характеризується позитивно, провину та суспільну небезпеку в скоєному злочині визнає та усвідомлює повністю, розкаявся у вчиненому, має 5 заохочень, стягнень не має, працевлаштований на виробництві установи, на дільниці «РІЦ» з виготовлення МПП. Має 5 заохочень, стягнень не має, приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу. Етапи програми виконує систематично та самостійно.
Водночас відповідно до оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик оцінюється як - середній; ризик небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб оцінюється як - середній, й 01.10.2023 року, 29.03.2024 року комісією установи відбування покарання відмовлено у застосуванні до засудженого ОСОБА_7 положень ст. 101 КВК України, у зв'язку з тим , що засуджений на шлях виправлення не став.
01.09.2024 року та 27.09.2024 року комісією установи відбування покарання відмовлено у застосуванні до засудженого ОСОБА_7 положень ст. 82 КК України, у зв'язку з тим , що засуджений не довів своє виправлення.
Після вказаних відмов, до ОСОБА_7 застосовувались декілька заохочень, тому з урахуваннях позивної поведінки засудженого, результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи 01.08.2025 року комісією був прийнятий висновок, що засуджений ОСОБА_7 довів своє виправлення та має бути представлений до заміни покарання у виді умовно-дострокового звільнення відвідування покарання.
Надаючи оцінку наведеним обставинам та доказам на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 хоча і характеризується добре за час відбування покарання, й позитивні зміни у поведінці засудженого почали відбуватися, однак на цей час вказані обставини свідчать лише про те, що ОСОБА_7 тільки стає шлях виправлення, а не довів його
Апеляційний суд також враховує і те, що заохочення засуджений отримав лише 09.07.2024 року, 11.10.2024 року, 15.01.2025 року, 15.04.2025 року та 15.07.2025 року, що на переконання апеляційного суду не свідчить про системність у його поведінці.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, на те, що наявність лише 5 заохочень за весь період відбування покарання, починаючи з 2021 року, не може свідчити про виправлення засудженого.
Відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Відповідно до ч. 3 ст. 107 КВК України, засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Отже, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
При цьому, дотримання належної поведінки засудженим є його прямим обов'язком під час відбуття покарання та не свідчить про виконання мети призначеного покарання та безумовне виправлення засудженого.
За таких обставин, висновки суду про те, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення є передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам цього провадження.
Згідно з ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що поведінка засудженого під час відбування покарання хоча і є зразковою, однак свідчить лише проте, що засуджений лише стає на шлях виправлення, а тому відсутні підстави для задоволення подання про звільнення ОСОБА_7 від подальшого відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.
Отже, вимоги апеляційної скарги прокурора є такими, що підлягають задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з постановленям нової, якою у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення засудженого слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 04 вересня 2025 року, якою задоволено подання установи відносно ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання начальника Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» ОСОБА_9 про застосування відносно засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4