Провадження № 11-кп/803/476/25 Справа № 186/1394/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12023041380000295 за апеляційними скаргами прокурора Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_9 на вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року, ухвалений стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Першотравенську, Дніпропетровської області, освіта середня, неодруженого, маючого на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого гірником на допоміжних роботах в шахтах ВСП «ШУ Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля»» зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 16 листопада 2022 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області по ч.4 ст.185, ст.75, ст.76 КК України до позбавлення волі на строк п'ять років, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком два роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного по даному вироку, невідбутої частини покарання по вироку Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2022 року, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Крім того, судом вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
За встановлених судом обставин та викладених у вироку 14 серпня 2023 року, приблизно о 20 години 30 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у громадському місці, а саме: на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , грубо порушив громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме: ігноруючи існуючі у суспільстві загальноприйняті правила поведінки і норми моралі, у присутності інших осіб, нахабно показуючи своє зневажливе ставлення до оточуючих, безпричинно, з хуліганських спонукань, використовуючи нікчемний привід, тримаючи в руці предмет спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, а саме револьвер моделі «MAJOR Eagle 2,5», №Е2UP-1251855* (остання цифра видалена), калібру 4 мм (Flobert), призначений до тренувальної стрільби поза спеціально обладнаних площадок (тирів, стрільбищ), з якого здійснив не менше ніж чотири постріли в повітря.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у вказаному місці, у вказаний час, усвідомлюючи своє перебування у громадському місці та незважаючи на наявність поблизу інших житлових будинків, мешканці яких відпочивали, маючи умисел на вчинення хуліганства, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та проявилось у нахабному, зневажливому ставленні до норм громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, усвідомлюючи своє перебування у громадському місці та те, що його дії під час воєнного стану можуть стати підставою для хаотичного та стурбованого настрою громадян, ОСОБА_8 , тримаючи у правій руці револьвер, моделі «MAJOR Eagle 2,5», № Е2UP-1251855* (остання цифра видалена), калібру 4 мм (Flobert), призначений до тренувальної стрільби поза спеціально обладнаних площадок (тирів, стрільбищ), до стрільби придатний, руків'ям завдав один удар у ліву частину голови ОСОБА_10 , в результаті чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку з цефалгічним та астено-невротичним синдромом, підшкірної гематоми волосистої частини голови ліворуч, навколоорбітальної гематоми зліва, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Так, захисник зазначає, що обвинуваченому в порядку ст. 290 КПК України не було надано доступу до всіх матеріалів досудового розслідування, а саме до відеозаписів - додатків до протоколів огляду місця події від 14.08.2023 та протоколів проведення слідчого експерименту віл 12.09.2023, що тягне за собою недопустимість цих доказів, а також похідних від них доказів, та дачу слідчою завідомо неправдивих показів в суді стосовно цих обставин. Разом з цим, захисник вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався у вироку суду на очевидно недопустимі докази, а саме на копію результату тестування на алкоголь КНП “Першотравенська МЛ» від 15.08.2023.
Захисник зазначає, що суд першої інстанції поклавши в основу обвинувального вироку покази обвинуваченого, потерпілого та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 не надав належної оцінки суттєвим протиріччям між ними щодо хронології подій інкримінованих обвинуваченому, й за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення, не зазначив, чому він приймає до уваги одні докази та відкидає інші. Захисник звертає увагу на те, що потерпілий перший штовхнув обвинуваченого, чим спровокував та розпочав бійку з ним, й обвинувачений отримав легкі тілесні ушкодження, а відтак враховуючи хід та розвиток подій, дії обвинуваченого по відношенню до потерпілого ОСОБА_10 були реакцією на його поведінку.
До того ж, вказує захисник і про те що суд не надав належної оцінки тому, що в діях обвинувачений відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, через відсутність у нього мотиву явної неповаги до суспільства, оскільки матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів того, що обвинувачений здійснював постріли у присутності мешканців будинку, усвідомлюючи це та маючи мотив явної неповаги до суспільства.
Також захисник посилається і на порушення судом права на захист обвинуваченого, через ненадання стороні захист права проголошення вступної промови, чим фактично сторона захисту не мала можливості поставити версію прокурора під сумнів та негайно висунути свою версію подій.
Прокурор також оскаржив вирок суду першої інстанції, однак 10 червня 2025 року на адресу суду від прокурора ОСОБА_11 надійшла заява про відмову від поданої ним апеляційної скарги, внаслідок чого, враховуючи думку учасників провадження, керуючись положеннями ст. 403 КПК України, апеляційний суд не переглядає рішення суду за вказаною апеляційною скаргою.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги захисника та з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, вирок суду скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
Прокурор та потерпілий заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважали вирок суду законним та обґрунтованим у зв'язку з чим просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вищезазначених вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів цього провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України є законним і обґрунтованим та з ним погоджується апеляційний суд з огляду на таке.
Такий висновок зроблено на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та перевіреними під час апеляційного розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Такі висновки зроблені судом першої інстанції та знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи на підставі показів самого обвинуваченого, який не заперечував факту здійснення пострілів у громадському місці, потерпілого ОСОБА_16 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_14 які підтвердили як факт здійснення обвинуваченим ОСОБА_8 пострілів у громадському місці так і нанесення останнім тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_16 . Крім цього, показами вказаних осіб підтверджується й та обставина, що в момент здійснення обвинуваченим ОСОБА_8 пострілів у дворі будинку АДРЕСА_2 грались діти. Крім того, факт здійснення обвинуваченим ОСОБА_8 пострілів у громадському місці підтверджується й показами безпосередньо допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також безпосередньо дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, а саме протоколом огляду місця події з фототаблицею та відеозаписом до нього від 14 серпня 2023 року, висновком експерта №СЕ-19/104-23/28062-БЛ від 16 серпня 2023 року, висновком експертизи №СЕ-19/104-23/27903-Д від 15 серпня 2023 року, висновком експерта №339 від 28 серпня 2023 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 12 вересня 2023 року та відеозаписом до нього з участю потерпілого - ОСОБА_10 , протоколом проведення слідчого експерименту від 12 вересня 2023 року та відеозапис до нього з участю свідка - ОСОБА_14 , речовими доказами.
Відтак, суд першої інстанції, дослідивши зазначені та інші письмові докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку дійшов до переконливого та обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 4 ст. 296 КК України та з такими висновками погоджується також і апеляційний суд. Будь-яких порушень, які б свідчили про неповноту судового розгляду апеляційним судом не встановлено.
Щодо доводів апеляційної скарги захисник про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи через протиріччя у показах свідків щодо обставин подій, які мали місце 14.08.20231, колегія суддів зазначає, що усі безпосередньо допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки повідомили суд про те, що чули та/або бачили здійснення пострілів обвинуваченим ОСОБА_8 , підтвердили, що здійснення таких пострілів відбулось в громадському місці, а саме у дворі багатоквартирного будинку, в тому числі й де грались діти, що обвинувачений ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_16 тілесне ушкодження за допомогою знаряддя вчиненого кримінального правопорушення, що узгоджується з даними судово-медичного дослідження, а також те, що до обвинуваченого було застосовано цивільне затримання до приїзду працівників поліції.
Твердження захисника про наявність декількох версій розвитку подій, які встановлені судом з допиту свідків не мають вирішального значення для розгляду даної справи та пояснюються тим, що з дня вчинення кримінального правопорушення пройшло достатньо багато часу, щоб допитані особи могли у повній відповідності відтворити обставини, свідками яких вони стали.
При цьому, доводи сторони захисту про те, що допитані у справі свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 повідомляли суду про іншу версію подій та про відсутність у дворі будинку дітей, апеляційний суд вважає непереконливими та такими, що спростовуються сукупністю інших досліджених судом першої інстанції доказів, оскільки, як видно з їх показів, зазначені свідки є знайомими з обвинуваченим, у день інкримінованих йому подій разом вживали алкогольні напої та проводили дозвілля, що вказує на наявність між обвинуваченим та зазначеними свідками товариських відносин.
Версія сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_8 захищався від протиправних дій потерпілого ОСОБА_16 , який його штовхнув не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, оскільки спростовується сукупністю досліджених судом доказів. Той факт, що у обвинуваченого ОСОБА_8 було виявлено тілесні ушкодження логічно пояснюється застосування до нього фізичного насильства під час затримання з метою попередження вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому є неприйнятними.
Щодо посилань сторони захисту на істотне порушення норм КПК України під час ухвалення вироку, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Захисник у своїй апеляційній скарзі ставить питання про визнання недопустимими ряду доказів, зокрема, протоколу огляду місця події від 14 серпня 2023 року, протоколу слідчого експерименту від 12 вересня 2023 року з участю потерпілого - ОСОБА_10 , протоколу слідчого експерименту від 12 вересня 2023 року та додані до них відеозаписи з мотивів ненадання для ознайомлення з вказаними доказами обвинуваченого ОСОБА_8 в порядку ст. 290 КПК України.
Колегія суддів зазначає, що аналогічні доводи сторони захисту вже перевірялись суд першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про допустимість з вказаних доказів і з таким висновком погоджується й суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до протоколу про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 19 вересня 2023 року підозрюваному - ОСОБА_8 , та його захиснику було надано доступ до матеріалів досудового розслідування №12023041380000295 у підшитому і пронумерованому стані в 1 томі на 147 аркушах. Підозрюваний - ОСОБА_8 , та його захисник своїми підписами у протоколі підтвердили факт надання доступу до матеріалів досудового розслідування без зауважень чи застережень, що спростовує твердження захисника про невідкриття вказаних доказів стороною обвинувачення.
Крім того, як слідує з вироку суду, 25 березня 2024 року суд додатково надав можливість обвинуваченому реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами справи та надав достатній час для ознайомлення з відеозаписами проведення вищевказаних слідчих дій.
Сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 204/6541/16-к.
У даному випадку, стверджуючи про недопустимість окремих доказів, сторона захисту не зазначає, яким чином вказані порушення, навіть у разі підтвердження їх існування, позначились на результат судового розгляду або вплинули на фундаментальні права та свободи обвинуваченого ОСОБА_8 , з огляду також й на ту обставину, що зазначені докази були безпосередньо досліджені судом першої інстанції в судовому засіданні, що у своїй сукупності вказує про безпідставність та неприйнятність зазначених доводів захисника та, як наслідок, про відсутність істотних порушень норм КПК України, які могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Стосовно доводів захисника про порушення норм матеріального права, колегія суддів зазначає таке.
Для юридичної оцінки діяння як хуліганства обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.
У даному кримінальному провадженні встановлено та підтверджено доказами ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_8 перебуваючи у громадському місці, а саме у дворі багатоквартирного будинку, в вечірній час, без наявних для цього підстав, в період дії воєнного стану, застосував вогнепальну зброю та здійснив декілька пострілів, очевидцями чого став ряд осіб. В подальшому, на цілком закономірну претензію свідка ОСОБА_13 щодо використання зброї, обвинувачений ОСОБА_8 продовжуючи вчиняти кримінальне правопорушення, в тому числі й з явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю обвинувачений ОСОБА_8 став виражатись нецензурною лайкою на адресу вказаного свідка, у зв'язку з чим на її захист став потерпілий ОСОБА_10 та який отримав від обвинуваченого удар руків'ям пістолета в область голови.
Як слідує з показань свідків у даному кримінальному провадженні, навіть після припинення вчинення кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_8 вів себе неадекватно, виражався на адресу присутніх на місці події нецензурною лайкою, погрожував застосуванням фізичного насильства, що, на переконання колегії суддів, свідчить про наявність в його діях ознак суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та мотиву явної неповаги до суспільства, що спростовує доводи апеляційної скарги захисника в цій частині.
Крім того, застосування обвинуваченим, що перебував у компанії з трьома своїми знайомими, револьвера для відстрілу гумових куль у громадському місці за відсутності реальної загрози його життю чи здоров'ю до раніше незнайомого потерпілого, навіть якщо останній сам спровокував конфлікт, не є виправданим самозахистом від протиправних дій потерпілого та не виключає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України (Постанова ККС ВС від 05.11.2024 у справі № 759/8667/21).
У даному випадку, матеріалами кримінального провадження не зафіксовано та не підтверджено тієї обставини, що обвинувачений ОСОБА_8 здійснюючи удар заздалегідь заготовленим предметом по голові потерпілого ОСОБА_10 діяв в межах самозахисту та діяв виключно з особистих мотивів, оскільки будь-яких об'єктивних даних про те, що обвинувачений зазнав неправомірного посягання матеріали справи не містять, що вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги сторони захисту.
Також, Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2021 року (справа №672/1420/17) зазначав, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів, а тому ця обставина може бути встановлена шляхом дослідження й оцінки всієї сукупності доказів, у тому числі показань свідків.
З огляду на вищевказану правову позицію Верховного Суду, посилання захисника на ту обставину, що суд першої інстанції безпідставно послався на незавірену належним чином копію результату тестування на алкоголь КНП «Першотравенська МЛ» від 15 серпня 2023 року ОСОБА_8 , згідно якого в останнього результат тесту - 0,45%о алкоголю, який міститься в матеріалах кримінального провадження, не виключає правильності висновків суду щодо наявності обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_8 - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, оскільки як сам обвинувачений так і свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 повідомляли суд про спільне вживання алкоголю, а наявна в матеріалах справи копія висновка газоаналізатора лише підтверджує правдивість показів цих осіб.
Відтак, доводи апеляційної скарги захисника про неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції під час ухвалення вироку не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Стосовно тверджень захисника про порушення судом першої інстанції права на захист обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку з ненаданням судом можливості проголосити вступну промову стороні захисту та викласти свою версію розвитку подій, колегія суддів зазначає таке.
Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 349 КПК, після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий надає стороні обвинувачення та стороні захисту право проголосити вступні промови. У вступній промові зазначається, якими доказами сторона підтверджуватиме наведені нею обставини, порядок дослідження доказів, а також може бути зазначена позиція сторони.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту апеляційної скарги захисника видно, що останній, посилаючись на вказане порушення, не наводить переконливих мотивів, яким саме чином, на його думку, зазначене порушення перешкодило або могло перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне й обґрунтоване рішення та яким чином таке порушення вплинуло на реалізацію стороною захисту своїх процесуальних прав, з огляду на ту обставину, що розгляд даного кримінального провадження проводився судом з дотриманням принципу змагальності сторін, судом неодноразово приймались, розглядались та задовольнялись клопотання сторони захисту, обвинуваченого та його захисника не було обмежено у праві надавати пояснення, щодо всіх обставин, які підлягали доказуванню у даному кримінальному провадженні, суд сприяв стороні захисту в отримання доказів, сторона захисту не була позбавлена процесуальної можливості висловити свою думку та аргументувати свою позицію під час судового розгляду та на стадії судових дебатів, а також оскаржити рішення місцевого суду.
Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права викладені в Постанові ККС ВС від 17 липня 2025 року у справі №308/1223/24.
З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що зазначене порушення не може вважатись істотним, тобто таким, що перешкодило суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги захисника в цій частині колегія суддів вважає неприйнятними.
Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК України, правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння, апеляційна скарга захисника не містить.
Призначене обвинуваченому покарання є справедливим, відповідає його меті та загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК України.
Вирок суду першої інстанції відповідає положенням статей 370, 374 КПК України є законним, обґрунтованим та достатньо вмотивованим.
Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування ухваленого щодо вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, тому подану апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Керуючись ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року, ухвалений стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4