Провадження № 11-кп/803/1812/25 Справа № 192/2267/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016040570000470 за апеляційними скаргами прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_9 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року стосовно
ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100,00 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Звільнено ОСОБА_8 від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Цим вироком ОСОБА_8 визнано винуватою у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за наступних обставин.
22 червня 2016 року приблизно о 09.45 год. водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT-MEGANE SCENIC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю близько 70-80 км/год. зі сторони м.Нікополя в напрямку автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя (Н-08), по автодорозі від Н-08 - до м.Нікополь, поблизу повороту на с.Тракторне на території Солонянського району Дніпропетровської області, проявляючи крайню неувагу до дорожньої обстановки та її змін, виїхала на зустрічну смугу проїзної частини дороги, де допустила зіткнення з автомобілем «SKODA-OCTAVIA А5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався у зустрічному напрямку, тим самим не дотрималася та порушила вимоги п.п. 2.3б, 10.1, 11.3 та лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 п. 34 Правил дорожнього руху України.
В результаті даної ДТП водій автомобіля «SKODA-OCTAVIA А5» ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден волосяної частини голови, закритих переломів 7, 8, 9 ребер грудної клітини зліва, забою та гемартрозу лівого колінного суглобу, гематоми та саден лівої гомілки, саден правого та лівого передпліччя, саден лівого плеча, що відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби.
Порушення п.п. 10.1, 11.3 та лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 п. 34 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зазначивши в мотивувальній частині вироку процесуальні витрати на залучення експерта, які склали 703,68 грн., та за проведення експертизи №5/10.2-596, які склали 13 728,80 грн., а резолютивній частині зазначити “стягнути з обвинуваченої витрати на залучення експерта, які склали 703,68 грн. та 13 728,80 грн.». В іншій частині просить вирок суду залишити без зміни.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваного вироку не вирішив питання щодо процесуальних витрат на залучення експерта, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалити новий вирок, яким виправдати обвинувачену через недоведеність вчинення нею правопорушення.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що судом проявлено упередженість та відкрите прийняття сторони обвинувачення, не зважаючи на відсутність безперечних доказів винуватості обвинуваченої. Вказує, що рішення про відмову у задоволенні клопотань сторони захисту виносились без будь-якого обґрунтування, без складання відповідних ухвал, чим було позбавлено обвинувачену її прав, передбачених ст. 42 КПК, щодо збирання і подання доказів. Вважає, що слідчим у схемі місця ДТП безпідставно віднесено подряпини на проїзній частині дороги (зазначені у схемі під №6) до автомобіля «RENAULT-MEGANE SCENIC», у зв'язку з чим експерт прийшов до неправильного висновку про місце зіткнення транспортних засобів. Звертає увагу, що висновок автотехнічної експертизи експертом було складено на підставі не перевірених вихідних даних, наданих слідчим, при цьому експерт на місце ДТП не виїжджав, під час проведення слідчих експериментів присутній не був. Вказує, що допитаний в якості свідка ОСОБА_13 зазначав, що самостійно встановив належність подряпин на проїзній частині дороги (зазначені у схемі під №6) до автомобіля «RENAULT-MEGANE SCENIC», ніяких замірів та експертних досліджень з цього приводу не робилось. Зазначає, що відповідно до пояснень свідка ОСОБА_14 , який був очевидцем ДТП, місце зіткнення відбулось на полосі руху автомобіля «RENAULT-MEGANE SCENIC». Вказує, що під час проведення судових експертиз не було враховано показання свідка та обвинуваченої, не встановлені об'єктивні значення швидкості руху автомобілів перед зіткненням з урахуванням механічних пошкоджень, які вони отримали внаслідок контакту та переміщення їх від місця зіткнення до місць фактичної зупинки, не надано оцінки спроможності показань свідків та потерпілого з технічної точки зору. Вважає, що лише комплексна судова експертиза №10.1-10.4/079 є об'єктивною та такою, що містить дослідження фактичних обставин ДТП, а також доводить невинуватість обвинуваченої за ч. 1 ст. 286 КК України. Звертає увагу, що автотехнічна та транспортно-трасологічна експертиза №15549/155550/19-52 не містить однозначних висновків щодо вини ОСОБА_8 через відсутність в матеріалах провадження необхідних даних, при цьому суд неодноразово відмовив стороні захисту у проведенні повторних судових експертиз з метою дослідження обставин механізму ДТП. Звертає увагу, що під час досудового розслідування обвинуваченій не було надано можливості підтвердити свої показання шляхом проведення слідчого експерименту та судом першої інстанції безпідставно і без будь-якого обгрунтування було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту у проведенні слідчого експерименту з обвинуваченою. Вважає, що показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щодо місця ДТП не можуть бути використані судом, оскільки вони як і сам потерпілий, є працівниками правоохоронних органів, добре знайомі між собою та виконували у той день спільні службові обов'язки. Вказує, що суд безпідставно критично поставився до показань свідка ОСОБА_14 та висновку експерта №10.1-10.4/079.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачена та її захисник підтримали апеляційну скаргу захисника та з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, вирок суду скасувати та виправдати обвинувачену.
Прокурор підтримала апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в суді першої інстанції та просила її задовольнити.
Представник потерпілого підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Мотиви апеляційного суду.
Щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості вироку суду в частині доведеності винуватості обвинуваченої на підставі оскаржених доказів.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження та ін.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ст. 91 КПК).
За змістом ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ч. 1 ст. 92).
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, перевіривши висновки суду першої інстанції, докази, які суд поклав в основу вироку на підтвердження встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, вислухавши пояснення обвинуваченої та її захисника, апеляційний суд доходить висновків про їх часткову обґрунтованість, виходячи з наступного.
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (п. 1, 2 ч. 1 ст. 409 КПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 411 КПК cудове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення (ч. 1 ст. 410 КПК).
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про необґрунтованість засудження ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК, аналогічні доводам, які наводились в суді першої інстанції та фактично зводяться до твердження про не встановлення органом досудового розслідування місця зіткнення транспортних засобів та суб'єктивного віднесення слідчим подряпини на проїзній частині дороги (зазначені у схемі під № 6) до автомобіля «RENAULT-MEGANE SCENIC», у зв'язку з чим експерт прийшов до неправильного висновку про місце зіткнення транспортних засобів.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК включає три обов'язкові ознаки: діяння - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту; наслідки у вигляді заподіяння потерпілому тілесного ушкодження середньої тяжкості; причинний зв'язок між порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і зазначеними в статті наслідками.
У випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з'ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. Водночас виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 16 жовтня 2019 року у справі № 163/1753/17, провадження № 51-3182км19).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за результатами судового розгляду, судами встановлено, що ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом, порушила правила безпеки дорожнього руху (пункти 2.3 (б), 10.1, 11.3 ПДР), що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості.
На переконання колегії суддів такий висновок є передчасним, оскільки суд першої інстанції зробив його без ретельної та всебічної перевірки позиції сторони захисту.
Так, захисник в суді першої інстанції, крім іншого, зауважував, що слідчим у схемі місця ДТП безпідставно віднесено подряпини на проїзній частині дороги (зазначені у схемі під № 6) до автомобіля «RENAULT», у зв'язку з чим експерти зробили неправильні висновки про місце зіткнення транспортних засобів.
Суд першої інстанції не перевірив належним чином такі доводи захисника та не виклав належних та переконливих мотивів чому він їх відхиляє.
Вказані обставини мають суттєве значення для правильної оцінки з точки зору достовірності висновків автотехнічних експертиз недопустимими доказами, оскільки як убачається з матеріалів провадження висновки судових автотехнічних експертиз №6/10.1-325 від 03 травня 2017 року та № 15549/15550/19-52 від 23 жовтня 2021 року.
Як оскарженого вироку суд обґрунтував свої висновки про винуватість ОСОБА_8 також висновком судово транспортно-трасологічної експертизи № 5/10.4-668 від 07 вересня 2016 року, відповідно до якого встановити експертним шляхом місце первинного контактування Т3 (місце зіткнення) як геометричну крапку щодо меж проїзної частини дороги й нерухомих орієнтирів (у метрах) - не надається можливим, однак, виходячи із розташування транспортних засобів на проїзній частині дороги та подряпин, залишених виступаючими частинами автомобіля «Renault-Megane Scenic» на проїзній частині, місце зіткнення ТЗ у повздовжньому та поперечному напрямках розташовувалось перед початком утворення подряпин (за напрямком руху автомобіля «Renaut-Megane Scenic») на смузі руху в напрямку м. Нікополь. Отже суд першої інстанції не надав оцінки вказаному висновку експерта з точки зору його достовірності, ураховуючи, що місце зіткнення експерт установив саме по вказаних слідах.
Крім того, в основу обвинувального вироку було покладено також і висновок № 6/10.1-325 від 03 травня 2017 року, за змістом вступної частини якого убачається, що на дослідження вказаному експерту було надано вихідні дані, які зазначені у постанові про призначення зазначеної експертизи (т. 2, а.с. 173), зокрема, що місце зіткнення автомобілів знаходиться саме на правій смузі дороги по ходу руху автомобіля «SKODA» на відстані 2,4 м від краю, а також, що небезпека для руху водія «SKODA» виникла в момент зміни напрямку руху автомобілем «RENAULT» (т. 2, а.с. 176-179). Проте в суді першої інстанції сторона захисту повністю заперечувала такі вихідні дані та стверджувала, що вони є неперевіреними та безпідставними, однак суд на вказані доводи належної уваги не звернув.
У своєму висновку експерт зауважив, що дії водія автомобіля «RENAULT» не відповідають вимогам ПДР і перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з настанням події ДТП у заданому йому механізмі пригоди, однак суд першої інстанції у ході розгляду кримінального провадження не з'ясував, чи досліджувався вказаним експертом механізм пригоди, на який вказувала у своїх показаннях обвинувачена ОСОБА_8 , на чому також наполягала сторона захисту.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, відповідно до висновку автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 15549/15550/19-52 від 23 жовтня 2021 року встановити точне розташування місця зіткнення автомобілів (у тому числі й смугу руху, на якій мало місце дане зіткнення), у рамках цього дослідження не видалося за можливе, оскільки відсутня будь-яка належним чином зафіксована слідова інформація, яка б в категоричній формі вказувала на розташування даних транспортних засобів в процесі їх зближення (першочергово, слідів переміщення коліс автомобілів по опорній поверхні). Встановити дійсну величину швидкості руху автомобілів «RENAULT-MEGANE SCENIC» та «SKODA-OCTAVIA А5», виходячи з їх після контактного переміщення та отриманими ними в результаті зіткнення пошкоджень експертним (розрахунковим) шляхом неможливо з причин, наведених в дослідницькій частині. Вирішити в категоричній формі поставлене питання щодо технічної причини виникнення даної пригоди (зіткнення автомобілів «RENAULT-MEGANE SCENIC» та «SKODA-OCTAVIA А5») неможливо з причин, наведених у дослідницькій частині (т. 3 а.с. 225-243).
Однак суд першої інстанції, залишив поза увагою доводи сторони захисту в цій частині, не давши на них жодної відповіді та фактично не оцінивши вказаний висновок експерта.
Крім того, стороною захисту була проведена комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза з комп'ютерним моделюванням механізму ДТП, оформлена висновком експерта № 10.1-10.4/079 від 11 грудня 2017 року, яка була долучена до матеріалів справи.
Так, спростовуючи доводи захисника в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що критично ставиться до зазначеного висновку експерта, обмежившись посиланням на те, що експерту були надані не всі матеріали кримінального провадження, зокрема не надані протоколи допитів інших свідків, а зроблені у ньому висновки спростовуються та суперечать показанням потерпілого та свідків, а також висновкам експертів № 6/10.1-325 від 03 травня 2017 року та № 15549/15550/19-52 від 23 жовтня 2021 року.
Висновок експерта не має наперед установленої сили та переваги над іншими джерелами доказів та підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності (ч. 2 ст. 94 КПК, правовий висновок, викладений в постанові ККС ВС від 05 червня 2024 року у справі № 490/10276/18), проте при врахуванні судом такого висновку або його відхиленні судом мають бути викладені належні мотиви у вироку суду.
На думку апеляційного суду, мотивувальна частина вироку суду першої інстанції є недостатньою для переконливості визнання зазначених доводів захисника необґрунтованими, оскільки місцевий суд конкретно не зазначив, які саме матеріали кримінального провадження не були наданні експерту, а також не взяв до уваги твердження сторони захисту про те, що пояснення свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 були аналогічними показанням потерпілого ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_19 щодо механізму спричинення ДТП, які були враховані експертом у ході дослідження та визнані ним технічно неможливими.
Таким чином, залишаючи без ефективної відповіді вищевикладені доводи захисника, суд першої інстанції істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що могло потягнути незаконність вироку, стало наслідком його необґрунтованості і могло стати причиною неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
У мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів, навести докази для підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін.
Висновки у судовому рішенні повинні прямо випливати з аргументації, а також бути чіткими, тобто не допускати неоднозначного трактування. Також важливо враховувати, що недостатньо лише цитувати законодавчі положення, а потім приймати рішення. Суддя повинен послідовно поєднувати закон з фактами у справі і наводити чіткі аргументи, яким чином було вирішено справу у конкретному випадку. Якщо цього не робити, це буде очевидним порушенням права на справедливий суд, яке гарантує стаття 6 Європейської конвенції з прав людини.
Вказаних положень кримінального процесуального закону, суд першої інстанції не дотримався належним чином, у зв'язку з чим вирок суду не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а відтак не може бути залишеним в силі, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду в суді першої інстанції, суду слід врахувати положення п. 3 ч. 2 ст. 332 КПК, відповідно до яких, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, зокрема, порушень, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.
За клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку (ст. 101, 356 КПК).
У разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії (ч. 3 ст. 333 КПК).
Отже, під час нового судового розгляду, в залежності від встановлених обставин, суд першої інстанції має право призначити відповідні експертні дослідження, в тому числі і трасологічну експертизу з урахуванням того, на якому автомобілі відбулася розгерметизація колеса і диском якого автомобіля могла бути залишена подряпина на дорожньому покритті на смузі руху транспортного засобу під керуванням потерпілого.
Також при оцінці доказів у їх сукупності, зокрема протоколу огляду місця події, суду першої інстанції слід звернути увагу на чиїй смузі руху (потерпілого чи обвинуваченого) зафіксовані інформативні сліди ДТП (осип скла, частини автомобілів) та місце розташування самих транспортних засобів після їх зіткнення.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід дати належну оцінку показанням свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , не тільки в аспекті доводів сторони захисту про те, що вказані особи є працівниками правоохоронних органів, добре знайомі з потерпілим, а й з точки зору їх взаємозв'язку та узгодженості з іншими об'єктивними даними, які не залежать від показань свідків, зокрема даними протоколу огляду місця події, місцезнаходження інформативних слідів ДТП та інші відомості.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Ураховуючи, що чинним КПК з одного боку, чітко визначені повноваження апеляційного суду, до яких не входить дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження та доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, що покладено кримінальним процесуальним законом на суд першої інстанції, з другого боку, в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК не входять зазначені порушення вимог чинного законодавства, однак, виходячи з вимог ст. 7 КПК, суд апеляційної інстанції в даному випадку позбавлений можливості винести остаточне рішення у кримінальному провадженні, а тому вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 415 КПК, суд апеляційної інстанції повинен формулювати свої висновки та вказівки лише в такій формі, щоб це не призводило до вирішення наперед указаних в цій нормі питань, але водночас давало б достатні підстави для застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та призначення більш тяжкого покарання у випадку, якщо під час нового розгляду в суді першої інстанції винуватість особи у вчиненні відповідного злочину буде доведено в установленому законом порядку (аналогічний підхід, зокрема, застосовується у практиці ККС ВС з метою дотримання положень ч. 3 ст. 439 КПК, як наприклад, у справі № 242/1697/17).
Зокрема, суд апеляційної інстанції може зробити висновок, що суд першої інстанції: 1) не надав належної оцінки тим чи іншим доказам або їх сукупності; 2) здійснив неправильне тлумачення норм матеріального чи процесуального права; 3) не дослідив ті чи інші обставини, що мають значення для вирішення тих чи інших питань в межах кримінального провадження тощо. У зв'язку з цим апеляційний суд вправі дати вказівку перевірити при новому розгляді ті чи інші обставини, дати оцінку певним доказам, належним чином розглянути питання щодо кваліфікації дії обвинуваченого тощо, проте він не може наперед категорично визначати, які висновки суд першої інстанції повинен зробити щодо питань, указаних у ч. 2 ст. 415 КПК.
При новому судовому розгляді суду необхідно усунути неповноту судового розгляду, зазначену у цій ухвалі, повно та всебічно дослідити докази, дати їм належну правову оцінку та вирішити питання про призначення повторних, додаткових та комплексних експертиз.
Ураховуючи підстави для скасування, апеляційний суд не перевіряє інші доводи, викладені в апеляційних скаргах захисника та прокурора, які за своїм змістом є фактично аналогічними з позицією захисту в суді першої інстанції, оскільки ці питання мають бути належно перевірені в ході нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції належить урахувати вказане в ухвалі апеляційного суду, безпосередньо, дослідити необхідні докази, допитати свідків, експертів, проаналізувати й оцінити їх у сукупності, і, дотримуючись приписів кримінального та кримінального процесуального законів, постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, навівши докладні, послідовні мотиви його ухвалення.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги захисника є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 415 КПК, апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року, ухвалений стосовно ОСОБА_8 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої нстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4