01 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9538/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 р. (суддя Конишева О.В) в адміністративній справі №280/9538/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення № 0577891-2410-0831-UA23060070000082704 від 27 червня 2024 р. на суму 565,54 грн. та № 0577890-2410-0831-UA23060070000082704 від 27 червня 2024 р. на суму 1456,18 грн.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 є власником об'єктів житлової нерухомості загальною площею 90,18 кв.м. Відповідач визначив позивачу податкові зобов'язання за вказаними об'єктами нерухомості за 2023 рік, без урахування рішення Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 р. «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» щодо пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв м.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено.
У поданій апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Запорізькій області просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що Податковим кодексом не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266. При прийнятті рішень з питань місцевих податків та зборів, у тому числі податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, органам місцевого самоврядування слід керуватись правилами, встановленими Податковим кодексом. Листом від 11 серпня 2021 р. № 5849/0/20-21 Державної регулятивної служби України було встановлено, що рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 р. № 5 «Про встановлення податку на майно» (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме у підпункті 2.4.1 пункту 2.4 Положення) має ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики.
В поданому представником позивача письмовому відзиві на апеляційну скаргу вказано про необхідність залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також у відзиві вказано про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу, пов'язані з подачею відзиву в розмірі 2000,00 грн.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать об'єкти нерухомого майна, а саме: квартира, АДРЕСА_1 , загальна площа 64,95 кв. метрів; квартира, АДРЕСА_2 , загальна площа 50,45 м2 (частка власності 1/2 - 25,22 кв. метрів). Загальна сума квадратних метрів всієї житлової нерухомості складає 90,18 кв. м.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік від 27 червня 2024 р. № 0577891-2410-0831-UA23060070000082704 на суму 565,54грн. та № 0577890-2410-0831-UA23060070000082704 на суму 1456,18 грн.
Вважаючи прийняті податкові повідомлення - рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправне визначення позивачу податкового зобов'язання спірними податковими повідомленнями - рішеннями, оскільки встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Судом першої інстанції правильно встановлений характер спірних правовідносин, які регулюються Податковим кодексом (ПК) України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка ( пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.2.1 п.266.1 ст. 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів.
Рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 р. №5 "Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28 січня 2015 р. рішенням Запорізької міської ради №5 внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 р. №5, від 26 лютого 2016 р. №30, від 25 серпня 2016 р. №50, від 21 грудня 2016 р. №49, від 26 квітня 2017 р. №51, від 27 травня 2020 р. №49.
Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: -квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів; -будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів; - різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).
Отже, рішення Запорізької міської ради є нормативно-правовими актами, приписи яких, зокрема, змінюють для позивачки права та обов'язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб'єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України. Дане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
Слід звернути увагу на те, що предметом оскарження у цій справі є виключно податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті відповідачем на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України щодо визначення податкового зобов'язання.
Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким змінився порядок застосування пільги зі сплати податку до об'єкту оподаткування, при цьому сама пільга не скасовувалась, не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте є виключною «правовстановлюючою» компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи (див. правовий висновок Верховного Суду у справі №825/1496/17).
Як встановлено судом першої інстанції, площа нерухомого майна (квартири) позивача не перевищує 120 кв.м., у зв'язку із чим підстави для нарахування податку на нерухоме майно - відсутні.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Пунктом "в" частини 4 статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених позивачем витрат в розмірі 2000,00 грн. за підготовку адвокатом відзиву на апеляційну скаргу відповідача надано акт від 29 січня 2025 р. за договором №ФО - 28292115590 від 17 вересня 2021 р. про надання правничої допомоги.
Виходячи із обсягу та змісту відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322,325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 р. в адміністративній справі №280/9538/24 - залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 44118663) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 01 жовтня 2025 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник
суддя О.О. Круговий