30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26844/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКСІД» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року в адміністративній справі №160/26844/24 (головуючий суддя першої інстанції - Кучма К.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКСІД» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІКСІД» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просило:
визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 20.09.2024 року № 4536/ІПК/99-00-04-03-03ІПК.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 20.08.2024 року позивач через електронний кабінет платника податку звернувся із запитом на отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства до ДПС України щодо надання податкової консультації. Листом від 27.08.2024 року відповідач повідомив позивача про продовження строку розгляду вищевказаного запиту (звернення) на 15 календарних днів. 28.09.2024 року на адресу позивача надійшла відповідь відповідача від 20.09.024 року, до якої було надано індивідуальну податкову консультацію, в якій фіскальний орган вказав про те, що як зазначено у запиті на отримання індивідуальної податкової консультації позивач є платником єдиного податку 3-ї групи за ставкою 5% та не є платником ПДВ. Позивач не погоджується із роз'ясненнями, викладеними в оспорюваній індивідуальній консультації та вважає ІПК від 20.09.2024 року №4536/ІПК/99-00-04-03-03ІПК протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Так, в оспорюваній індивідуальній податковій консультації відповідачем викладені хибні висновки, що суперечать нормам ПК України, не у повному обсязі надані відповіді на всі поставлені запитання, не надано належного обґрунтування. Відповідач надав позивачу ІПК з питань, зазначених у запиті (зверненні) без урахування положень абзацу сьомого підпункту 57.11.2 пункту 57.11 статті 57 ПК України та підпункту 10 п.292.11 ст.292 ПК України та усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Вважає індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 20.09.2024 року № 4536/ІПК/99-00-04-03-03ІПК протиправною, яка підлягає скасуванню.
Відповідач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ТОВ «ТІКСІД» (код ЄДРПОУ 43637806) є платником єдиного податку третьої групи та не є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна за кодом згідно КВЕД 68.20. Товариство є учасником декількох підприємств, які також зареєстровані платниками єдиного податку 3 групи за ставкою 5 відсотків та працюють прибутково.
Підприємство прийняло рішення про розподіл чистого прибутку та виплату дивідендів своєму учаснику - ТОВ «ТІКСІД». Товариство планує отримати дивіденди від підприємства - платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків.
20.08.2024 року ТОВ «ТІКСІД» через електронний кабінет платника податку звернулося з запитом на отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства до ДПС України щодо надання податкової консультації. Опис питань зазначених позивачем у зверненні:
1. Чи включається до складу доходу отримувача сума дивідендів, отримана юридичною особою - платником єдиного податку третьої групи від іншої юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи ?
2. Чи підлягає оподаткуванню єдиним податком сума дивідендів, отримана юридичною особою - платником єдиного податку третьої групи від іншої юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи ?
ДПС України на звернення ТОВ «ТІКСІД» було надано оспорювану індивідуальну податкову консультацію від 20.09.2024 р. № 4536/ІПК/99-00-04-03-03ІПК (далі - ІПК №4536).
Не погоджуючись із індивідуальною податковою консультацією ДПС України від 20.09.2024 року № 4536/ІПК/99-00-04-03-03ІПК, вважаючи її протиправною й такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 року визначено склад колегії суддів: Білак С.В. (суддя-доповідач), судді Сафронова С.В., Чабаненко С.В.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в розумінні підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація це роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
В силу підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Згідно із п.297.4 ст.297 ПК України дивіденди, що виплачуються платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) та четвертої групи (юридичними особами) власникам корпоративних прав (засновникам таких платників єдиного податку), оподатковуються за правилами, встановленими розділами II і IV цього Кодексу.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХІV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно із підпунктом 2 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.
Вичерпний перелік надходжень, які з метою оподаткування не включаються до складу доходу, встановлено пунктом 292.11 статті 292 Кодексу.
Підпунктом 10 пункту 292.11 статті 292 ПК України встановлено, що до складу доходу, визначеного статтею 292 Кодексу, не включаються дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному Кодексом.
Тобто, відповідно до п.п.10 пункту 292.11 статті 292 ПК України до складу доходу платника єдиного податку не включаються саме дивіденди, які оподатковані в порядку визначеному Кодексом.
Порядок оподаткування дивідендів визначається статтею 57 ПК України.
Підпунктом 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 Кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
З урахуванням внесених Законом України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» змін, які набули чинності з 01.01.2018, обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п.136.1 ст.136 Кодексу ставкою не покладається на платників єдиного податку.
Отже, починаючи з 01.01.2018 року платниками єдиного податку не здійснюється нарахування та сплата авансованого внеску під час виплати дивідендів.
Слід зазначити, що конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів, на що була звернута увага в ІПК.
Водночас, ані у запиті на отримання ІПК, ані у позові позивачем не зазначено та не підтверджено періоду виплати дивідендів емітентом - платником єдиного податку на користь ТОВ «ТЕКСІД» щодо оподаткування яких в останнього виник запит на отримання ІПК.
У зв'язку з цим, в контексті системного застосування положень ПК України щодо викладених у заяві обставин, в ІПК № 4536 ТОВ «ТІКСІД» було надано наступні роз'яснення практичного застосування положень п.п.10 пункту 292.11 статті 292 Кодексу:
- якщо сума дивідендів, отримана юридичною особою - платником єдиного податку третьої групи від іншої особи, в т.ч. від юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи, яка оподаткована в порядку визначеному Кодексом не включається до складу доходу отримувача;
- у разі якщо дивіденди неоподатковані у порядку, визначеному Кодексом, отримувач - юридична особа платник єдиного податку 3 групи включає всю суму отриманих дивідендів до складу доходу з дотриманням вимог підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу.
Відтак, при наданні оскаржуваної податкової консультації ДПС України враховано загальні принципи податкового законодавства, спірна ІПК містить чітке обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин згідно із запитом на отримання ІПК, а висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства не суперечить нормам Кодексу.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКСІД» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року в адміністративній справі №160/26844/24 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року в адміністративній справі №160/26844/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Сафронова