30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/19857/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 року в адміністративній справі №160/19857/25 (головуючий суддя першої інстанції - Царікова О.В.) за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промполітікс», Керівника юридичної особи: Лапіна Сергія Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України,-
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 07.07.2025 року через підсистему «Електронний суд» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в порядку статті 289-2 КАС України, про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Промполітікс « - Лапіну Сергію Леонідовичу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промполітікс», Керівника юридичної особи: Лапіна Сергія Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України залишено без руху.
Встановлено позивачу строк до 17:00 год. 08.07.2025 року для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
Цією ж ухвалою роз'яснено позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промполітікс», Керівника юридичної особи: Лапіна Сергія Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України, повернуто позивачеві.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що з урахуванням обмеженості по часу розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 289-2 КАС України, адміністративна справа розглядається судом протягом 48 годин з дня подання відповідної позовної заяви, ГУ ДПС у Дніпропетровській області у максимально короткий термін та без зволікань через підсистему «Електронний Суд» виконало вимоги суду та надало заяву про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення, а саме 08.07.2025 о 17:16, про що свідчить скріншот з підсистеми «Електронний Суд» з доставкою до суду (копія скріншоту додається). Звертаємо увагу суду, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 по справі №160/19857/25 про залишення позовної заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області підкріплено до підсистеми «Електронний Суд» лише 08.07.2025 о 17:19 (копія скріншоту з підсистеми «Електронний Суд» додається). Водночас, судом І інстанції ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 по справі №160/19857/25 позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промполітікс», Керівника юридичної особи: Лапіна Сергія Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України, повернуто позивачеві з підстав, що позивачем вимоги ухвали суду станом на 18:30 08.07.2025 не усунено. Таким чином, оскаржувана ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 по справі №160/19857/25 про повернення позовної заяви підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 року визначено склад колегії суддів: Білак С.В. (суддя-доповідач), судді Сафронова С.В., Чабаненко С.В.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що позивач станом на 18 годину 30 хвилин 08.07.2025 року вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не виконав, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунув, з відповідним клопотанням про продовження строку для виконання вказаної вище ухвали до суду не звертався.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів із дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз наведених норм вказує на чітку послідовність дій суду під час з'ясування поважності причин пропуску строку звернення до суду до відкриття провадження у справі. При цьому, принциповим моментом в такому порядку є забезпечення можливості позивачу належним чином обґрунтувати причини пропуску строку, передбаченого ст.122 КАС України. Для цього законодавцем передбачено обов'язкове винесення судом ухвали про залишення позову без руху і надання можливості вказати відповідні підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надав можливість позивачу навести причини пропуску строку, про що винесена ухвала про залишення позовної заяви без руху.
Проте, позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Позивач звернувся до суду з цим позовом саме на підставі положень вказаної статті, а також статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною першою статті 289-2 КАС України встановлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід уважати об'єктивно визначені обставини, за наявності яких суб'єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб'єкта владних повноважень чи пов'язуватися з будь-якими суб'єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз'яснень.
Таким чином, законодавець передбачив об'єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб'єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує збалансованість інтересів суб'єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 120/2322/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду.
При цьому, право на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 24.07.2025 у справі № 580/11507/24.Цей правовий висновок Верховного Суду враховано колегією суддів при вирішенні апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що в інтегрованих картках платника податків ТОВ «Промполітікс» обліковується податковий борг на загальну суму 2 621 453,23 грн., в тому числі податковий борг, що виник у зв'язку із несплатою самостійно визначених платником податків грошових зобов'язань у розмірі 160 658,84 гривень.
З урахуванням вимог ст. 56, 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою ТОВ «Промполітікс» у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу №0028850-1305-0436 від 27.12.2023, яку направлено на адресу платника податків засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та вручено 12.01.2024.
Отже, матеріали справи свідчать, що податкова вимога №0028850-1305-0436 від 27.12.2023 була направлена на адресу товариства та вручена 12.01.2024
Відповідно 240 календарних днів для сплати податкового боргу сплинули - 09.08.2024 року.
З позовною заявою контролюючий орган звернувся 07.07.2025, тобто поза межами строку, визначеного статтею 122 КАС України. Клопотання про поновлення пропущеного строку позивачем не подано.
Щодо приписів пункту 102.4 статті 102 ПК України.
Указаною нормою дійсно встановлено спеціальний строк звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Водночас зазначений строк не підлягає застосуванню до позовних вимог про застосування тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України керівника платника податків-боржника. Це пояснюється тим, що такі забезпечувальні заходи, хоча й мають певний зв'язок із погашенням податкового боргу, але вони не можуть ототожнюватися з вимогами про безпосереднє стягнення податкового боргу.
Колегія суддів також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 280/5400/19, де зазначено, що повноваження податкового органу щодо стягнення податкового боргу та щодо інших заходів впливу на платника податків з метою погашення податкового боргу законом чітко розмежовуються, що виключає можливість їх ототожнення. За своєю правовою природою ці повноваження є різними, як з огляду на підстави їх виникнення, так і юридичні наслідки.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що аргументи апеляційної скарги про неправильність зроблених судом першої інстанції висновків є безпідставними.
Апеляційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року в адміністративній справі №160/19857/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року в адміністративній справі №160/19857/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Сафронова
суддя С.В. Чабаненко