Справа № 214/5636/24
2/214/820/25
Іменем України
26 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №214/5636/24 за позовною заявою (в уточненій редакції) ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Примаков Костянтин Олексійович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -
Представники: від позивача - адвокат Примаков К.О.,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою 20.06.2024, в якій просила суд: визнати за нею право власності на 1/6 частину кв. АДРЕСА_1 загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 37,5 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на 1/8 частину кв. АДРЕСА_1 загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 37,5 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; понесені судові витрати по справі з відповідача не стягувати.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що у жовтні 2020 року ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 набули у спільну сумісну власність в порядку безоплатної приватизації квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 37,5 кв.м. Право спільної сумісної власності було зареєстроване за ними КП «Криворізьке БТІ» ДОР у встановленому законом порядку. 04.07.2003 ОСОБА_7 подарувала належну їй 1/4 частину квартири своїй матері ОСОБА_4 , в результаті чого частка останньої у праві власності на квартиру склала 1/2, а частки інших співвласників - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 1/4 за кожним відповідно. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 - мати позивача ОСОБА_1 , яка за життя заповітів та спадкових договорів не складала, а відтак спадкування належного їй майна здійснювалось в порядку спадкування за законом спадкоємцями першої черги: її чоловіком ОСОБА_3 та дітьми - донькою ОСОБА_1 , сином ОСОБА_5 у рівних частках. У свою чергу, ОСОБА_3 відмовився від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 , а інший спадкоємець ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину, будучи зареєстрованим разом з матір'ю за однією адресою на момент смерті останньої. За таких підстав, 27.01.2023 приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на 2/3 частини спадщини, до якої входить 1/2 частина кв. АДРЕСА_1 (з урахуванням частки, від якої відмовився ОСОБА_3 на користь позивача). На 1/3 частину спадщини, до якої входить 1/2 частина кв. АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 її син ОСОБА_5 з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом до нотаріуса не звертався. Однак, ОСОБА_1 не згодна з таким розподілом спадщини, оскільки її брат ОСОБА_5 фактично разом з матір'ю ОСОБА_4 ніколи не проживав, формально маючи зареєстроване місце проживання за однією адресою разом з нею. Фактично на момент смерті матері він проживав з жінкою за іншою адресою в орендованій квартирі, що можуть підтвердити свідки. Оскільки ОСОБА_5 фактично зі спадкодавицею ОСОБА_4 не проживав, тому повинен був подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини в межах 6-місячного строку, встановленого ст.1270 ЦК України, чого не вчинив, тим самим спадкове право не реалізував та спадщину не прийняв. За таким обставин, ОСОБА_1 вважає, що вона прийняла не 2/3 частки у спадщині після смерті ОСОБА_4 , до якої входить 1/2 частина кв. АДРЕСА_1 , а усю спадщину, тобто й включаючи 1/3 частку, що номінально припадала на її брата ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, за життя заповітів та спадкових договорів він не складав, а відтак спадкування належного йому майна, прав та обов'язків здійснювалось в порядку спадкування за законом спадкоємцями в порядку черговості. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його батько ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У свою чергу, ОСОБА_1 як рідна сестра ОСОБА_5 належить до другої черги спадкоємців за законом. У відповідності до ч.2 ст.1274 ЦК України батько спадкодавця - ОСОБА_3 відмовився від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 , а інший спадкоємець ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті батька, будучи неповнолітньою на момент смерті останнього. Однак, де мешкає ОСОБА_2 та колишня дружина ОСОБА_5 , позивачеві не відомо, оскільки після розлучення колишня дружина брата та донька припинили будь-які стосунки з ним та іншими рідними. За таких підстав, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли по 1/2 частці спадщини після смерті ОСОБА_5 , що складає по 1/8 частині кв. АДРЕСА_1 (тобто по 1/2 від 1/4 частини, що була набута останнім у власність в порядку безоплатної приватизації). Звернувшись до нотаріуса з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що обумовило її звернення до суду. Обираючи спосіб захисту спадкових прав, ОСОБА_1 посилалась на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 17.01.2022 у справі №643/790/20, від 21.10.2020 у справі №569/15147/17, у справі №592/7860/17, з урахуванням яких її брат ОСОБА_5 не може вважатись таким, що фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки про свої права шляхом подання заяви про прийняття спадщини він не заявив. Факт реєстрації місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем ще не є тотожним фактичному проживанню спадкоємця, адже ОСОБА_5 з матір'ю за однією адресою у дійсності не мешкав. Оскільки юридичний факт не прийняття спадщини підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога, тому позивач просить захистити її право у спосіб визнання права власності на спадщину.
Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 07.10.2024 задоволено заяву позивача про виклик свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Ухвалою суду від 07.10.2024 частково задоволено заяву позивача про витребування доказів. Витребувані докази надійшли до суду 04.11.2024 та 14.11.2024.
Ухвалою суду від 29.10.2024 частково задоволено заяву позивача про уточнення кола учасників справи: виключено зі складу співвідповідачів територіальну громаду в особі виконавчого комітету Криворізької міської ради, залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 29.10.2024 закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду.
У ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Примаков К.О. пред'явлені вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні. Додатково позивач зауважила, що у рамках спадкової справи, заведеної після смерті її брата ОСОБА_5 , стало відомо, що за життя він мав невиконані зобов'язання перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які вона як його спадкоємиця задовольнила, на підтвердження чому надала суду копії квитанцій про здійснені платежі на загальну суму кредиторських вимог 53 510 грн. 00 коп.
Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи неодноразово повідомлялась належним чином у порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, причини неявки суду не відомі. Заяв про відкладення розгляду справи від неї не надходило, правом на подання відзиву на позов не скористалася.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про свою участь в судовому засіданні не заявив, попередньо подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення вимог ОСОБА_1 не заперечував. Правом на подання письмових пояснень не скористався.
Допитаний судом як свідок ОСОБА_8 суду показав, що він є чоловіком позивача ОСОБА_1 , знає її батька та рідного брата ОСОБА_5 . Одружились вони з ОСОБА_1 у 2018 році, вже після смерті її матері ОСОБА_4 . На похованні ОСОБА_10 був присутнім ОСОБА_5 як її син, однак до моменту смерті він з нею не мешкав, чому - не знає. У квартирі батьків дружини він часто бував, однак зазначив, що ОСОБА_5 з ними не мешкав. Йому відомо, що у ОСОБА_5 є донька, з дружиною він був розлучений.
Допитана судом як свідок ОСОБА_9 суду показала, що з позивачем ОСОБА_1 вона знайома, стосунки нормальні, вони разом працюють. Із матір'ю ОСОБА_1 та братом вона також знайома. Їй достеменно відомо, що ОСОБА_5 - брат позивача, з батьками не мешкав, оскільки проживав окремо з жінкою. У квартирі, де мешкала до моменту смерті ОСОБА_4 , вона бувала декілька разів.
Від допиту інших заявлених свідків позивач її представник відмовилися.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів судом не вживались.
За даних обставин, враховуючи позицію учасників справи, суд вважає з можливе завершити розгляд справи за відсутності учасників справи у письмовому порядку.
Що стосується заяв представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про повторне відкладення розгляду справи, то суд зауважує, що зважаючи на наявність вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до спадкоємців ОСОБА_5 , суд неодноразово направляв на адресу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листи з роз'ясненням права заявити про свою участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у разі, якщо, на переконання банку, рішення може вплинути на інтереси банку, із наданням аргументованої заяви про вступ у справу. Крім того, представникові АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано доступ до матеріалів цивільної справи в електронній формі через підсистему ЄСТІС «Електронний суд». Однак, товариство належним чином про свою участь у справі не заявило, не мотивувало, яким чином ухвалення рішення може вплинути на інтереси банку, лише неодноразово відкладаючи розгляд справи. Зважаючи на надання позивачем доказів повного погашення заборгованості ОСОБА_5 перед банком в розмірі заявленої претензії кредитора, суд вважає, що доцільність участі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у даній справі не доведена, що не позбавляє банк права, у разі наявності порушення такого права чи інтересу безпосередньо з боку позивача, заявити вимоги в окремому порядку.
Суд, дослідивши зміст та вимоги позовної заяви (в уточненій редакції), письмові матеріали справи, вислухавши покази свідків, встановивши предмет спору та визначивши характер спірних правовідносин, надавши оцінку доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в сукупності, доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, зареєстрованому 24.12.1975 Дзержинським відділом РАЦС м. Кривого Рогу (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , видане 24.12.1975).
Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23.11.1978 Дзержинським відділом РАЦС м. Кривого Рогу), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 17.02.2023 №00038540551).
ОСОБА_11 31.08.2018 уклала шлюб з ОСОБА_8 , зареєстрований Металургійним районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 31.08.2018); після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_11 змінила дошлюбне прізвище на « ОСОБА_12 », яке є її дійсним згідно з паспортними даними.
Згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_6 разом з членами сім'ї - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_11 набули у спільну сумісну власність житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 37,5 кв.м. - на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 від 10.10.2000, виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому на підставі розпорядження від 28.08.2000 (дублікат свідоцтва від 22.11.2011, виданий УБЖП виконкому Криворізької міської ради згідно з розпорядженням №196 від 16.12.2011).
Назву вул. Мелешкіна у м. Кривому Розі змінено на « АДРЕСА_3 » в рамках процесу декомунізації відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 19.05.2016 №Р-223/0/3-16. Вказана обставина є загальновідомою, а тому в силу ч.3 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Як слідує з технічного паспорта, житлове приміщення за вищевказаною адресою розташоване на І поверсі 9-поверхового будинку, складається з 3-х кімнат житловою площею 37,5 кв.м. (І - 7,5 кв.м., ІІ - 16,9 кв.м., ІІІ - 13,1 кв.м.), кухні - 9,0 кв.м., ванної кімнати - 2,3 кв.м., вбиральні - 1,2 кв.м., коридору - 7,1 кв.м., вбудованої шафи - 0,4 кв.м.
Як слідує зі ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ст.368 ЦК України).
За ч.1 ст.356, ч.1 ст.357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Отже, в силу діючої правової презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності, частки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у праві власності на житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 є рівними та становлять по 1/4 за кожним.
04.07.2003 ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_4 належну їй 1/4 частку кв. АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини квартири серії ВАК 488397, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Глущенко О.А., зареєстрованого в реєстрі за №554. Право спільної часткової власності на 1/4 частину квартири зареєстроване за ОСОБА_4 КП «Криворізьке БТІ» ДОР 08.07.2003, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №953074 від 08.07.2003.
Таким чином, частка ОСОБА_4 у праві спільної власності на квартиру склала 1/4 як спільна часткова, та рівна частка від 3/4 у спільній сумісній власності разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.01.2023 №321277524.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_5 , виданим 24.05.2018 Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Як визначено ч.1 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як слідує з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 12.07.2018 №52593108, заповітів чи спадкових договорів від імені ОСОБА_4 за її життя не складалось та в нотаріальному порядку не посвідчувалось.
Дослідженням матеріалів спадкової справи №70-2018 (номер у Спадковому реєстрі 62696413), заведеної приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. після смерті ОСОБА_4 , встановлено, що із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася її донька ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Крім того, 20.09.2018 чоловік спадкодавиці - ОСОБА_3 подав заяв про відмову від належної йому частки у спадщині на користь доньки ОСОБА_7 . Інший спадкоємець ОСОБА_5 - син спадкодавиці, із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття не звертався. 27.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 із зауваженням, що інший спадкоємець (син) ОСОБА_5 значився зареєстрованим з померлою за однією адресою, тобто фактично спадщину прийняв, однак помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , тому долю його частки просила залишити відкритою.
27.01.2023 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , яким посвідчено, що ОСОБА_1 набуто у порядку спадкування 2/3 частки у спадщині після смерті ОСОБА_4 , у тому числі з урахуванням 1/3 частки, від якої відмовився чоловік померлої ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки вказаного майна видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку вказаного майна не видано.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.01.2023 №321301565 засвідчено факт набуття ОСОБА_1 у спільну часткову власність 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 (тобто з розрахунку: 2/3 частки спадщини від 1/2 частки квартири загалом).
Як вказано вище, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 - брат позивача, свідченням чому є свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , видане 13.01.2023 Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради.
Як слідує з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 21.01.2023 №71226313, заповітів чи спадкових договорів від імені ОСОБА_5 за його життя не складалось та в нотаріальному порядку не посвідчувалось.
Дослідженням матеріалів спадкової справи №2/2023 (номер у Спадковому реєстрі 701696983), заведеної приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Саяпіною І.Г. після смерті ОСОБА_5 , встановлено, що 21.01.2023 батько спадкодавця - ОСОБА_3 подав заяву про відмову від належної йому частки у спадщині на користь доньки ОСОБА_1 . Остання, у свою чергу, 21.01.2023 подала заяву про прийняття спадщини з урахуванням поданої ОСОБА_3 заяви про відмову від частки у спадщині на її користь. Іншим спадкоємцем першої черги в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 є його донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківство відносно якої ОСОБА_5 визнав за життя, що слідує з відомостей у Повному Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 05.02.2024 №00043433317. Оскільки на момент смерті ОСОБА_5 його донька ОСОБА_2 була неповнолітньою, тому в силу ч.4 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину незалежно від подання заяви про її прийняття, з огляду на відсутність обставин, передбачених ч.ч.3, 4 ст.1273 ЦК України, що свідчили б про зворотне. Інших спадкоємців, які б належали до першої черги в порядку спадкування за законом, за обсягом наявних доказів не встановлено: мати спадкодавця ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про перебування ОСОБА_5 в офіційно зареєстрованому шлюбі на момент смерті відсутні. Крім того, в матеріалах справи наявна претензія кредитора АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 30.05.2024 до спадкоємців ОСОБА_5 на заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі вимог 53 510 грн. 00 коп., на яку нотаріусом надано відповідь від 01.08.2024 №98/02-14 про її включення до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_5 та повідомлення спадкоємця про необхідність звернення до відділення банку після прийняття спадщини з метою повного погашення боргу.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до пункту 4.15 гл.10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого наказом Мін'юсту від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених п.3 гл.7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Однак, постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіної І.Г. від 29.05.2024 у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме, на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_5 його спадкоємиці ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку з наявністю спору про право, а саме, щодо обсягу спадкової справи та інших спадкоємців, які мають право на спадщину спадкодавця. Мотиви відмови обґрунтовано, зокрема, тим, що ОСОБА_1 заперечує проти включення до складу спадщини 2/12 часток квартири, які начебто успадкував ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_4 , формально прийнявши їх, оскільки фактично він мешкав за іншою адресою, а тому вважає, що саме вона має права на цю частку. Відтак, задля вирішення спору ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду.
Таким чином, предмет спору стосується спадкування 1/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . До кола спадкоємців після їх смерті належать ОСОБА_1 - позивач у справі, та ОСОБА_3 - чоловік ОСОБА_4 та батько ОСОБА_5 , а також ОСОБА_2 - онука ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 . Виникнення спору обумовлене запереченням позивачем обставин фактичного прийняття її братом ОСОБА_5 спадщини у вигляді 1/6 частки вищевказаної квартири після смерті матері ОСОБА_4 з підстав його не проживання зі спадкодавицею на момент відкриття спадщини, що, як наслідок, впливає на обсяг спадщини після його смерті. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог та з урахуванням обраного позивачем способу захисту прав суд виходить з такого.
У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №671/22/19 зроблено висновок, що "усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є розуміння відкриття спадщини як настання певних юридичних фактів, що зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому, як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: часом відкриття; місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин".
Згідно з ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За змістом ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Таким чином, для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст.1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Частиною 1 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення ст.29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Право на вибір місця проживання закріплено у ст.33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
У ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини), реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Із системного аналізу наведених норм матеріального права слідує, що законодавець не пов'язує місце відкриття спадщини безпосередньо з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до ст.1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку. Наявність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Із наявної в матеріалах справи довідки №1561 від 17.01.2023, слідує, що за даними реєстру Криворізької міської територіальної громади станом на 22.05.2018 за адресою: АДРЕСА_2 значились зареєстрованими: ОСОБА_4 - з 18.05.2016 до 04.06.2018 (знята з обліку у зв'язку зі смертю, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 - з 15.07.1986, ОСОБА_5 - з 11.12.2012 до 13.01.2023 (знятий з обліку у зв'язку зі смертю, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Позивач ОСОБА_1 з 25.12.2023 також має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, судовим розглядом встановлено і не спростовано матеріалами справи, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею син ОСОБА_5 не проживав тривалий час. Допитані судом свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожен окремо, підтвердили, що ОСОБА_5 мешкав окремо від батьків на орендованій квартирі. Крім того, свідки вказували, що коли вони були у квартирі, де мешкала ОСОБА_4 , то жодних ознак, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 там мешкав, вони не виявили.
Факт того, що ОСОБА_5 не проживав з ОСОБА_4 за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 тривалий час також підтверджується актом з місця мешкання від 31.04.2025 з підписами сусідів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , засвідченими ТОВ «Житлосервіс-КР», зафіксовані в якому обставини узгоджуються з показами допитаних свідків та не викликають у суду сумнівів щодо його належності та допустимості як доказу.
Доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 брав участь в утриманні квартири, оплаті житлово-комунальних послуг, заявив будь-яким чином про свої права на спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , зокрема, вчинив інші юридично значимі дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини, вступ у володіння спадковим майном, користування ним без офіційного подання заяви про прийняття спадщини, матеріали справи не містять.
Суд зауважує, що ч.3 ст.1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Тобто законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту саме спільного постійного проживання вказаних осіб, а не наявності у них зареєстрованого місця проживання за єдиною адресою.
Виходячи із встановлених обставин, суд поза розумним сумнівом дійшов висновку, що сама по собі реєстрація місця проживання ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 на момент її смерті за адресою: АДРЕСА_2 не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за цією адресою реєстрації, оскільки спростована належними, допустимими та достатніми в їх сукупності доказами. Оскільки ОСОБА_5 хоча і був зареєстрований у вищевказаній квартирі, однак фактично не проживав, а тому прийняти спадщину після смерті матері ОСОБА_4 шляхом спільного проживання зі спадкодавицею об'єктивно не міг.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства та захисту права, повинен сприяти учасникам цивільних правовідносин, які звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у реалізації ними цих прав, у тому числі і спадкових.
Згідно зі ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Питання набуття права власності на нерухоме майно регулюється цивільним законодавством.
Як слідує зі ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи, що відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, тому суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 ЦК України.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Крім того, відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за захистом своїх прав за правилами позовного провадження в рамках вирішення цивільно-правового спору. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
У постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №332/3923/18 викладено висновок про те, що розглядаючи спір про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку можливе у випадку, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, при цьому у разі, якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.
Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , приватний нотаріус вказала на наявність спору про обсяг спадкового майна, зважаючи на невизнання ОСОБА_1 фактичного прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У даному випадку суд вважає за необхідне зауважити, що захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключатиме подальше невизнання, оспорювання права, та при ухваленні рішення забезпечить належне його виконання та відсутність необхідності повторного звернення до суду.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст.16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Факт неприйняття спадщини - це юридична ситуація, коли спадкоємець, за законом або за заповітом, не вчинив дій, спрямованих на прийняття спадщини, таких як подання заяви нотаріусу протягом шестимісячного строку або вчинення дій, що свідчать про прийняття спадщини. Вимога про встановлення факту постійного непроживання зі спадкодавцем не є належним способом судового захисту позивача у розумінні ст.16 ЦК України, на чому акцентує увагу Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі №592/7860/17, однак, Верховний Суд у той же час зауважує, що вказаний юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога: такий факт має наслідки для розподілу спадщини, оскільки така особа втрачає право на спадкове майно.
Виходячи з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт не прийняття ОСОБА_5 спадщини в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складає 1/3 частку від 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , тобто відповідно 1/6 частки від усієї квартири. Вказані обставини, як наслідок, свідчать про неможливість включення 1/6 частки квартири до обсягу спадкової маси після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , адже права на неї як на спадщину після смерті матері ОСОБА_4 за життя юридично він не набув, тобто є таким, що не прийняв спадщину за законом. Разом з тим, 1/6 частка квартири входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , на яку мають право претендувати спадкоємці, які у встановленому законом порядку заявили про свої права на неї: у даному випадку ОСОБА_1 як донька спадкодавиці, з урахуванням того, що інший спадкоємець першої черги за законом - чоловік спадкодавиці ОСОБА_3 відмовився від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 .
Ураховуючи вищенаведене, з метою захисту спадкових прав позивача після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та брата ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , які ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати в позасудовому порядку з огляду на встановлену судом невизначеність в обсязі спадкового майна, усунуту за результатами судового розгляду справи в результаті підтвердження факту не прийняття ОСОБА_5 спадщини в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України після смерті матері ОСОБА_4 , суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання права власності на спадщину належним, ефективним та таким, що внесе правову визначеність у спадкові відносини після смерті як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_5 .
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу №1 ОСОБА_1 шляхом визнання за нею права власності на 1/6 частину кв. АДРЕСА_1 загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 37,5 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки до обсягу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , входить лише 1/4 частина кв. АДРЕСА_1 , набутої ним у власність у порядку безоплатної приватизації, а до кола спадкоємців в порядку спадкування за законом належать його донька ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину в силу ч.4 ст.1268 ЦК України, та ОСОБА_1 як спадкоємиця, на користь якої відмовився батько спадкодавця ОСОБА_3 , тому спадщина між ними ділиться порівну, тобто по 1/8 за кожною. Відтак, суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу №2 ОСОБА_1 шляхом визнання за нею право власності на 1/8 частину кв. АДРЕСА_1 загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 37,5 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Що стосується претензії кредитора АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до спадкоємців позичальника ОСОБА_5 , то суд вважає за необхідне зауважити, що в рамках вирішення даного спору судом встановлено той факт, що ОСОБА_1 як спадкоємиця ОСОБА_5 у повному обсязі задовольнила претензію кредитора АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на суму 53 510 грн. 00 коп., сплативши на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» загалом 53 510 грн. 00 коп. окремими платежами протягом періоду з 30.08.2024 до 23.01.2025, підтвердженням чому є наявні в матеріалах справи платіжні інструкції (а.с.149-157). У разі, якщо АТ КБ «ПРИВАТБАНК» має будь-які претензії до спадкоємців з цього приводу, їх наявність на вирішення даного спору не впливає.
Суд звертає увагу позивача, що в силу ст.392 ЦК України рішення суду про визнання права власності на майно підтверджує наявне у позивача право власності як речове право, яке підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст..141 ЦПК України, суд враховує ухвалення рішення на користь позивача та не заявлення нею вимоги про відшкодування понесених судових витрат, а тому суд вважає за доцільне судові витрати у справі покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги (в уточненій редакції) ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Примаков Костянтин Олексійович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 37,5 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 37,5 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судові витрати у справі покласти на позивача ОСОБА_1 .
Речове право, підтверджене рішенням суду, підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом, після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання судового рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інн НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інн НОМЕР_8 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , інн НОМЕР_9 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Рішення суду складено та підписано без проголошення 26.09.2025.
Суддя О.І. Євтушенко