01 жовтня 2025 року місто Київ
Справа № 373/1032/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15296/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року (у складі судді Керекези Я.І.)
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача звернувся з позовом до суду і просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № АВНОСТ155101706691269110 від 31 січня 2024 року в розмірі 146 742,57 грн, що складається з 75 000 грн заборгованості за кредитом, 63 411,70 грн заборгованості по процентах та 8 330,87 грн заборгованості за пенею.
Посилавcя на те, що 31 січня 2024 року між сторонами по справі був укладений Кредитний договір № АВНОСТ155101706691269110, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит на суму 75000 грн на строк 60 місяців (із 31 січня 2024 року по 30 січня 2029 року), із сплатою процентів в розмірі 75 % річних.
Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, унаслідок чого станом на 16 квітня 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 146 742,57 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 75 000 грн, заборгованості за процентами - 63 411,70 грн, заборгованості за пенею - 8 330 грн.
Щодо правомірності нарахування пені зазначав, що при нарахуванні пені було застосоване не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює відносини споживчого кредитування, зокрема Закон України «Про споживче кредитування», що дозволяє застосування такого виду штрафних санкцій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Переяславський міськрайонний суд Київської області рішенням від 08 липня 2025 року позов задовольнив частково.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за Кредитним договором № АВНОСТ155101706691269110 від 31 січня 2024 року в розмірі 139 353,32 грн в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 75 000 грн, заборгованість за процентами - 63 411,70, заборгованість за пенею в розмірі 941,62 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовив.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 2300,42 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з таким рішенням в частині незадоволених позовних вимог щодо пені, Омельченко Є.В. в інтересах АТ «Акцент-Банк» 04 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат.
Зазначає, що відмова суду в стягненні пені не відповідає чинному законодавству, оскільки ЦК України, зокрема п. 18 Прикінцевих та перехідних положень, у цьому питанні є не спеціальною, а загальною нормою законодавства, тому і не підлягає застосуванню, водночас спеціальною нормою є Закону України «Про споживче кредитування».
Вважає, що з огляду на приписи п. 6 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону неустойка не застосовується лише до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року (30 днів із дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»), натомість з 24 січня відсутня заборона на стягнення зі споживачів неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом із апеляційною скаргою та додатками направлялася судом за останнім відомим місцем реєстрації відповідача в порядку ст. 128 ЦПК України. Однак, конверти повернулися до суду із відміткою установи поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 70).
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України
Згідно зі ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи та/або їх представники повідомлені про розгляд справи належним чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Cуд першої інстанції установив, що відповідач був клієнтом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» із 21 серпня 2021 року, з часу підписання ним Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-БАНК» (а.с.11).
31 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» із Зяавою про надання послуги «Швидка Готівка» № АВНОСТ155101706691269110 (а.с.12 (звор.ст арк.) - 13). Заява була підписана відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.
Електронним підписом з використання одноразово ідентифікатора відповідачем був підписаний і Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» (а.с.11(звор.ст.арк.- 12), з якого вбачається, що ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 75000 грн 00 коп. на строк 60 місяців, із сплатою процентів в розмірі 75 % річних
На підтвердження факту перерахування на відкритий на ім'я відповідача рахунок кредитних коштів в розмірі 75000 грн 00 коп. представником позивача подано копію меморіального ордеру № TR.35071116.46071.65455 від 31 січня 2024 року (а.с.15 (звор. ст.арк.).
На підтвердження розміру заборгованості відповідача за Кредитним договором № АВНОСТ155101706691269110 від 31 січня 2024 року представником позивача подано виписку по кредиту від 16 квітня 2025 року (а.с.16) та розрахунок заборгованості за даним кредитним договором (а.с.15).
Крім вищезазначених, представником позивача подані наступні докази: копія паспорта відповідача (а.с.17-18) копії установчих та дозвільних на здійснення фінансової діяльності документів (а.с.19-24); копію довіреності від 23 січня 2024 року на підтвердження повноважень представника (а.с.25-26).
Згідно з п. 12 Кредитного договору № АВНОСТ155101706691269110 від 31 січня 2024 року у випадку порушення Клієнтом зобов'язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07 % (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.
Із доданого до позовної заяви розрахунку (а.с.15) вбачається, що за Кредитним договором № АВНОСТ155101706691269110 від 31 січня 2024 року нарахована пеня на прострочену заборгованість за тілом кредиту в розмірі 186 грн 71 коп., пеня на прострочену заборгованість за процентами в розмірі 754 грн 91 коп. Даний розрахунок містить також загальний залишок пені за порушення строків проведення розрахунків - 8 330 грн 87 коп.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення зміні в частині мотивів.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
За правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені відповідає.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення пені за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що з розрахунку незрозумілим є алгоритм нарахування загального залишку пені, з урахуванням розміру нарахованої пені на прострочену заборгованість за тілом кредиту та процентами. Представник позивача будь-яких доказів на підтвердження порядку нарахування загального розміру пені не подав.
Колегія суддів не може погодитися із таким мотивами суду першої інстанції з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц зроблено висновок, що суд першої інстанції, у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не був позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
У справі, що перегладяться, єдиною підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені суд першої інстанції вказав на «незрозумілість» алгоритму її нарахування та «ненадання» позивачем доказів на підтвердження порядку її нарахування. Водночас згідно з п. 12 Кредитного договору № АВНОСТ155101706691269110 від 31 січня 2024 року у випадку порушення Клієнтом зобов'язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07 % (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.
Таким чином, суд першої інстанції не був позбавлений можливості здійснити власний розрахунок пені за порушення виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Водночас висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за порушення виконання зобов'язань за Кредитним договором є правильним з огляду на таке.
Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Неодноразово воєнний стан продовжувався й дій по сьогоднішній день.
З урахуванням викладено безпідставними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Неспроможними є доводи й наполягання позивача в необхідності застосування приписів ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» в поєднанні із п.6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону з огляду на таке.
Дійсно, укладений між сторонами по справі Кредитний договір № АВНОСТ155101706691269110 від 31 січня 2024 року є споживчим, оскільки метою його отримання було придбання товару/здійснення платежу/плата послуг, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Відповідно до п.6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, тобто приписи вказаного пункту стосувалися договорів, які були укладені до 23 січня 2024 року.
Проте помилковим є тлумачення позивачем цього пункту Закону як такого, що дозволяє (заборона відпадає й відсутня) нараховувати неустойку за прострочення виконання споживачем зобов'язань за кредитним договором, оскільки Закон, який має захищати споживачів не може встановлювати для них умови гірші, ніж це передбачено загальним і основним актом цивільного законодавства - Цивільним кодексом України.
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі №240/4894/23 указано, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання споживачем зобов'язань за кредитним договором, водночас помилився щодо мотивів такого висновку, а тому мотиви рішення в оскаржуваній частині належить змінити, виклавши їх в редакції цієї постанови.
Судові витрати
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки зміна рішення стоється лише мотивів, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити частково.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року (в оскаржуваній частині) - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова