справа № 357/2102/25 головуючий у суді І інстанції Цуранов А.Ю.
провадження № 22-ц/824/13346/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
30 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2025 року представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд:
стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість: за кредитним договором №102624958 в розмірі 44 750 грн; за кредитним договором №3657609493/754517 в розмірі 7 937,50 грн; за договором позики №0682650001 в розмірі 23 855,15 грн; за кредитним договором №2576859 в розмірі 10 604,30 грн, всього 87 146,95 грн, а також стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову вказано, що 13 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №102624958, зобов'язання за яким відповідачем не виконано.
30 листопада 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3657609493/754517, зобов'язання за яким відповідачем не виконано.
14 листопада 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №0682650001, зобов'язання за яким відповідачем не виконано.
14 листопада 2021 року між ТОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2576859, зобов'язання за яким відповідачем не виконано.
В подальшому, на підставі договорів факторингу, укладених між кредиторами та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», останньому за плату передано право вимог до відповідача за вказаними кредитними договорами. З огляду на вказане, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами на його користь.
07 квітня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в обґрунтування яких вказано, що позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та, що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Тому наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору оренди майна з правом викупу між сторонами. Таким чином, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 30 листопада 2021 року №3657609493/754517, від 14 листопада 2021 року №2576859, від 13 листопада 2021 року №102624958, від 14 листопада 2021 року №0682650001, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Надані до позовної заяви розрахунки заборгованості за спірними кредитними договорами не містять даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. З урахуванням того, що розрахунки суми боргу не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках. Крім того, подані позивачем договори факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші данні. Надані позивачем витяги не містять підписів сторін, що уклали договір факторингу, а містить лише підпис представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», що свідчить про те, що витяг виготовлено позивачем самостійно і що позивач може зазначити у вказаному витязі будь-яку інформацію, на власний розсуд. За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: за кредитним договором №102624958 в розмірі 43 750 грн; за кредитним договором №3657609493/754517 в розмірі 7 937,50 грн; за договором позики №0682650001 в розмірі 23 855,15 грн; за кредитним договором №2576859 в розмірі 10 604,30, та судовий збір в розмірі 2 993,18 грн. В задоволені решти вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 20 червня 2025 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам в частині стягнення заборгованості за процентами.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт послався на відсутність в матеріалах справи оферти на укладення кредитного договору, акцепту оферти на укладення кредитного договору, інформації щодо того, чи проходила особа, яка нібито уклала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, доказів проведення такої ідентифікації, відповіді особи, яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепту), підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладенні договору.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно поклав на відповідача обов'язок доведення обставин не укладення договору в електронній формі.
Крім того, позивачем не надано доказів перерахування коштів відповідачу, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують належність електронного платіжного засобу саме відповідачу, а також належності останньому номеру телефону, на який направлено цифровий ідентифікатор.
Додатково вказав на порушення судом першої інстанції процесуального законодавства при постановленні ухвали про витребування доказів, адже позивач подав відповідне клопотання з пропуском строку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
18 липня 2025 року представниця ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Летун Т.В. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти доводів апелянта, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102624958, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 10 000 грн.
За вказаним вище договором погоджено строк кредиту 30 днів до 13 листопада 2021 року за процентною ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день, стандартною процентною ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день. Комісія за надання кредиту становить 1 000 грн (п. 1.5.1 договору).
Між позикодавцем та відповідачем також узгоджено графік платежів за договором про споживчий кредит (додаток №1 до договору позики), загальна вартість кредиту становить 14 750 грн за умови дотримання строків повернення коштів.
Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Згідно з п. 1.1 кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п. 1.2 кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п. 2.1 кредитного договору.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання (п. 6.3 договору).
Пунктом 1.5.2 кредитного договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом: 3 750 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а пунктом 1.6 договору встановлена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.
16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 16 липня 2024 року до договору факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 44 750 грн, з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 33 750 грн - сума заборгованості за відсотками; 1 000 грн. - заборгованість за комісією.
30 листопада 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3657609493/754517, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 2 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільний номер телефону відповідача, що передбачено п. 7 кредитного договору.
Згідно п.п. 1.4 п. 1 кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Згідно з п.п. 2.3 п. 2 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Відповідно до п.п. 1.5 п. 1 кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладання договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства - https://www.eurogroshi.com.ua/.
Відповідно до п.п. 6.1 п. 6 кредитного договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.п. 6.8 п. 6 кредитного договору, підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства.
Відповідно до п.п. 6.9 п. 6 кредитного договору, клієнт підтверджує, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
12 серпня 2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №12082022, у відповідності до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 12 серпня 2022 року до договору факторингу №12082022 від 12 серпня 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7 937,50 грн, з яких: 2 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 437,50 грн - сума заборгованості за відсотками.
14 листопада 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №0682650001, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 3 229 грн.
Договір позики підписано шляхом акцепту оферти 14 листопада 2021 року на укладення договору надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту №0682650001 від 14 листопада 2021 року та заявки-анкети з використанням одноразового ідентифікатора, в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Підписуючи договір позики позичальник підтвердив, що інформація, зазначена у частині другій статті 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансові послуг», товариством йому надана. Акцептуючи оферту, позичальник підтвердив отримані пояснень товариства з метою забезпечення позичальнику можливості оцінити, чи адаптований договір до його потреб та фінансового стану.
Також позичальник підтвердив, що самостійно перед укладанням договору повністю ознайомився з правилами, викладеними на веб-сайті товариства, проектом договору, який відповідає умовам даного договору, та погоджується з ними. Акцептуючи оферту позичальник підтвердив, що уклав цей договір на сприятливих для себе умовах, у тому числі з отриманням повної інформації від товариства, достатньої та необхідної для прийняття ним рішення щодо укладення цього договору, що відповідає його внутрішній волі.
24 листопада 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24/11-22, у відповідності до умов якого ТОВ «Інфінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Інфінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24 листопада 2022 року до договору факторингу №24/11-22 від 24 листопада 2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23 855,15 грн, з яких: 3 229 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 626,15 грн - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 14 листопада 2021 року між ТОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2576859, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 3 500 грн.
За вказаним вище договором погоджено строк позики 30 днів за стандартною процентною ставкою 1,99% (акційна).
У відповідності до п. 1.1 кредитного договору, укладання кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введенні одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Відповідно до п. 9.7 кредитного договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворенні шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовій ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, і яка зазначена в даному п. кредитного договору.
Згідно з п. 2.4 кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахуванні ТОВ «Лінеура Україна» суми кредиту (загального розміру) на користь клієнта.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усім умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» (п. 9.9 кредитного договору), які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил.
19 липня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19072023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 19 липня 2023 року до договору факторингу №19072023 від 19 липня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 10 604,30 грн, з яких: 3 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 104,30 грн - сума заборгованості за процентами.
В матеріалах справи наявні також розрахунки заборгованості за кредитними договорами, паспорти споживчих кредитів, платіжне доручення від 13 листопада 2021 року про перерахування відповідачу коштів в розмірі 10 000 грн за договором №102624958, повідомлення про відступлення прав вимоги від 24 листопада 2022 року, довідка про ідентифікацію клієнта, квитанція про перерахування коштів в сумі 3 229 грн від 14 листопада 2021 року.
У листі АТ «Державний ощадний банк України» від 21 квітня 2025 року підтверджено інформацію, що банком було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 та надано виписку з вказаного карткового рахунку про рух грошових коштів, якою підтверджено зарахування відповідних сум на рахунок відповідача: 10 000 грн, 2 500 грн, 3 229 грн, 3 500 грн.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань та неспростування ним сум заборгованості перед позивачем. Поряд з цим, положення договорів в частині комісії не містить розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містить найменування цих послуг, що суперечить частині першій та другій статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за якими надання конкретних послуг передбачено безоплатно, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, повною мірою погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Надаючи правову оцінку кредитним договорам суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку про їх укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такі договори містять електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорах, здійсненим одноразовим ідентифікатором, відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, жоден кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Колегія суддів враховує, що відповідно до кредитного договору №3657609493/754517 від 30 листопада 2021 року у вступній частині договору та розділі 7 містять ідентифікуючі відповідача дані, а саме: РНОКПП, паспортні дані, адреса проживання, рахунок позичальника № НОМЕР_3 та відповідає масці банківської картки, яка відкрита ОСОБА_1 у АТ «Ощадбанк». Також узгоджується з відомостями у договорі і фінансовий номер відповідача ( НОМЕР_4 ) у банку.
Аналогічні особисті відомості про себе відповідач повідомив фінансовій установі у заяві-анкеті на укладення кредитного договору №0682650001 від 14 листопада 2021 року, договорі №2576859 від 14 листопада 2021 року та договорі про споживчий кредит №102624958 від 13 листопада 2021 року.
Факт перерахування грошових коштів за кредитними договорами саме на обумовлену у договорах суму і саме на вказану ОСОБА_1 кредитну картку позивач підтвердив платіжним дорученням 35126026 від 13 листопада 2021 року на суму 10 000,00 грн, квитанцією про сплату №119573466 від 14 листопада 2021 року на суму 3 229,00 грн, електронними виписками з карткового рахунку.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
При цьому останнім не спростовано, що банківська картка з відповідним номером йому не належить.
Виходячи з наведеного, апеляційним судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн, 2 500,00 грн, 3 229,00 грн, 3 500,00 грн, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
З матеріалів справи вбачається, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивач самостійно не здійснював нарахування ні відсотків, ні жодних штрафних санкцій, а розмір заборгованості співпадає з розміром заборгованості, яка існувала у боржника перед первісним кредитором.
Абзац 2 частини 2 статті 376 ЦПК України визначає, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що за обставин цієї справи висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, процесуальні порушення порядку прийняття доказів не можуть бути єдиною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова